На меже. Медиа юга Херсонщины: Голопристанский район

Анастасии Шевченко, Центр журналистских расследований

С начала года  Центр журналистских расследований знакомит со СМИ районов Херсонщины, граничащих с оккупированным Крымом. Мы подготовили материалы о пяти из шести приграничных районов. Последний в списке - Голопристанский район порадовал отсутствием засилье российских телеканалов, и опечалив отсутствием независимой местной прессы. В районе зарегистрированы две газеты и обе - в коммунальной собственности, то есть, зависимые от власти. Единственной альтернативой является сайт местных новостей, но его администрирует представительница партии «Народный фронт». Несмотря на это, сайт и его аналоги в социальных сетях является наиболее популярным источником новостей района. Почему один из самых перспективных районов Херсонщины оказался информационно бедным - в материале Центра журналистских расследований.

Фото: shukach.com

Голопристанський район — другий за площею район в Україні. На його території можна вмістити півтора Люксембургу, а от населення на порядок менше — близько 60 тисяч людей. Тут і море, і цілющі гейзери, і ліси, і зерновий термінал — усе, що потрібно для успішного розвитку економіки району. Як наслідок розвиватись мають й засоби масової інформації та комунікації. Та, судячи з настроїв місцевих мешканців, тут не все так однозначно. Тільки-но ми з’явились на вулиці Голої Пристані з камерою і почали знімати, як люди почали самі підходити, аби розповісти про свої проблеми.

“Є газета, але конкретні якісь питання вони не вирішують, достатньо просто  подивитись заголовки і все”, — розповіла мысцева жителька Тетяна.

У райцентрі зареєстровані дві газети, обидві — у комунальній власності.  “Рідна пристань” — інформаційне видання міської ради. Наталя Ярова, відповідальна за випуск газети,  розповіла, що над матеріалами працює сама і лише один день на тиждень, адже посада в неї зовсім інша.

“Я провідний спеціаліст відділу культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації виконавчого комітету Голопристанської міської ради. І ні я не редактор — просто провідний спеціаліст”, — каже пані Наталя.   

Наталя Ярова, “Рідна пристань”, фото: investigator.org.ua

Тижневий наклад газети — усього 500 примірників. Інформаційне заповнення —  стандартне: офіційні повідомлення про діяльність міської влади та поздоровлення, які замовляють читачі своїм рідним. Про реформу роздержавлення комунальних ЗМІ тут чули, однак рішення, що робити з газетою, поки немає.

“Я не знаю, що планує міська рада. Вони загалом планували зробити газету приватним підприємством. Наприклад, у нас є друкарня у місті Гола Пристань. Засновником можна зробити приватного підприємця, щоб газета виходила під його началом. Хоча, я не знаю, її можуть навіть закрити”, — розповідає Наталя Ярова.

Аби дізнатись, що ж буде з міською газетою ми пішли до Олександра Бабича, мера міста Гола Пристань. Інформація про приватне життя видання не підтверджується.

“Конкретних пропозицій від приватних підприємців з цього приводу не надходило. Тому ми вивчаємо можливість об’єднання районної газети і міської. Але ще пропозицій не маємо. Я, власне кажучи, знаю мало таких прикладів де цей процес роздержавлення, відбувся. Районна адміністрація працює, як і працювала”, — повідомив Олександр Бабич.

Олександр Бабич, мер міста Гола Пристань, фото: investigator.org.ua

Неподалік будівлі міської ради — редакція районної газети “Голопристанський вісник”. На порозі нас зустрічає її редактолр Олександр Григоркін. Перше, що помічаємо, в редакції дуже холодно. Пан Олександр пояснює, зранку був у сусідньому селі й не встиг розтопити. А зазвичай його ранок розпочинається не з кави — а із сокири.

“Це наш котел саморобний, рубаємо дрова, топимо — так і живемо. А що робити”, — показуючи котельню та сарай з дровами, розповідає редактор газети “Голопристанський вісник”.

До процесу роздержавлення тут також ставляться негативно. Адже й зараз газета ледь тримається. Тижневий наклад 1200 примірників,  кількість для такого великого району досить маленька.

Олександр Григоркін, редактор газети “Голопристанський вісник”, фото: investigator.org.ua

“Я вважаю, що цей процес, і не боюсь цього стверджувати, що це процес абсурдний і руйнівний. Із такої кількості редакцій і газет комунального, і державного рівня, після роздержавлення виживуть не всі. Це пов’язано з багатьма чинниками. Щодо нашої газети поки що ми виживаємо. Не живимо, а виживаємо”, — пояснює пан Олександр.

