Полуничний Стефано.
Друзі окупації Криму з Італії
  • Евгений Лешан
    Центр журналістських розслідувань
Італійські друзі окупації Криму за сумісництвом борються за автономію північної Італії, за традиційні цінності та за дружбу з Росією. А також ведуть незаконний бізнес на окупованій території українського Криму.
Італію в Координаційній раді Асоціації друзів Криму представляє Стефано Вальдегамбері, депутат регіональної ради північноіталійського регіону Венето.
Типовий консервативний євроскептик, Вальдегамбері починав свою політичну кар'єру в партії християнських демократів. Його не влаштовує, що об'єднана Європа не дотримується традиційних цінностей, дозволяє жінкам робити аборти, примушує Італію приймати до себе «заражених» біженців. Європейська демократія, на думку Стефано Вальдегамбері, не захищає права людини, а лише прикривається ними.
У розмові з кореспондентами ЦЖР, очільники національних клубів очікувано заперечували, що їхні поїздки до Росії, окупованого Криму чи Донбасу та перебування під час кількаденних конференцій і фестивалів оплачуються російськими державними структурами. Кажуть, що їздять за власний кошт. У це важко повірити, враховуючи вартісний непрямий шлях до підсанкційного Криму – перельоти спочатку до Москви, а вже звідти – до Сімферополя, дорогі готелі у Ялті, і відсутність у більшості «друзів Криму» легальних доходів на такі подорожі по кілька разів на рік. Організатори форумів «друзів Криму» та інших конференцій, на яких вони присутні, не афішують видатки на їх проведення та умови участі, але як правило, запрошеним учасникам та спікерам компенсують усі затрати на проїзд та проживання. Тут же випадок особливий, адже «друзі Криму» – учасники кремлівського проекту, займаються ризикованою справою (можуть потрапити під санкції), виступають з позиції, що підривають політику своїх урядів, натомість, просувають інтереси іншої країни.

Як віддячує Росія своїм «друзям Криму»? На публічній поверхні – нагородження відзнаками «Республіки Крим» і МЗС Росії, при неглибокому пошуку також знаходимо сприяння бізнесу «друзів» у Росії та щедрі подарунки у Криму.

Почнемо з ризикових для європейців, але таких бажаних для РФ поїздок до Криму – налагодження потоку іноземних туристів сприймається і пропагандується як прорив західних санкцій. Помічено, що «друзі Криму» діють за правилом «з'їздив сам – привези друга». А краще кілька десятків. Відтак «національні клуби» виконують функцію нелегальних туристичних агентств.

На сайті німецької громадської організації Freunde der Krim читаємо: «Вже кілька років ми допомагаємо організовувати групові поїздки до Криму. Вітаються всі, хто зацікавлений пізнати мальовничий півострів у Чорному морі. Особливо вітаються політики та журналісти». У групи набирають до 30 осіб з Німеччини та інших європейських країн, тури плануються на весну і восени.
Натомість, про те, яка чудова Росія, як вона зберігає духовні цінності, як там вільно дихати та як підступно на неї брешуть європейські медіа, Стефано Вальдегамбері може говорити і говорить у численних інтерв'ю – довго, пристрасно, темпераментно – як і годиться справжньому синові Італії.

Втім, Італія теж не влаштовує Стефано Вальдегамбері – вона не дає достатньо можливостей та свободи для розвитку його рідного Венето. Тому з християнських консерваторів Стефано подався у сепаратисти.

Історія північноіталійського сепаратизму має популістське економічне підгрунтя: промислова північ не хоче годувати аграрний південь. Але розмови про незалежність там зазвичай закінчуються, варто лише партіям сепаратистів – таким як «Ліга Півночі», наприклад – отримати доступ до владних повноважень та до державного бюджету.

У 2013 році Вальдегамбері подав на розгляд регіональної Ради законопроект про проведення референдуму про незалежність Венето. У Раді було достатньо його однодумців, тож у 2014 році закон ухвалили. Але Конституційний суд це рішення скасував: мовляв, не можна ставити під сумнів територіальну цілісність італійської республіки.

Стефано сумував недовго, в нього вже було нове захоплення – свіжоокупований Крим.

Як ми знаємо, російські окупанти друзів з Європи люблять і добре приймають. Від Італії до Криму їздили численні делегації від різних організаторів. Зокрема, двічі відвідував Крим палкий любитель Путіна та майбутній міністр внутрішніх справ Італії в уряді «Ліги Півночі» Матео Сальвіні.
Маттео Сальвіні у Москві

Фото: Stefano Cavicchi/Corriere della Sera
Вальдегамбері ж їздив до Криму значно частіше і привозив багато друзів – переважно бізнесменів та депутатів місцевих рад. Та на відміну від більшості «друзів окупації» з інших країн, які обмежуються таким собі політичним туризмом, Стефано заходився на практиці легалізувати в Європі російську анексію Криму.

У 2016 році з його подачі регіональна рада Венето ухвалила рішення про створення комітету за скасування антиросійських санкцій та за визнання «права Криму на самовизначення». Російська преса подавала це як перший випадок визнання російського Криму в Європі. Насправді ж регіональні ради в Італії не мають повноважень ухвалювати зовнішньополітичні рішення – тому голосування це мало лише пропагандистський ефект.

Але зусилля Вальдегамбері Москва оцінила.

Стефано вже у 2016 році отримав у подарунок апартаменти в елітному курортному комплексі «Итальянская деревня» в Чорноморському – нібито для організації літньої резиденції італійського регіону Венето в Криму.
Забудовником «Итальянской деревни» є ТОВ Інвестиційна будівельна компанія «ТСК – Інвест», керівником та головним власником якої (88%) є Шалімов Олег Олегович. У цій же компанії працював і його брат Микола Шалімов, який в лютому 2020 року був заарештований за аферу з будівництвом курортного комплексу «Морской квартал» в Алушті. Але ця історія варта окремої розмови.
Стимул виявився ефективним: Стефано продовжив їздити до Криму, привозити інших та активно агітувати за русскій Крим та за необхідність скасування санкцій.

Одночасно він для потреб російської пропаганди щедро розкидався обіцянками в стилі Остапа Бендера: мовляв, на південному узбережжі Криму італійські спеціалісти закладуть оливкові плантації, а в Балаклаві – збудують яхтові марини.

Все це – у майбутньому часі, але кримчанам не звикати до захопливих розповідей про Нью-Васюки. Про відсутність вільних аграрних ділянок на південному узбережжі Криму, кліматичну ризикованість вирощування оливок, та про відсутність попиту на яхтовий сервіс в закритих портах підсанкційного півострова російські пропагандисти згадати забувають.

Справжній, не вигаданий бізнес італійців в окупованому Криму теж існує – але через санкції він ведеться приховано. В інтерв'ю російському пропагандистському ресурсу «украина.ру» Вальдегамбері розповідає про власну полуничну ферму під Сімферополем, яку він відкрив разом зі своїм «русским другом»:
Я дістав свій телефон, показав фотографію полуниці, вирощеної під Сімферополем, поруч з аеропортом. Ми там знайшли місце для вирощування полуниці. Перший урожай полуниці ми там виростили завдяки співпраці технічних фахівців з Верони, які також привезли саджанці, і російських інвесторів. Так вийшов цікавий інвестиційний проект, який дозволив отримати продукт високої якості. Сорт цієї полуниці ріс тільки в Італії, а тепер його можна спробувати і в Росії. І я безпосередньо брав участь в цьому проекті

Стефано Вальдегамбері
За його словами, інший його співвітчизник також з 2017 року вирощує полуницю в Криму.

Слова Стефано Вальдегамбері підтверджуються й численними публікаціями у російських медіа: наприклад, у селі Холмівка Бахчисарайського району діє тепличне господарство «Сладкая клубника», яке вирощує ягоду на саджанцях з італійського розплідника Франко Зенті. Сам Зенті є співзасновником «Сладкой клубники». Італійський агроном курує проєкт і регулярно відвідує окупований Крим.
Про схеми постачання європейських саджанців до Криму - у розслідуванні «Кримські сади на санкційному полі».
Сповідь Стефано Вальдегамбері – ще одне підтвердження системного порушення європейських санкцій.
Сіньор Стефано в інтерв'ю російським пропагандистам забув сказати, як називається його полуничне господарство в Криму. Кореспондент Центру журналістських розслідувань намагався подзвонити йому, аби уточнити це питання, але телефон Вальдегамбері, вказаний на його офіційній сторінці у Facebook, не відповідав. Запитання були відправлені італійському політику й письмово, і якщо він надасть відповідь – Центр журналістських розслідувань обов'язково її оприлюднить.
Стефано Вальдегамбері мріє про скасування санкцій – бо робити гроші на краденому було б куди легше, якби за це не били по руках.

Завдяки скаргам Вальдегамбері на неможливість вести нормальний бізнес і користуватися багатьма благами цивілізації в окупованому Криму – як-от світовий мобільний зв'язок, прямі перельоти, банкові послуги – ми можемо бачити, що санкції таки працюють і серйозно обтяжують окупантам утримання Криму.

Отже, треба більше санкцій – хай друзі окупації скаржаться.