Сергій Данилов: «Ніякого пом’якшення українських санкцій щодо Криму не буде»

Спецпроект Центру журналістських розслідувань про вплив санкцій, введених США і  ЄС проти Російської Федерації за незаконну анексію Криму, на економіку півострова, підтримуваний Інститутом висвітлення війни і миру (IWPR, Institute for War & Peace Reporting), фінішує. Однак тема ефективності західних санкцій, схем їх обходу та фактів порушення режиму буде продовжена у публікаціях та сюжетах журналістів видання. У розмові з Сергієм ДАНИЛОВИМ, відомим експертом-міжнародником і заступником директора Центру близькосхідних досліджень у програмі "Питання національної безпеки" - аналіз дієвості українських санкцій у анексованому Криму. (Ефір - ТРК "Чорноморська", 28 лютого 2017 р.)  

Валентина Самар: Пане Сергію, на вашу думку, наскільки відчутно впливають українські санкції та обмеження на економіку окупованого Крим і територію так званого нового "прикордоння" ? 

Сергій Данилов: Санкції діють, безперечно. Діють по-різному, різним способом, з різним проміжком часу. Різні види блокад чи обмежень так чи інакше позначаються на економічному, суспільному і соцальному житті в окупованому Криму. Частина з того, що ми називаємо санкціями, було зроблено в 2014 році спонтано, по-волонтерськи, і це частка гібридної війни. Частина була унормована відповідними законодавчими актами і введена в дію указом президента і рішенням Ради національної безпеки та оборони. В 2015 та в 2016 роках була остання ревізія цього документу. Ми можемо на сайті президента або на сайті Верховної Ради побачити список юридичних осіб, які були минулого року під санкціями і які продовжені ще на рік. Нагадаю, що санкції введені стосовно фізичних осіб і юридичних осіб. І в 2016 році були нові списки.

Ці списки найбільш наочно показують санкції. Бо перекритий Північно-Кримський канал - це теж санкція. Але на це не було відповідного рішення РНБО. Воно потім було унормовано. 

Уже у квітні 2014 року Євросоюз і США вводили санкції. Спочатку персональні стосовно учасників анексії Криму, потім щодо  юридичних осіб, першим серед яких було ДАТ "" Чорноморнафтогаз", і об"єкти державної власності, яка були просто вкрадені в України. А в Україні ще навіть закону про санкції не було, він вступив в дію і був підписаний, коли вже 5 місяців діяли західні санкції. Було дуже багато критики стосовно того, що західні санкції діють і всі знають, які вони, як вони ухвалюються.То з українськими виходили великі паузи, були дуже великі сумніви, чи взагалі вдасться синхронізувати українські санкції і західні. В чому тут причина?

Критика була цілком законна в 2014-му році, коли ця робота була, відверто скажемо, другорядною. Вибачте, але треба було утримати фронт, всі зусилля відповідних органів, наскільки я розумію, наскільки я можу передбачати (я не маю точної інформації, я хочу це підкреслити), були задіяні там. Але мені здається що в 2014-му році, коли їх треба було негайно вводити, багато державних інституцій ще просто не функціонували, координацію їх зусиль було провести дуже важко, і перед ними стояли зовсім інші завдання, їх питали за інше.

Коли ситуація трохи стабілізувалися в 2015-му році, в травні, наскільки я пам'ятаю, був опублікований перший реліз українських санкцій.

Які труднощі? Труднощі в принципі ті ж самі. Це неповна дієздатність державних інституцій. Наскільки можна уявити собі з мого попереднього досвіду спілкування з державними інститутами, міністерствами, відомствами агенціями, службами, в таких випадках завжди збирається від кожного міністерства певна кількість представників, і вони починають узгоджувати.

Тобто, кандидати у санкційні списки піднімаються до РНБО від міністерств..

Так, це залежить від абсолютно конкретного виконавця, абсолютно живої людини, яка отримає 4-5 тисяч гривень, і мусить перегорнути стоси паперів, висотою в цю студію, для того, щоб довести, що саме ця людина і ця компанія підпадають під санкції, потім відстояти цю позицію перед першим начальником, перед другим. Потім це вноситься на певну нараду, де починають діяти лобістські інтереси. Наприклад, хтось стверджує, і напевно, не безпідставно, що компанія Х, яка працює в Криму, повністю підпадає під наше бачення як така, що загрожує національній безпеці, порушує національні інтереси і заважає сталому економічному розвитку.

