«Ад здесь!». Эта надпись, которую запечатлел корреспондент Центра журналистских расследований на стене одного из российких застенков Херсона, — концентрат боли, пережитой здесь тысячами херсонцев. Побывали в этих камерах люди разного пола, возраста и социального статуса, которых объединяет одно — они прошли через ад, и не все оттуда вернулись на землю.
Андрей Андрющенко провел 47 долгих дней в Херсонском изоляторе временного содержания, превращенном россиянами в застенок. Главной задачей палачей было выбивание из херсонцев информации о движении сопротивления, а чаще всего – признание в действиях, которые они не совершали.
Андрій потрапив до ІТТ через свою проукраїнську позицію та участь в русі опору окупації. Разом з однодумцями він кілька разів на тиждень влаштовував графіті-акції у своєму районі. Він не тільки писав на стінах антиросійські гасла, а ще і фотографував їх та викладав знімки в Мережу. Це, звісно ж, не могло залишитись непоміченим російськими спецслужбами.
- Вони не знали, що я це малював, — розповідає нашому кореспонденту Андрій. — У мене тут барчик невеличкий недалеко. І вони просто заїхали в бар, хтось сказав, що там хлопці з українською позицією. І мене та двох моїх колег «загребли». І одразу поїхали по хатах провірять, що дома є. І в мене знайшли документи муніципальної варти, броніки. Під’єднали до телефону пристрій, який відновлює видалені фото. Побачили всьо це і кажуть: О! Так ти нам і потрібен! Поїхали!
Андрій Андрющенко робить патриотичні написи на стінах в Херсоні. Фото: investigator.org.ua
За словами колишніх в’язнів, для новачків у російській катівні влаштовували допит, який міг тривати кілька десятків годин. Якщо в’язень не хотів або не міг відповісти на запитання росіян, починались тортури. Після побиття людину катували електрострумом, вибивали зуби, ламали пальці, залишали на кілька днів без їжі та води.
Російських катів навіть не цікавило, чи людина насправді володіє якоюсь цінною для військових інформацією. Тортурами вибивали визнання, потрібні ФСБ для фабрикування справ про українських диверсантів і терористів або просто — для звіту керівництву про свою ефективну роботу.
- Від людей потребували інформацію, яку вони ну не могли надати, — продовжує свою розповідь Андрій Андрющенко. — Люди не могли розказати, де там у них склади зі зброєю або хаймерси у підвалі стоять. Ну не було у них такого, але їх допитували. Тому, поки не зрозуміли слідчі, що людині немає чого розповісти — їй тижня 2 жодної медичної допомоги не надавали.
Андрій Андрющенко Фото: investigator.org.ua
Крім того, тортурам тут піддавали максимально показово, так, щоб крики нещасного чули усі його співкамерники, які з острахом чекають своєї черги на «допит». Тиснули на тих, хто відмовився співпрацювати, через інших в’язнів, караючи одних за мовчання інших.
Жителів Херсона та області незаконно утримували не лише у приміщенні ІТТ, а й у підвалі Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
У цих непристосованих для тривалого перебування підвалах росіяни утримували одночасно кілька десятків в’язнів. Більшість з них, на щастя, зараз вже на волі. Когось, відступаючи, росіяни перевезли до окупованого Криму, а для когось ці вкриті пліснявою стіни стали останнім побаченим у житті. Так сталось з членом тероборони Віталієм Лапчуком, який був вбитий наприкінці березня, а тіло знайшли лише у травні.
Велосипедний насос, що використовувався окупантами для катування херсонців. Фото: investigator.org.ua
За словами колишніх політв’язнів, смертельні випадки траплялись рідко. «Перестарались», — казали тоді росіяни. У прокуратурі Херсонської області вважають, що загиблих від тортур херсонців десятки, якщо не сотні, просто їхні тіла ще не знайшли. Відступаючи, окупанти намагались усіляко приховати сліди своїх воєнних злочинів.
Зараз у Херсоні правоохоронці встановили три місця, де окупанти утримували та катували цивільних жителів міста та області: вже згадувані ізолятор тимчасового тримання на вулиці Теплоенергетиків, підвали Головного управління Нацполіції на вулиці Лютеранській та будівля Украгропроекту на вулиці Пилипа Орлика.
Камера в російській катівні у Херсонському ІТТ Фото: investigator.org.ua
Правоохоронці вважають, що таких місць має бути в рази більше, просто часом навіть самі в’язні не знали, де саме їх утримували і куди перевозили.
Ще один в’язень російських катівень, з яким нам вдалося поспілкуватись, — Максим Негров, — ветеран АТО та підприємець, побував у двох катівнях. Його викрали на початку березня, тож він був одним з перших херсонців, кого росіяни кинули до підвалу. На запитання, які тортури були найболючішими, відповідає:
- Звісно, струм… І коли вже тебе не допитують, і ти знаходишся і чуєш вже, як допитують іншого, і розумієш, що пройде не так багато часу — і ти будеш наступним.
Максим Негров. Фото: investigator.org.ua
Максим пробув в ув’язненні 3 тижні, у той час викрадення активістів ще не були настільки масові. У своїй камері в ITT більшість часу він провів наодинці. Та вже через кілька місяців у цих камерах утримувалось від 6 до 8 викрадених осіб.
Після звільнення Максим Негров продовжував брати активну участь в русі опору. 11 листопада, після звільнення Херсона українськими військами, саме він підняв державний прапор над будівлею Херсонської міської ради.
Негров з іншими АТОвцями охороняли будівлю міської ради понад добу, поки не передали її представникам Нацполіції. Зараз він очолює гуманітарний штаб та допомагає людям, що залишаються у місті, яке перебуває під постійними обстрілами росіян.
Камера в Херсонському ІТТ. Фото: investigator.org.ua
Скоро Максим змушений буде передати керівництво гуманітарним штабом іншим волонтерам, бо має намір повернутися до лав ЗСУ.
Волонтерить зараз і Андрій Андрющенко. Після звільнення Херсона він також навіть не думав про те, щоб виїхати до більш безпечного місця. Каже, що тут відчуває себе потрібним людям, та й після того, що пережив у катівні, ніякі обстріли вже не лякають. На таких людях, які, попри всі випробування, залишились у місті, щоб допомагати землякам, і тримається зараз багатостраждальна Херсонщина.
