Асоціація друзів окупації Криму
і її куратор Георгій Мурадов
Валентина Самар
головна редакторка Центру журналістських розслідувань для видання ZN.UA
Розслідувальний спецпроект «Друзі окупації Криму», в якому журналісти ЦЖР викривають агентів впливу Кремля в різних країнах і розповідають про бізнес «друзів» у окупованому Криму і в Росії, викликав гнів куратора російського проекту, створеного у 2017 році для легалізації спроби анексії Криму і скасування західних санкцій проти РФ, - «Міжнародної асоціації Друзі Криму». Гєоргій Мурадов, представник «Республіки Крим» при президентові Росії нацьковує пропагандиста Дмітрія Кисельова зайнятися ЦЖР та Валентиною Самар.
«Німецька делегація» перед «Госоветом Крыма», 2019 рік.

Фото: krimfreunde.eu
Від ZN.UA. Від своїх джерел редакція видання отримала документ — лист заступника голови «уряду» окупованого Криму Гєоргія Мурадова, який паралельно обіймає посаду представника «республики Крым» при президентові РФ. Свого роду «смотрящий» від Москви в маріонетковому уряді Криму, крім іншого, курирує міжнародний напрям.

Лист адресований гендиректору МІА «Россия сегодня» Дмітрію Кисельову. У посланні одного російського чиновника іншому йдеться про багатолітню кореспондентку «Дзеркала тижня» в Криму, а нині — його авторку Валентину Самар і очолюване нею ІА «Центр журналістських розслідувань», редакція якого вимушено евакуювалась із окупованого Криму до Києва восени 2014 року.

Мурадов просить Кисельова «звернути пильну увагу» і провести з допомогою журналістів його інформаційного агентства «предметне розслідування стосовно пані Самар та київського «Центру журналістських розслідувань» (ЦЖР), у тому числі з приводу джерел фінансування діяльності, що дозволяють В. Самар купувати численні об'єкти нерухомості в Києві, та інших аспектів її нібито «правозахисної» і «журналістської» діяльності, які явно виходять за рамки її професії».
Що сталось, і чому Мурадов робить головному пропагандистові Росії Кисельову замовлення на, прости, Господи, журналістське розслідування, котре, як слід очікувати, виявиться спробою дискредитації українських кримських журналістів?

У документі, який ми публікуємо, наводяться трактування висловлювань Валентини Самар у різних ефірах та цитат із публікацій у ZN.UA ще 2014–2016 років. Однак не це «пізнє вмикання» насправді є причиною, котра змусила Гєоргія Мурадова шукати управу на журналістку і кримський ЦЖР у Кисельова (і, швидше за все, не тільки в нього).

Головне в листі — ось цей абзац: «Українські інформаційні структури не перший рік ведуть підривну роботу проти Росії і Криму, а наразі розпочали агресивну інформаційну кампанію з дискредитації іноземних друзів та партнерів Криму з-поміж закордонних громадських діячів (Міжнародної асоціації друзів Криму). Це викликає велике занепокоєння серед наших партнерів». І наприкінці: «Тепер пані Самар та її інформаційні ресурси активно підключилися до шантажу і третирування зарубіжних партнерів Криму».

Що це за асоціація, про яких «зарубіжних партнерів Криму» йдеться, і чому так глибоко занепокоєний представник окупаційної адміністрації Криму Гєоргій Мурадов — далі в матеріалі Валентини Самар «Асоціація друзів окупації Криму».
Діяльність «друзів Криму» відбувається у двох напрямках: у Криму і Росії іноземних політиків і бізнесменів використовують для створення ілюзії міжнародної підтримки незаконної анексії півострова, а в своїх країнах вони просувають російський порядок денний, намагаючись впливати на власні уряди та настрої співгромадян.
За офіційною легендою, ідея про створення «Міжнародної асоціації «Друзі Криму» належить Жан-П'єру Тома (Jean-Pierre Thomas), французькому експолітику та бізнесмену. У квітні 2017 року під час форуму в окупованій Ялті начебто саме він запропонував створення міжнародної асоціації для протидії західним санкціям щодо Росії, які заважають туризму та інвестиціям у Криму.
Примітно, що 15 вересня 2017 року, виступаючи на 14-й щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) в Києві, президент Петро Порошенко також заявляв про намір заснування «клубу друзів» – деокупації Криму, однак, як і в випадку зі створенням кримського переговорного формату «Женева+», далі слів справа не пішла. А Росія свій клуб друзів окупації Криму створила.

