Украинская вода на мельницу Фирташа

Для работы химических предприятий Северного Крыма ПАО «Крымский содовый завод», принадлежащего украинскому бизнесмену Дмитрию Фирташу, и ОАО «Бром» необходима обогащенная минералами вода озера Сиваш. Несмотря на четыре года оккупации, санкции и громкие заявления политиков, эту воду предприятия получают из Украины. Центр журналистских расследований отследил «украинский след» крымского бизнеса и связанных с ним чиновников.

Насосна станція №1 розташована на краю мису Кутара на півдні Херсонщини. Дамба, що йде від мису, ділить озеро Сиваш і з’єднує херсонський берег із кримським мисом Джангара. Завдяки цій станції солона вода Сиваша з однієї частини підкачується на іншу, де знаходиться соляний промисел кримських хімічних заводів.

Фото Wikimapia.org

“Зараз ми знаходимось на межі з тимчасово окупованим Кримом, за мною знаходиться Західний Сиваш. Це велика штучна водойма, відгороджена від решти Сивашу дамбою. Ця дамба була збудована ще за радянських часів для забезпечення хімічної діяльності північного Криму, а саме Содового та Бромного заводів. Навіть після окупації ми можемо побачити, що, зараз, на підконтрольній нами території, насосна станція тут — працює”, — повідомив постійний представник Президента України в АРК Борис Бабін безпосередньо на території насосної станції.

Станцію обслуговують п’ятеро робітників, громадян України. Воду перекачують шість насосів. Їх відключили, коли на станцію приїхали  співробітники СБУ, представник президента та його заступник.

Борис Бабін, постійний представник Президента України в АРК Фото investigator.org.ua

“Фактично, ми зараз знаходимось на території об’єкту, що включений в єдиний господарський комплекс підприємств північного Криму. Наразі тут працюють співробітники СБУ.  Насоси на цьому заводі зараз виключені, але, ще зранку, ми спостерігали за їх роботою. Якщо зараз доторкнутися до них, то ми відчуваємо тепло, тобто, насоси ще донедавна працювали”, — сказав Борис Бабін.

Отже, навіщо окупантам перекидати воду з однієї частини Сиваша в іншу? Все просто: вона необхідна для утворення ропи у відгородженій дамбою частині водойми. Ропа використовується як сировина у виробництві двох хімічних підприємств північного Криму — ПАТ «Кримський содовий завод», що входить до складу  Group DF олігарха Дмитра Фірташа, та ПАТ «Бром». На схемі, яку ми побачили в приміщенні  насосної станції, добре видно, як функціонує система підкачки води до західного Сивашу — до так званого солепрому Кримського содового заводу.

Схема підкачки води до солепрому Кримського содового заводу Фото investigator.org.ua

“Ця станція перекачує воду з природного Сивашу в резервуар. Тобто, якщо ми відключимо цю станцію, то, фактично, зупинимо два хімічних підприємства північного Криму.  Я хочу заявити, що не дивлячись на те, що вже чотири роки йде війна — у нас працює таке підприємство. Я вважаю, що влада на регіональному рівні знала про це”, — сказав Борис Бабін.

За даними публічної кадастрової карти, дві ділянки землі на мисі Кутара загальною площею у півтора гектари є державною власністю і знаходяться в оренді у Кримського содового заводу.

Фото investigator.org.ua

Представник президента Борис Бабін надав нам відповідь на інформаційний запит від голови Василівської сільради, який повідомив, що земельні ділянки, на одній з яких знаходиться насосна станція, надані в користування заводу на 49 років, за них щомісяця справно сплачується орендна плата у 15 тисяч гривень. 

Відповідь голови Василівської сільради на інформаційний запит Бориса Бабіна  Фото investigator.org.ua

Хто ж забезпечує на Сиваші технологічний ланцюжок виробництва хімічних заводів окупованого Криму?

Василівський голова  повідомляє, що насосну станцію обслуговує “Київський інститут” — без уточнення його назви. Між тим, один із робітників станції на доказ законності свого перебування на прикордонні з Кримом, продемонстрував на камеру нашого кореспондента листа до начальника Бердянського прикордонного загону від товариства з обмеженою відповідальністю “Геомоніторинг”.

Лист до начальника Бердянського прикордонного загону від ТОВ “Геомоніторинг” Фото investigator.org.ua

У листі керівник компанії “Геомоніторинг” звертається до прикордонників з проханням пропускати робітників у прикордонну зону, оскільки вони упродовж поточного року виконують роботу з обслуговування насосної станції «для збереження природного водного  балансу озера Сиваш».

ТОВ “Геомоніторинг” зареєстроване у Києві, його засновниками і бенефіціарами у державному реєстрі вказані  Раїса Розум та Ігор Цакун.

Раїса Розум донедавна була виконуючою обов’язків директора  державного підприємства “Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва”. Обидва підприємства — і приватне, і державне — зареєстровані за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26. Можливо, саме про цей Інститут йдеться у відповіді Василівської  сільради.

Центр протидії корупції відслідкував та вніс до бази відкритого реєстру національних публічних діячів України інформацію про те, що  Раїса Розум є власницею зареєстрованого в Росії ООО “Научно производственная фирма “ЮРАС-Геоэкосервис”. Компанія зареєстрована в окупованому Армянську. Втім, у 2016 році, за нашою інформацією, частка Розум у фірмі була перереєстрована на партнерку.

Фото investigator.org.ua

Ми зателефонували до компанії «Геомоніторинг», однак розмови не вийшло:

— Доброго дня, за цим номером зареєстровано підприємство “Геомоніторинг”?, — запитала кореспондентка Центру журналістських розлідувань.  

— Так це “Геомоніторинг”, — відповів невідомий.  

— А Ви, я так розумію, директор пан Ігор? Я дзвоню щодо інформації про обслуговування насосної станції у Херсонській області, на адмінмежі з Кримом.

— Я нічого не пояснюю, вибачте, до побачення.

Аби поговорити з Раїсою Розум, ми зателефонували до державного підприємства на вказане нею в декларації останнє місце роботи, але там повідомили, що Раїса Розум більше не працює в інституті:

— А вона вже не директор тут. ЇЇ вже немає тут, — повідомила співробітник інституту.

— Є відповідь на запит, від сільської ради, де вказано, що інститут проводить моніторинг на цій насосній станції.

— Вже ні, вже не проводить. Наш інститут вже цим не займається.

— А з якого року не займаєтесь?

— Я точно не памятаю, давайте я краще уточню.

Ігор Цакун та Галина Березницька Фото vkontakte

“Геомоніторинг” — не єдина компанія, що поєднує Ігоря Цакуна та Раїсу Розум.  Ймовірно син колишнії керівниці інституту — Андрій Уткін працював у цьому ж державному підприємстві, а в травні минулого року подав декларацію перед звільненням. Він є партнером Ігоря Цакуна у ТОВ «Науково-виробнича фірма  «Гео-Еко-Груп», яка, до речі, теж зареєстрована за адресою бульвар Лесі Українки, 26. Зауважимо також, що дружина Ігоря Цакуна працює головним державним інспектором у Державній фіскальній службі. Подружжя має нерухомість в окупованому Криму — в південнобережній Гаспрі.

Отже, українська сторона підтримує у пересоленому Західному Сиваші “природний баланс” води, а разом з тим — і роботу підприємства олігарха Фірташа на окупованому півострові, що сплачує податки лише країні-окупанту. Громадяни України, що причетні до цієї оборудки, мають майнові та комерційні інтереси в Криму, при цьому їхні родичі займають посади у державних органах. Який у цьому інтерес України — питання взагалі не стоїть, бо українського інтересу тут немає.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine