Санкційна політика України.
Перезавантаження
Перезавантаження
Послідовність і якість рішень української влади у санкційній сфері свідчить про те, що впродовж перших років збройного конфлікту з Росією у вищого керівництва держави не було політичної волі до введення обмежувальних заходів щодо агресора. Тільки цим можна пояснити ту обставину, що закон, прийнятий у 2014 році, почав застосовуватись більш ніж через рік. А переліки осіб свідчать про корупційні інтереси впливових осіб і бізнесових груп.
Тому, як вважають учасники круглого столу «Санкційна політика України. Перезавантаження», який організували і провели Центр журналістських розслідувань разом із представництвом президента України в АР Крим, найперший рівень політики, яка має змінитись, – це рівень прийняття політичного рішення щодо застосування санкцій.
Наступний рівень санкційної політики – реалізація політичного рішення на рівні виконавчої влади, яка передбачає й процедури складання та внесення змін до санкційних списків, моніторинг виконання та впливу обмежень. Для цього потрібен спеціальний орган виконавчої влади, однак який саме – це предмет найбільшої дискусії.
Наступний рівень санкційної політики – реалізація політичного рішення на рівні виконавчої влади, яка передбачає й процедури складання та внесення змін до санкційних списків, моніторинг виконання та впливу обмежень. Для цього потрібен спеціальний орган виконавчої влади, однак який саме – це предмет найбільшої дискусії.
Фактично відсутність політики як цілеспрямованої діяльності державних органів, яка, серед іншого, зумовлена і тим, що ціль , мета санкцій визначена невірно. З логіки застосування санкцій це виглядає як покарання, а не інструмент тиску на Росію через спробу анексії АРК і Севастополя.
Закон України «Про санкції» був розроблений і прийнятий зі значним поспіхом лише у серпні 2014 року. Тобто, в той час, коли саме санкції стали силовим компонентом відповіді західних країн на російську агресію в Криму та на Донбасі, Україна навіть не мала законодавства для застосування подібних економічних обмежень. На Заході їх вважали та вважають ефективним методом боротьби, «що лежить між словами та війною».
Від перших днів дії українського санкційного законодавства на його адресу звучить багато критики. Мета застосування санкцій, визначена законом як захист національних інтересів, не відповідає міжнародній практиці. Зазвичай, санкції застосовують не з метою захисту, а з метою тиску на іншу країну. Не всі процедури запровадження та зняття санкцій, визначених законом, відповідають українській Конституції, а деякі залишають широке поле для корупції, і т.д.
Від перших днів дії українського санкційного законодавства на його адресу звучить багато критики. Мета застосування санкцій, визначена законом як захист національних інтересів, не відповідає міжнародній практиці. Зазвичай, санкції застосовують не з метою захисту, а з метою тиску на іншу країну. Не всі процедури запровадження та зняття санкцій, визначених законом, відповідають українській Конституції, а деякі залишають широке поле для корупції, і т.д.
Неможливе перезавантаження санкційної політики без прозорості. Відсутність відповідальності за порушення санкцій – ще одна вада української політики. Профільний комітет Верховної ради рекомендував до розгляду відповідний законопроект. Однак у правоохоронців до нього є серйозні зауваження.
Також необхідно унормувати національні і міжнародні санкції. Тобто тих, які Україна застосовує сама, і тих, до яких приєднається.
Також необхідно унормувати національні і міжнародні санкції. Тобто тих, які Україна застосовує сама, і тих, до яких приєднається.
Марія Томак, координаторка Медійної ініціативи за права людини:
Україна має запропонувати ЄС ввести санкції проти осіб, які причетні до порушення прав людини тих громадян України, які згадувалися в резолюціях Європарламенту. Ці резолюції також закликали Євросоюз до встановлення санкцій проти порушників прав цих людей. Фактичне політичне підґрунтя для введення цих санкцій є, питання – коли Україна зможе надати ЄС цю інформацію.
Україна має запропонувати ЄС ввести санкції проти осіб, які причетні до порушення прав людини тих громадян України, які згадувалися в резолюціях Європарламенту. Ці резолюції також закликали Євросоюз до встановлення санкцій проти порушників прав цих людей. Фактичне політичне підґрунтя для введення цих санкцій є, питання – коли Україна зможе надати ЄС цю інформацію.
Експерти проекту «Як працюють кримські санкції» підготували рекомендації для законодавців та органів виконавчої влади України, а також ЄС та США щодо посилення санкційних обмежень і ліквідацію схем їх обходу, які застосовуються Росією та іноземним бізнесом.