І, наприклад, виходить якась Асоціація підприємців скляної промисловості та й говорить: «У нас працює  40 тисяч людей. Наша база – сода». А де в нас сода? Їм кажуть: «Шукайте на ринку», а вони кажуть: «Ми точно не знайдемо, можемо принести всі довідки, подзвоніть консалтинговим компаніям і спитайте, де на світовому ринку зараз можна купити соду». Порахуйте логістику і скажіть, що буде з тими 40-ка тисячами людей. Це я приклад зараз навів, не конкретно.

Але "Кримський содовий завод" Фірташа цілком підпадає під всі ці визначення вашого прикладу, так само, як і «Титан».  І починається якась лобістська возня і з переліку кандидатів на санкції потихеньку починають випадати ті всі підприємства чи особи, які у всіх на слуху, так я розумію?

Але все таки я би відіслав до списку, він відкритий та опублікований. Якщо ви подивитеся, то на сьогоднішній момент особливих претензій видимих немає.

Але є інші речі. Наприклад, під санкції потрапляє компанія Фірташа, яка була створена в Москві як клон тій компанії, яка була перереєстрована з Красноперекопська на Київ - «Юкрейниан Кемикал Продактс».  Також ми нещодавно опублікували розкішний матеріал Андрія Яницького та Тетяни  Рихтун про роботу «Авліти» Ахметова. Ця компанія в Україні створює дочірнє підприємство в Криму, і з допомогою таких схем якось вдається сидіти на двох стільцях і не потрапляти під санкції. Це перший момент.А другий момент - ми робили розслідування і по-українським активам панів-сепатаристів Чалого і Лебедєва, і відкриті були кримінальні провадження. Але їхні  активи на материковій території  Україні нікого не цікавлять. Як ви вважаєте, хто лобіював їхні інтереси в Україні?

Цього я не знаю, навіть гадки не маю, чесно кажучи, як це відбувається. Я думаю, що по старих зв'язках в них є якісь представники у владі, в парламенті, йде якийсь потік грошей на підтримання їхніх інтересів видається. Воно в значній мірі залежить від компетентності. Тобто, люди достатньо грамото можуть ховати кінці, кінцевого бенефіціарія окремих своїх активів. Я думаю, що ми ще далеко не всі подібні випадки знаємо і роботи для журналістів-розслідувальників, а також для правоохоронних органів багато.

Єдине, що дуже важко за цим всім валом прослідкувати - і журналістам, і правоохоронцям, якщо вони цим зацікавлені. Я запропонував би якийсь спецзакон з родео - хто виявить, тому і дістанеться частка від арештованого майна. Треба заохочувати.

Вантажний термінал "Авліти". Фото Wikimapia

Бувають варіанти, які стосуються розслідування, коли в деяких країнах за це отримують бонуси люди, які займаються поверненням грошей у державу.

Але повернемось до Чалого. Минулого тижня в кримських агенціях з’явилась новина, про те що Чалий дуже лобіює проект, який називається EnergiNet - це поєднання інтернетівських технологій з розбудовою абсолютно нової " розумної" мережі електрифікації. Йому в Севастополі кажуть: «Оця ваша EnergiNet має коріння українське», натякаючи на те, що ті компанії, які виробляють якісь прибори, продовжують працювати в Україні. І Чалий погоджується, що в них є українське коріння.  Але ж в апараті РНБО сидять люди абсолютно притомні. Вони цього не бачать?

Абсолютно притомні. Я думаю, по-перше, в багатьох випадках лобістські можливості можуть бути у когось більшими,чому ми не можемо таку ситуацію розглядати? По-друге, знати про все неможливо, і навіть притомні люди можуть не встигати і не мати можливості опрацювати всі матеріали. Я не хочу бути адвокатом апарату РНБО, вони довели свою ефективність за ці три роки, але є такі обмеження. І не можна забувати, що звичайно, це, можливо, достатньо ефективний орган, та це український орган.

Позитиви, які ви бачите в цій роботі? Які саме українські санкції спрацювали на 100%, що  з тих обмежень, які ввела Україна, сьогодні для Росії найболючіше? І ваше ставлення до закликів щось вже  пом’якшити, бо "там живуть наші люди».

З останнім, я думаю, це швидше анекдот. Ніхто не буде нічого пом’якшувати. 

Треба розуміти, що українські санкції, насправді, важливі і дієві тільки стосовно інфраструктури Криму. Відверто кажучи, вага українського ринку для окремих секторів, для окремих російських бізнесів була вагомою, але не критичною, тільки для окремих критичною. Втрата західних ринків, в першу чергу, втрата доступу до рефінансування б’є по російській економіці найбільше. Україна об'єктивно не могла завалити російську економіку. Треба розуміти вагу.

