Додаткові обмеження принесли й персональні санкції, введені проти найближчого бізнес-оточення президента РФ Володимира Путіна, а також державних діячів, причетних до незаконної спроби анексії Криму та війни на Донбасі. Вони заблокували активи цих панів у західних банках і перекрили доступ їх компаніям до західних кредитів. Насьогодні у Криму працюють тільки шість банків.

Секторальні санкції ЄС і США ввели жорсткі обмеження в фінансово-банківському секторі: на окупованому півострові немає не тільки західних банків – всі російські банки, що працюють в Криму, потрапили під санкції.

«Кримські санкції» Євросоюзу забороняють громадянам країн ЄС інвестувати в Крим або Севастополь. Це означає, що ні європейці, ні розташовані в країнах ЄС компанії не можуть купувати нерухомість і підприємства на півострові, фінансувати кримські компанії або надавати пов'язані з цим послуги.

Контроль за дотриманням санкцій і застосування їх до порушників в ЄС і США організовані по-різному. Країни-члени Євросоюзу діють відповідно до національного законодавства.

У США цю функцію виконує структурний підрозділ міністерства фінансів – Офіс з контролю за іноземними активами (The Office of Foreign Assets Control – OFAC). Офіс ретельно стежить за фігурантами санкцій і карає банки за проведення операцій в їхніх інтересах.

Нещодавні приклади. У вересні 2020 року Мінфін США оштрафував Deutsche Bank Trust Company Americas – американську «дочку» Deutsche Bank на 583 тис. доларів за два порушення «кримських санкцій». А саме: $ 425 тис. банк заплатить за те, що провів серію переказів на рахунки Крайінвестбанка, який потрапив під санкції США за роботу в Криму, а ще 157,5 тисяч – за те, що обробив платіж на закупівлю нафтопродуктів, «що включав майновий інтерес «нафтотрейдера IPP Oil Products, пов'язаного з подсанкціонним Геннадієм Тимченком.

Інтернет-компанія Amazon Inc. заплатила штраф за порушення санкцій США, в тому числі за продаж товарів жителям окупованого півострова. Спочатку сума штрафу становила мільйон доларів, але оскільки компанія сама повідомила про порушення, а його причиною була некоректна робота скринінгової системи (пропускала неправильно написану назву – Krimea замість Crimea), Amazon відбулася всього лише $ 134,5 тис.

Отже, подивимося, як же спрацювали «кримські санкції» у фінансовому секторі безпосередньо на території окупованих АР Крим та Севастополя. Що собою являє банківська система двох «суб'єктів федерації»? Чи забезпечила Росія цивільному населенню півострова такий самий доступ до банківських послуг, який мають громадяни РФ на «материку»?

Якби ви схотіли зробити рейтинг TOР-10 кримських банків, то вам би це не вдалося. В окупованих РФ Криму і Севастополі просто немає десяти банків. На сьогодні їх лише шість: державний РНКБ (Російський національний комерційний банк), АБ «Росія», КБ «Індустріальний ощадний банк» (філія ІСбанка «Південний», м.Сімферополь), Генбанк, «Чорноморський банк реконструкції та розвитку»(ЧБРР) і «Севастопольський Морський банк». Всі ці банки знаходяться в санкційних списках США, ЄС і України.

Також на території півострова діють відділення Центрального Банку Росії по «Республіці Крим» та Севастополю, що входять в Південне головне управління (Краснодар).

Саме в банківському секторі фінансові санкції, введені США та ЄС у зв'язку зі спробою незаконної анексії АР Крим та м.Севастополя, мабуть, виявилися найбільш ефективними. Після їх введення з півострова пішли не тільки українські банки і представництва іноземних фінустанов – сюди не ризикують заходити великі російські банки, а візит дрібних і проблемних банків обернувся справжнім «банкопадом», який почався на сьомому місяці з початку окупації.

Загалом за період окупації на територію Криму увійшов 31 російський комерційний банк, плюс два кримські – банк «Морський» і «Чорноморський банк реконструкції та розвитку» (ЧБРР), які отримали ліцензії Центробанку РФ в 2014 році. З них 26 банків припинили існування, а два комерційні банки самостійно покинули територію Криму. Найбільш «урожайним» виявився 2015 рік, коли ліцензію втратили сім комерційних банків.