Чому так —  редактор не знає. Каже, газету люди не купують. А поширювати матеріали в інтернеті часу не вистачає. А в редакції працює лише троє людей.

“Зараз єдиний спосіб виживання: об’єднані громади дають оголошення про вакантні посади і привітання іменинникам. Ринок реклами: і політичної, і звичайної, пожвавиться, ми в очікуванні виборів 2019 року. Це жнива для газет районного рівня, коли проходять в країні вибори”, — каже редактор.

Інформаційне заповнення в газеті так само типове: новини про діяльність органів влади, телепрограма та поздоровлення. Простіше кажучи, тільки хороші новини.

“На сьогодні люди відчувають таку сильну втому від матеріалів, які, як ви говорите, гострі чи проблемні. Люди потребують матеріалів більш спокійного характеру. В нашій газеті ми практикуємо друк нарисів “Люди нашого краю”, ми розповідаємо про позитивні моменти з життя району”, — розповідає Олександр Григоркін.  

Альтернативним джерелом інформації та конкурентом провладним газетам є інтернет-видання . Редактори тут працюють на волонтерських засадах, розповіла адміністраторка сайту Катерина Науменко.

“Ми хочемо, щоб наші жителі міста більше інформації отримували, у нас просто не має звідки її отримувати. В Херсоні багато сайтів, а у нас в Голій Пристані лише сайт міської ради, і то про нього ніхто не знає”, — каже пані Катерина.  

Важко не помітити, що окрім місцевих новин на сайті багато інформації про міністрів та депутатів від Народного фронту. І це не дивно — окрім редакторської роботи Катерина Науменко працює головою районної організації цієї політичної партії. Маркування політичної реклами на жодному з матеріалів ми не побачили. Новини з сайту поширюються у соціальних меражах, спільнота у Фейсбуці має більше 2 тисяч підписників. Серед місцевих мешканців сайт досить популярний.

“Новини я дізнаюсь у групах в соціальних мережах: Facebook, ВКонтакте. ВКонтакте ви і самі розумієте. Тому зараз я користуюсь Facebook, там є група “Новини міста Гола Пристань”. Всі новини дізнаюсь звідти”, каже Дар’я, жителька м.Гола Пристань.

Окрім цієї спільноти у мережі Facebook є ще дві подібні  і “Гола Пристань” і “Голая Пристань”. Першу спільноту адмініструє Наталя Ярова, відповідальна за друк міської газети “Рідна пристань”. Інформаційне наповнення схоже до газети. Підписників спільнота має більше 2,5 тисячі.  “Голая Пристань” — спільнота, адміністратором якої є місцевий блогер Віктор Шаманський, чоловік заступниці колишнього мера міста Гола Пристань Анатолія Негра. На спільноту підписано близько 1,5 тисячі людей. Серед новин переважають критичні матеріали щодо діяльності місцевої влади.

З прийомом українських телеканалів у районі проблем немає. Голопристанський — єдиний прикордонний район, де  аналогові антени не ловлять російські телеканали.  Загалом дві офіційні газети та один Інтернет сайт — це й увесь інформаційний простір району. Та й ті доступні не для всіх. Доступ до Інтернету у районному центрі задовільний,  а от по селах це справжня проблема.

“У нас основний провайдер “Укртелеком”. По місту ще один є, але взагалі по району лише “Укртелеком”. В районі ще не дійшло, що його дійсно викупили. І вкладають туди кошти”, — повідомив Віктор Богачук, перший заступник голови Голопристанської РДА.

Віктор Богачук, перший заступник голови Голопристанської РДА, фото: investigator.org.ua

За словами місцевих телефонна мережа Укртелекому не нова. Тому Інтернет дуже повільний. Місцева поштарка пані Світлана каже, що інтернетом користуються  молоді люди, старше ж покоління не може іноді дозволити собі навіть купити газету, адже роботи по селах майже не має.

“Газети? Робочі в основному виписують, пенсіонери теж виписують, але тільки ті хто працює. Хто може собі це дозволити. В цьому році газети взагалі здорожчали. “Голопристанський вісник” наприклад коштує на рік 120 грн і плюс 8,60 грн — підписка. А “Рідна пристань” — 126,96 грн і плюс 8,60 грн… оце так”, — каже пані Світлана.

Оце так — багатий на потенціал район виявився інформаційно бідним, адже реалізувати його потенціал просто нікому.  Сподіваємось, що лише поки що.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine