Игорь Гриб: «Как можно скорее надо принять закон, который урегулирует статус узников Кремля и порядок предоставления им помощи из бюджета»

На сайте правительства Украины на прошлой неделе обнародовано очень интересное Постановление - о внесении изменений в Порядок использования бюджетных средств для защиты и обеспечения прав и свобод политических узников Кремля и их семей. А именно: в Порядок ввели еще одного получателя бюджетных средств - государственное предприятие «Реинтеграция и восстановление», которое было создано в мае этого года министерством реинтеграции временно оккупированных территорий Украины (Минреинтеграции). А в направления, по которым должны тратиться средства бюджета на помощь политзаключенным и реинтеграционные мероприятия, добавили содержание ГП! То есть, вместо правовой, медицинской, психологической помощи узникам Кремля деньги пойдут на зарплаты сотрудников ГП и «на покрытие текущих расходов предприятия при выполнении его уставных задач с целью реинтеграции населения временно оккупированных территорий».

Невероятно, но факт: Постановление о переброске денег политзаключенных на содержание ДПшки датировано 5 октября 2020 года , однако в этот день заседание правительства не было! Так как и когда это Постановление принималось? Ведь Регламентом КМУ предусмотрен единственный вариант принятия решения - во время заседания правительства, с четко выписанной процедурой подготовки и рассмотрения.

Центр журналистских расследований подал информационные запросы в Секретариат Кабмина и Минреинтеграции, однако ни на момент выхода программы «Вопрос национальной безопасности» с Валентиной Самар», ни на момент публикации ее текстового варианта, ответ так и не поступил. Будем разбираться с этим решением пока сами.

Гость студии - Игорь ГРИБ, правозащитник, отец политзаключенного Павла Гриба, бывший начальник отдела по вопросам лиц, лишенных личной свободы, министерства по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Украины.

Игорь Гриб, правозащитник, экс-начальник отдела по вопросам лиц, лишенных личной свободы, МинТОТ Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Пане Ігоре, дякую, що погодились на цю розмову, аби розібратись у цій дивній ситуації. Для чого і навіщо ця бюджетна програма створювалася і приймався цей Порядок з дуже довгою назвою («Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв’язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук’яненка»)? Я знаю, що ви і відділ, яким ви керували в МінТОТ, якраз і розробляли ці документи. Що планували, і що вийшло на ділі?

Ігор Гриб: З 2014 року, з моменту тимчасової окупації Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей і початку бойових дій на сході України правозахисники почали домагатися підтримки наших громадян, які постраждали внаслідок цієї агресії. Нарешті Уряд прийняв таке рішення, цю Постанову, яка б надала можливість підтримати політбранців Кремля та громадян, які на сході України потерпають від збройної агресії Російської Федерації та гібридних адміністрацій в цих районах.

Задумка була дуже добра. Станом на 2017 рік було закладено 96 мільйонів 714 тисяч гривень для підтримки політв’язнів. І вже тоді, коли ми зустрічалися з попереднім президентом, особисто я просив його: «Давайте приймемо закон, який би визначав, що таке статус політв’язня, деталі підтримки і так далі». Все це має регулювати закон України. У 2018 році було сказано, що буде зроблено. Але закон попередньою Верховною Радою, на жаль, не був прийнятий.

Валентина Самар: Уточнимо, що було кілька варіантів…

Ігор Гриб: Було сім варіантів законопроектів у попередній Верховній Раді, які розглядались, але так вони до реального розгляду не дійшли.

Валентина Самар: І на сьогоднішній день законодавчо встановленого статусу політичного бранця в нас немає, так само як і статусу військовополонених.

Ігор Гриб: Немає. Така ж зустріч була і з теперішнім президентом. Також він пообіцяв. Це було у минулому році через тиждень після його інавгурації. І така ж картина до сих пір. Статусу немає, законодавчого визнання немає.

Але. Максимально ми постаралися прописати в Порядку використання коштів, які затверджує ця постанова КМУ №328, ті речі, які би могли максимально підтримати політбранців. Це не тільки надання 100 тисяч гривень для їхніх родин. Але і речі, які стосуються соціальної реабілітації після повернення бранців: медичної, психологічної та іншої соціальної реабілітації. Вони всі цього потребували, потребують і будуть потребувати після повернення вже в Україну.

І що ми бачимо? Минулого року Уряд змінився. Прийшли до влади  невігласи, так я їх називаю. Це коли було об’єднання міністерства з питань тимчасово окупованих територій з міністерством ветеранів. Прийшли люди, які в цьому питанні геть не розбирались і відмінили те, що ми тоді добивалися і добилися для створення цієї соціальної реабілітації звільнених бранців, для її втілення в життя. Вони вже при об’єднаному міністерстві ветеранів прийняли постанову, яка тільки регламентує надання психологічної допомоги і яка на момент прийняття вже була нежиттєздатною, вона вже тоді не працювала. Це — абсурд. Ще раз підкреслюю, цим займались невігласи. Просто треба називати речі своїми іменами.

Потім міняється Уряд уже в цьому році навесні і приходять нові люди. Знову створюється окреме міністерство — з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Від моменту створення нового міністерства півроку потрібно, щоб тільки привести в порядок нормативно-правову базу. Вони нічого нового не роблять — всі нормативно-правові акти, які були ухвалені раніше, приводяться у відповідність до нової назви міністерства: постанови, порядки використання коштів, в бюджет треба внести зміни. Це реально займає півроку.

Валентина Самар: У бюджеті на минулий рік на  захист і підтримку політв’язнів та заходи з реінтеграції ТОТ було закладено 126 мільйонів гривень. Скільки з них оці невігласи використали за призначенням?

Фото: investigator.org.ua

Ігор Гриб: Було виплачено трохи більше 10 мільйонів гривень по 100 тисяч на підтримку (одноразова грошова допомога звільненим бранцям — ред.). І невелика сума на виплату  стипендій імені Левка Лук’яненка 17 політичним бранцям. Всі інші кошти не були використані за призначенням. Бо не було механізму. Минулого року повернулися 24 моряки та 11 політичних бранців. І державними коштами ми не могли їм якось допомогти — ні операцію зробити, ні психологічну реабілітацію провести!

Валентина Самар: Бюрократія, що називається не спрацювала. Тобто законних підстав використовувати ці кошти не було, бо необхідні документи не були прийняті вчасно і грамотно урядом. І які висновки з цього були зроблені на цей рік?

Ігор Гриб: Цього року — знову нове міністерство (міністерство з питань реінтеграції ТОТ, міністр Олексій Резніков — ред.), знову прийшли нові люди, які геть ніколи до цього не мали ніякого стосунку до даної проблематики. Взагалі-то, коли приходять  люди на посаду, то потрібно попитати, уточнити:  як, що, де, чого? Спитати, чим займались до тебе. Це логічно і природньо. А ці люди прийшли — і їм все це не цікаво. Вісім місяців вони при владі і нічого досі в напрямку підтримки політичних браців не зроблено.

Знову наші політбранці і ті особи, які звільняються з ОРДЛО, із катівень незаконних збройних формувань, вони не можуть отримати ніякої державної підтримки у цьому плані. Крім тих 100 тисяч гривень. Але це копійки.

Валентина Самар: У цьому році, наскільки я знаю, тільки 14 людей отримали по 100 тисяч гривень на правову допомогу. Тобто, витрачено лише 1,4 млн. Ще 8,3 млн отримали одноразову грошову допомогу. Це із 66,5 мільйонів, які закладені бюджетом на всю програму. Це — інсайдерська інформація, бо відповіді на наші інформаційні запити від Мінреінтеграції і секретаріату Кабміну ми ще не отримали. 

Ігор Гриб: Політв’язні ще можуть отримати допомогу — до кінця року вони можуть ще встигнути. До кінця року це виплачується. Якщо у людини є підстави, вона може це отримати.

Валентина Самар: Пропоную подивитись невеликий фрагмент матеріалу Євгенія Лешана щодо рішення Уряду про перерозподіл коштів бюджетної програми, внаслідок чого гроші на підтримку політичних бранців дістались ДП «Реінтеграція та відновлення». Не витративши кошти за призначенням, їх треба кудись дівати. І міністр Резніков і прем’єр Шмигаль знайшли на що їх витратити.

Валентина Самар: Я хочу ще раз закцентувати увагу на тому факту, що постанова Кабінету міністрів №919 від 5 жовтня про перекидання коштів бюджетної програми для політ’язнів на утримання ДП Мінреінтеграції невідомо як приймалася, оскільки в цей день засідання уряду не було і в цьому легко пересвідчитися, подивившись відповідний розділ сайту КМУ.

Пане Ігоре, як ви вважаєте, як можна взагалі вирулити з цієї ситуації?

Ігор Гриб: По-перше. Треба приймати якнайшвидше закон, який врегульовував би усі ці речі, який би спонукав виконавчі органи державної влади створити на виконання цього закону порядок використання коштів для підтримки родин і самих політичних бранців, які знаходяться як за гратами, так і тих, хто повернувся. Оце — перше, друге і третє, що треба зробити.

Поки цього не буде зроблено, ми і в цьому році, і в наступному році знову будемо говорити за ці кошти, про те, що вони не витрачені, що людям не надана допомога. Знову ми будемо шукати кошти, коли десь, не дай Бог, з якимось політбранцем щось станеться і після повернення на вільну територію України держава ніяким чином не зможе допомогти, жодною копійкою.  

Валентина Самар: Я звернуся до вашої особистої історії. Як почувається ваш син Павло і як справляєтеся ви? Бо ви також не отримуєте цю допомогу, хоча ви її потребуєте.

Ігор Гриб: Допомоги потребує мій син — для лікування. Але всі, хто повернувся з місць несвободи, всі потребують, по-перше, психологічної реабілітації. Всі. Стовідсотково, не дивлячись на те, хочуть вони цього чи не хочуть, визнають чи не визнають її необхідність. Плюс медичне забезпечення. Вони приходять і в них ейфорія спочатку у перші дні — ми вільні, ми здорові і так далі. Але проходить місяць-другий, і стає зрозуміло, що час, проведений за гратами, просто так не минає. Всі ці хвороби вилізають. А потім людина стикається з тим, що вона нікого не може попросити про допомогу. Бо в неї немає ніякого реального статусу. Статусу нема — нема підстав законодавчих для того щоб їй допомогти.

Валентина Самар: Але найприкріше, що гроші є, вони на ці цілі виділяються. Але їх не використовують, а потім перерозподіляють на зарплати чиновникам, ремонти офісів і картриджі…

Ігор Гриб: Те, що зараз вирішено ДПешку якусь на ці кошти підтримувати… Я не знаю, мені навіть важко дати цьому оцінку!

Валентина Самар: Думаю, що цю оцінку мають дати платники податків, вони ж і виборці, оскільки ця ситуація просто не може продовжуватись. А ми цю тему обов’язково продовжимо, ми докопаємось до того, скільки ж грошей реально було витрачено на допомогу політичним в’язням і їхнім родинам — на підтримку грошову, психологічну, медичну, а скільки грошей чиновники витратили власне на себе.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine