Крымский титановый завод Фирташа: продажа со многими неизвестными

Засекречений покупець: карельський чи алтайський? 

ЧАО Ukrainian Chemical Products (ранее «Крымский Титан»), Армянск, оккупированный Крым Фото: Youtube Крыминформ

Фото: investigator.org.ua[/caption]

Тепер все рухоме та нерухоме майно колишнього заводу «Кримський титан» перейшло у власність російського покупця, запевняють в Group DF, і повідомляють, що угода закрита, а відповідні зміни внесені органами державної реєстрації України до реєстрів. Однак ми не знайшли ніяких змін щодо структури власності ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» у Єдиному державному реєстрі. Армянська філія – на місці, а Дмитро Фірташ і досі – кінцевий бенефіціар.

Останнє повідомлення на ресурсі, де «Юкрейніан кемікал продактс» викладає обов’язкову для оприлюднення інформацію емітента, датоване квітнем минулого року. Це річна регулярна інформація з фінансовим звітом за 2020 рік.

9 січня журналісти ЦЖР придбали витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і з подивом побачили, що у власності ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» все ще перебувають численні виробничі об’єкти заводу : комплекси будівель цехів «Титан-1», «Титан-2», цеху , склади, адміністративні об’єкти та соціальні об’єкти кримського титанового заводу(спортивний клуб «Титан» і пансіонат «Волна»). Причому, всі ці  об’єкти нерухомості мають обтяження за іпоттечними договорами, тобто, до погашення кредитів ними не можна розпоряджатись. 

Іпотекодержателями вказані зареєстроване в Москві АТ «Русский водород» (максимальна сума заборгованості за цим кредитом – 94 мільйони доларів) і компанія Meladia Holdings Limited, Британські Віргінські острови, за кредитом АТ «Альфа-банк» (заборгованість 57,5 ​​мільйонів доларів). Терміни погашення заборгованості в обох випадках прострочені.

Центр журналістських розслідувань звернувся з письмовим запитом до ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», в якому, зокрема, просить повідомити, як компанії вдалося продати нерухоме майно в Криму, якщо воно перебуває в заставі за іпотечними договорами. Відповідь агенція не отримала, але негайно опублікує її у разі надходження.

Найвірогіднішою відтак виглядає версія, що майно заводу не продали, а віддали в погашення заборгованості за іпотечними кредитами, де ці об’єкти були заставним майном. До речі, право вимоги перейшло до «Русского водорода» у листопаді 2021 року, тобто, за місяць до оголошення про продаж.

Але це ще не всі борги. У січні 2021 року Верховний суд задовольнив касаційну скаргу Пенсійного фонду України у справі про про стягнення з ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» заборгованості у сумі 71 759 961,07 грн. Протягом року компанія намагалася через суд домогтися відстрочки погашення боргу, проте 28 липня їй було остаточно відмовлено. У матеріалах справи зазначено, що рахунки «Юкрейніан Кемікал Продактс» було заарештовано для стягнення заборгованості перед ПФУ.

Упаковка готової продукції – діоксиду титану – на заводі ПрАТ Ukrainian Chemical Products, Армянськ, окупований Крим Фото: Youtube Крыминформ

ЦЖР також звернувся до Антимонопольного комітету України з питанням: чи надавався дозвіл на концентрацію суб’єктів господарювання перед заключенням угоди з продажу майнового комплексу кримського титанового заводу? У відповіді за підписом Ольги Музиченко, першої заступниці голови АМКУ повідомляється, що «пр отягом 2021 року до Комітету не надходили заяви ПрАТ «Ukrainian Chemical Products» про надання дозволу на концентрацію за участю заводу з виробництва діоксиду титану в м.Армянськ та компанії «Російський титан», а, отже, відповідні рішення Комітетом не приймались», – йдеться у листі.

Відповідь АМКУ

Засекречений покупець: карельський чи алтайський? 

Отже, хто ж і як купив кримський титановий завод, який є найбільшим у Східній Європі виробником діоксиду титану та забезпечує близько 2% його світового споживання?

У повідомленні Group DF вказано, що це ООО «Русский титан». В Росії є кілька підприємств з такою назвою і лише одне, зареєстроване у карельському місті Петрозаводськ, має основним видом діяльності  видобуток та збагачення титаномагнієвої сировини. Саме ця обставина змусила думати, що саме воно і є покупцем заводу в Армянську. Тим більше, що саме на нього вказувало авторитетне агентство Інтерфакс-Україна, якому ексклюзивний коментар щодо продажу кримських активів надав речник Груп DF.

Знайомство з петрозаводським ймовірним покупцем дещо спантеличило: воно має статус мікропідприємства, уставний капітал – 10 тисяч рублів. Зареєстроване усього півроку тому, і ні сайту, ні номеру телефону офісу чи інших контактних даних у відкритому доступі немає. За адресою реєстрації компанії знаходиться автостоянка та продаж вживаних авто. Ось так виглядає будівля за адресою підприємства, яке, за версією ЗМІ, начебто придбало кримський титановий завод українського олігарха.

Будівля в Петрозаводську, за адресою якої зареєстровано ТОВ «Русский титан», Республіка Карелія, РФ Фото: google.com.ua/maps

Кому ж належить ця «потужна» компанія?

Засновників у «Русского титана» троє. Найбільшу частку у 50 % має Сергій Романенко. За інформацією, яку він вказував про себе у соцмережах, з 2010 по 2012 рік працював в Україні – був директором компанії НВК «Гірничі машини – бізнес-комфорт», пізніше перейменованої на «Корум Сорс», що входить в машинобудівний холдинг олігарха Ріната Ахметова. Тож Романенко постив в соцмережах свої фото на фоні банера футбольного клубу Шахтар.

Сергій Романенко, Фото із соцмереж

А вже за два роки бачимо фото Романенка у формі донського козака. У 2014-2016 роках він був начальником штабу Белгородського представництва «Всевеликого Войска Донского та Союзу козаків-воїнів Росії». Мав «звання» підхорунжого і був нагороджений грамотою.

Ми наразі не знайшли інформацію, чи брав Романенко участь в окупації Криму чи у бойових діях на Донбасі, як інші козаки із Бєлгородського округу Донського козацтва, якими він керував як начальник штабу. Але є фотодокази про збір і транспортування підлеглими йому козаками гуманітарної допомоги бойовикам на окуповану територію України.

Про свою активну участь в охороні громадського порядку, формуванні козачої народної дружини та патріотичному військовому вихованні молоді Романенко розповів самому Путіну. У листі. Ми знайшли його на спеціальному сайті, де можна опублікувати звернення до президента Росії. Тож Сергій Романенко запропонував Путіну свою допомогу для «захисту життєво важливих інтересів Росії та її народу від зовнішніх та внутрішніх загроз».

Сергій Романенко (третій справа) Фото: voiskodon-oskol.my1.ru

Другий співзасновник «Русского титана» – Роман Степанов має частку у 30% уставного фонду компанії. Також він є засновником та керівником ООО «Торговый центр Автолайн», що займається продажем автомобільних деталей і зареєстроване в Петрозаводську за тією ж адресою, що і «Русский Титан». 

В один день з «Русским титаном» ті ж засновники зареєстрували ще одне підприємство – «Русский шунгит». Ця компанія також не має ніяких ознак діяльності – ми не знайшли відомостей ні про фінансовий стан, ні ліцензій, ні судових рішень, ні участі в держзакупівлях.

Відтак у нас наразі немає розуміння: звідки у цих карельських бізнесменів середньої руки статки, аби купити кримський завод, що є найбільшим у Східній Європі виробником двоокису титану і бюджетоутворюючим підприємством Криму. Нам вдалося зв’язатися телефоном із Сергієм Романенком, керівником і власником найбільшої частки «Русского титана».

Лише почувши слова «Кримський титан» у першому ж запитанні, заперечив причетність його підприємства до оборудки: «Про «Кримський титан»? Це не наш актив. Я знаю, що начебто перепродали. Група Фірташа перепродала «Русскому титану». Але це інший «Русский титан», він із Алтайського краю».

Тут ви вправі спитати: а навіщо тоді розповідати про карельський «Русский титан», от оце усе про Романенка-козака, якщо мали його спростування і відсил до алтайського «Русского титана»? По-перше, це тільки слова Романенка. По-друге, ми маємо інформацію та підстави вважати, що плутанина із покупцем сталась не випадково.  В релізі Російські ЗМІ, слідом за ТАСС повідомили про «Русский титан» (Барнаул, Алтайський край), а українські – українські ЗМІ слідом за повідомленням «Інтерфаксу”  з ексклюзивними коментарями головного комунікаційника Grоup DF Олега Арестархова – про «Русский титан із Петрозаводська. І, що характерно, жодне з повідомлень Grоup DF не спростовується! Значить, Фірташу так потрібно. У запиті до «Юкрейніан кемікал продактс» Центр журналістських розслідувань, звісно ж, просив зазначити ІПН юридичної особи – покупця кримських активів. Однак ні в день виходу телевізійної версії матеріалу, ні публікації текстової відповідь не надійшла. 

Тепер познайомимось із алтайським «Русским титаном».  ЦяОднак компанія, зареєстрована в Барнаулі, мало чим відрізняється від петрозаводської тезки: уставний капітал – 10 тисяч рублів, статус мікропідприємства, ні сайту, ні телефону офісу у відкритих джерелах, за даними Федеральної податкової служби має нуль найманих працівників. Зареєстрована у квартирі житлової п’ятиповерхівки. 

Будівля у Барнаулі, за адресою якого зареєстровано ТОВ «Русский титан», Алтайський край, РФ Фото: google.com.ua/maps

У 2018-19 роках не показувала жодної виручки, але у 2020 році підприємство несподівано отримало виручку у 7,5 млн рублів і прибуток у 184 тисячі. І ми здогадуємось, звідки. 30 листопада 2021 року, тобто,  за місяць до оголошення Group DF про закриття угоди щодо продажу кримських активів,  компанія змінила засновника.

Ним став 29-річний малопублічний підприємець Ігор Булатов. До нього юридичною особою володів і керував Андрій Слободян, з яким Булатов «пересікався» в іншій компанії – «Фирсова слобода-3», що займається будівництвом котеджів у передмісті Барнаула. 

У кінці листопада минулого року Ігор Булатов також зареєстрував компанію «Титановий ресурс» з уставним капіталом 10 тисяч рублів. Юридична особа ще не має фінансових чи інших показників.

Ігор Булатов, Фото із соцмереж

У мережі ми знайшли тільки одного Ігоря Булатова з міста Барнаул. Через те, що він обмежив можливість писати йому повідомлення у соцмережі, довелося надіслати питання щодо купівлі кримського заводу його дружині, з проханням передати чоловіку.

Питання прості й логічні, а інформація у відповідях на них має суспільний інтерес:  чи дійсно компанія Булатова придбала титанові активи Фірташа в Криму; звідки на це кошти у власника мікропідприємства
і які, власне, в нього плани щодо подальшої долі заводу. Однак дружина Ігоря Булатова, прочитавши питання, просто заблокувала нашому кореспонденту можливість писати їй повідомлення.

Відтак, констатуємо. Жоден із «Русских титанов», які називались в медіа покупцями кримських активів «Юкрейніан кемікал продактс», не мають власних достатніх коштів на їхнє придбання. Відтак, ймовірно, маємо ознаки удаваного правочину. Жодна із них не має досвіду ні виробництва титанової продукції, ні управління таким виробництвом. Можливо вже скоро ми побачимо іншого власника – номінального чи реального. Одне очевидно: Фірташ виводить кримський титановий завод із української юрисдикції. 

На думку Агії Загребельської, засновниці Ліги антитрасту, за рішенням не звертатись за дозволом до Антимонопольного комітету стояв саме намір не розкривати покупця титанового заводу: «Ми не знаємо на сьогодні, хто ця компанія, що придбала ці активи. Ми бачимо фактично ноунеймів з сиволічним статутним капіталом. Відповідно, за цією компанією може ховатися хто завгодно, і навіть сам Фірташ. Якби вони звернулися до АМКУ за дозволом, їм довелося б розкрити всю структуру власності, і АМКУ мав би можливість, якби, звичайно, в нього було таке бажання і мотивація, докопатися до того, хто є цим реальним покупцем і хто ховається за цією компанією». 

Відеоверсію матеріалу дивіться тут.

Фото: investigator.org.ua[/caption]

Тепер все рухоме та нерухоме майно колишнього заводу «Кримський титан» перейшло у власність російського покупця, запевняють в Group DF, і повідомляють, що угода закрита, а відповідні зміни внесені органами державної реєстрації України до реєстрів. Однак ми не знайшли ніяких змін щодо структури власності ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» у Єдиному державному реєстрі. Армянська філія – на місці, а Дмитро Фірташ і досі – кінцевий бенефіціар.

Останнє повідомлення на ресурсі, де «Юкрейніан кемікал продактс» викладає обов’язкову для оприлюднення інформацію емітента, датоване квітнем минулого року. Це річна регулярна інформація з фінансовим звітом за 2020 рік.

9 січня журналісти ЦЖР придбали витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і з подивом побачили, що у власності ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» все ще перебувають численні виробничі об’єкти заводу : комплекси будівель цехів «Титан-1», «Титан-2», цеху , склади, адміністративні об’єкти та соціальні об’єкти кримського титанового заводу(спортивний клуб «Титан» і пансіонат «Волна»). Причому, всі ці  об’єкти нерухомості мають обтяження за іпоттечними договорами, тобто, до погашення кредитів ними не можна розпоряджатись. 

Іпотекодержателями вказані зареєстроване в Москві АТ «Русский водород» (максимальна сума заборгованості за цим кредитом – 94 мільйони доларів) і компанія Meladia Holdings Limited, Британські Віргінські острови, за кредитом АТ «Альфа-банк» (заборгованість 57,5 ​​мільйонів доларів). Терміни погашення заборгованості в обох випадках прострочені.

Центр журналістських розслідувань звернувся з письмовим запитом до ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», в якому, зокрема, просить повідомити, як компанії вдалося продати нерухоме майно в Криму, якщо воно перебуває в заставі за іпотечними договорами. Відповідь агенція не отримала, але негайно опублікує її у разі надходження.

Найвірогіднішою відтак виглядає версія, що майно заводу не продали, а віддали в погашення заборгованості за іпотечними кредитами, де ці об’єкти були заставним майном. До речі, право вимоги перейшло до «Русского водорода» у листопаді 2021 року, тобто, за місяць до оголошення про продаж.

Але це ще не всі борги. У січні 2021 року Верховний суд задовольнив касаційну скаргу Пенсійного фонду України у справі про про стягнення з ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» заборгованості у сумі 71 759 961,07 грн. Протягом року компанія намагалася через суд домогтися відстрочки погашення боргу, проте 28 липня їй було остаточно відмовлено. У матеріалах справи зазначено, що рахунки «Юкрейніан Кемікал Продактс» було заарештовано для стягнення заборгованості перед ПФУ.

Упаковка готової продукції – діоксиду титану – на заводі ПрАТ Ukrainian Chemical Products, Армянськ, окупований Крим Фото: Youtube Крыминформ

ЦЖР також звернувся до Антимонопольного комітету України з питанням: чи надавався дозвіл на концентрацію суб’єктів господарювання перед заключенням угоди з продажу майнового комплексу кримського титанового заводу? У відповіді за підписом Ольги Музиченко, першої заступниці голови АМКУ повідомляється, що «пр отягом 2021 року до Комітету не надходили заяви ПрАТ «Ukrainian Chemical Products» про надання дозволу на концентрацію за участю заводу з виробництва діоксиду титану в м.Армянськ та компанії «Російський титан», а, отже, відповідні рішення Комітетом не приймались», – йдеться у листі.

Відповідь АМКУ

Засекречений покупець: карельський чи алтайський? 

Отже, хто ж і як купив кримський титановий завод, який є найбільшим у Східній Європі виробником діоксиду титану та забезпечує близько 2% його світового споживання?

