В ООН констатують, що ситуація з дотриманням прав людини в окупованому Росією Криму продовжує значно погіршуватися.
Про це йдеться в доповіді Управління верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) «Ситуація з правами людини в окупованій Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», опублікованому в понеділок, 25 вересня, повідомляє Центр журналістських розслідувань.
Як відзначають автори документа, складеного Моніторингової місією ООН з прав людини в Україні, одним з наслідків незаконної окупації і анексії Криму стало нав’язування громадянства РФ жителям Криму, що призвело до погіршення прав людини, особливо для тих, хто відмовився автоматично отримати російське громадянство, не мав права на його отримання або зобов’язаний був відмовитися від свого українського громадянства, щоб зберегти роботу.
Крім того, в Криму РФ де-факто впровадила своє законодавство всупереч зобов’язанням за міжнародним гуманітарним правом, що, зокрема, призвело до виборчого застосування положень кримінального законодавства РФ, спрямованих на боротьбу проти тероризму, екстремізму і сепаратизму, «що обмежило право на свободу та безпеку, а також звузило простір для здійснення основних свобод».
При цьому «закони та правові акти», видані в Криму, також негативно вплинули на здійснення основних свобод, оскільки багато неурядових організацій, ЗМІ та релігійних громад, які діяли на півострові, не змогли пройти встановлену процедуру перереєстрації.
«Найбільше ці обмеження торкнулися осіб, які виступали проти референдуму 2014 року або критикують контроль Криму Російською Федерацією, зокрема, журналістів, блогерів, прихильників Меджлісу, проукраїнських активістів і учасників протестів на Майдані, а також осіб, які не мають очевидного політичної прихильності, але намагаються відстояти неухильне дотримання догматів ісламу, яких часто звинувачують в належності до заборонених в Російській Федерації екстремістським групам, таким як «Хізб ут-Тахрір». Реалізації їх права на свободу мирних зібрань, асоціацій, вираження думок, пересування, совісті і релігії чинилися перешкоди в формі актів залякування, тиску, фізичних нападів, попереджень, а також переслідувань у вигляді заходів правового характеру, включаючи заборони, обшуки в будинках, затримання і санкції», – йдеться в доповіді.
Як вказують в ООН, система правосуддя РФ, яка застосовується в Криму, часто не дотримується гарантій справедливого судового розгляду та належної правової процедури. Суди часто ігнорували обьгрунтовані заяви про порушення прав людини, що відбулися під час утримання під вартою. Судді застосовували положення кримінального законодавства РФ «до широкого кола мирних зібрань, виступів і заходів, причому в деяких випадках – заднім числом до подій, які відбувалися до тимчасової окупації Криму або взагалі за межами півострова на материковій частині України».
Автори доповіді зафіксували «серйозні порушення прав людини, такі як довільні затримання і тримання під вартою, насильницькі зникнення, жорстоке поводження, тортури і щонайменше одна позасудову страту». Як вказується, протягом 3 тижнів після окупації Криму порушення прав людини здійснювались членами так званої «Кримської самооборони» і різними козачими підрозділами. Після анексії півострова основними порушниками прав людини найчастіше називалися представники ФСБ РФ і поліція.
«Ці порушення торкнулися жителів Криму різного етнічного походження, однак особливому переслідуванню піддавалися кримські татари, зокрема ті, які пов’язані з Меджлісом, що бойкотували референдум в березні 2014 року і які ініціювали громадські протести на підтримку Криму як частини України. Вторгнення правоохоронних органів на об’єкти приватної власності також непропорційно сильно зачіпали кримських татар, порушуючи їх право на недоторканність приватного життя під приводом боротьби з екстремізмом. Крім того, заборона діяльності Меджлісу в квітні 2016 р. Верховною судом Криму призвела до ущемлення громадянських, політичних і культурних прав кримських татар», – вказується в документі.
При цьому російська влада в Криму не забезпечила ефективне розслідування більшості скарг про порушення прав людини, скоєних силовиками або збройними групами, що діють під керівництвом або контролем держави.
В ООН також вказують, що можливості публічного прояву української культури та ідентичності в Криму значно звузилися, оскільки організації, що демонструють свою прихильність національним символам, датам або історичним особистостям, отримували попередження або піддавалися санкціям за порушення громадського порядку або проведення несанкціонованих мітингів. При цьому освіта українською мовою в Криму майже зникла, поставивши під загрозу один із стовпів ідентичності та культурної приналежності.
