В тому ж 2019 році Яздан Кайя таки
показав російському журналісту турецького бізнесмена Еміна Айдина, який мріє постачати на турецький ринок рибу, виловлену біля берегів Криму. І, мабуть, росіяни дозволили б – але ж санкції встановлюють не росіяни, і скасовують – теж не вони.
Туреччина не застосовувала кримських санкцій проти Росії. Але 6 жовтня 2017 року
заборонила заходити до своїх портів суднам, що відвідували порти окупованого Криму. Це поклало край поромному сполученню між окупованим Кримом і Туреччиною, яке було відновилося у серпні 2015 року. Тоді з Севастополя та Євпаторії пороми ходили до турецького порту Зонгулдак. Таким чином, до жовтня 2017 року Туреччина фактично ігнорувала українську заборону входити до закритих кримських портів. І мова не лише про пороми.
В тому ж таки 2017 році, за даними порталу
blackseanews, до кримських портів заходили 15 суден, які мали турецьких власників. Це 9% від загальної кількості і друге місце після Росії. У 2014 році таких суден було 39. А в 2019 році турецькі судна не заходили до кримських портів взагалі. Але не все так райдужно.
Туреччина зобов'язала адміністрації портів перевіряти документи суден, щоб виявити порушників. Але на практиці дієвої системи контролю так і не було створено. І цим користуються справжні, а не паперові порушники санкцій.
Саме через турецькі порти надходить
українська сировина в окупований Армянськ для титанового заводу, що належить олігарху Дмитру Фірташу. Схема проста: судно завантажується ільменітом в українському порту, потім скидає вантаж в Туреччині, а потім інше судно забирає його і везе до Криму.
Міняються хіба що судна та порти в Туреччині – спочатку це був Самсун, потім Амбарли, а останнім часом –
порт Хопа.