У листопаді 2017-го в Ялті в рамках конференції «Крим у сучасному міжнародному контексті» провели і форум «Друзів Криму». Його привітав президент Володимир Путін («Створення подібної структури повною мірою відбиває позитивні зрушення у світовій суспільній думці»), «глава Криму» Сергій Аксенов побажав, щоб цей майданчик народної дипломатії сприяв «міжнародному визнанню Криму як невід'ємної частини Росії», а завдання «друзям» визначили чітко і недвозначно.

Коротко вони зводяться до трьох пунктів: легітимізація «референдуму» 2014 року та подальшої спроби анексії АР Крим і Севастополя Росією, скасування західних санкцій, введених за агресію проти України, зняття «кримського питання» зі світового порядку денного.

Тобто, за великим рахунком, головне завдання асоціації «друзів Криму» (як і політики РФ в цілому) – це протидія політиці невизнання спроби незаконної анексії Криму РФ з боку країн-членів ЄС і США. Причому, протидія ведеться як з території Росії та окупованих нею українських територій, так і всередині країн, уряди яких сповідують політику невизнання, підтримуючи Резолюцію Генасамблеї ООН від 27 березня 2014 року про територіальну цілісність України.
Тобто, за великим рахунком, головне завдання асоціації «друзів Криму» (як і політики РФ в цілому) – це протидія політиці невизнання спроби незаконної анексії Криму РФ з боку країн-членів ЄС і США. Причому, протидія ведеться як з території Росії та окупованих нею українських територій, так і всередині країн, уряди яких сповідують політику невизнання, підтримуючи Резолюцію Генасамблеї ООН від 27 березня 2014 року про територіальну цілісність України.
Заявлено, що до Асоціації входять «національні клуби Друзів Криму» у 30 країнах, хоча на сайті організації вказано лише 19 (плюс невизнані Абхазія та Південна Осетія), але дев'ять із них не «відкриваються» – не мають активного посилання на сторінки «клубів». Поза тим, свою роботу вони роблять справно, попри діаметрально протилежну позицію урядів своїх країн, обмеження на відвідування окупованого Криму і ведення там бізнесу, і навіть попри те, що асоціацію зліпили, як то кажуть, «из того, что было». Тобто, зі спадщини проектів МИД/КГБ СССР – залишків різноманітних «товариств дружби», корумпованих функціонерів правих і лівих партій різного діапазону; політиків, які «вийшли в розряд» і навіть мають судимість, але все ще сподіваються з допомогою російських грошей і медіапідтримки повернутись у велику політику; воєнного злочинця і просто політичних туристів; аферистів, які грають роль іноземних інвесторів або впливових європейських політиків; та представників невизнаних республік.

Матеріал про діяльність агентів впливу Кремля у різних країнах світу та схеми їх фінансування з Росії ми планували у фіналі розслідуального спецпроекту «Друзі окупації Криму». Однак лист пана Мурадова, сповнений тривоги за його «зарубіжних партнерів», підказав, що варто зробити і проміжні підсумки із дослідження діяльності «клубів» у Болгарії, Великій Британії, Вірменії, Італії, Німеччині, Норвегії і Франції.
Головні «друзі Криму»
Почати знайомство з «Міжнародною асоціацією друзів Криму» (МАДК) буде логічним із самого Гєоргія Мурадова, який і є справжнім ініціатором і куратором цього проекту. 65-річний Гєоргій Львович Мурадов – фаховий дипломат. Після закінчення Московського держуніверситету міжнародних відносин працював у посольствах СРСР і РФ у Греції, Болгарії та Кіпрі, десятиліття віддав роботі в «міжнародному» департаменті уряду Москви, а з 2011 року займав посаду заступника керівника Федерального агентства у справах СНД, співвітчизників, які мешкають за кордоном, і з гуманітарного співробітництва.
Утворене МЗС Росії агентство більше відоме за скороченою назвою – «Россотрудничество». У 2012 році Володимир Путін, проголошуючи нову зовнішньополітичну доктрину, назвав «Россотрудничество» та Фонд «Русский мир» головними інструментами російської політики «м'якої сили». Того ж року в рамках фестивалю «Великое русское слово», де почесним гостем був і Мурадов, представництво «Россотрудничества» було відкрите у Сімферополі.

А вже у серпні 2014 року Гєоргій Мурадов отримав нове призначення – посаду «заступника голови Ради міністрів Республіки Крим – постійного представника Республіки Крим при президентові РФ». Представництво знаходиться у Москві, і його головний функціонал – робота по Криму із зарубіжжям, тобто, пробивання дірок у міжнародному дипломатичному бойкоті окупованого Криму. І асоціація «друзів Криму» – один із проектів, який використовують з цією метою. Проект не з легких, бо працювати пану Мурадову доводиться з людьми з непересічною біографією.
Георгій Мурадов (праворуч) в своєму кабінеті.

Фото: Постійне представництво
Республіки Крим при президенті РФ.
Головою координаційної ради Асоціації значиться професор Ян Чарногурський – колишній словацький дисидент, який на початку 90-х недовго очолював уряд Словаччини. На схилі літ борець із комуністичним режимом зневірився у ліберальній Європі, співпрацює з лідером словацьких комуністів Джалалом Сулейманом (він очолює клуб «друзів Криму» у Словаччині), звинувачує Україну у фашизмі і, водночас, робить заяви на підтримку вождя словацьких промосковських фашистів Маріана Котлеби.
Ян Чарногурський (ліворуч) та Георгій Мурадов на Ялтинському економічному форумі

Фото: Олексій Мальгавко, РИА Новости
Один із заступників голови координаційної ради Костантінос Ісіхос (Konstantinos Iraklis Isihos) – давній активіст комуністичного руху Греції. У 2015 році він став депутатом від ліворадикальної коаліції СИРІЗА (ΣΥΡΙΖΑ) та отримав посаду заступника міністра оборони Греції. Згодом і СИРІЗА для Ісіхоса виявилась недостатньо лівою, і він увійшов до «Народного єдинства» – маргінальної коаліції радикальних комуністів, троцькістів та маоїстів. Ісіхос регулярно відвідує окупований Крим, обіцяючи грецькі інвестиції, а також працював спостерігачем на псевдовиборах у так званій «ДНР».
Костас Ісіхос.

Фото: Асоціація друзів Криму
Серед очільників «національних клубів» є кілька політиків, які мали серйозні проблеми із кримінальним законом у своїх країнах. Головний французький «друг Криму» Жан-Поль Тома у 90-х роках був скарбником Республіканської партії, а в 2005 році, коли він уже став членом парламенту, був засуджений до 15 місяців умовного терміну за незаконне фінансування партії, після чого його політична кар'єра і закотилась.
Ось як писало про це видання L'obs після того, як президент Ніколя Саркозі несподівано призначив Тома своїм спецпредставником із економічного співробітництва з Росією: «Прозваний «інкасатором», він разом з іншими скарбниками партії брав участь у рекеті підприємств, які відновлювали школи в регіоні Іль-де-Франс. Слідчий Альфен також виявив у його (Тома- ред.) робочому кабінеті кілька мільйонів франків готівки».
Андреас Маурер (Andreas Maurer) є одним із засновників німецького об'єднання «друзів Криму» – офіційно зареєстрованої у 2019 році організації Freunde der Krim.
Андреас Маурер та спікер окупаційного «Госсовета Крыма» Володимир Константинов

Фото: facebook/Andreas Maurer
Маурер народився у радянському Казахстані, емігрував до Німеччини у 80-х роках. Колишній поштар став депутатом місцевої ради у невеличкому містечку Квакенбрюк від лівої партії Die Linke – однієї з найбільш прокремлівських партій Німеччини. У 2018 році Андреас Маурер був засуджений за фальсифікацію місцевих виборів у Нижній Саксонії, отримавши сім місяців ув'язнення умовно.
Воїслав Шешель очолює сербських «Друзів Криму», а його син Олександр вказаний у повідомленнях членом Координаційної ради Асоціації. Воїслав Шешель – голова ультраправої Сербської радикальної партії, колишній воєвода четників, засуджений до 10 років ув'язнення Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії (до остаточного вироку провів у камері попереднього ув'язнення Гааги 11 років).

Фото: ТАСС
У 2019 році Гєоргій Мурадов скаржився гостям Лівадійського форуму, що у Франції затримали «друга Криму» Юбера Файяра, якому, за його словами, придумують дурні звинувачення: «Він запросив на конкурс до Франції дівчат з Донецька… його заарештували за підозрою в сутенерстві». Як з'ясувала Le Mond, ультраправий політик і «посол ДНР» у Франції ще з 2007 року був власником агентства знайомств «Любов Росії».

Як бачимо, компанія у «друзях Криму» підібралась вельми колоритна, але що робити – західні політики із незаплямованою репутацією до окупованого Криму не їздять.

Зазначимо, що якогось фіксованого членства у «Міжнародній асоціації друзів Криму» немає. Її взагалі немає як юридичної особи, зареєстрованої у російському реєстрі! Це пропагандистський проект під конкретні перераховані вище спецзавдання. Тому не дивно, що на сайті асоціації секретарем британських «друзів» і досі числиться Найджел Суссман (Nigel James Sussman), який помер ще у листопаді 2018 року. Живий, якщо вірити сайту, і голова грецьких «друзів Криму», герой Спротиву і лауреат Ленінської премії Маноліс Глезос, що упокоївся у березні цього року. Судячи з усього, у Мурадова ще не знайшли їм заміну.

Формально організацією форумів «друзів» займається утворений «урядом» Криму заклад «Діловий і культурний центр Республіки Крим», який знаходиться… у Москві.
Як діють «друзі Криму»
Форуми «друзів Криму» проводяться щорічно «на полях Міжнародного Ялтинського економічного форуму», що проходить восени. Тобто, «друзі Криму» відвідують спочатку економічний форум, забезпечуючи статистику зарубіжних учасників, а деякі виступають і в ролі інвесторів. Потім беруть участь у міжнародній конференції «Крим у сучасному міжнародному контексті», який проходить тут же, у Лівадійському палаці та проводять свій форум «друзів Криму». Ще одна популярна щорічна тусовка цієї публіки – фестиваль «Великое русское слово», у якому також беруть участь російські високопосадовці та культурні діячі.

Головне завдання «друзів Криму» під час цих заходів – активна робота на камери і мікрофони для донесення до різних аудиторій потрібних і приємних Кремлю наративів. Заяви «Крим завжди був, є і буде російським» – загальне і обов'язкове місце у виступах усіх «друзів Криму», як і заклики про необхідність скасування «санкцій, які не працюють і більше шкодять Європі» та розповіді про щасливих людей у Криму, «яких вони бачили на власні очі» і які всі як один хотіли в Росію.
Фото: krimfreunde.eu
Однак конференціями і фестивалями у Ялті візити «друзів Криму» на окупований півострів не вичерпуються, окупаційна адміністрація використовує можливість будь-яку подію зробити міжнародною. Крим – багатонаціональний, тож кожна чисельна етнічна група традиційно щороку проводить дні своєї культури. Тому, приміром, група болгарських русофілів на чолі з професоркою Ванею Добревою (Vania Dobreva) приїжджає ще й на фестиваль «Болгарські зустрічі». А Айк Бабуханян привозить делегацію на дні культури кримських вірмен. У Єревані, алаверди, організовують Дні Криму. Минулого року там відбулася виставка, присвячена «Крымской весне». Делегація із Криму була представлена Гєоргієм Мурадовим та відомим бойовиком Арменом Мартояном на прізвисько «Самвел», якого Україна розшукує за скоєння воєнних злочинів. Цей командир роти «Самооборони Криму» відомий викраденнями та побиттям українських громадян в Криму і участю у війні на Сході.
Рекордсменом за кількістю вояжів до окупованого Криму, а, отже, і кількістю фактів порушення українського державного кордону, причому особисто підтвердженими, наразі у нашому моніторингу є член норвезької партії Rødt («Червоні») Хендрік Вебер (Hendrik Veber). До Криму він їздить не сам, а разом із дружиною Меттою Розенлунд.

Фото: ТАСС
Обоє вони є засновниками організації «Народна дипломатія – Норвегія», зареєстрованої в окрузі Вестленд. «Головна мета нашої організації – визнання Криму законною частиною Російської Федерації та зняття санкцій», – повідомляє сторінка норвезької організації на російському сайті «Друзів Криму».

В інтерв'ю ЦЖР Хендрік Вебер каже, що з 2014-го їздив до Криму 15 чи 16 разів – точно уже й сам не пам'ятає. Також підтверджує, що чотири рази їздив на окуповані території Донбасу, аби «підтримати республіки»

Але вояжі до Криму і участь у пропагандистських заходах – це тільки половина роботи друзів Кремля. Інша передбачає діяльність у своїх країнах – поширення російських наративів щодо Криму серед своїх співвітчизників і вплив на політику своїх урядів. Крім того, з минулого року спостерігаються активні зусилля кураторів проекту для виходу за межі підсанкційного Криму і проведення заходів на території європейських країн. Кілька прикладів.

Джон Логан Бонар (John Logan Bonar) – головний «друг Криму» у Великобританії був помічений нами на заходах на півострові всього лише один раз – він брав участь у ялтинській конференції та «Форумі друзів Криму» у листопаді 2017 року. Виступав на підсумковій прес-конференції з обов'язковою програмою: «Крим завжди був російським, він залишається російським, і перспективи у нього тільки російські». Однак приємні вухам Кремля заяви Бонар робив і раніше і не в Криму. У серпні 2014 року російські ЗМІ опублікували відкритий лист топ-менеджерів кількох британських компаній, серед яких називався і Джон Бонар, про незгоду із запровадженням санкцій проти Росії після збиття літака рейсу MH17.
У програмі «Форуму друзів Криму» Джон Бонар вказаний як виконавчий директор організації Westminster Russia Forum (WRF). На сайті WRF вказано, що це єдина подібна у Великобританії організація, яка сприяє зв'язкам з Росією, Європою та країнами СНД, має представництва у Москві, Владивостоці, Мінську, Казані, Берліні, а також у Кардіффі та Единбурзі.
Westminster Russia Forum є наступницею організації «Консервативні друзі Росії» (Conservative Friends of Russia), яка розпочала і зі скандалом припинила свою діяльність у 2012 році. Членів парламенту Великобританії, які увійшли до «друзів Росії», преса називала «Tories for Putin», а журналістські розслідування виявили, що ключовим контактером «друзів» у посольстві РФ в Лондоні був перший секретар Сергій Налобін, син генерала ФСБ, який пропонував фінансову підтримку партії від російських компаній. Тож у Росії вирішили закрити проект, із якого втекли усі торі, і – відкрити новий! 17 грудня 2012 року Conservative Friends of Russia була перейменована у Westminster Russia Forum. З 2014 і досьогодні її директором є Ніколас Кобб (Nicholas Ashley Cobb), а Джон Бонар займає позицію його заступника.