У січні 2020 року припинили діяльність ще два банки: краснодарський «Крайінвестбанк» був ліквідований і об'єднаний з державним РНКБ, по «Севастопольському морському банку» ЦБ РФ прийнято рішення про санацію, введена тимчасова адміністрація в особі Агентства зі страхування вкладів, інвестор – РНКБ.

Станом на 01 жовтня 2020 року шість комерційних банків, які продовжують свою діяльність в Криму, займають наступні місця в загальноросійському рейтингу за різними показниками.

В Росії також проводяться регіональні рейтинги банків. Однак ні ІСБанк, ні Банк «Росія» в кримському регіональному рейтингу не беруть участі – вони рейтингуються по Москві і Санкт-Петербургу, де розташовані центральні офіси банків. «Севастопольський морський банк» рейтингується по місту Севастополь. Оскільки це єдиний банк, створений в місті – він займає перший рядок рейтингу. У Сімферополі рейтингуються три банки (РНКБ, Генбанк і ЧБРР), які ділять між собою перші три позиції рейтингу. При цьому, в «Севастопольського морського банку» станом на вересень 2020 року розмір капіталу становить – 765 573 000 (мінус 765 мільйонів 573 тисячі) рублів. У АТ «Генбанк» станом на вересень 2020 року розмір капіталу становить – 5 899 418 000 (мінус 5 мільярдів 899 мільйонів 418 тисяч) рублів.

Станом на 1 січня 2014 року в Криму було представлено понад 180 комерційних банків України, що становило понад 1000 банківських відділень, 11 філій комерційних банків. З них було тільки два невеликі комерційні банки, засновані безпосередньо в Криму:

1. Банк «Морський» з пропискою в м. Севастополі, заснований в 1994 році, мав 10 відділень (п'ять – в Севастополі, по одному в Сімферополі і Ялті);

2. Чорноморський банк реконструкції і розвитку (ЧБРР), з головним офісом в Сімферополі, заснований в 1992 році, також мав не більше 10 відділень.

Вже в березні 2014 року жителям Криму, які звикли до зручностей безготівкової системи виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, заробітна плата виплачувалася готівкою російськими рублями в касах підприємств і установ. Система виплат заробітної плати повернулася до стану періоду будівництва розвинутого соціалізму в СРСР: черги в каси підприємств і установ, підписи про отримання в одному або декількох джерелах.

До кінця квітня 2014 року на окупованій території Криму банківська система України практично припинила свою діяльність. Роботу продовжили тільки два комерційні банки – ЧБРР і банк «Морський». Внаслідок категоричної відмови цих банків припинити свою діяльність Національний банк України відкликав їх ліцензії.

Правління НБУ лише 6 травня прийняло рішення (тимчасово, до закінчення окупації) припинити подальшу діяльність українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів на території Криму і Севастополя (Постанова НБУ №260). Рішення запізнилося: саме те, що окремі українські комерційні банки в квітні 2014 року ще продовжували працювати на окупованій території, не дозволило повністю зупинити грошові потоки в Криму. Колапс банківського сектора в Криму міг би ускладнити окупацію півострова і спричинити більш жорстку реакцію світової спільноти на те, що відбувається в Криму.

РНКБ ніколи не займався роздрібним банківським обслуговуванням юридичних осіб та населення – тільки роботою з борговими цінними паперами російських емітентів. Він не мав жодного відділення або філії, тільки центральний офіс в Москві. У рейтингу російських банків він посідав 860 місце по прибутку і 735 місце по кредитах.

В кінці березня 2014 року Банк Москви продав РНКБ. Метою продажу був його вихід на банківський ринок Криму. Покупцями банку в інтересах окупаційного уряду Криму стали Сімферопольський міськводоканал (в окупаційному варіанті ГУП «Вода Криму») і Сімферопольський аеропорт (в серпні 2016 року його власником став вже РНКБ). Слід зазначити, що за заявами «глави Криму» Сергія Аксьонова, гроші для покупки РНКБ дав сам Банк Москви. Таким чином, Банк Москви позбувся «сміттєвого активу» і уникнув санкцій.

У липні 2014 року РНКБ опинився в списку санкцій Євросоюзу, а в березні 2015 року потрапив під санкції США.

2 лютого 2015 року в російських ЗМІ з'явилося повідомлення про те, що РНКБ змінив власника: покупцем стало ТОВ «Комплексні енергетичні рішення» (57,518% належить ТОВ «Стройенергорезерв», ще 25,1% – ТОВ «Прайд», а також по 8,691% – двом фізичним особам Ігорю Лукашенко і Олексію Баранову). Але вже в січні 2016 року РНКБ перейшов під повний контроль російської держави, так як 100% акціонером стало Росмайно. На сьогодні РНКБ – основний регіонотворчий банк в Криму.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Генбанк» було засновано в Москві у 1993 році, але після початку своєї роботи на окупованій території Криму в квітні 2014 року перенесло свій центральний офіс в Сімферополь. У грудні 2015 року банк включений до списку санкцій США. 10 серпня 2017 року Банком Росії була призначена тимчасова адміністрація для управління «Генбанком», 99,99% акцій банку купує АТ «Собінбанк». Були проголошені обіцянки відновити обслуговування карт Viza й MasterCard, емітованих іншими банками. У вересні 2018 року ЦБ РФ профінансував «Генбанк» на суму 20 млрд рублів для оздоровлення банку в якості компенсації втрат, отриманих в результаті застосування санкцій США.

Шість банків – це замало, щоб забезпечити якісне обслуговування для території з населенням в три мільйони осіб (навіть без урахування курортників). В умовах обмеженої пропозиції виникає ефект «психології дефіциту», коли виробник, в даному випадку банківських послуг, надмірно переоцінює свою значущість. До банків, які працюють на окупованій території Кримського півострова, з боку клієнтів пред'являється дуже довгий список претензій. Ось основні:

Типову проблему, з якою стикаються жителі окупованого півострова в РФ, описує «депутат законодавчих зборів Севастополя» В'ячеслав Аксьонов: «Коли я сказав у столиці, що я з Севастополя, мені сказали, що обговорювати навіть мій кредит не будуть. Це їхні страхи щодо ризиків. Ситуація з валютними розрахунками – ще гірше. Відкрити валютний рахунок в хорошому банку, видаючи свої реквізити севастопольські – нереально. Треба якось маскуватися, якимись обхідними шляхами проводити розрахунки. Ще соромно перед гостями – приїжджають до нас іноземці і кажуть: «А ось ви знаєте, ми не змогли скористатися карткою, почувалися чи не бомжами»

Скарг подібного роду стає щодня все більше. Але проблема в тому, що перейти на сучасні формати обслуговування кримські банки не мають можливості. Зокрема це проявляється у вартості наданих банківських послуг.

«У Криму вкрай низький рівень проникнення банківських послуг (кредити/депозити до ВРП або на душу населення). Відсутність нормальної конкуренції як в реальному секторі, так і в фінансовому тягне за собою великі ризики. Кримчани дуже неохоче відкривають карти в банках, що знаходяться в Криму, вважаючи, що вони неповноцінні – і банки, і карти. Тому вони їдуть в Краснодарський край і заводять карту «материкового» банку – наприклад, Ощадбанку. Крім того, в Криму розвинений своєрідний обмін рублів на рублі за схемами «нал/материковий банк» або «кримський банк/материковий банк», в обидві сторони. Вигідніше це зробити через знайомих, ніж заплатити відчутні комісії банкам»,- писав російський економічний експерт Сергій Селянин.

Окупаційна влада Криму вже неодноразово заявляла, що банків, які працюють на території півострова, не вистачає для потреб економіки регіону. «Нашим банкам, різним державним корпораціям і організаціям потрібно консолідовано і одномоментно почати роботу в Криму. Без цього ми несемо колосальні втрати з бюджету, у нас створюється складна ситуація з підтримкою інвестиційних проектів, тому що двох-трьох відносно невеликих банків не вистачає для реалізації великих проектів» – це цитата із заяви Георгія Мурадова, віце-голови окупаційного «уряду» Криму і постійного представника при президенті РФ.

Основна причина – наявність західних санкцій, що створили на окупованій території Криму токсичне середовище, яке впливає на економічну діяльність суб'єктів по всій території Російської Федерації. Саме з цієї причини в Криму так і не з'явилися інвестиції, за винятком бюджетних вливань. А регіональна банківська система окупованої території Криму не може забезпечити належну якість обслуговування клієнтів і регіональної економічної системи.

Ізоляція Криму призвела до того, що основним безготівковим платіжним засобом на території окупованого Криму стала російська відповідь санкціям – спочатку карта «Про100», потім карта «Мир». Картами «Мир» російське керівництво намагалося замінити міжнародні платіжні системи, які в умовах санкцій не бажають працювати в Криму. Але застосування карт «Мир» автоматично знижує доходи комерційних банків. Прагнення виправити ситуацію і збільшити доходи банків від застосування карт «Мир» призвело до збільшення вартості банківського обслуговування. З картами «Про100» інший нюанс – це карти російського Ощадбанку. Того, якого в Криму немає.

Стандартним невеселим жартом стали в Криму розповіді про російських «туристів», які старанно шукають на окупованій території банкомати Ощадбанку або інших великих комерційних банків Росії, які, «сміючись над санкціями», бояться зайти до Криму. І це страх не тільки власників банків – керівництво РФ вміє примушувати до виконання того, що вважає за потрібне. Просто всім зрозуміло, що робота в окупованому Криму системоутворюючих Ощадбанку, ВТБ та інших їм подібних може обернутися для Росії фінансовим хаосом. Поки діють західні санкції – цих банків у Криму не буде.

Сучасний світ банківських послуг – це невід'ємний елемент світу цифрових технологій. Можливо, але не завжди просто контролювати процеси, що відбуваються в цьому світі. Складнощі контролю породжують проблему дотримання і виконання введеного режиму санкцій по відношенню до окупованої території Криму.

Жоден кримський банк не має можливості емітувати картки Visa та MasterCard. Але це не означає, що на материковій частині РФ комерційний банк позбавлений такої можливості. Застосовані санкції ще не вийшли на такий рівень обмежень. У такій ситуації жителі окупованої території Криму змушені долучатися до гри під назвою «відкрий рахунок в російському банку на території материкової Росії». Залежно від своїх комерційних інтересів і потреб комерційні банки вступають у відносини зі своїми колегами в усіх точках світу через відкриття кореспондентських рахунків. Таким чином відкривається шлях до окупованого Криму для розв'язання питань, на які запроваджено обмеження. Шлях ненадійний, з ризиком втрат, як караванний шлях в давньому світі чи средньовіччі – але він є. Цифровий світ дозволяє проводити банківські операції 24 години на добу сім днів на тиждень. А оскільки, наприклад, «цифровий гаманець» став невід'ємною рисою людського суспільства, то можливість використання безготівкових грошей в окупованому Криму хоч і ускладнена, але можлива.

З огляду на, те, що Україна офіційно не переривала економічні відносини з РФ, як державою-агресором, кореспонентські рахунки працюють також між українськими, російськими і західними банками: для грошей в сучасному цифровому світі ні кордонів, ні ліній фронту не існує. Ось неповний перелік «ключів свободи споживання» для життя в окупованому Криму і обходу діючих санкцій:

Є давня приказка: «Багато грошей не буває». Особливо актуальний цей вираз стосовно інвестицій. В теорії саме банки покликані вирішувати питання нестачі грошей. Кримська практика – дещо інша і далеко не райдужна. Комерційні банки, що зайшли в окупований Крим і там загинули, проблему відсутності приватних інвестицій не вирішили. Ілюструють це показники окупаційної статистики протягом всього періоду окупації. Останні показники – за 9 місяців 2019 року.

На окупованій території бюджетні кошти держави-агресора не спрямовуються на вирішення питань соціально-економічного розвитку. Дані статистики показують, що основними напрямками інвестицій в основний капітал в 2019 році, як і в усі попередні, є: по Криму – будівництво об'єктів військово-стратегічного призначення ( «Кримський міст» і траса «Таврида») – 65,7% всього обсягу інвестицій; по м. Севастополю – розвиток військової бази (державне управління і забезпечення військової безпеки) – 50,4% всього обсягу інвестицій.

У російській пресі відзначається, що питання незадоволеного попиту малого і середнього бізнесу на банківські кредити в окупованому Криму піднімалося і обговорювалося за весь період окупації неодноразово. Доступніше від цього кредити не стали. На сьогодні тільки РНКБ здійснює в невеликому обсязі кредитування підприємств малого і середнього бізнесу – повідомляє, що видав кредитів на 6,5 млрд рублів. На перший погляд, це сума, яка не в'яжеться зі словами «невеликий обсяг». Але порівняйте: за 2019 рік в РФ малому і середньому бізнесу було видано кредитів на суму 7,8 трильйонів рублів, тобто, «кримська частка» – менше 0,1%. Або інше порівняння: за 10 місяців 2019 року в Краснодарському краї малому і середньому бізнесу було видано кредитів на суму 198,61 млрд. рублів. На тлі таких показників Крим сидить на дуже глибокій кредитної «дієті».

Ще один великий банк – «Росія» працює тільки з корпоративними клієнтами, що мають капітал від 150 млн рублів, а в Криму у малого і середнього бізнесу верхня межа – 25 млн.

Не раз згадуваний нами «Генбанк», маючи негативний розмір капіталу, на своєму сайті заявляє про участь у програмах уряду РФ щодо отримання субсидій малого і середнього бізнесу. Тобто, йдеться про те, що «Генбанк» буде оператором з передачі грошей з федерального бюджету малому і середньому бізнесу в Криму на вивзначених урядом умовах.

У 2017 р. звучали обіцянки про пільгові кредити з держпідтримкою від МСП Банку під 6,5% річних. Але сам МСП Банк в Криму так і не почав працювати, пославшись на санкції, і з Кримським фондом гарантування співробітництва не розгорнув, вибравши в якості банка-партнера в регіоні РНКБ. Однак, як розповів директор фонду підтримки підприємництва Криму Дмитро Зеленський, під заявлені 6,5% річних був виданий лише один кредит в грудні 2017 року.

Крім банківського сектору кредитуванням малого та середнього бізнесу в Криму займається Фонд мікрофінансування підприємництва. Його директор Валентина Аленина також говорить, що головна проблема – це дефіцит ресурсів для видачі кредитів малому і середньому бізнесу.

Кримська ситуація інша. По місту Севастополю частка власних коштів підприємств та організацій, які використовуються в інвестиційних цілях, з 2014 по 2018 роки неухильно знижувалася. Одночасно росла частка залучених коштів. На севастопольських підприємствах, що опинилися в окупації, неухильно зростав дефіцит власних коштів на розвиток. Природно, виникала необхідність залучати сторонні ресурси. З моменту початку окупації до 2017 року включно банківські можливості з інвестиційного кредитування неухильно скорочувалися. Рівень частки банківських кредитів в інвестуванні на рівні 0,2% говорить про їх практично повну відсутність. У 2018 року ситуація різко змінилася – в основному завдяки рефінансуванню ЦБ РФ. Уже згадувалося про те, що 20 млрд рублів рефінансування отримав Генбанк в окупованому Криму.

Та ж тенденція спостерігається в окупованій АР Крим: падіння частки власних засобів, що використовуються в інвестиційних цілях, рост частки залучених. Основний інвестор – бюджет. В першу чергу федеральний. Проблеми, що виникають із наповненням доходами федерального бюджету, породжують проблеми інвестиційного фінансування в окупованому Криму. І в Криму така залежність проявляється більш яскраво, ніж в РФ. Страх санкцій позбавляє кремлівську владу низки інструментів для використання, але деякі стають рятівною соломинкою, оскільки обмеження на них не введені санкціями ЄС і США.

