На прощанье с Катей Гандзюк

Блоги

У когось прочитала вчора: треба, щоб суд у справі замаху на Катерину проходив у Києві, тут, мовляв, і контроль, і ЗМІ, і суди інші. Ви нічого не зрозуміли. Це нам усім, і журналістам — у першу чергу, треба їхати у Херсон і область. 

Щоб побачити, з ким і проти чого там боряться місцеві активісти, проти чого виступала Катерина. 

Побачити гібридні наслідки «миротворчої» політики нинішньої центральної влади — на благодатній землі Херсонщини вони вродили нівроку. Усі колишні грошові лантухи і цінні кадри партії регіонів, включно із зашквареними сепаратистами, корумповані силовики, що їх обслуговували до Майдану і продовжують зараз — вони не тільки зберегли свої статки і місце під сонцем, вони їх примножили.

Я думала, що після наших багаточисельних розслідувань земельної корупції у Криму і на ПБК зокрема, мене уже нічим здивувати. Але те, що відбувається у Херсонській області, те нахабство, з яким чиновники і депутати нарізають собі земельку, будують маєтки за 50 метрів від урізу моря, а потім кидають із бюджету 85 млн на дорогу вздовж своєї колонії у селі, де доріг взагалі немає, — таки вражає. 

Як і те, що свій вплив на політичну ситуацію в області зберігають біглі сепаратисти. І те, як розправляються з незгодними і цькують незалежних журналістів. Як у одному клубку звиваються браконьєри і ті, хто з ними мав би боротись, підпалювачі лісів і лісники з власними пилорамами, правоохоронці і латифундисти-сепаратисти…. 
І увесь цей жах — на кордоні з окупованим Кримом, і це регіон, що кишить агентами російських спецслужб.

Не пишіть тужливих постів про Катю, колеги.

Їдьте на Херсонщину. 

Зробіть бодай по одному розслідуванню з тем, про які вона писала. 

Ці тварюки не повинні жити спокійно від того, що вона пішла.  То буде найкращим свідченням того, що ми про неї пам»ятаємо.

Facebook