Про «страшилки» щодо кримськотатарської автономії

Богдан Яременко, голова правління Фонду «Майдан Закордонних Справ»
Голова Меджлісу кримськотатарського народу пан Рефат Чубаров поширив інформацію про заснування органу для опрацювання питань внесення змін до Конституції України у частині статусу Криму.

Передісторія виникнення цієї комісії пов"язана з заявами президента України про підтримку ідеї утворення кримськотатарської автономії в Криму замість існуючої Автономної Республіки Крим. Говорилось про це більше двох років, тим не менше, крига скресла.

Природно, що це рішення викликає резонний інтерес і величезну кількість запитань. Точніше, в традиційній для соцмереж манері, з"являється маса емоцій на тему. Адже висловити своє ставлення до чогось легше, ніж розібратися в суті питання чи проблеми.

Тому питань українці ставлять менше - більше висловлюються. Але, чесно кажучи, не так багато в Україні людей, які могли би відповісти на питання про суть і форми реалізації гасла про кримськотатарську автономію. Боюсь, що і сам президент не зміг нині пояснити, що саме він хоче для Криму в контексті конституційного статусу.

Майдан закордонних справ належить до тих організацій, що краще і детальніше за інших опрацювали це питання. Аж до того, що в лютому ц.р. ми презентували власний проект Конституції Кримськотатарської Автономної Республіки України, в якому спробували описати механізми функціонування цього утворення, а також способи підтримки балансу інтересів корінних народів та іншого населення півострова.

Тому дозволю собі прокоментувати кілька найбільш поширених "страшилок" або недоречностей у розумінні чи трактуванні теми кримськотатарської автономії. які спливають в дискусіях на відповідну тему.

1. В чому актуальність цього питання сьогодні, адже Крим наразі під окупацією Росії?

До втрати Криму, серед іншого , призвела низка проігнорованих українською владою факторів, тенденцій та особливостей розвитку Криму. Серед іншого і помилковий статус півострова не як кримськотатарської автономії, а як автономної територіально-адміністративної одиниці, що дозволило перетворити півострів на де факто російську автономію. Закріплений на сьогодні в Конституції України статус кримської автономії не дає відповіді на єдину можливу причину свого існування - забезпечення прав корінних народів. Інших причин для існування в Криму автономії просто немає. Цю помилку необхідно виправити, оскільки процеси деокупації та реінтеграції будуть нерозривно пов"язані. Створення законодавчих гарантій прав корінним народам та етнічним групам буде важливо як для формування суспільної підтримки повернення України на півострів, так і для подальшого його утримання. Ми не знаємо і не можемо наразі спрогнозувати дати, коли це ставиться. Але готуватися до повернення, утримання та розвитку Криму маємо вже зараз.

2. Навіщо взагалі потрібна автономія? Нехай буде область, як усі інші. А то ми вже бачили до чого призвела автономія.

Україна, як учасниця низки конвенцій ООН має зобов"язання гарантувати права корінним народам. В Криму їх три - кримські татари, караїми та кримчаки. Найчисленнішим і найкраще організованим є кримські татари. Саме корінні народи мають право на самовизначення. Національна автономія - один з найефективніших способів реалізувати право корінних народів на самовизначення в рамках єдиної держави.

І давайте скажемо чесно - Донецька та Луганська області не були автономними, тим не менше під окупацією залишається близько третини їх територій. Отже, статус області не є ніяким гарантом проти зовнішньої агресії, росту сепаратизму тощо.

3. Дай автономію кримським татарам - цього відразу вимагатимуть румуни, угорці, поляки та інші.

Вимагати можна, що завгодно. Але правом на самовизначення наділені саме корінні народи. Що стосується інших етнічних груп, Україна не зобов"язана надавати їм будь-які автономні права, оскільки їх право на самовизначення вже реалізовано в рамках національних держав. Навіть для недержавного народу гагаузів ми не зобов"язані робити того, що для кримських татар, кримчаків чи караїмів, оскільки права гагаузів на самовизначення реалізовані у вигляді гагаузької автономії в складі сусідньої Молдови.

4. Дай кримським татарам автономію, так вони і незалежність захочуть.

Можуть і захотіти. Мають на це право. Наше завдання не позбавити корінні народи права на самовизначення аж до утворення незалежної національної держави, а забезпечити їх такими правами і можливостями в Україні, щоб у них не виникало потреби відокремлюватися. Національна автономія з системою гарантування умов для розвитку і підтримки самобутності є один із способів це зробити.

Але можна заспокоїти надміру стурбовану громадськість ще й тим, що впродовж найближчих десятиліть демографія не дозволить кримським татарам відокремитися. Вони не мають більшості на території півострова.

Хоча безперечно, краще не сподіватися на плебісцити. а надати кримським татарам та іншим корінним народам стільки прав і можливостей, щоб бажання кудись відокремлюватися просто не виникало, оскільки усі переваги незалежного існування були реалізовані в рамках спільної української держави.

Зробити це нелегко, але позбавити народ права на самовизначення просто неможливо.

5. Зроби Крим автономією, його відхопить Туреччина.

Не відхопить.

Дійсно, турки і кримські татари етнічно та релігійно споріднені і дуже близькі народи. Але, по-перше, впродовж останніх десятиліть, підтримуючи кримських татар, Туреччина не просто ніколи не зазіхала на Крим, а, будемо відвертими, завжди була сконцентрована на власних інтересах зовсім в інших регіонах світу.

Окрім того, турки схильні до державного націоналізму, і, як наслідок, до асиміляції інших тюркомовних народів.

Перевага України в тому, що українці ніколи не претендуватимуть на роль старшого і "кращого" брата кримських татар. Співжиття з українцями не загрожує їм асиміляцією. А одна з причин мати автономію - це підтримувати національно-культурну самобутність і уникати асиміляції.

6. Не заслужити цього кримські татари. Де були їх батальйони під час операції з окупації Криму Росією?

А де були українські чи російські батальйони? Населення Криму було близько 2,2 млн. осіб. З них лише близько 300 тисяч - кримські тарари, Ну, допустимо, що третина населення щиро прагнула в Росію. Але залишається ще понад мільйон громадян України в Криму некримськотатарського походження. І жодного батальйону. Давайте не звинувачувати інших в тому, що самі не зробили.

Джерело: Facebook Bohdan Yaremenko