У повідомленні Group DF вказано, що це ООО «Русский титан». В Росії є кілька підприємств з такою назвою і лише одне, зареєстроване у карельському місті Петрозаводськ, має основним видом діяльності  видобуток та збагачення титаномагнієвої сировини. Саме ця обставина змусила думати, що саме воно і є покупцем заводу в Армянську. Тим більше, що саме на нього вказувало авторитетне агентство Інтерфакс-Україна, якому ексклюзивний коментар щодо продажу кримських активів надав речник Груп DF.

Знайомство з петрозаводським ймовірним покупцем дещо спантеличило: воно має статус мікропідприємства, уставний капітал – 10 тисяч рублів. Зареєстроване усього півроку тому, і ні сайту, ні номеру телефону офісу чи інших контактних даних у відкритому доступі немає. За адресою реєстрації компанії знаходиться автостоянка та продаж вживаних авто. Ось так виглядає будівля за адресою підприємства, яке, за версією ЗМІ, начебто придбало кримський титановий завод українського олігарха.

Будівля в Петрозаводську, за адресою якої зареєстровано ТОВ «Русский титан», Республіка Карелія, РФ Фото: google.com.ua/maps

Кому ж належить ця «потужна» компанія?

Засновників у «Русского титана» троє. Найбільшу частку у 50 % має Сергій Романенко. За інформацією, яку він вказував про себе у соцмережах, з 2010 по 2012 рік працював в Україні – був директором компанії НВК «Гірничі машини – бізнес-комфорт», пізніше перейменованої на «Корум Сорс», що входить в машинобудівний холдинг олігарха Ріната Ахметова. Тож Романенко постив в соцмережах свої фото на фоні банера футбольного клубу Шахтар.

Сергій Романенко, Фото із соцмереж

А вже за два роки бачимо фото Романенка у формі донського козака. У 2014-2016 роках він був начальником штабу Белгородського представництва «Всевеликого Войска Донского та Союзу козаків-воїнів Росії». Мав «звання» підхорунжого і був нагороджений грамотою.

Ми наразі не знайшли інформацію, чи брав Романенко участь в окупації Криму чи у бойових діях на Донбасі, як інші козаки із Бєлгородського округу Донського козацтва, якими він керував як начальник штабу. Але є фотодокази про збір і транспортування підлеглими йому козаками гуманітарної допомоги бойовикам на окуповану територію України.

Про свою активну участь в охороні громадського порядку, формуванні козачої народної дружини та патріотичному військовому вихованні молоді Романенко розповів самому Путіну. У листі. Ми знайшли його на спеціальному сайті, де можна опублікувати звернення до президента Росії. Тож Сергій Романенко запропонував Путіну свою допомогу для «захисту життєво важливих інтересів Росії та її народу від зовнішніх та внутрішніх загроз».

Сергій Романенко (третій справа) Фото: voiskodon-oskol.my1.ru

Другий співзасновник «Русского титана» – Роман Степанов має частку у 30% уставного фонду компанії. Також він є засновником та керівником ООО «Торговый центр Автолайн», що займається продажем автомобільних деталей і зареєстроване в Петрозаводську за тією ж адресою, що і «Русский Титан». 

В один день з «Русским титаном» ті ж засновники зареєстрували ще одне підприємство – «Русский шунгит». Ця компанія також не має ніяких ознак діяльності – ми не знайшли відомостей ні про фінансовий стан, ні ліцензій, ні судових рішень, ні участі в держзакупівлях.

Відтак у нас наразі немає розуміння: звідки у цих карельських бізнесменів середньої руки статки, аби купити кримський завод, що є найбільшим у Східній Європі виробником двоокису титану і бюджетоутворюючим підприємством Криму. Нам вдалося зв’язатися телефоном із Сергієм Романенком, керівником і власником найбільшої частки «Русского титана».

Лише почувши слова «Кримський титан» у першому ж запитанні, заперечив причетність його підприємства до оборудки: «Про «Кримський титан»? Це не наш актив. Я знаю, що начебто перепродали. Група Фірташа перепродала «Русскому титану». Але це інший «Русский титан», він із Алтайського краю».

Тут ви вправі спитати: а навіщо тоді розповідати про карельський «Русский титан», от оце усе про Романенка-козака, якщо мали його спростування і відсил до алтайського «Русского титана»? По-перше, це тільки слова Романенка. По-друге, ми маємо інформацію та підстави вважати, що плутанина із покупцем сталась не випадково.  В релізі Російські ЗМІ, слідом за ТАСС повідомили про «Русский титан» (Барнаул, Алтайський край), а українські – українські ЗМІ слідом за повідомленням «Інтерфаксу”  з ексклюзивними коментарями головного комунікаційника Grоup DF Олега Арестархова – про «Русский титан із Петрозаводська. І, що характерно, жодне з повідомлень Grоup DF не спростовується! Значить, Фірташу так потрібно. У запиті до «Юкрейніан кемікал продактс» Центр журналістських розслідувань, звісно ж, просив зазначити ІПН юридичної особи – покупця кримських активів. Однак ні в день виходу телевізійної версії матеріалу, ні публікації текстової відповідь не надійшла. 

Тепер познайомимось із алтайським «Русским титаном».  ЦяОднак компанія, зареєстрована в Барнаулі, мало чим відрізняється від петрозаводської тезки: уставний капітал – 10 тисяч рублів, статус мікропідприємства, ні сайту, ні телефону офісу у відкритих джерелах, за даними Федеральної податкової служби має нуль найманих працівників. Зареєстрована у квартирі житлової п’ятиповерхівки. 

Будівля у Барнаулі, за адресою якого зареєстровано ТОВ «Русский титан», Алтайський край, РФ Фото: google.com.ua/maps

У 2018-19 роках не показувала жодної виручки, але у 2020 році підприємство несподівано отримало виручку у 7,5 млн рублів і прибуток у 184 тисячі. І ми здогадуємось, звідки. 30 листопада 2021 року, тобто,  за місяць до оголошення Group DF про закриття угоди щодо продажу кримських активів,  компанія змінила засновника.

Ним став 29-річний малопублічний підприємець Ігор Булатов. До нього юридичною особою володів і керував Андрій Слободян, з яким Булатов «пересікався» в іншій компанії – «Фирсова слобода-3», що займається будівництвом котеджів у передмісті Барнаула. 

У кінці листопада минулого року Ігор Булатов також зареєстрував компанію «Титановий ресурс» з уставним капіталом 10 тисяч рублів. Юридична особа ще не має фінансових чи інших показників.

Ігор Булатов, Фото із соцмереж

У мережі ми знайшли тільки одного Ігоря Булатова з міста Барнаул. Через те, що він обмежив можливість писати йому повідомлення у соцмережі, довелося надіслати питання щодо купівлі кримського заводу його дружині, з проханням передати чоловіку.

Питання прості й логічні, а інформація у відповідях на них має суспільний інтерес:  чи дійсно компанія Булатова придбала титанові активи Фірташа в Криму; звідки на це кошти у власника мікропідприємства
і які, власне, в нього плани щодо подальшої долі заводу. Однак дружина Ігоря Булатова, прочитавши питання, просто заблокувала нашому кореспонденту можливість писати їй повідомлення.

Відтак, констатуємо. Жоден із «Русских титанов», які називались в медіа покупцями кримських активів «Юкрейніан кемікал продактс», не мають власних достатніх коштів на їхнє придбання. Відтак, ймовірно, маємо ознаки удаваного правочину. Жодна із них не має досвіду ні виробництва титанової продукції, ні управління таким виробництвом. Можливо вже скоро ми побачимо іншого власника – номінального чи реального. Одне очевидно: Фірташ виводить кримський титановий завод із української юрисдикції. 

На думку Агії Загребельської, засновниці Ліги антитрасту, за рішенням не звертатись за дозволом до Антимонопольного комітету стояв саме намір не розкривати покупця титанового заводу: «Ми не знаємо на сьогодні, хто ця компанія, що придбала ці активи. Ми бачимо фактично ноунеймів з сиволічним статутним капіталом. Відповідно, за цією компанією може ховатися хто завгодно, і навіть сам Фірташ. Якби вони звернулися до АМКУ за дозволом, їм довелося б розкрити всю структуру власності, і АМКУ мав би можливість, якби, звичайно, в нього було таке бажання і мотивація, докопатися до того, хто є цим реальним покупцем і хто ховається за цією компанією». 

Відеоверсію матеріалу дивіться тут:

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine