Отже, я нев’іздна в РФ. В списку ФСБ, вірніше, Кремля. Як мені пояснили- мені заборонено в’їзд на територію РФ , бо я складаю загрозу територіальній цілісності, обороноздатності Росіі і здоров’ю іі громадян. По- моєму, вичерпно… Тепер по-порядку.
Після 20 годин в дорозі, в потязі і розбитими харківсько- луганськими шляхами о 5 ранку ми нашим маленьким українським десантом прибули на прикордонний пункт Чертково. Нас мурижили більше двох годин( до того тут же мурижили дві години Віру Савченко). Потім колег таки пропустили, а мені вручили ось таке увєдомлєніє, що забороне в’їзд до лютого 2021. Ані дипломатичний паспорт, ані документи постійного члена украінськоі делегаціі в ПАРЄ не допомогли. Члена ПАРЄ від Украіни не допустили на судилища нашої колеги Надіі Савченко- теж члена ПАРЄ. При чому в Мінськ щотижня мене пускають…, хоч в Білорусі і РФ насправді спільні » нев’іздна» списки.
А тепер увага… На документах про заборону стоїть дата 8 березня! І в папері , що передали нашим прикордонникам, написано, що російські фсбшні погранці затримали мене…8 березня. Тобто, ця провокація була запланована раніше, ще напередодні останнього судового засідання Надіі. Коли » русский брат» побачив помилку- почав вимагати від мене перепідписати документ про заборону в’їзду від 21 березня. Я відмовилася. Розцінюю цю фсбешну кремлівську провокацію не просто як порушення всіх дипломатичних правил і моїх прав як члена ПАРЄ, але і як перешкоджання моїй діяльності в рамках Мінськоі гуманітарної підгрупи. Бо ж я делегована туди президентом в першу чергу щоб вирішувати питання звільнення заручників і допомагати заручникам! А як це робити, коли краіна — окупант навіть не дозволяє побачити Надію.
До речі, 8 березня ми зробили заяву, що до Наді ідуть украінські лікарі. Іх не пустили. Сьогодні не пустили і мене. Але ця провокація не зупинить нас в наших прагненнях і нашій роботі — і т ч на міжнародному рівні — по звільненню наших політв’язнів. МЗС готує ноту щодо чергового безчинства РФ, наша делегація в ПАРЄ готує заяву і протест проти таких дій. Але головне в іншому- моїх дорогих мужніх колег- депутаток і депутатів таки пустили в судовий зал. Вони зараз в ці хвилини бачать нашу МУЖНЮ Надію, вони написали мені смс, що передали їй слова підтримки від всіх ВАС, слова підтримки і любові. Дипломатів в залу не пустили. Пресі теж обмежили вхід. Це вирок не Надіі , а російській судовій системі. P. S. Дякую всім, хто турбувався про мене.
Зі мною все гаразд, моє перебування в РФ обмежилося двома годинами на пункті перетину. Фсбшні браття були чемними….Я вже іду додому, дякую нашим прикордонникам і воякам, що допомогають. Питання мого не допуску до Надіі я вже 23 березня буду ставити в Мінську, під час роботи груп ( якщо туди пустять, звичайно, всяке ж буває). Консул Москаленко , що зустрічав нас, попередив, що в Ростові і Донецьку нагнітається атмосфера і можливі провокації. Тому в ці хвилини мої думки тільки про Надію і наших колег , що на суді
