Серед великої кількості росіян - добровільних учасників окупації Криму, яку вони романтично називали "Кримською весною", більшість згодом повернулася додому, до звичних занять. Дехто влаштувався в Криму, зробивши кар'єру. Але є й ті, хто попри спроби включитися у політичне життя окупованого Криму та Севастополя, опинився на узбіччі - батьківщина більше не потребувала їхніх послуг. Не всі це прийняли з належною покірністю слуги імперії. Наприклад, Олександр Франчетті, росіянин, що має дозвіл на ПМЖ у Чехії з активного учасника "русской весны" перетворився на завзятого критика путінського режиму. І йому це несподівано "аукнулося".

Про Франчетті заговорили останніми днями – його персоною зацікавилися чеські правоохоронці. Російський фітнес-тренер, що має вид на проживання у Чехії, у 2014 році раптово став на чолі одного з підрозділів "Самооборони Севастополя", що займався розвідувальною діяльністю. Як пише чеський сайт "Розглас" із посиланням на власні джерела у силових структурах Чеської республіки, активністю Франчетті вже опікуються чеські спецслужби, бо він може становити загрозу безпеки як Чехії, так і всього Євросоюзу, яким він має право вільно пересуватися.

То хто ж такий Олександр Франчетті?

На жаль, багато чого про нього відомо лише з його власних слів, яким – ми в цьому пересвідчимося – не варто вірити беззастережно. Але є й незалежні відомості – фото, відео, дані з реєстрів.

"Серце покликало до Криму на захист русского міра", – пише про Франчетті одне кримське проросійське ЗМІ.

Проте покинув він бізнес і родину не заради повернення Криму. Як сам Франчетті розповідає в одному з інтерв'ю, в лютому 2014 року на нього в Севастополі чекала дівчина. Він перебував на батьківщині, у Воронежі, де мав спортивне замовлення. До дівчини планував приїхати лише третього березня.

Але побачив у ЗМІ, що відбувається в Україні і в Севастополі зокрема, здавши березневі квитки, терміново чкурнув до Севастополя. Нагадаємо, 23 лютого 2014 року в Севастополі була повалена законна українська влада, місто взяли під контроль військові з ЧФ РФ та "народний мер" Олексій Чалий.

Тож вже 25 лютого Франчетті був у штабі "Оборони Севастополя". А 28 лютого він очолив так звану групу "Северный ветер".

Все, що було далі, ми знаємо переважно з його слів та слів його близького друга, серба Деяна Берича, який працював у російському Сочі на будівництві олімпійських об'єктів і долучився до "русской весны" через ненависть до НАТО і любов до Росії. Берич увійшов до складу "Северного ветра".

Отже, у складі "Северного вітру" було 12 людей. Окрім Діяна Берича, Франчетті згадує імена ще двох – Федора Ветрова, севастопольця, що 15 років мешкав у Москві, та Ігора Павліненка, бізнесмена з Луганська, що "відповідав за заброску хлопців". Всі учасники групи, стверджує Франчетті, вміли "читати ліс" – як пише з його слів вже згадане ЗМІ, він сам "пройшов пішки Гірський Алтай, Північну Осетію, Грузію". "Северный ветер" був підпорядкований офіцерам Чорноморського флоту РФ – сам Франчетті говорить про командування російської морської піхоти. Бійці "Северного ветра" були нібито беззбройними, а їхнім завданням була розвідка та протидія диверсійній діяльності. Франчетті стверджує, що сам забезпечив групу необхідним спорядженням. витративши близько 200 тисяч рублів власних коштів.

Розвідники Франчетті патрулювали лісову місцевість навколо Севастополя. Зокрема, шукали вибухівку під опорами ЛЕП та біля газопроводу на Мекензієвих горах.

Франчетті стверджує, що його підрозділ вилучив 900 кг вибухівки та більше тисячі одиниць вогнепальної зброї. Але жодного конкретного випадку він не наводить, і підтвердження його слів з інших джерел немає.

Чи не в усіх своїх інтерв'ю Франчетті розповідає про "виявлену та знешкоджену групу озброєних диверсантів у кількості 11 людей". Але коли про цей випадок він та його друг Берич розповідають докладно, картина виявляється трохи менш захопливою. Берич на одиночному виході в районі Чорноріченського каньйону побачив групу озброєних людей і доповів "командуванню". У відповідь отримав наказ спостереження припинити, і що було далі, йому невідомо. Оце і все.

Хто були ці озброєні люди? Що вони робили в гірському лісі? Що з ними сталося? Якщо це були "українські диверсанти", то чому не було ні диверсій, ні – якщо їх знешкодили – доповідей про викриття небезпечних терористів, яким не дозволили завдати удару про "русской весне"? Чи не була це насправді ще одна проросійська чи вже російська група, яка більш серйозно, ніж любителі з "Северного ветра", патрулювала територію навколо Севастополя? Відповіді на ці питання немає.

Сторонні свідчення про діяльність Франчетті та його групи у лютому-березні 2014 року майже відсутні. Хіба що є відео зустрічі колишніх учасників "самооборони Севастополя" та російських козаків, що у лютому 2014 року прибули "рятувати Севастополь від бандерівців", яке знімав сам Франчетті. На цьому відео один з організаторів та спонсорів "самооборони Севастополя", директор і власник швейної фабрики ім. Ніни Оніловой Микола Щенніков, дякуючи росіянам – учасникам "кримської весни", згадує про "Франчетті Сашу – цікаву людину, що приїхала з Чехії", яка разом з Деяном Беричем займалася у "Самообороні Севастополя" розвідкою. "Було багато затримань з їхнього боку, і взаємодіяли вони зі службами відповідними", – каже Щенніков.

Отже, схоже, на совісті Франчетті таки є не тільки створення непередбачених законом воєнізованих формувань (стаття 260 Кримінального кодексу України), а й , ймовірно, незаконне позбавлення волі (ст. 146 ККУ), а можливо, й насильницькі зникнення (ст. 146-1 ККУ).

Після анексії Криму та початку бойових дій на сході України Деян Берич їде на Донбас – снайпером. Франчетті час від часу відвідує свого сербського друга – він возить на Донбас із Криму "волонтерську допомогу". І за своєю звичкою знімає відео.

У Севастополі він зближується з проросійським козацтвом та стає козаком "Пластунської сотні Севастополя".

Паралельно Франчетті спробував вписатися у політичне життя окупованого Севастополя – він балотувався до "Ради Нахімовського муніципального округу" міста Севастополя першого скликання 14.09.2014, самовисуванцем. Безрезультатно, звісно.

Поступово Франчетті переконується, що для нього пристойного місця в окупованому Севастополі немає. Це підштовхує його до критики нової "влади" та звинувачень її у "зраді":

"Севастопольське ополчення дискредитоване, кого могли «прикупили» і «прив'язали» сумнівними пропозиціями і постами. Хто залишився при своїй чіткій, ясній і, я вважаю, вірній думці про те, що відбувається в Севастополі, як про повний саботаж, не побоюся це сказати, всіх установок Президента Володимира Путіна, корупція, абсолютний непрофесіоналізм. Всіх цих людей або «витиснули» з міста, або «обливають брудом» і не допускають до процесів управління та впливу в Севастополі", – цитує його слова проросійське севастопольське видання, критикуючи "всенародно обраного" Олексія Чалого та "губернатора" Сергія Міняйла.

Дісталося від Франчетті й наступному "губернатору" Севастополя – Дмитру Овсянникову – його командир "Северного ветра" теж розпікав за фальшивий патріотизм, зраду ідеалів "русской весни" та залучення до управління містом немісцевих.

Пройшовся Франчетті по «Ночных волках» на чолі з байкером Олександром «Хірургом» Залдостановим. Мовляв, «вовки» прикриваються патріотизмом, але шукають насправді лише матеріальної вигоди, заробляючи шалені кошти на байк-шоу та вибиваючи собі величезні ділянки землы під Севастополем.

Далі – більше. Франчетті відмовляється від посвідчення помічника депутата "заксобранія" Севастополя Ольги Хомякової (партія "Єдина Росія") через конфлікт із главою громадсько-експертної ради при "губернаторі" Олесією Романовою-Плаксіною, яка, приїхавши з Росії, заклеїла Севастополь своїми плакатами і мала нахабство називати себе активною учасницею "русской весни". Франчетті насмілився ставити Романовій незручні запитання – і поплатився.

Розчарування у севастопольській окупаційній владі перетворилося на розчарування у всій партії "Єдина Росія", а згодом – і загалом у російському режимі на чолі з Володимиром Путіним. Президентові РФ Франчетті ставить питання руба: чому Росія з її запасами нафти та газу не живе так гарно, як живуть Об'єднані Арабські Емірати. Ставить він це питання у відеозверненні на фоні нічного хмарочосу "Бурж Халіфа" у Дубаї.

Треба визнати, що у всього цього ланцюжка розчарувань Франчетті є й особиста причина. Він дуже ображений на російську владу через те, що вона досі не дала російського громадянства його близькому другові Деяну Беричу, який за свою участь у російській окупації Криму та Донбасу може бути притягнутий до кримінальної відповідальності на батьківщині, в Сербії. Франчетті просив за Берича і в губернаторів, і навіть звертався до російського президента. Але усі прохання були проігноровані. Губернатор Міняйло у розмові з Франчетті взагалі назвав Берича "найманцем згідно норм міжнародного права". Як тут не обуритись?

Отже, Олександр Франчетті – персонаж далеко не першого плану у спектаклі "русской весны", а поза ним – так і взагалі майже ніхто. Але цей ніхто голосно критикує російську владу у Криму і насмілився критикувати самого Путіна. З російських патріотичних позицій, звісно. Примітно, що правоохоронці Чехії зацікавилися персоною Франчетті лише через п`ять років після його походеньок у Криму, хоча він особливо і не крився, радше навпаки – давав інтерв'ю російським ЗМІ, світив фото з Криму і Донбасу у соцмережах. Можна припустити, що чеські спецслужби звернули увагу на пригоди Франчетті за наводкою з Москви, якій набрид балакучий фітнес-тренер. Але не виключено, що Москва тут ні до чого, а чехам просто нема куди поспішати.