В окупованій Ялті на площі Леніна першого жовтня відбулося чи не найблискавичніше "безстрокове голодування" - у такий спосіб намагався привернути увагу до своїх проблем та до бездіяльності окупаційної влади один з ватажків "Самооборони Криму" Овсеп Мінасян. У 2014-му році він активно і зі зброєю в руках сприяв російській окупації півострова, потім воював на Донбасі. Але сподівання, що Росія віддячить сповна, виявилися марними, тож Мінасян вдався до відкритого протесту.

Ми звернули увагу на цю історію, бо вона вже стає типовою. Ті, хто мостив дорогу окупантам, згодом виявляються непотрібними, а за умови надмірної активності й балакучості - ще й незручними для окупаційної влади. Ми розкажемо кілька історій про долю тих, хто у 2014-му році був у перших рядах проросійських незаконних збройних формувань у Криму і за спинами яких на українську землю заходив окупант.

Акція протесту тривала недовго: російська поліція забрала колишнього командира "Самооборони Південного берегу Криму" геть з площі, його речі разом з плакатами та грамотою від Путіна залишилися на лавці.

А вже наступного дня офіційний сайт окупаційної адміністрації міста повідомив, що «мер» Ялти Олексій Челпанов зустрівся з Мінасяном та пообіцяв йому "підтримку в межах закону".

«Головне, що в керівництва адміністрації я зустрів небайдужість і розуміння моєї проблеми і побачив щиру готовність допомогти тим, хто потребує», – цитує сайт Мінасяна. Про голодування, тим більш безстрокове, вже не йдеться.

А між тим, цю ж таки владу Мінасян ще кілька днів тому жорстоко лаяв, емоційно розповідаючи ведучому ютьюб-каналу Crimea Days історію своїх поневірянь: "Вони пороху не нюхали, вдома сиділи, поки ми бігали. Вчора Україна, сьогодні Росія, вчора заступник міністра – сьогодні міністр, такі як ми для них нічого не варті".

За словами Овсепа Мінасяна, він має досвід бойових дій ще здавна – воював у Нагорному Карабаху. З 2008-го року намагався отримати землю під житлове будівництво у селищі Кореїз на Південному березі Криму. Але на ласі ділянки місцева влада мала свої види, а за часів Януковича на все наклали свою руку "донецькі". Саме це, стверджує Мінасян, підштовхнуло його до активної підтримки російської окупації – він, правда, надає перевагу цинічному евфемізму "кримська весна".

"Сподівався, хоча б за російської влади тут буде законність!" – обурюється колишній командир південнобережних "ополченців", додаючи, що ніякої законності він так і не побачив.

Крім того, Мінасян втратив бізнес. За його словами, він разом з товаришем тримав кав'ярню поблизу парк-отелю "Марат", який за рішенням Донецького міського суду прибрав до рук народний депутат України Ігор Шкіря. Мінасян плутано звинувачує Шкірю в тому, що той вже п'ять років не платить оренду, що навіть зупинка громадського транспорту біля парк-отелю "Марат" та асфальтове покриття є його власністю, та найстрашніше – що з прибутків від отелю Шкіря фінансує "націоналістів з Західної України".

Саме Шкірю Мінасян винуватить у втраті кав'ярні. Однак відділ інформполітики окупаційної адміністрації Ялти наводить менш скандальну версію: "Після подій кримської весни, активним учасником яких був Овсеп Аркімедович, він не встиг переоформити документи на свій об'єкт, і після довгих судових розглядів його торгова точка була демонтована".

Цікава деталь. Український Єдиний державний реєстр свідчить, що ФОП Мінасян О.А. був зареєстрований у березні 2012 року, а його діяльність була припинена на підставі рішення підприємця … 14 серпня 2014-го. Отже, або ополченець виїжджав до вільної території України, щоб оформити припинення ФОП, або якимось дивним чином Реєстраційна служба Джанкойського міськрайонного управління юстиції в АРК (бо саме вона вказана в реєстрі) працювала під час окупації й вносила відомості до ЄДР. Така сама історія і з обліком ФОП як платника податків – Джанкойська ОДПІ ГУ Міндоходів України зняла Мінасяна з обліку 15 серпня 2014-го року. Інформація цікава для детального вивчення, але зараз про інше.

Отже, Овсеп Мінасян вирішив захищати свої інтереси у дуже дивний спосіб – він підтримав російську окупацію Криму. За його словами, саме за його ініціативою 10 лютого 2014 року було встановлено перший намет на захист пам'ятника Леніну у Ялті. А 23 лютого, каже він, Сергій Аксенов доручив йому очолити «самооборону» Південного берегу Криму.

А сам Мінасян також чергував біля Керченської переправи, коли та приймала російські війська.

Окупанти відзначили заслуги свого добровільного помічника: Мінасян отримав почесну грамоту Ради міністрів Криму, медаль "за повернення Криму" та подяку від президента Росії Владіміра Путіна.

Мінасян стверджує, що його син теж відзначився (правда, невідомо чим саме) перед окупантами, за що нагороджений чи то орденом, чи то медаллю "За мужество" 2-го ступеню. (Щоправда, в Росії існує лише орден "Мужество" без ступенів, медаллю "За мужність" нагороджують у Казахстані, а орден "За мужність" 2-го ступеню – це українська нагорода, але навряд чи російська влада могла когось нагородити нею).

Власне, на цьому вдячність окупантів закінчилася.

Україна теж віддячила колаборантові, оголосивши йому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 260 Кримінального кодексу України – участь в не передбачених законом воєнізованих або збройних формуваннях, що призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків. Від 10 до 15 років позбавлення волі, між іншим.

Однак сторінка Мінасяна в "Однокласниках" свідчить, що організаційні стосунки з "народним ополчением" він розірвав не одразу. Зокрема, разом з іншими членами «самооборони Криму» він брав участь у збройній агресії РФ на Донбасі. Мінасян багато позував з членами НЗФ на окупованих територіях, зокрема, є його фото на фоні вокзалу міста Горлівки.

Там також є фото, які свідчать про те, що Мінасян разом з «бойовими товаришами» відвідував Вірменію та навіть отримав грамоту від міністра оборони проголошеної на окупованій території Азербайджану «Нагорно-Карабахської республіки». В грамоті міністр дякує Мінасянові за передану «Армії оборони НКР» благодійну допомогу.

Окупаційна влада Ялти обіцяла Мінасянові вирішити його проблему із землею – але марно. Потім Мінасяна поставили у пільгову чергу на квартиру за номером 335, і в 2018-му році він вже ніби то мав її отримати. Але натомість його перевели із пільгової черги до загальної, за номером 6 580! Виявилося, що участь у бойових діях у Нагорному Карабаху не є підставою для пільг за російським законодавством. "Кажуть, квартиру отримає той, хто на СНІД хворіє! То що мені, СНІДом заразитись?!" – емоційно реагує Мінасян на пільгову політику Росії.

Не клеїться у «героя кримської весни» і з бізнесом. Він тричі поспіль реєструвався як індивідуальний підприємець, причомук, пробував себе і в управлінні нерухомістю, і в транспортних послугах, і в торгівлі, але всі спроби вести власну справу виявилися невдалими і були припинені. Останній рік Овсеп Мінасян також числиться директором ТОВ «Мисливці і риболови міського окуругу Ялти», однак і це товариство зараз у стані ліквідації.

На роботу найнятись колишній «ополченець» не може – каже, не беруть через нетерпимість до несправедливості.

"Сьогодні я в Україні, в європейській країні перебуваю в розшуку як зрадник. А тут (у Криму – ред.) в мене ні роботи, ні житла. Син, нагороджений президентом, спить на підлозі. Живу в гуртожитку", – обурюється Мінасян.

Вирішення своїх проблем колишній командир самооборони добитися не може. За його словами, вся місцева влада залишилася та ж, що й до окупації. Депутат російської Держдуми Наталія Поклонська, яку Мінасян начебто охороняв у 2014-му, реагувала на його звернення, пересилаючи їх до голови окупаційного уряду Криму Сергія Аксенова, той неодноразово давав доручення і своїм заступникам, і "меру" Ялти, щоб питання вирішили – але безрезультатно.

Мінасян впевнений, що його випадок – не виключення. Через складнощі життя в окупованому Криму колишні його товариші по ялтинській роті «самооборони» шукають заробітку у нових військових авантюрах Росії. "Вони тепер пішли в Сирію, тому що тут не могли заробити", – каже він.

Мінасян звертався зі скаргами й до Путіна, після чого, з його слів, йому телефоном порадили "подумати про дітей". Він також обурений тим, що можливості для протесту та відстоювання своїх прав серйозно обмежені.

"Що ти не скажеш – все протизаконно. А коли я встав, коли ми всі встали проти держави – це було законно?! Про закон мене може судити Україна, яка зараз мене в розшук подала і хоче судити. Я і там в розшуку, і тут проти закону щось роблю!", – жаліється Мінасян.

Ми не знаємо, чи надовго вистачить екс-командирові південнобережної самооборони чергової порції сподівань, якими обнадіїла окупаційна влада. Втім, повернення під юрисдикцію України, безумовно, надасть майбутньому колаборанта впевненості та визначеності. Зокрема, дах над головою та регулярне харчування на кілька довгих років в одному з пенітенціарних закладів України йому гарантовано.