Численні оглядачі на Заході обурені, здивовані і шоковані тим, що Трамп не став відверто прямо заявляти про повне несприйняття окупації Криму РФ, таким чином, витримуючи загальний курс США.
Про це повідомляє Центр журналістських розслідувань з посиланням на «Голос Америки».
Напередодні, відповідаючи на питання про ймовірність визнання США окупації Криму Росією, Трамп багатозначно і коротко відповів: «Подивимося». Єдине слово президента США викликало шквал критики з боку як його опонентів, так і тих, хто раніше вважав себе до нього нейтральним; Трампа розкритикували як журналісти, так і коментатори, і аналітики, а все тому, що його позиція на адресу Криму нікому не сподобалася. Та що там, Трампу дісталося навіть з аналітичного центру Heritage Foundation, який вважається своєрідним «мозковим центром» Адміністрації США.
«Ось вам кілька фактів про Україну: Росія це агресор, Україна жертва; Крим належить Україні», – написав у «Твіттері» Люк Коффі, директор Центру дослідження зовнішньої політики в Heritage Foundation.
Дехто заявив, що Трамп перетворює фантазії російського президента на реальність.
«Три роки тому Володимир Путін міг тільки мріяти, що президент США буде говорити про виведення військ США з Німеччини, критикувати НАТО, вводити торгові тарифи для союзників, а тепер він ще й каже, що зважує можливість прийняти анексію Криму Росією. Трамп перетворив фантазію Путіна на реальність», – написав у «Твіттері» Брайан Клаас, дослідник «Лондонської школи економіки».
«Може Трамп дасть Путіну зелене світло, щоб той залишив собі Крим, а сам проголосить, що підтримав мир у світі?» – написав журналіст Стівен Грінхаус.
«Це просто неправильно. Коли СРСР окупував країни Балтії після Другої Світової війни, США не стали легітимізувати окупацію. Так само треба ставитися і до окупації Криму», – ці слова написав коментатор з питань безпеки Шеріл Рофер.
Але це ще квіточки; слова президента США можуть переконати РФ у своїй безкарності і спровокувати її подальшу агресію, пише політолог Жасмин Муянович.
«Якщо визнання США може отримати щось настільки кричуще, як анексія Криму Росією і окупація нею східної України, то чому б Росії не вторгатися до Прибалтики? Чому не захопити всю Грузію? Чому б силам, які питримуються Росією, не спробувати те ж саме? Чому б Китаю не вторгнутися на Тайвань?… Важко уявити собі будь-яку послідовну зовнішню політику наступного президента США, якщо Трамп визнає анексію Криму. США б негайно втратили довіру і перетворилися по суті на країну-вигнанця. Жодне їх зобов’язання або обіцянка більше не мали б ваги», – зазначає політолог.
Хором завили і опоненти президента Трампа у самому США, побачивши у єдиному слові, яке, по суті, нічого не значить, вірні ознаки того, що «президент контролюється Кремлем». Аналогічним чином звучать і репліки, які змальовують коментар президента як мало не декларацію про визнання анексії Криму з боку США.
Тим часом Девід Роткопф, експерт центру Carnegie, вказує, що жорстка критика Трампа, як правило, ще ніколи ні до чого не приводила; більш того, Трамп може «закусити вудила». Тим більше, нападки на президента США тільки провокують його робити все те, що доводить до сказу його супротивників.
«Мене трохи турбує (тобто я переконаний), що через те, що Трамп все сприймає особисто, то і такі речі, як зустріч з Путіним, схвалення агресії щодо Криму, або виведення військових США з Німеччини, ослаблення НАТО – він сприймає як «пішли ви» на адресу своїх критиків, а не в стратегічному контексті», – пише Роткопф.
Президент США Дональд Трамп у п’ятницю, 29 червня, на борту свого літака на питання журналістів про можливість визнання Криму російським відповів: «Подивимося». За його словами, ситуація з півостровом обговорюватиметься на майбутній зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним.
Нагадаємо, зустріч президента США Дональда Трампа і президента РФ Володимира Путіна відбудеться 16 липня в столиці Фінляндії Гельсінкі. Як повідомлялося, будуть обговорюватися наступні питання: втручання РФ у вибори президента Сполучених Штатів у 2016 році, а також великі міжнародні проблеми, включаючи російську агресію в Україні та Сирії.
