- Центр журналистских расследований - https://investigator.org.ua/en -

Керченский мост, аэропорт в Симферополе, красные паспорта. Ложь россии о крупнейших достижениях в Крыму

[/caption]

Окупаційні паспорти виготовляють в Криму, а роздають на захопленій частині Херсонщини та Запоріжчини. Отримані документи не будуть визнаватися ні Україною, ні іншими демократичними державами світу, що підтверджено численними резолюціями ГА ООН. Як і те, що росія насильно паспортизує населення окупованих територій.

Користуватися таким паспортом вдасться виключно для проживання на захопленій території і, якщо ще звісно пощастить, у росії. Це стосується і інших документів, наприклад, актів реєстрації цивільного стану, університетських дипломів, з якими влаштуватися на роботу не в межах росії буде вкрай складно, а найімовірніше — неможливо, документів на нерухомість, які не дадуть права розпоряджатися своїм майном, шкільних атестатів, з якими неможливо буде вступити до українського ВНЗ тощо. Кримчани навіть не можуть виїхати за територію півострова чи рф на автомобілях з виданими там номерними знаками. Якщо дуже спрощено, то всі видані окупантами документи — це лише папір. Хоча, ні, вони навіть не вартують паперу, з якого виготовлені.

В ЄС вже запевнили, що не будуть визнавати документи, видані на нових окупованих територіях України.

Останні роки кримчани їздили на Херсонщину, щоб оформити там українські документи, які дають набагато більше прав. Наприклад, право виїхати за кордон без візи. Їздили навіть відкрито пропутінські мешканці півострова. Як «єдинорос» Ігор Кучерявий, успішно затриманий якраз на шляху за українським біометричним паспортом.

Фото: Facebook Ирина Веригина

«Построили новый аэропорт в Симферополе». Але звідти вже нікуди не літають

Так, аеропорт дійсно побудували. І він навіть красивий. Але на цьому його переваги закінчуються, адже літати з нього можна тільки в росію. Точніше, можна було. Про все по черзі.

Старий аеропорт Сімферополя був захоплений російськими окупантами в ніч з 27 на 28 лютого 2014 року і тоді український Уряд закрив повітряний простір над Кримом для польотів всіх без винятку повітряних суден. 31 березня 2014 року Європейська організація з безпеки повітряного руху (Євроконтроль) заборонила польоти до Криму. Тому міжнародним аеропорт столиці Криму є лише формально, адже обслуговує він виключно рейси російських авіакомпаній і міжнародні рейси звідси не здійснюються. Більше того, з початком повномасштабного вторгнення аеропорт взагалі простоює, ні сюди, ні звідси нічого не літає взагалі.

Ситуація може змінитися тільки після повернення Україною всіх окупованих територій, включаючи, звісно ж, Крим.

Фото: c-inform.info

Можна припустити, що росіяни прекрасно розуміли безперспективність запуску «міжнародного аеропорту» в окупованому Сімферополі, але схоже, що для них важливішою була не практична, а ідеологічна складова — створення «вітрини». Тож грошей на «візитівку» не жаліли. Крім нових терміналів «А» та «В», у червні 2016 розпочалося будівництво нового аеровокзального комплексу площею 78 тисяч квадратних метрів. Його вартість склала понад 32 мільярди рублів, а запустити його вдалося 16 квітня 2018 року. «Інвесторами» будівництва стали банки «росія» та «РНКБ», які належать друзям путіна — олігархам Юрію Ковальчуку та Олегу Жесткову.

«Пассажиропоток увеличился почти в пять раз». І за це доплачували з бюджету

Логічно, що замало просто збудувати і показувати красивий аеропорт. Потрібно паралельно рапортувати про рекордне збільшення пасажирів. Вищезгадані дані подає росія і перевірити їх надзвичайно складно.

Росіяни дійсно робили все можливе, щоб стимулювати співгромадян летіти в Крим. До 2016 року росія надавала субсидії авіаперевізникам, а до 2019-го діяла нульова ставка ПДВ на авіаперевезення до Криму. Тож так, збільшення пасажиропотоку відбулося. Але за даними «Майдану закордонних справ» у 2016 році бурхливе зростання пасажиропотоку практично припинилося і склало 3,6 % до 2015 року.

При цьому, одразу після введення в експлуатацію, тарифи за надання аеровокзального комплексу та обслуговування пасажирів зросли більше, ніж удвічі. Ще на 56 % подорожчав збір за зліт-посадку. Єдиний у Криму аеропорт цивільної авіації став найдорожчим, якщо порівнювати із російськими. Кримські тарифи перевищують сочинські майже втричі, а збори у найбільшому російському аеропорту «Шереметьєво» — більш ніж удвічі. Це, відповідно, позначається на вартості квитків.

«Самый длинный мост в россии — Крымский». Небезпечний та незаконний

За логікою росіян, мабуть, довжина об’єкту є його визначальною характеристикою. Це, звісно ж, не так. Зведена окупантами переправа є обʼєктом незаконного будівництва, адже Україна не давала згоди на його побудову, як це передбачає все ще діюча двостороння угода.

Експерти «Крим SOS» вважають, що будівництво мосту призвело до величезної кількості екологічних загроз, якими росіяни знехтували на етапі будівництва. З боку Таманського півострова було створено суцільний насип, що фактично приєднав до півострова острів Тузла, фактично знищивши його. Острів перетворився на технічний об’єкт з великою автостоянкою та складом інертних матеріалів. До початку будівництва тут зростали рослини, занесені в Червону книгу України.

З обох боків мосту окупанти збудували насипи, звузивши протоку. Це вплинуло на гідрологічні процеси в протоці, прибережні течії та міграцію планктону. Вивчити наслідки дистанційно, на жаль, неможливо.

Видання theins.ru у матеріалі «Правда про Кримський міст: удар по екології, невиплати робітникам, економічне безглуздя» цитує еколога та геолога Євгена Вітішко: «Міст знаходиться на ґрунтах, які у своїй основі складаються з мулових глин, вони легко розмиваються, і їхню поведінку передбачити складно. Як і взагалі сказати, наскільки довго простоїть міст і які руйнування викличе цей об’єкт у зоні Чорного моря».

Для будівництва мосту в росії було переписано законодавство і, фактично, тимчасово скасовано дію конституції. Громадські слухання у Керчі з приводу будівництва у 2015 році були проведені тільки формально, а думку місцевих мешканців, які виступали проти, ніхто не врахував.

Фото: РИА Новости. Константин Михальчевский

А ще будівництво цього мосту повністю знищило кримські порти. У грунтовному дослідженні про порти Криму ЦЖР дійшов висновку, що керченський міст зіграв для кримських портів більшу вбивчу силу, аніж західні санкції: доставка автомобільним і залізничним транспортом пасажирів і вантажів по мосту обходиться дешевше, ніж доставка морським транспортом і переправою та не залежить від погодних умов. Відтак уже у 2019–2020 роках році на межі банкрутства опинились Феодосійський, Севастопольський, Євпаторійський та Ялтинський порти. Керченський «тримався лише за рахунок вантажообігу з російським материком. Тисячі людей втратили роботу. Навіть ті, що допомагав окупантам у 2014 році перекидати військових і техніку — Керченська поромна переправа припинила існування.

Будівництвом мосту та залізничного переїзду займалася компанія олігарха та друга путіна Аркадія Ротенберга «Стройгазмонтаж». За прокладання чотирьох автомобільних смуг та двох залізничних ліній вона отримала майже 300 млрд рублів, при тому, що спочатку вартість складала трохи більше 80 мільярдів. Не те, щоб ми сильно переживали за російські гроші, але при зниклих в невідомому напрямку настільки великих сумах, вихваляння виглядає дещо дивно.

«В 2023 году завершится строительство 8 этапа трассы «Таврида». Щоб швидше переганяти військову техніку

Траса «Таврида» — логічне продовження проблем мосту через Керченську протоку. Проект траси також не проходив екологічну експертизу. Коли будівництво почалося, окупанти знесли 80 житлових будинків у Керчі та дачного кооперативу «Затока», а саму дорогу проклали через стародавній курган «Госпітальний». Це вже не кажучи про вирубку лісосмуг вздовж існуючих доріг, які розширялись в ході будівництва траси.

«Поява таких об’єктів інфраструктури, що мають дійсно історичний масштаб, потягло за собою низку як прямих так і опосередкованих змін — від фізичного знищення колосальних площ природних територій (в тому числі і таких, що мають охоронний статус) та початку розбудови інфраструктури навколо новозбудованої магістралі», — вважають експерти «Крим SOS».

«Мощнейшие газовые станции могут обеспечить энергией не только полуостров, но и соседние регионы». Забезпечити не можуть навіть себе

Після припинення постачання електроенергії з материкової України в Криму у 2015 році росія не могла забезпечити стабільне функціонування системи. Тому рф вимушена була оперативно будувати нові генеруючі потужності — Таврійську ТЕС під Сімферополем і Балаклавську — під Севастополем.

Ключові деталі для таких об’єктів — турбіни — росія не виробляла, тож їх в обхід санкцій поставив концерн Siemens. Це якраз тоді і був гучний скандал, який показав недосконалість санкційної системи. Попри це, окупанти нині вихваляються об’єктами, існування яких стало можливим виключно через прогалини в санкціях. І повторити такий «здобуток» наступного разу, найімовірніше, не вдасться.

Фото: RFE/RL

Є і ще одна цікава деталь, про яку росіяни чомусь не розповідають. У 2016-му росія надала кримським ТЕЦ спеціальний статус об’єктів вимушеної генерації і за вироблену енергію вони отримували більше грошей, ніж російські ТЕЦ. Чому так? Бо це старі генераторні потужності. Так, наприклад, Камиш-Бурунська ТЕЦ була зведена у 1930-х роках, Сімферопольська — у 1950-х.

Спеціальний статус протримався до кінця 2021-го, а вже у січні 2022 року Сімферопольська ТЕЦ припинила генерувати електроенергію повністю, а Камиш-Бурунська у Керчі — на 50 %. Рішення про зупинку виробництва електричної енергії керівництво компанії прийняло у зв’язку з тим, що після припинення дії режиму вимушеної генерації її виробництво на двох ТЕЦ стало збитковим. Тобто, підприємства не можуть забезпечити навіть самі себе, не кажучи вже про весь півострів.

«Решена проблема с водой: в Севастополе в кратчайший срок построили водозабор на реке Бельбек». Насправді проблема з водою нікуди не зникла

Будівництво водозабору для забезпечення Севастополя звелося по суті до перекидання води з річки Бельбек на Водопровідний вузол № 3. При цьому збільшення видобутку води для одного Севастополя планувалося навіть більше, аніж для усієї АР Крим!

Так, окупаційна адміністрація рф у Криму жертвує потребами одних громад заради задоволення потреб інших. Пояснення такому «раціональному» використанню водних ресурсів тільки одне: Севастополь не просто місто, це — основна військово-морська база Чорноморського флоту рф на окупованому півострові (про це можна прочитати у матеріалі «Водні пріоритети окупантів у Криму»).

Ніякі водні проблеми в Криму росія вирішити не здатна і саме тому окупанти у перші дні захоплення Херсонщини кинулися підривати дамбу на Північно-Кримському каналі. Але, через багаторічне невикористання артерії та її засмічення, вода до Криму ще довго не дійде.

«Из инфраструктурного забвения вывели лагерь «Артек». Щоб навчати дітей воювати за росію

Під контролем російських окупантів «Артек» перетворився з центру відпочинку дітей на центр мілітаризації дітей, де, водночас, відпочивальників використовують для поширення російської пропаганди, спрямованої на спроби легалізації анексії півострова.

У 2020 році проєкт Blackseanews зафіксував закупівлю «Артеком» снайперських, звичайних та пневматичних гвинтівок, а також ременів до автоматів для, ймовірно, «Юнармії» — організації, яка, прикриваючись псевдопатріотичними гаслами, по суті готує юнаків і дівчат до війни. З 2016 року вона є обов’язковою частиною перебування дітей в «Артеку»

Фото: «Артек»

Тут дітям читають лекції про «оточену кільцем ворогів росію», «географічні відкриття російських мандрівників» та «необхідність включення всіх цих земель до складу рф».

Також військові Чорноморського флоту рф беруть участь у показових виступах для дітей в «Артеку». Заходи за участю військовослужбовців відбуваються в рамках «програми військово-патріотичного виховання молоді».

***

Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини.