Жан-П'єр Тома (Jean-Pierre Thomаs) - давній друг Росії у Франції. Настільки давній і настільки друг, що французька преса називала його «мсье Росія». Окупація Криму відкрила для нього новий етап життя і публічної діяльності. Засуджений за участь у схемі вимагання «відкатів» від місцевого бізнесу у Франції, Тома заснував там інвестиційну компанію, від імені якої, представляючись впливовим інвестором, їздить до окупованого Криму та переконує «керівництво» півострова у швидкому скасуванні санкцій. Саме Тома виступив формальним ініціатором заснування Асоціації «Друзів Криму».

«Вже давно вирішили, що Крим належить Росії. Це питання відійшло на задній план. Зараз потрібно вирішувати актуальні та більш важливі проблеми. Наприклад, виконання Мінських угод, зміцнення миру. А питання належності Криму – вже вирішене питання», – говорив Жан-П'єр Тома на Форумі друзів Криму в Ялті у 2017 році.

У 1990-х роках Жан-П'єр Тома був членом французького парламенту – Національних зборів від Республіканської партії, яка згодом влилась у партію «Союз французької демократії» Ніколя Саркозі.

У лавах республіканців Тома відповідав за фінансовий напрямок – був партійним скарбником. І був схоплений на фінансових зловживаннях.

Жан-П'єр Тома став широко відомим завдяки скандалу із незаконним фінансуванням Республіканської партії, скарбником якої він був. Про цей випадок багато писали у французьких ЗМІ. Тома був задіяний у схемі примушування місцевого будівельного бізнесу до «відкатів» на користь партії.

«Прозваний «інкасатором», він разом з іншими скарбниками партії брав участь у рекеті підприємств в Іль-де-Франс, які відновлювали середні школи в регіоні. Слідчий Альфен виявив у його робочому кабінеті кілька мільйонів франків готівкою», – пише видання L'Obs.

Саркозі особисто їздив в округ Вогези для агітації за Тома під час наступних виборів. Але це не допомогло. Жан-П'єр втратив мандат депутата Національних зборів. Натомість отримав 15 місяців умовного терміну та штраф у 5 тисяч євро. З політичною кар'єрою було покінчено.

Тома йде працювати в один із найбільших інвестиційних банків Lazard. А в 2011 році президент Ніколя Саркозі несподівано призначає Жан-П'єра своїм радником з економічних відносин з Росією.

За рік Тома вже працював над створенням спільного економічного простору між Росією та Францією. Але наступний президент – Франсуа Олланд – поклав край цій ідеї.

Експрезидент Ніколя Саркозі, радником якого багато років був Тома, наразі й сам ходить під слідством через звинувачення у корупції. У жовтні 2020 року має розпочатися судовий процес.

«Вже давно вирішили, що Крим належить Росії. Це питання відійшло на задній план. Зараз потрібно вирішувати актуальні та більш важливі проблеми. Наприклад, виконання Мінських угод, зміцнення миру. А питання належності Криму – вже вирішене питання», – говорив Жан-П'єр Тома на Форумі друзів Криму в Ялті у 2017 році.

В тому ж таки 2019 році Тома, який вже відзначився активностями в окупованому Криму, зробив карколомний кар'єрний стрибок, увійшовши до складу Ради директорів світового гіганта — компанії Rusal російського олігарха Олега Дерипаски, а трохи згодом був призначений головою Ради. Але протримався на цій посаді усього 26 днів.

6 квітня 2018 року Олег Дерипаска і його ключові активи потрапили до санкційного списку США. Після місяців перемовин з Мінфіном Сполучених Штатів Дерипаска був змушений піти з посади голови правління «Rusal» і зменшити свої частки, а також увести в управління незалежних менеджерів.

Голова Ради директорів Rusal Жан-П'єр Тома пішов у відставку напередодні зняття санкцій з компанії – його звільнення було однією з вимог Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC). Так Тома на собі відчув дію західних санкцій, введених проти Росії через агресію проти України, за скасування яких він агітує з 2015 року, коли вперше приїхав до Криму.

Звісно, відтоді санкції ніхто не скасував. У 2016 році Тома знову прибув на Ялтинський форум, де продовжив повторювати тези російської пропаганди. А ще через рік, під час третього форуму, відбулася знакова подія.

У листопаді 2017 року в рамках Форуму друзів Криму в Лівадійському палаці в Ялті була створена Асоціація «Друзів Криму».

Центр журналістських розслідувань спробував зв'язатися з Жаном-П'єром Тома за телефоном, вказаним на сайті його інвестиційної компанії. Врешті вийшло поговорити з менеджеркою Марією Коваленко. Вона сказала, що мсьє Тома дуже зайнятий, але існує ймовірність, що він погодиться на інтерв'ю. Перелік питань було надіслано на електронну пошту компанії.

Разом з Жан-П'єром у 2017 році до окупованого Криму приїхав Тьєрі Маріані (Thierry Mariani) – близький до Кремля політик, колишній міністр транспорту в уряді Ніколя Саркозі. Також він є президентом асоціації «Франко-російський діалог», заснованої у 2004 році.

У березні 2018 року Маріані приїздив до Криму в якості спостерігача на президентських виборах. У березні 2019 року брав участь в урочистостях з нагоди п'ятиріччя від дня окупації Криму. Під час цієї поїздки його Володимир Константинов нагородив Тьєрі медаллю «В ознаменування п'ятої річниці возз'єднання Криму з Росією 2014-2019» та матрьошкою.

У 2016 році Тьєрі виносив на розгляд європарламенту резолюцію про зняття санкцій з РФ, але вона не була підтримана.

Ще одним політичним візитером став Ніколя Бе (Nicolas Bay), віце-президент правої проросійської партії «Національний фронт». Від 2014 року він є депутатом Європарламенту.

На сайті Асоціації «Друзів Криму» немає інформації про національний клуб у Франції, який входить до цього об'єднання. Але у Франції проросійських організацій вистачає. Ще з 2004 року там діє організація «Франко-російський діалог», заснована була за пропозицією президента Росії Володимира Путіна і президента Франції Жака Ширака.

З 2012 року співпрезидентами організації є Володимир Якунін, вже колишній президент ВАТ «Российские железные дороги», і Тьєрі Маріані, про якого тут вже згадували.

Сайт організації наразі не працює, але є діюча сторінка у Facebook, на якій повідомляється про регулярні зустрічі офлайн – наприклад, для обговорення фільму про війну на Донбасі, проблеми НАТО та політику Росії у Франції.

Втім, ніхто й не каже, що організаційні форми для агентів російського впливу мають бути чітко визначені. Друзі Москви мають свободу творчості, бо Кремль цікавить не процедура, а результат. І на цей результат кожен друг Москви працює в межах власних можливостей.