Представник Асоціації «Друзів Криму» в Японії Міцухіро Кімура почав обслуговувати російські окупаційні інтереси ще до того, як Кремль зазіхнув на Крим та Донбас - японець вже в 2010 році відвідував контрольовані Росією грузинські території. Мотивація в Міцухіро ультрапатріотична: він у такий спосіб веде боротьбу за звільнення Японії від гегемонії США. От тільки єдина країна, яка має користь від патріотизму Кімури - це путінська Росія.

В березні 2015 року між представниками окупаційної «влади» Криму та японською делегацією, яка не представляла нікого, окрім самих себе, було підписано комюніке про створення кримського відділення товариства японсько-російської дружби. Головою пропонували експрокурорку-колаборантку Наталію Поклонську – можливо, в Міцухіро був сентимент до Няш-Мяш, яку так охоче малювали японські художники в традиційному стилі манга. За чотири роки після того, в березні 2019-го, Міцухіро знову зустрінеться з Поклонською та пообіцяє видати в Японії свіжовидану автобіографію колабораціоністки.

Щороку восени Міцухіро Кімура відвідує форум «Крим у сучасному міжнародному контексті» та збіговиська Асоціації «Друзів Криму» – в листопаді 2017 року Міцухіро увійшов до складу координаційної ради цієї організації.

А щовесни він є гостем Міжнародного Ялтинського економічного форуму.

В серпні 2018-го Міцухіро відмітився у захопленому окупантами Таврійському університеті, запропонувавши зробити там кафедру японської мови. У відповідь росіяни говорили про створення в Криму центру японського довголіття. Тоді ж Міцухіро підзаробив на рекламі готельного комплексу «Ялта-Інтурист», у якій, між іншим, повідомив, що відвідує Крим водинадцяте – отже, або не всі його візити відображені у відкритих джерелах, або він трохи перебільшує для рекламного ефекту.

Варто зазначити, що ще до російсько-української війни Міцухіро відвідував окуповані Росією грузинські території – Абхазію та Південну Осетію. Отже, до Криму він їхав вже маючи відповідний досвід співпраці з окупантами.

Під час відвідин Криму Кімура не соромиться нахвалювати Росію та окупований півострів, іноді втрачаючи таке важливе у японській культурі відчуття міри – наприклад, за його словами, в Криму дух самурая відчувається значно сильніше, ніж в Японії. Він з року в рік повторює, що санкції проти Росії треба скасувати, що Крим Росії належить по праву і що Японії варто порозумітися з Кремлем, до чого він, Міцухіро Кімура, готовий докласти всіх можливих зусиль.

Але статус і репутація колишнього прем'єра в Японії трохи не відповідають тому, як його сприймали в Криму. Юкіо Хатояма, нащадок славетної династії японських державних діячів, довгий час перебував на третіх ролях у правлячій Ліберально-демократичній партії Японії, а потім став номінальним головою опозиційної Демократичної партії. Уряд Хатояма очолив після того, як світова економічна криза 2008 року призвела до кризи політичної. Влада буквально звалилася на голову опозиції, але вже за дев'ять місяців новий прем'єр мусив піти у відставку, не впоравшись із виконанням обіцянок та втративши контроль над справжніми господарями власної партії. Про репутацію Хатоями в Японії краще за все свідчить його давнє прізвисько «Еріан», яке можна перекласти як «інопланетянин» або «прибулець». Ну і на додачу, він нагороджений російським орденом Дружби – типовим брязкальцем для російських агентів впливу та корисних ідіотів.

Іншим разом Міцухіро привіз до Криму японських музикантів – щоб мешканці півострова та окупанти насолодилися чарівними звуками традиційної японської флейти.

Політична передісторія Міцухіро Кімури починається у далекому 1970 році. Тоді, після невдалої спроби підбурити японських солдат до військового перевороту задля повернення всієї влади імператору вчинив ритуальне самогубство видатний японський письменник Юкіо Місіма. Члени створеного письменником парамілітарного угруповання «Тотенкай» – «Щит суспільства» – разом із шанувальниками таланту та ультраправих ідей Місіми заснували організацію «Іссуй-Кай» – цю назву одні перекладають як «Зібрання у першу середу», а інші – «Суспільство єдиної краплі».

Кімура-сан – фанат російського президента, навіть видав книгу з промовистою назвою «Браво, Путін!» Він підтримував іракського диктатора Саддама Хусейна, водить політичну дружбу з лідером російської ЛДПР Володимиром Жириновським, ідейно близький до французького Національного фронту Марін Ле Пен. Відвідував заходи Міцухіро в Японії й очільник ВО «Свобода» Олег Тягнибок – але це було ще до війни.

В Росії «Іссуй-Кай» називають «впливовою», «відомою» чи «крупною» партією або громадсько-політичною патріотичною організацією. Але за межами Росії ви таких оцінок не знайдете. У найкращі часи Іссуй-Кай – де факто ультраправа політична секта – мала більше сотні учасників, в останні роки ж свого існування, за японськими джерелами, вона нараховувала не більше кількох десятків членів. Сайт організації вже давно не працює.

І лише в Росії та на окупованих нею землях Кімуру приймають із шаною, його думкою цікавляться, до його слів прислухаються. Аби тільки казав те, що треба Кремлю. Чи відповідає така поведінка кодексу самурая – питання риторичне. Кімура-сан вже давно і безповоротно втратив обличчя.

А Центр журналістських розслідувань потурбується про те, аби зробити це обличчя відомим.