Шуцмани Путіна: Ми знаємо, що вони робили навесні 2014-го
Розслідування розкриває основні етапи формування і діяльності незаконних збройних формувань у Севастополі та Криму та роль головних їх учасників на початку окупації українського півострова.
Приміром, як створювалася і діяла севастопольська дружина «Рубіж», бійці якої тероризували проукраїнські сили Севастополя, чергували на блокпостах, захоплювали українські військові кораблі.
«Самооборона Севастополя» полювала на журналістів, йшла попереду російських військових при штурмі кораблів та Штабу ВМС України. «Самообороні» допомагала тактична група «Автоканал Севастополя» – об'єднання проросійських автомобілістів. «Автоканал» також переслідував «підозрілих» та забезпечував зв'язком різні групи колаборантів, зокрема блокпости навколо Севастополя. Координував діяльність «Самооборони Севастополя» Штаб Чорноморського флоту Росії, а керівником був колишній командир морських піхотинців полковник Олег Росляков.
Розслідування встановило особливу роль у захопленні влади в Севастополі Михайла Чалого – капітана другого рангу запасу ВМФ Росії і брата «народного мера» Олексія Чалого. Саме Михайло Чалий ще в січні 2014 року створював і курував підрозділи «Самооборони Севастополя», через нього віддавались накази із штабу Чорноморського флоту та ФСБ блокувати українських військових, підбурювати їх до зради через тиск на родини.
Севастопольський «Беркут», повернувшись із революційного Києва, перейшов на службу до окупантів. У ніч захоплення Верховної Ради та уряду Криму російськими спецпризначенцями озброєні бійці «Беркуту» висунулись на Перекоп та Чонгар і встановили блокпости. На підмогу «Беркуту» росіяни направили формування кубанських та донських козаків. Їх почали масово перекидати до Криму через керченську поромну переправу у лютому 2014 року – напередодні захоплення Верховної ради та уряду Криму.
«Самооборона Криму» почала публічно формуватися у Сімферополі під керівництвом Сергія Аксенова та Михайла Шеремета 23 лютого 2014 року. Тобто, у день, коли в Севастополі була повалена законна влада. Підрозділи «самооборони» грали роль ширми для російських військових, які встановлювали контроль над півостровом. «Самооборона Криму» виконувала брудну роботу – викрадала та катувала українських активістів та незалежних журналістів, а також захоплювала для окупаційної влади стратегічні військові та цивільні об'єкти, українські державні та приватні підприємства.
«Самооборона Севастополя» полювала на журналістів, йшла попереду російських військових при штурмі кораблів та Штабу ВМС України. «Самообороні» допомагала тактична група «Автоканал Севастополя» – об'єднання проросійських автомобілістів. «Автоканал» також переслідував «підозрілих» та забезпечував зв'язком різні групи колаборантів, зокрема блокпости навколо Севастополя. Координував діяльність «Самооборони Севастополя» Штаб Чорноморського флоту Росії, а керівником був колишній командир морських піхотинців полковник Олег Росляков.
Розслідування встановило особливу роль у захопленні влади в Севастополі Михайла Чалого – капітана другого рангу запасу ВМФ Росії і брата «народного мера» Олексія Чалого. Саме Михайло Чалий ще в січні 2014 року створював і курував підрозділи «Самооборони Севастополя», через нього віддавались накази із штабу Чорноморського флоту та ФСБ блокувати українських військових, підбурювати їх до зради через тиск на родини.
Севастопольський «Беркут», повернувшись із революційного Києва, перейшов на службу до окупантів. У ніч захоплення Верховної Ради та уряду Криму російськими спецпризначенцями озброєні бійці «Беркуту» висунулись на Перекоп та Чонгар і встановили блокпости. На підмогу «Беркуту» росіяни направили формування кубанських та донських козаків. Їх почали масово перекидати до Криму через керченську поромну переправу у лютому 2014 року – напередодні захоплення Верховної ради та уряду Криму.
«Самооборона Криму» почала публічно формуватися у Сімферополі під керівництвом Сергія Аксенова та Михайла Шеремета 23 лютого 2014 року. Тобто, у день, коли в Севастополі була повалена законна влада. Підрозділи «самооборони» грали роль ширми для російських військових, які встановлювали контроль над півостровом. «Самооборона Криму» виконувала брудну роботу – викрадала та катувала українських активістів та незалежних журналістів, а також захоплювала для окупаційної влади стратегічні військові та цивільні об'єкти, українські державні та приватні підприємства.
Спецпроект «Шуцмани Путіна» зробив свою справу. Вже в лютому 2019 року в розшук були оголошені вісім учасників захоплення українських кораблів у Севастополі – зокрема й керівники дружини «Рубіж» Володимир Мельник та Ігор Петров. У наступні місяці про підозру повідомлено ще чотирьом членам «Самооборони Криму», які захоплювали українські військові частини.
Прокуратура АР Крим почала розслідувати й злочини іноземних учасників «Самооборони Севастополя» – про підозру повідомлено росіянину Олександру Франчетті, який мешкає у Чехії, та сербам Деяну Беричу і Братіславу Живковичу – героям публікацій ЦЖР. У червні на контрольному пункті на межі з Кримом був затриманий учасник «Самооборони Севастополя» Степан Резуник. У грудні суд вже почне розглядати обвинувальний акт щодо нього. В грудні на адмінкордоні був затриманий Ігор Кучерявий – учасник групи «Автоканал Севастополя».
Центр журналістських розслідувань продовжує встановлювати особи бійців незаконних збройних формувань та факти їхньої участі в окупації Криму. Рано чи пізно всі учасники збройної агресії Росії проти України понесуть відповідальність за свої злочини. А поки – робимо їх відомими.
Центр журналістських розслідувань продовжує встановлювати особи бійців незаконних збройних формувань та факти їхньої участі в окупації Криму. Рано чи пізно всі учасники збройної агресії Росії проти України понесуть відповідальність за свої злочини. А поки – робимо їх відомими.