На прощання з Журналістом

Сьогодні, з 11 до 14-ї в Українському домі українці будуть прощатись із Павлом Шереметом. Буде багато сумних квітів, теплих слів, гіркої скорботи і тихих молитов. І, мабуть, тверді обіцянки влади рідним і близьким — знайти і покарати виконавців і замовників убивства. Втішає, що багато колег пишуть про готовність контролювати хід розслідування убивства Павла. Тож пропоную почати.

Два дні після вбивства Павла Шеремета нічого не писала — просто не могла. Не від паралізуючого горя — ми знайомі не близько. І не від страху, про який багато писали колеги — кримські журналісти, його пережили ще в сепаратистсько- бандитські 90-і, коли щотижня стріляли, підривали, купували владу, а тим , хто про це писав, загрожували розправою. Та й 2014-й, як знаєте, пройшовся по багатьом адресно-точково. Потряс демонстративний вибух авто, яке вів Павло, в центрі неприродньо мирного як для третього року війни з Росією Києва. Для багатьох киян досі смерть була десь там, далеко. Загибель Павла показала, що вона тепер поруч — просто дорогою на роботу. Два дні ми спостерігали, як влада виконує свою обіцянку щодо повного, всебічного і неупередженого розслідування злочину. І ось що маємо в сухому залишку. 

1.Версії і кваліфікація злочину.

Генпрокурор, СБУ та Нацполіція у день убивства повідомили про 3-4 основні версії: окрім стандартних за цих обставин – професійної діяльності (самого Павла і/або його цивільної дружини та власниці УП Альони Притули, якій належить авто) й особистої неприязні, ще й спробу дестабілізації ситуації й залякування населення та «російський слід» — діяльність іноземних спецслужб.

Тобто, серед озвучених версій маємо дві, що «тягнуть» на теракт. Однак, кримінальне провадження відкрито за п.5.ч.2 ст.115 ККУ– умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, тобто, за «поліцейською» статтею. А, відтак, досудове розслідування проводить не СБУ чи ГПУ, а главк Нацполіції Києва.

Звісно, кваліфікація може змінюватись. Але правники твердять: на практиці, за наявності ознак, вона завжди визначається на користь більш “тяжкої” статті, а вже потім може бути змінена на більш “м’яку”. Чому цього разу пішли проти усталеного правила і логіки? Думаю, заради “поліцейської” підслідності.

Резонансну справу, за час розслідування якої регулярно клюватимуть і свої, й іноземні ЗМІ і правозахисники та міжнародні організації, СБУ і ГПУ перекинули на київський главк Нацполіції, а головною відповідальною президент «призначив» Хатію Деканоідзе. І далі маємо повний процесуальний треш.

2. Хто очолив слідчо-оперативну групу із розслідування резонансного злочину?

Багато ЗМІ написали, що Хатія Деканоідзе. Колеги, ви серйозно?!

Читаємо сайт Нацполіції. Заголовок: “Для розслідування вбивства Павла Шеремета створено оперативну групу — Хатія Деканоідзе”. І далі у тексті: “До цієї групи увійдуть найкращі оперативники поліції і Служби безпеки, а також представники ФБР в Україні (…) Служба безпеки працює по своїй лінії. Але групу, яка буде укомплектована нашими кращими оперативниками, координуватиму особисто я і перші особи правоохоронної системи», – зазначила Хатія Деканоідзе”.(усі виділення в тексті тут і далі — автора).

Тобто, розслідування убивства Павла Шеремета проводить не слідча група, не слідчо-оперативна, а “оперативна”, себто, така, що складається, судячи зі слів Деканоідзе, із одних оперативників?! А слідчі не потрібні?!

Скоріш за все, плутанина виникла тому, що таким чином завдання сформулював президент. «Вимагаю створення оперативної групи. Хатіє (Деканоідзе), прошу Вас особисто цю групу очолити», — зазначив Петро Порошенко. Він також звернувся до Генерального прокурора Юрія Луценка та Голови СБУ Василя Грицака з вимогою відрядити найкращих спеціалістів та слідчих до цієї групи” (цитується за офіційним сайтом президента).

Ніхто із перелічених учасників наради не осмілився сказати президенту , що  Хатія Деканоідзе не має права очолити слідчу чи слідчо-оперативну групу (як, до речі, і президент — її на це призначати), і не уточнив, що ж саме мав на увазі президент під «оперативна група» (чи бува не сплутав із воєнним терміном)). Думаю, зіграло роль те, що рішення по Хатії  було солідарним. А про використання версії «руки Москви» і дестабілізації ситуації (на другий день по заяві Турчинова про ймовірний розгляд РНБО питання про введення воєнного стану) можна було і не домовлятись. 

Але, щоб ми з вами, колеги, не ловились на гачки наших політиків, давайте вивчати матчастину. За посиланням — Інструкція, яка встановлює ЄДИНИЙ механізм організації діяльності слідчих та слідчо-оперативних груп в органах внутрішніх справ України (наказ міністра Авакова від 20.10.2014). Там вказано, що Старшим слідчої чи слідчо-оперативної групи має бути слідчий органу досудового розслідування вищого рівня.

Наразі дізнатися, хто ж таки очолив слідчо-оперативну групу, яка розслідує убивство Павла Шеремета ( яка є і, сподіваюсь,  працює у відповідності до КПК), не вдалося. Тому у суспільства поки що немає підстав вірити владі, що розслідування дійсно ведуть найкращі фахівці, за плечима яких — успішний досвід розслідування замовних злочинів, до скоєння яких (як звучить у версіях) долучились іноземні спецслужби. Сподіваємось, що завдяки нашій солідарній наполегливості, ця інформація стане відомою вже найближчим часом.

3. Про фантазії щодо участі у розслідуванні фахівців ФБР

Президент повідомив, що “обговорив з посольством США в Україні залучення у слідчу групу експертів ФБР, які мають унікальні методи у дослідженні вибухової техніки”. Деканоідзе, як уже цитувалось, каже, що “представники ФБР в Україні” увійдуть до “оперативної групи”.

Люди, які хоча б як снодійне на ніч читають кодекси, вправі спитати: а як це процесуально допустимо? Та ніяк. Не можуть детективи або експерти ФБР, чи будь-які інші співробітники іноземних правоохоронних органів чи приватних детективних агенцій приїхати — і увійти до складу слідчо-оперативної групи. Не передбачено це КПК. 

Але експертизи, приміром, залишків вибухового пристрою, чи кібер-розслідування, ТАМ апріорі зроблять якісніше і президент абсолютно правильно запросив цю допомогу.  Однак, аби результати цих експертиз можна було долучити до справи як докази, треба, аби вони були підтверджені українськими. Все має відбуватись у строгій відповідності до норм КПК. Інакше матимемо ту ж неправову ситуацію, що була із залученням детективної агенції Kroll до «розслідування» убивства Гонгадзе при Кучмі або «аудиту» уряду Тимошенко при Януковичі. Тобто, суцільний піар для відбілювання влади, яка хотіла — але не змогла.

4. Годівнички-пастки

Однією з найпоширеніших технологій вислизання влади від звітування перед суспільством стала свого роду інституція неофіційних речників силових міністерств — в особі помічників міністрів на громадських засадах. У ФБ ми читаємо ессе міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, а актуальну інформацію, що містить часто і дані слідства,  озвучує цілий нардеп від його партії Антон Геращенко. Главу СБУ Василя Грицака у ефірах та інтерв’ю підміняє його радник Юрій Тандіт. Міністра оборони Степана Полторака в цьому плані тривалий час виручав волонтер і радник Юрій Бірюков. При цьому у кожному міністерстві є і прес-служба, і у кожного міністра — прес-секретар, і інформаційно-аналітичні управління або щось на кшалт, однак, як правило, вони для журналістів важкодоступні. І наші ЗМІ, задля присутності у щоденному ефірі чи забезпечення офіційної т.з. у публікаціях, на цю технологію не просто повелись, а жорстко «присіли». «Говорящіє»,  у правовому сенсі не відповідальні за свої слова, і, по суті, піарні голови підмінили звітування силових посадових осіб перед платниками податків і виборцями.

Два дні по убивству Павла Шеремета, окрім плутанини у «свідченнях» влади щодо організації розслідування, виявили ще й тенденцію «зливів» у вигляді анонімних повідомлень на тлі офіційного замовчування інформації щодо ходу розслідування. Звісно ж, з посиланнями на «інтереси слідства». Це теж «годівничка-пастка», до якої ЗМІ треба підходити з особливою засторогою. 

Не знаю, чи реально сьогодні змінити цю порочну практику, однак починати (якщо ми, колеги,  дійсно зібралися контролювати розслідування убивства Павла Шеремета) треба вже зараз. Досить годуватися дозованою інформацією із «прокладок» влади. Треба змусити її говорити з суспільством напряму або через законно уповноважені структури.