Історія із запуском повноцінної системи е-декларування вже нагадує детектив, у якому є версії, але ще немає остаточних персоніфікованих відповідей на класичні питання «хто винен?» і «кому вигідно?» у її блокуванні. Очевидно лише на сьогодні, що маємо справу із шаленим опором впровадженню цього важливого інструменту боротьби з корупцією на усіх щаблях влади, бо чиновникам та політикам таки дійсно треба буде «вивертати кишені» на публіку. І, по друге, події показали, що для подолання цього опору лише сил громадянського сектору, без широкої підтримки усього суспільства, ще замало — знову спрацювала «тяжка артилерія» у вигляді тиску з боку ЄС. Можливо й тому, що широкий загал ще погано розуміє — що ж відбувається, яка ціна зриву запуску електронних декларацій та хто тисне на гальма. Про версії подій довкола запуску системи е-декларування в програмі «Питання національної безпеки» — у розмові з головою правління Transparency International Україна Андрієм МАРУСОВИМ.
Валентина Самар: Сьогодні ми є свідками величезного скандалу, який не красить ні Україну, ні її владу, ні нові антикорупційні органи, мабуть. Хоча нічого надзвичайного я в цьому не бачу, вважаю, що все це природно. Система чинить опір електронному декларуванню, яке повинно було б ввести у дію норму, за якою брехня в деклараціях про доходи та майно карається не лише адміністративними штрафами, а й кримінально. отже, що сталося? Чому система е-декларування начебто запустилося з 15 серпня, але не так як мало бути?
Андрій Марусов: Це, насправді, апофеоз таких зусиль, які почалися ще рік тому, коли створювалося Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК), продовжилося взимку цього року, коли була дуже відверта спроба скасувати законодавчо електронне декларування. Потім з великим скандалом все це відбили, досягли компромісного варіанту закону. Говорити про політичну відповідальність? Як на мене, тут очевидно. Президент минулого тижня говорив про те, що повноцінна робота буде.
Але ви кажете, що вона запущена неповноцінно. Чому?
Для того, щоб це стало доказом в суді, потрібно, щоб не було ніяких сумнівів в тому, що інформація в декларації справжня. Індульгенцію справжності дає Держспецзв»язку, яке дивиться на інформаційну систему і каже, що вона захищена, втручання не може бути, ми даємо сертифікат. Держспецзв’язку в останні дні відмовився його надавати..
На програмне забезпечення, яке було розроблено ТОВ«Міранда», переможцем конкурсу ПРО ООН, яка і дала гроші на розробку цього софту. Отже Держспецзв’язку сказав: ми не сертифікуємо, не видаємо атестат на це програмне забезпечення, бо воно ненадійне.
Ненадійне, має якісь вразливості. І це при тому, що Держспецзвїязку з самого початку, з червня, були залучені до процесу. Були робочі групи за участю Держспецзв’язку та НАЗК, технічне завдання було погоджене на систему. Все було нормально до минулого тижня. Якщо б не було цієї сумнозвісної «батарейки сіли», тому неможливо запровадити хостінг серверів, як сказав директор державного підприємства Українські спеціальні системи (УСС). На його серверах мають бути всі ключові держресурси. Чоловік вийшов і сказав: вибачаюсь, тут спека, батарейки сіли. Більше того, саме це УСС відповідає за національну систему конфіденційного зв’язку. А це вже перемовини Порошенко, Полторака, Турчинова зі світовими лідерами. Виходить, що це підприємство може зупинити свою роботу через спеку! Як на мене, після такого – заява про звільнення і до побачення.
Я хочу, щоб глядачі наші розуміли: Держспецзв’язок, УСС – це все люди, які підпорядковані кому?
Кабінету міністрів.
А Кабінет міністрів у нас очолює людина Порошенка, скажімо так, пан Гройсман. Хто кого не послухався?! Хто не виконав політичну волю президента, яка, як він сказав, збігається з волею народу? Чиї інтереси в цьому скандалі?
Якщо йти за формальними ознаками, то політична відповідальність і адміністративна відповідальність – на Порошенку і Гройсмані. Гройсман ще два місяці тому видав доручення про дедлайн 15 серпня і він уже сказав про те, що службову перевірку потрібно провести. Інша історія – ми живемо в Україні. Йдеться про те, що є групи непрямого, неформального впливу. Той самий Леонід Євдоченко, голова Держспецзв’язку, який призначався ще Яценюком. Але чомусь його представляти приїхав не Яценюк, а Турчинов, секретар РНБО. Хоча сьогодні, згідно з його заявою, секретар РНБО не має ніякого відношення.
Дійсно, нинішнього голову Держспецзв’язку представляв колективу пан Турчинов. Більше того, він ставив завдання, чим має займатися Держспецзв’язок, які він, як секретар РНБО, начебто ж, не має ставити. Але ставив. Я хочу, щоб ми про цю заяву прес-служби РНБО поговорили. Тут спростовуються закиди, що Турчинов був зацікавлений, аби був загальмований повний запуск системи з усіма потрібними сертифікаціями. Тому питання: а чому Олександра Турчинова вважають людиною, яка хотіла б все це загальмувати? І друге: у кінці заяви (а подейкують, що текст він сам писав) говориться, що якщо у розробників не вийде виправити недоліки, звертайтесь до секретаря РНБО, він організує побудову системи захисту інформації…. І тут доведеться просити вас нагадати історію взагалі електронного врядування, і яке відношення до цього мав пан Турчинов всі ці роки?
Насправді, там було багато різних аспектів. Я стикався з Тендерною палатою. Вся корупційна система з нею була можлива, в тому числі, завдяки тому, що тоді Держспецзв’язку видала за 5 хвилин сертифікат комплексної системи захисту інформації маловідомій компанії – Європейському консалтинговому агентству. А системам Антимонопольного комітету та міністерства економіки видачу сертифікату дуже довго затягували. В цій історії є пан Турчинов. Ще восени 2007 року в ефірі «Свободи слова» Савіка Шустера він вигороджував на всю країну Антона Яценко, який стояв за «тендерною мафією», якого називали її «хрещеним батьком». (Мова йшла про заслуги, через які одіозний Антон Яценко потрапив до партійного списку БЮТ — ред.). В прямому ефірі, з «пеной у рта», як то кажуть, називаючи його «молодим перспективним науковцем». Очевидно, що людині прекрасно відомо, що таке Держспецзв’язку, що таке всі його сертифікати, дозволи. Тобто корупційне минуле давно відоме. Достатньо поговорити з тими, хто працює на цьому ІТ-ринку. Вони можуть розповісти цілу низку історій. Ось історії, ось факти, будь ласка, пан секретар РНБО, поясніть, що ви тоді робили.
Який зв’язок цього минулого з сьогоденням? Який інтерес Турчинова гальмувати запуск системи е-декларування? Це загальний інтерес можновладців, але через вплив Турчинова на голову Держспецзв’язку?
Очевидно, що вплив на Євдоченко з боку Турчинова є. Навіщо? Тут може бути ціла низка гіпотез. З одного боку можна говорити про те, що це павуки в банці – є Турчинов, є Порошенко і Гройсман…
Але ціна дуже велика – транш МВФ, безвізовий режим….
В мене ніколи не було сумнівів в тому, що ми зіштовхнемося з таким спротивом антикорупційній реформі попри національний інтерес. Оскільки цим людям дуже цікаві власні кишені. Сподіватися на те, що це високоморальні авторитети суспільства? Може, хтось в країні і сподівається на це, але, на жаль, це не факт. Тут просто може бути ще інше. У нас вже давно говорять про запровадження електронного урядування. Та ж система конфіденційного зв’язку. Все це потребує того, щоб, дійсно, виділялися бюджетні кошти, а, по-друге, щоб там була координація. Можна припустити, що маємо версію, що вже звучала в пресі: що неформально саме цей великий шматок роботи і грошей ніби то знаходиться під контролем Турчинова або його оточення. Тут можна лише припускати. Цілком можливо, що йдеться про підвищення ставок.
Отже, перша версія – павуки в банці. А чому мовчить президент?
Це дуже нагадує ситуацію, яка була після скандалу з Panama papers. Цілий тиждень ми чекали на реакцію президента. Якісь юридичні радники виходили. Та лише на 10 день Порошенко щось почав говорити…
Але тут ситуація така, що президент начебто на коні. Чи він чекає, поки всі вже наговоряться? От і Турчинов накликає на себе наші згадки про пана Яценка і купу фірм, які займалися розробкою софта для держзакупівель. Друга версія ваша про те, що зараз йде боротьба за якийсь потік грошей, які можуть бути на обслуговування, мабуть?
Зрозуміло, що буде купа робіт. Вони дорогі. Крім того, ніхто не знає, скільки насправді коштують ІТ-роботи. Комп’ютери ми зможемо порахувати, але з роботами — 10 тисяч, 10 мільйонів?… Так, це дойна корова.
У мене є ще одна версія. Той, хто тримає контроль за обслуговуванням і функціонуванням системи, стає володарем величезного унікального масиву інформації, який можна використовувати. В тому числі, і для лобіювання своїх інтересів (і бізнесових, і політичних) і для шантажу… По суті, це буде людина, яка буде тримати під ковпаком всіх, хто принесе туди всі дані про активи, а вони будуть більш розширені, ніж було раніше.
Набагато. Наприклад, ми пам’ятаємо всі відмазки про те, що «садиба не моя, бо я її орендую на 5 копійок». Зараз: орендуєш – окей, показуй це в декларації. Якщо в тебе є так званий кеш – показуй, а не кажи потім, що зберігаєш з очаковських часів у сейфі. Крім того, маса покупок, починаючи з певної, досить високої вартості, але тим не менш. Всі ці годинники, якими вони хизуються в парламенті, все це також має бути задеклароване. Не задекларував – відразу починаються запитання. Починається кримінальна відповідальність. Це той випадок, коли минулого року народний депутат сказав: «Ой, я забув показати мільярд гривень в декларації». Це був жарт-не жарт, але відповідальності не було.
Про версію щодо володіння інформацією. Згадаємо, як після Помаранчевої революції, коли Турчинова призначили на певний час головою Служби безпеки України, майже відразу виникли скандали навколо того, що начебто Турчинов почав віддавати накази зачищати якусь інформацію …
Отже, ми знову в епіцентрі нового скандалу. Дуже хочеться, щоб якнайскоріше скінчився. Розробник зараз прибере всі претензії, які є до ПЗ, і про серйозність яких ми не можемо знати, бо цю інформацію засекретили навіть від самого розробника? За яким сценарієм зараз розвиваються події, є у вас інформація про це?
Я зараз не можу сказати, за яким сценарієм будуть відбуватися події. Є заява 3 помічника 4 секретаря Адміністрації президента, який сказав про те, що, можливо, у вересні. Він також сказав про те, що система розроблялась півроку, відповідно і сертифікація системи також має проводитися півроку. Так от, і у вересні, і півроку сертифікації – це брєд. Не зрозуміло, про що йдеться.
Наступна хвиля декларування буде аж у квітні-2017. Тому якось ще півроку наші корумповані чиновники можуть жити спокійно без кримінальної відповідальності. Було б дуже добре, звичайно, аби дуже швидко, навіть в тих перших деклараціях (а на подання електронних декларацій віддається два місяці), за допомогою журналістів в тому числі, були знайдені такі, за якими можна було б відкрити і розслідувати кримінальні провадження. Тоді можна було б говорити, що інструмент і система дійсно працюють.
