Ґе з Китаю та окупований Крим
Евгений Лешан
Центр журналістських розслідувань
«Друг окупації Криму» Ґе Чжилі - маленька людина, яка має паспорт великої країни - Китайської народної республіки. Економічна й військова потужність разом із авторитарним державним устроєм дозволяють Китаю не рахуватися з меншими країнами, ігнорувати цінності міжнародного співіснування та керуватися виключно власними інтересами. Тому «дружба» Китаю з окупованим Кримом виходить далеко за межі активності одного пана Ґе.
Представник товариства з обміну
На псевдореферендумі 16 березня 2014 року в окупованому Криму роль іноземного спостерігача грав громадянин Китаю Ґе Чжилі. Модераторка пресконференції «міжнародних спостерігачів» представила тоді його як представника «Всекитайського комітету з промислової реформи». Сам Ґе ламаною російською говорив про мир, дружбу та волю народу. Російські ж медіа наводили більш конкретну його цитату: «Голосування відбувається виключно активно, чесно, без жодного примусу і тиску».

Тож не дивно було побачити пана Ґе Чжилі у 2017 році на першому форумі друзів окупації Криму.
Ґе Чжилі (сидить ліворуч) на Форумі друзів Криму, 2017 рік

Скріншот: Millet Channel
На багатьох відео з форуму він сидить із табличкою «голова Товариства обміну і співпраці «Росія – Східна Європа – Центральна Азія»», щось підписує з директором «Ділового і культурного центру Республіки Крим» Ярославом Іванченком та ручкається з окупаційним главою Криму Сергієм Аксеновим.

У 2018 році Ґе Чжилі брав участь у відкритті Китайського інформаційно-культурного центру в окупованій Ялті. Від нього не відлипав куратор проєкту «Асоціація друзів Криму», віцепрем'єр окупаційного кримського уряду та представник Криму при президентові Росії Георгій Мурадов. Ґе Чжилі подарував Центру книгу «Вчимося дзюдо з Володимиром Путіним» китайською мовою, а також доповідь китайського лідера Сі Цзіньпіна на 19 з'їзді Комуністичної партії Китаю.
Ґе Чжилі на відкритті Китайського інформаційно-культурного центру. Ялта, 2018

Фото: cfuv.ru
Наприкінці 2019 року Ґе Чжилі вкотре завітав до Криму і пообіцяв відкрити Кримський інформаційний центр в Китаї – задля залучення китайських туристів до Криму. Як годиться друзям окупації, пан Ґе оперував захмарними цифрами – мільйон туристів з Піднебесної. Поки до Криму їздить лише по кілька тисяч китайських туристів на рік. Але це найбільший показник серед іноземних туристів на окупованому півострові – за даними окупаційної «влади». Китайський уряд проти порушення українського кордону не заперечує.

От тільки хто такий Ґе Чжилі, щоб залучати до Криму мільйон китайських туристів?
Він очолює «Товариство обміну і співпраці «Росія – Східна Європа – Центральна Азія»». Але це не якась організація, а лише структурний підрозділ Китайської народної асоціації дослідження і освоєння традиційної медицини і фармацевтики. Тобто, це просто департамент із закордонних зв'язків якоїсь контори з просування послуг масажу, лікування травами, акупунктури та припалювань, які у світі знають як «китайську традиційну медицину».

Ґе Чжилі – «почесний консул» Абхазії в КНР.
Фото: apsny.ru
В пана Ґе ще багато регалій. Він і почесний консул невизнаної Абхазії у Китаї, і радник посла Киргизької Республіки в Китаї… Якщо вірити його сайту, лише в Росії він має сім громадських та державних посад. Але все це лише його слова – точніше, ієрогліфи. А втім, нахабства йому вистачить на десятьох.

Ґе Чжилі настільки вжився в роль повноважного представника інтересів Китаю в Росії, що взявся лобіювати фантастичний проєкт відведення вод великої російської річки Об до посушливих регіонів Північного Китаю. Пан Ґе звернувся до тодішнього прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва із закликом посприяти реалізації амбітного проєкту.

Вперше цю ідею запропонував у 2016 році міністр сільського господарства Росії Олександр Ткачов. Той самий, який у 2003 році, будучи губернатором Краснодарського краю, став виконавцем російської спроби захоплення українського острова Тузла в Керченській протоці. Проте у випадку з перекиданням обських вод Ткачову швидко нагадали, що він російський міністр, а не китайський.
Вперше цю ідею запропонував у 2016 році міністр сільського господарства Росії Олександр Ткачов. Той самий, який у 2003 році, будучи губернатором Краснодарського краю, став виконавцем російської спроби захоплення українського острова Тузла в Керченській протоці. Проте у випадку з перекиданням обських вод Ткачову швидко нагадали, що він російський міністр, а не китайський.

Фото: ryazagro
Китайські інвестори: чорні та білі
В окупованому Криму Ґе Чжилі має не лише туристичний інтерес. В селищі Віліно Бахчисарайського району він є співзасновником ООО «Проект Трейдинг», яка згідно даних реєстру займається будівництвом.

І в тому ж таки Віліному було зареєстровано інше підприємство – ООО «Респект Крым Агро».

Його співзасновники, громадяни Китаю Юань Синь і Ян Шуаньжень – розпочали тепличне сільгоспвиробництво в Нижньогірському районі Криму, в селі Ємельянівці. Взяли землю в оренду, підвели комунікації, почали зводити теплиці. Але бізнес не пішов.

Селяни запідозрили китайців у нечесній конкуренції:
Він очолює «Товариство обміну і співпраці «Росія – Східна Європа – Центральна Азія»». Але це не якась організація, а лише структурний підрозділ Китайської народної асоціації дослідження і освоєння традиційної медицини і фармацевтики. Тобто, це просто департамент із закордонних зв'язків якоїсь контори з просування послуг масажу, лікування травами, акупунктури та припалювань, які у світі знають як «китайську традиційну медицину».

Ґе Чжилі – «почесний консул» Абхазії в КНР.
Фото: apsny.ru
Місцева влада звинуватила китайських фермерів у тому, що ті провели комунікації без дозволу і не повідомляли про свої плани. Чи це справді так, чи китайці просто не поділилися з місцевим начальством – але бізнес їм довелося згорнути.

Окрім агробізнесу, Юань Синь і Ян Шуаньжень мали три ООО в Алушті – «Респект Крым Консалтинг», «Респект Крым Транс Тур» та «Респект Крым Строй». Наразі усі їхні кримські підприємства ліквідовані, а самі вони перенесли свою ділову активність на територію Росії.

На противагу «каламутним» китайцям окупаційні медіа наводять приклад «білого інвестора», який також будує теплиці на китайські гроші, але вже у Краснознам'янці Красногвардійського району.

Називають ім'я директора підприємства-інвестора – Сергій Іванов. Та розповідають, що його партнер з Китаю вже має тепличний бізнес у Хабаровському краї і готовий поділитися досвідом та китайською робочою силою.

Очевидно, йдеться про ООО «Строй Инвест Сити», зареєстроване в селі Тимошенко – воно зовсім поруч із Краснознам'янкою. Її директор і засновник – Сергій Вікторович Іванов, має широкі бізнесові зв'язки з Хабаровськом.
Китай як обіцянка
Загалом, всі роки окупації – це роки невдалих спроб залучити китайські гроші в кримську економіку. Кримчани постійно чують обіцянки. У 2019 році китайський інвестор обіцяв купити лайнер для круїзів у Крим. У 2017 – побудувати тунель під Керченською протокою і центр аквакультури, у 2016 – завод з виробництва ліфтів, у 2015 – тютюнову фабрику, гольфклуб і термінал з продажу будівельних матеріалів. Все це так і залишилося обіцянками.
У 2014 ж році перший віцепрем'єр окупаційного уряду Криму Рустам Теміргалієв заявив, ніби китайці готові повернутися до проєкту будівництва глибоководного порту, про який домовлялися ще з українським керівництвом. Але китайська компанія Beijing Interoceanic Canal Investment Management Co офіційно заявила про остаточне припинення проєкту. Варто зазначити, що проєкт справді був масштабний. Україна і Китай домовлялися про будівництво на західному узбережжі Криму глибоководного порту.

Рустам Темиргалієв
Фото: ИТАР-ТАСС
Півострів мав стати важливим пунктом великого китайського проєкту «Один пояс – один шлях».

Другий етап китайських інвестицій в інфраструктуру Криму передбачав будівництво в Криму аеропорту, верфі, нафтопереробного заводу, виробництва скрапленого газу, навчальних центрів, а також облаштування пляжів. Очікували до 7 млрд доларів китайських інвестицій.

Курував цей проєкт в українському уряді Криму той самий Рустам Теміргалієв. Який після окупації пішов на службу до нових господарів, потім пограбував кримську філію Ощадбанку і чкурнув до Росії. Там, до речі, не полишив китайську тему – тепер він генеральний директор Російсько-Китайського Інвестиційного Фонду Регіонального Розвитку.

Український Крим був привабливіший для Китаю не лише економічно, а й політично – півострів відвідував глава Китайської народної республіки Ху Цзіньтао.

А тепер, попри всі намагання Москви догодити Пекіну, зацікавити Китай Кримом не дуже вдається. Відповідальний за політику визнання анексії Криму Георгій Мурадов скаржиться:

«Рішення китайського керівництва про розвиток прямих зв'язків з Кримом немає. Китайці хочуть збереження можливостей працювати в Україні, тому займають стриману позицію. Є відкрита дорога для розвитку співпраці на рівні малого і середнього бізнесу та на рівні громадськості».

Так, окремі випадки виходу кримських компаній на ринок Китаю є. З 2016 року керівництво захопленого НВАО «Масандра» повідомляє про експорт своїх вин на китайський ринок.

Китайський трудящий вперше бачить кримське морозиво
Фото: exporteram.com
Обсяги поставок невеликі, але для піару достатньо.

На пробу до Китаю поїхало у вересні 2019 року і кримське морозиво марки «Доброє». Його доставили з Криму до Новоросійська, а звідти морем відвезли до Китаю. Кажуть, китайцям сподобалося. Однак про постійні поставки нічого не чути.

Варто згадати й кабелеукладник JIAN JI 3001 китайської компанії Shanghai Foundation Engineering Group Co Ltd, який допоміг Росії наприкінці 2015 року прокласти енергоміст через Керченську протоку і забезпечити Крим електроенергією під час української енергоблокади.

Це, звісно, відверта неповага до українського суверенітету та територіальної цілісності з боку Китаю. Так було від самого початку окупації, коли Пекін, не визнаючи офіційно спроби анексії Криму, водночас своїми голосуваннями в ООН надавав підтримку Росії.

Китаю ж все одно, з ким співпрацювати. Східна імперія керується не цінностями, а виключно власними інтересами.