Едрю Джилліган у розслідуванні «Як Росія вторглася в серце британської влади» доводить, що втручанню Кремля в американські вибори передував підтримуваний Росією Brexit і вказує на Westminster Russia Forum як на зв'язуючу ланку з Кремлем у цьому процесі. Він наводить імена директорів WRF, які очолювали штаби організації «Голосуй за вихід» (Vote Leave), та уже відомого нам «друга Криму» Найджела Суссмана.

Після того, як клуб «друзів Криму» було створено у Сербії, Гєоргій Мурадов заговорив про бажання провести один із заходів на сербському майданчику, в Белграді. «Сербія – це не країна НАТО, не країна Євросоюзу, туди в'їзд всім нашим співгромадянам і громадським діячам відкритий», – говорив Мурадов. І в грудні 2019 року ці плани здійснились, причому, «з походом». У Белград пробрались не тільки «друзі Криму» на чолі з Гєоргієм Мурадовим, а й підсанкційні Наталія Поклонська і Денис Пушилін. У Будинку російської культури в столиці Сербії за їх участі пройшла конференція «Белградський діалог. Європейський відкритий форум: за конструктивні відносини з Росією і визнання волі народу Криму».
Конференція «Белградський діалог» Фото: ppcrimea.ru

Фото: crimea.gov.ru
Проведення конференції «Крим у політичній перспективі», який анонсувала «Народна дипломатія – Норвегія», планувалось у березні 2020-го у Осло. Через пандемію коронавірусу конференція була перенесена на невизначену дату. Однак скандал все ж таки стався: посольство Норвегії у Росії відмовило у візі для поїздки на конференцію Олександру Мащенку, який був заявлений як викладач Таврійського університету, але відомо, що він також є оглядачем російської «Парламентской газеты». Так посольство Норвегії вкотре нагадало, що російські пасторти кримчан не визнаються в ЄС, а візу громадянам України з Криму слід отримувати на підконтрольній уряду території.

Водночас минулого року свою роботу посилили і спецслужби європейських країн. У Литві та Латвії в 2019 році відбувались затримання проросійських діячів, які «шастали» в окупований Крим на заходи «друзів». Та найбільша хвиля арештів і обшуків прокотилась у вересні 2019 року Болгарією – переважно вони стосувались членів руху русофілів, які є «друзями Криму» і не раз його відвідували. Лідер русофілів Ніколай Малінов був затриманий за підозрою у шпигунстві на користь Росії, а саме у співпраці з товариством «Двуглавый орёл» Костянтина Малофєєва та Російським інститутом стратегічних досліджень (структура Служби зовнішньої розвідки). Болгарська прокуратура стверджує, що викрила схему з відмивання коштів та фінансування заходів, які загрожують національній безпеці Болгарії.
Гроші, бізнес, полуничка
У розмові з кореспондентами ЦЖР, очільники національних клубів очікувано заперечували, що їхні поїздки до Росії, окупованого Криму чи Донбасу та перебування під час кількаденних конференцій і фестивалів оплачуються російськими державними структурами. Кажуть, що їздять за власний кошт. У це важко повірити, враховуючи вартісний непрямий шлях до підсанкційного Криму – перельоти спочатку до Москви, а вже звідти – до Сімферополя, дорогі готелі у Ялті, і відсутність у більшості «друзів Криму» легальних доходів на такі подорожі по кілька разів на рік. Організатори форумів «друзів Криму» та інших конференцій, на яких вони присутні, не афішують видатки на їх проведення та умови участі, але як правило, запрошеним учасникам та спікерам компенсують усі затрати на проїзд та проживання. Тут же випадок особливий, адже «друзі Криму» – учасники кремлівського проекту, займаються ризикованою справою (можуть потрапити під санкції), виступають з позиції, що підривають політику своїх урядів, натомість, просувають інтереси іншої країни.

Як віддячує Росія своїм «друзям Криму»? На публічній поверхні – нагородження відзнаками «Республіки Крим» і МЗС Росії, при неглибокому пошуку також знаходимо сприяння бізнесу «друзів» у Росії та щедрі подарунки у Криму.

Почнемо з ризикових для європейців, але таких бажаних для РФ поїздок до Криму – налагодження потоку іноземних туристів сприймається і пропагандується як прорив західних санкцій. Помічено, що «друзі Криму» діють за правилом «з'їздив сам – привези друга». А краще кілька десятків. Відтак «національні клуби» виконують функцію нелегальних туристичних агентств.

На сайті німецької громадської організації Freunde der Krim читаємо: «Вже кілька років ми допомагаємо організовувати групові поїздки до Криму. Вітаються всі, хто зацікавлений пізнати мальовничий півострів у Чорному морі. Особливо вітаються політики та журналісти». У групи набирають до 30 осіб з Німеччини та інших європейських країн, тури плануються на весну і восени.

Хендрик Вебер у Криму, 2018 рік. Скріншот: YouTube/Alex Mk
У 2018 році норвежець Хендрік Вебер повідомив про створення у Москві туристичної компанії, «що надає тури в Росію і Крим для мешканців Скандинавії і Європи, оминаючи санкції». Новина отримала шалене розповсюдження у російських ЗМІ. Але Центр журналістських розслідувань не знайшов ні в російських, ні в норвезьких реєстрах даних про заснування Вебером чи його дружиною Меттою Розенлунд туристичної компанії.
Однак в інтерв'ю ЦЖР Вебер стверджує, що компанія наразі діє, хоча про організацію турів до Криму говорить дуже обережно: «Так, це правда, але бізнес не в Криму. Це туристична організація. Ми підбираємо для людей поїздки в Росію, плануємо місця, які вони відвідають, але ми не відправляємо людей до Криму. Якщо хтось із клієнтів хоче поїхати до Криму, ми підказуємо, що в Криму є цікавого. Але не організовуємо поїздки на півострів», – сказав Вебер.

Причина обережності у висловлюваннях Вебера щодо організації поїздок до Криму очевидна: саме організатори незаконного перетину кордону підпадають в Україні під кримінальну відповідальність. Поки що Хендрік та його дружина відбулися лише забороною на в'їзд до України. У 2019 році вони поповнили список фізичних осіб, до яких РНБО України застосувала санкції.

Колеги Вебера із Італії так не шифруються: з легкістю приймають подарунки і розповідають усім на світі, як порушують санкції ЄС щодо заборони інвестування та створення нових бізнесів на окупованому півострові.
Головний італійський «друг Криму» Стефано Вальдемгамбері, приміром, отримав у подарунок апартаменти в елітному курортному комплексі «Итальянская деревня» в Чорноморському – нібито для організації кримської резиденції італійського регіону Венето, депутатом ради якого він є.
Стефано також хвалиться про успішний полуничний бізнес у передмісті Сімферополя: «Ми там знайшли місце для вирощування полуниці. Перший урожай полуниці ми там виростили завдяки співпраці технічних фахівців з Верони, які також привезли саджанці, і російських інвесторів. Так вийшов цікавий інвестиційний проект, який дозволив отримати продукт високої якості. Сорт цієї полуниці ріс тільки в Італії, а тепер його можна спробувати і в Росії. І я безпосередньо брав участь в цьому проекті», – розповідав російському ЗМІ Вальдегамбері.

Надзвичайно цікава і загадкова російська бізнес-історія у Джона Бонара. Він довго жив у Росії, з 90-х років мав там видавничий бізнес, але його компанії припинили діяльність. Можливо, це просто співпадіння, але після того, як Джон Бонар відвідав у листопаді 2017 року окупований РФ півострів і став головним британським «другом Криму», бізнес Бонара отримав нове життя.

У липні 2018 року Джон Бонар у Владивостоці заснував компанію «Восток Проджектс», з видами діяльності у сфері готельних послуг та спорту. А через два місяці там же з'явилася ще й інвестиційна компанія «Ейс ту би Восток» (Е2Б Восток).

У січні 2019 року Джон Бонар разом із уже відомим нам Ніколасом Коббом, директором Westminster Russia Forum, заснували у Дуврі (графство Кент) компанію Vostok Marketing. На сайті Vostok Projects описані об'єкти, які група компаній Бонара-Кобба планує побудувати у Владивостоку.
Це 25-поверховий кондомініум і готельний комплекс на набережній в центрі міста, елітне котеджне містечко з 70 будинків на північному узбережжі міста, закрите містечко із 40 вілл, кожна – з садом площею 10 тисяч кв. м неподалік найбільшого в Росії казино Tigre de Crystal.
Те, що компанії Джона Бонара мають преференції для роботи в РФ, підтверджує він сам, агітуючи західний бізнес інвестувати в російську економіку.

Зокрема, у Вільний порт Владивостока, де в лютому 2019 року його компанія отримала статус резидента і значні податкові та митні пільги.

А тепер найцікавіше: у відкритому доступі відсутні будь-які ознаки реалізації гучних анонсів бізнес-проектів компаній Джона Бонара в РФ. При тому, що він запрошував принца Кентського на відкриття об'єктів одного чи й більше проектів уже в 2020 році. Відкриті бази даних свідчать або про вкрай низьку фінансову активність компаній з Vostok Group, або про відсутність публічних фінансових звітів. Обидві компанії очолює одна директорка, дані про адресу, як вказано в реєстраційних агрегаторах, недостовірні.

Якщо це так, то має право на життя версія, що бізнес пана Бонара у РФ є свого роду прикриттям для якоїсь іншої діяльності. Наприклад, для легалізації фінансових коштів за чи на проросійську діяльність у Великій Британії.

Центр журналістських розслідувань не отримав відповіді Джона Бонара на питання щодо його участі у проекті «друзі Криму» та бізнесу у Росії, надіслані йому письмово. Бонар не відгукнувся на пропозицію про інтерв'ю, яку кореспондент ЦЖР передав через його бізнес-партнера Ніколаса Кобба, з яким вдалося зв'язатись.
На завершення цієї частини розповіді про «друзів Криму» маємо ще одну цікаву історію – із російського життя Жан-П'єра Тома, з якого ми і починали.
У 2019 році головний французький «друг Криму» зірвав джек-пот: його призначили спочатку членом ради директорів, а потім і її головою алюмінієвого гіганта – RUSALу олігарха Дерипаски.Ввівши кількох іноземців до ради директорів RUSAL російський алюмінієвий король намагався «відпетляти» від санкцій США, які вимагали введення незалежного від олігарха менеджменту його компаній. Однак Агентство з контролю за іноземними інвестиціями (OFAC), що входить до структури могутньої фінрозвідки США, у незалежність французького менеджера, який засвітився у Криму, не повірила і зажадала його відставки. Тож на своїй зоряній посаді Тома протримався лише 26 днів. Але, схоже, в цей російський період він вийшов у плюс: зареєстрована Тома у липні 2019 року у Москві «Русско-Европейская Финансовая Компания», як свідчать відкриті дані її фінансового звіту, усього за півроку отримала 11 мільйонів рублів чистого прибутку. Відкритий пошук не дав ніяких результатів щодо проектів цієї успішної компанії, а на питання Центру журналістських розслідувань про діяльність «друзів Криму» і бізнес у Росії, надіслані минулого тижня, пан Тома наразі не відповів.

Далi буде…