Українські санкції мають символічний вимір, безперечно, мають, як і кожні санкції, і дуже важливі саме в аспекті Криму. Тобто обмеження постачання води, електроенергії великої значної частини сировини і комплектуючих - це суттєво. Можемо сказати по санкціям, що наприклад, зриваються строки запуску у військово-промисловому комплексі цілої низки оборонних наступальних проектів Російської Федерації. Це стосується як суднобудування, так і авіаційної техніки, ракетної техніки. Саме по ВПК українські санкції надзвичайно серйозно вплинули. Частково - в енергетиці, це стосується і Криму також. Це серйозно. Тобто є декілька больових точок, на які українська держава спромоглася натиснути, і це серйозно впливає на Російську Федерацію.

А  головна і третя складова частина - це ускладнення утримання Криму –«чемодан без ручки». Воно частково вдається, але РФ заливається грішми, і поки не буде колапсу, вони будуть заливати. Основні проблеми вони якось будуть вирішувати, це буде коштувати дорого, але вони це зможуть.

Російська військова техніка у Криму

Особливо те, що стосується утримання армії, безпекові питання, на це гроші у Росії ніхто ніколи жалкувати не буде. Чи надовго їх буде вистачати, на ваш погляд?

Скажімо так: російська економіка, за оцінками фахівців, яким я довіряю, стабілізувалася на нижчому рівні, але вона вже стабілізувалася. Вона пережила шок і вже перебуває в постшоковому стані. Якщо найближчі півроку не станеться ще чогось, що дуже можливо і тоді вона знов впаде, і  ніхто не знає, яке з падінь буде критичним, після чого почнеться обвал. Але поки що наступні кроки вниз не ведуть до падіння в прірву.

Я хочу зрозуміти вашу думку. Ви маєте на увазі, що якщо не станеться щось серйозніше, ніж санкції? Відключення від Swift, про яке всі говорять?

Так, але вони вже підготувалися. В них вже Телетайп стоїть в кожному банку.

Але це все одно розрив зі світом.

Як адвокат диявола, запитаю: Іран скільки жив без Swift? А зараз вже виходить з-під санкцій, і режим зберігся.

Але була надія, шо Трамп - улюблений президент США росіян - зніме санкції, і в тому числі, які стосуються Криму. Цього не сталося. Але активізувалися автори планів на пом’якшення санкцій проти Росії, починаючи від команди Кіссінджера – щоб зняти взагалі відповідальність з Росії за анексію Криму, бо страждає західний бізнес. Потім ми чули Пінчука, потім Філіпчука, потім ми почули вже Артеменка, і я думаю, що це не останній план, який засвітився. А цього тижня нардеп Мустафа Найем «порадував»  начебто закликом подавати воду і електроенергію у Крим. Але паніка була передчасною, бо його слова перекрутили.Звернемось  до першоджерела. 

Чи є у зв’язку з тим, що зараз розробляється кілька законопроектів щодо окупованих територій Донбасу і Криму авторами з різних політичних сил, тенденція до пом'якшення режиму обмежень щодо Криму?

Я не бачу цього. Я бачу, що пом'якшення зустріне дуже гостру критику, дуже гостру реакцію. Я бачу швидше популістські якісь танці навколо того, що треба ще щось зробити, ще щось заблокувати стосовно Криму, треба просто слідкувати за тим, що робиться, але вже в основному все це зроблено, принаймні на папері.

Інша справа, як воно (дотримання режиму санкцій - ред.) моніториться і як відбувається реакція на порушення, якщо вони є. Я не бачу політичної сили, яка би взяла на себе відповідальність за таку дію, яка б мала успіх в результаті. Тобто результативне голосування в парламенті і громадянську підтримку.

Як санкційна політика України буде продовжуватися далі? Ви ж кажете, що вже практично все осягнули?

Наскільки я розумію, в такому стані вона і буде перебувати. Тобто щороку росіяни підкуповують або заманюють когось до Криму з європейців, латиноамериканців, африканців, з усього світу, якщо подивитися список,там дуже екзотичні бувають персонажі, лідер партії «Школярів і студентів», наприклад.

Все залежить від того, наскільки ретельно відповідні державні органи будуть моніторити ці порушення, відповідно, додавати щороку. Запустити це було, наскільки я розумію, важко, а коли воно входить в рутину, все стає простіше. Перший рік  - указ президента, другий – реліз санкцій, третій буде ще простіший,оскільки вже накатана колія, а бюрократія  - така штука, що вона, якщо звикла щось робити, то вона і далі це буде робити. Інша справа - наскільки повно та якісно. Але те, що це буде, сумнівів немає, просто знаючи, як працює державний механізм.

 

 

Добавить комментарий