Один з інвестиційних інструментів, який Кремль зміг задіяти в окупованому Криму – лізинг. Це особливий вид інвестиційного кредитування, що має більш низьку вартість в порівнянні зі звичайними банківськими кредитами. Лізингові компанії можуть створюватися самими банками, державою, великими виробниками продукції (спеціальна техніка, механізми, устаткування, технології), існують і інші варіанти.

Наприклад, «міністерством економічного розвитку» Криму створена «Регіональна лізингова компанія республіки Крим». Відповідно, гроші на інвестиції в лізинг – це, в першу чергу, бюджетні гроші. Ставка фінансування для об'єкту лізингу російського виробництва – 6%, для об'єкту іноземного виробництва – 8%. У переліку програм є й лізинг предметів, заборонених до ввезення в Крим санкціями ЄС: важкої та спеціальної техніки, автобусів, малих рибальських суден, сільгосптехніки та обладнання.

Ще одна лізингова компанія, яка тільки в 2020 році наважилася увійти на кримський ринок – це АТ «Россельхозлізінг», спеціалізована лізингова компанія, створена міністерством сільського господарства РФ. У тому, що ця компанія увійшла в токсичне середовище Криму, немає нічого дивного. Варто лише поцікавитися особою міністра сільського господарства РФ, який раніше очолював «Россельхозбанк» (РСХБ). Це Патрушев Дмитро Миколайович, син ексдиректора ФСБ і секретаря ради безпеки РФ. Припустимо, що ризики погіршення ситуації в окупованому Криму в цілому перевищили ризики санкційних загроз.

Ще одна лізингова компанія в Криму носить співзвучну «Генбанку» назву – ТОВ «Ген Лізинг». Але її засновником зареєстрований не підсанкційний банк, а непублічна фізособа – Косенко Віталій Володимирович, у якого в 2014 році було в наявності вільних 10 тис. рублів, які він і вклав в статутний капітал компанії. На сьогодні «статутник» вже становить майже 80 млн рублів.

Схема проста. По-перше, лізинг як фінансова оренда не обмежується заходами західних санкцій. ТОВ «Ген Лізинг», в свою чергу, є посередником між кримським банком «ЧБРР» і російським банком АТ «Нефтепромбанк», в якому кримський банк має свої кореспондентські рахунки. А легалізацією грошей в окупованому Криму через лізингові операції займається ТОВ «Ген Лізинг».

За самою компанією, найімовірніше, стоять зовсім інші прізвища, але це тема окремого розслідування. А лізингові операції на території окупованого Криму варто оперативно додавати до списків санкційних обмежень. Адже через лізинг стимулюється в Криму, наприклад, виробництво продукції подвійного призначення – аграрна продукція, якою забезпечується окупаційне угруповання російських збройних сил в Криму. З голодного солдата мало користі.

Україні та нашим західним партнерам слід усвідомити, що без посилення обмежень досягти результату – відновлення територіальної цілісності України – неможливо. «Напівсанкціі» дозволяють Кремлю створювати компенсаційні системи і мінімізувати вплив обмежувальних заходів.

По-перше, система кореспондентських рахунків – це один з визнаних міжнародних інструментів побудови відношень між банками. Отже, в російських банків маєбути вибір: або кореспондуючі рахунки кримських банків, або можливість роботи в міжнародній системі банківських відношень. На двох стільцях сидіти не можна!

По-друге, операції з картками й участь в роботі платіжних систем. Або банк РФ працює в платіжній системі, в якій працюють кримські банки, або банк є учасником міжнародних платіжних систем. У тому числі це стосується й відкриття рахунків для жителів окупованого Криму в російських банках за межами півострова, включно з емісією останніми карт Viza і MasterCard. Здійснив банк подібні операції – виключений з міжнародної системи банківських відношень.

По-третє, лізинг. Та ж сама система вибору, в тому числі і для російських виробників: працюєш за лізингом в окупованому Криму – західна фінансова система для тебе закрита. Тим більше, що в схемі присутні й банки, що потрапили під санкції ЄС і США. І тут вже повинен спрацьовувати принцип токсичності території.