Схемы обхода «крымских санкций»

Центр журналістських розслідувань

«Крымские санкции» являются частью политики ЕС и США непризнания попытки незаконной аннексии Крыма и Севастополя Россией. Поэтому санкции «за Крым и Севастополь» будут действовать до их деоккупации и возвращения территории полуострова под контроль Украины.

Поэтому важно, чтобы санкции были эффективными и выполняли свое назначение, а для этого надо знать, как они работают и где - пробуксовывают, кто и как обходит эти ограничения, с чем Россия «научилась жить» безболезненно и в каких секторах нуждаются в коррекции. (Текстовая версия специального выпуска программы «Вопрос национальной безопасности», эфир ТРК «Черноморская»).

Про намір ввести санкції проти Росії за дії в Криму США та Європейський Cоюз попереджали ще до проведення так званого «референдуму», що й підтвердили відповідними рішеннями вже наступного дня — 17 березня 2014 року. Перші західні санкції були персональними — вони були введені щодо офіційних осіб, що вчинили  дії на порушення територіальної цілісності України.  

«Кримські санкції» — не лише персональні, як часто маніпулюють їх «незначимістю» російські політики і ЗМІ, вони — і секторальні. З 2014 року санкції і ЄС, і США забороняють своїм громадянам інвестувати в кримську економіку, купувати бізнес у Криму чи надавати послуги і товари кримським компаніям. Під тотальною  забороною банківський, енергетичний, транспортний, будівельний сектори, розвідка і видобуток нафти, газу, корисних копалин та вся їхня інфраструктура, а також нові технології у цих галузях, заборона імпорту товарів з Криму.  

Активи фігурантів санкційних списків блокуються, а громадянам та компаніям США і ЄС заборонено здійснювати з ними будь-які операції. Порушники цієї заборони та їхні компанії ризикують самі потрапити під санкції. 

«Кримські санкції» діятимуть до повної деокупації Криму, оскільки є  частиною політики невизнання спроби анексії РФ Криму і Севастополя. (Детально про це читайте і дивіться в  матеріалі ЦЖР Політика невизнання. Від Маньчжоу-го до Криму). Як впливають   санкції на стан  різних секторів економіки Криму ЦЖР розповість упродовж двох місяців у шести дослідженнях. У цьому матеріалі зупинимось на найпопулярніших схемах їх обходу у різних секторах економіки і видах діяльності бізнесів, виявлених журналістськими розслідуваннями. 

ВПК. Top secret

У перші ж роки окупації Криму і Севастополя, Росія стрімко зробила те, заради чого й захоплювала  півострів — перетворила його у гігантську військову базу, змінивши  баланс сил у всьому регіоні.  Навіть блок-кондуктори «Чорноморнафтогазу» на  захоплених українських родовищах на шельфі Чорного моря тепер мають військове призначення — на них встановлене радіолокаційне обладнання для моніторингу обстановки на воді і під водою.

Захоплені українські державні підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) спочатку обережно обсадили «кураторами». А після внесення заводів до санкційних списків ЄС та США, інтегрували до російської оборонки і включили в  державне оборонне замовлення (ДОЗ). Тетяна Гучакова, експертка Інституту Чорноморських стратегічних досліджень каже, що у галузі ВПК головна схема обходу санкцій — це не справа кожного окремого підприємства:

«Це державна політика Росії. Охарактеризувати її можна одним словом — засекречення. Воно нарощувалось  поетапно. Ще у вересні 2015 року був закритий доступ до реєстру підприємств ВПК, до якого було внесено кілька кримських заводів. У лютому 2017 року з’явилась так звана «чорна скринька» закупівель держоборонзамовлення. Тобто все, що стосується ДОЗ, йде не у відкритих системах закупівель, це — закрита інформація».

Тетяна Гучакова, експертка Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, фото: investigator.org.ua

Наступним рівнем захисту від західних санкцій став дозвіл уряду РФ  на закриття доступу у Єдиному державному  реєстрі (ЕГРЮЛ) до даних юридичних осіб,  які знаходяться під санкціями, а також розташовані у Криму і потенційно можуть стати фігурантами санкційних списків ЄС та США. 

Компанії із Криму, в тому числі — приватні, які отримують оборонне замовлення РФ, намагаються сховатись від санкцій, реєструючи компанії на території РФ, або ж створюючи нові компанії-двійники. 

Для прикладу візьмемо компанію УРАНІС, яка була  заснована Ігорем Калюжним та його синами Леонідом і  Володимиром у 2006 році у Севастополі на базі частки заводу МУССОН. Підприємство досить відоме у світі як розробник і виробник недорогих, але надійних комплексів радіозв’язку на коротких і ультракоротких хвилях, морських радіоелектронних приладів — антен, підсилювачів та супутникових аварійних радіобуїв. 

До окупації Севастополя 100 %  продукції УРАНІС йшло на експорт. Після окупації, сподіваючись на велике російське оборонзамовлення, одне й те ж виробництво зареєстрували в РФ як дві юрособи: ВАТ «УРАНИС-радиосистемы» — для роботи з російським ДОЗ, і ТОВ «УРАНИС» (така ж назва і в українському держреєестрі), що мало  продовжувати зовнішньоекономічну діяльність.  

Хитрість із компаніями-клонами і старі зв’язки ще два роки після окупації Севастополя дозволяли  УРАНІС безперешкодно працювати на експорт. Але  вже у  2016 році компанія потрапляє під західні санкції. Попри це, компанія продовжує постачати свою продукцію на експорт — через митний кордон у Москві. 

Про цю схему  один із засновників УРАНІС — Леонід Калюжний простосердно розказав під час виступу на форумі постачальників Міноборони, що відбувався у Криму у 2018 році: «В нашій експортної діяльності підприємство користується програмним забезпеченням для дистанційного митного декларування, оскільки сьогодні вся митна діяльність нами здійснюється в Москві». 

До окупації, 70 % відсотків комплектуючих УРАНІС отримував із-за кордону. Тож після 2014-го йому довелось пройти імпортозаміщення — тепер у нього десятки російських постачальників. Така ж ситуація по кожному захопленому Росією підприємству українського ВПК. 

«Невеликий аналіз виробничих зв’язків 30 кримських  підприємств ВПК дав в результаті більше півтори сотні російських партнерів, їх географія — від Калінінграда до Хабаровська. У Росії стає важко знайти підприємство, яке б не засвітилося в Криму, особливо в деяких секторах», — каже Тетяна Гучакова.  

За логікою західних санкцій, усі контрагенти підсанкційних заводів у Криму і Севастополі —  потенційні фігуранти на потрапляння у списки США і ЄС. Але рахунок пішов на сотні компаній, тому у цих галузях  потрібно вводити секторальні санкції. Наприклад, »все російське суднобудування вже давно заслужило бути під секторальними санкціями»,  вважає дослідниця. 

Фінансовий сектор. Кореспондентські рахунки і лізинг

 «Слідкуйте за грошима», вчив розслідувачів класик із нетрів ФБР.  Гроші залишають сліди, тож аби сховатись від  фінансової розвідки США і санкцій, у Росії засекречують  не тільки розміщення державного оборонзамовлення, а й дані про банки, які його обслуговують. Законом дозволено тепер не публікувати дані про уповноважені на супровід підрядів ДОЗ банки, хоча раніше Центробанк РФ робив це щомісяця.

Санкції у сфері банківських послуг — одні із найбільш страшних, бо банківська система — це хребет фінансового організму країни. Після того, як ЄС та США почали вводити санкції за окупацію Криму, з нього вийшли не тільки українські банки та представництва західних, а й найбільші російські. Загалом же, із 33 російських банків, які з 2014 року працювали в Криму і Севастополі, вижили тільки шість. Але, ймовірно, що скоро стане п’ять: Севастопольський морський банк, що належить «поромнику окупації» Олександру Анненкову, власнику керченської переправи та групи компаній АнРусТранс, збанкрутував і в нього введена тимчасова адміністрація.

Тому у банківському  секторі схеми обходу санкцій виводять за межі півострова — на інший берег Керченської протоки.

Юрій Смєлянський, економічний експерт з Криму одним із інструментів обходу санкцій називає мережу кореспондентських рахунків, які кримські банки відкривають у банках РФ, які самі не присутні у Криму.  Наприклад, в банку ВТБ або «Сбербанке». Ті, в свою чергу, мають свої кореспондентські рахунки в західних банках, які також,  проводячи якісь операції на території РФ працюючи з з російськими компаніями, відкривають кореспондентські рахунки в російських банках.  

Таким чином ізоляція кримських банків і дія обмежень, введених ЄС і США щодо фінансового сектору Криму, знижується.

Юрій Смєлянський, економічний експерт Фото: investigator.org.ua

«Тому Україна і західні партнери повинні зайняти жорстку позицію щодо  кореспондуючих рахунків кримських банків. Якщо російський банк має кореспондентський рахунок у банку з Криму, то такий банк виводиться зі світової системи взаємодії по кореспондуючих рахунках. Хочеш мати у себе  рахунок кримського банку або російська влада змушує тебе — немає проблем. Але тоді США і європейські банки не нададуть тобі свої майданчики для відкриття таких рахунків і самі не будуть у тебе це робити», — пропонує Юрій Смелянський варіант закриття цієї схеми обходу санкцій. 

Мешканці Криму, аби мати змогу отримувати перекази чи купувати речі у онлайн-магазинах, також користуються схемою кореспондентських рахунків, які відкривають у банках на території сусіднього Краснодарського краю. Вони навіть не виїжджаючи за межі Криму поштою можуть отримувати від некримських банків пластикові картки Mastercard або Visa, які не імітує жоден кримських банк.

Хитрування кримчан із купівлями онлайн мало не обійшлося компанії AMAZON у мільйон доларів штрафу від міністерства фінансів США. Вони виписували товари, обманюючи систему ідентифікації AMAZON неправильним написання слова Crimea, пишучи першою літерою не C, а  K — Krimea.  

Але це дрібнички у порiвнянні з мільярдними транзакциями, які супроводжують бізнес у сферах  економіки Криму, на які не розповсюджуються секторальні санкції. 

Компанії-клони 

Суть схеми: клонування кримських компаній для одночасного існування і в українській, і в російській юрисдикції, або ж з реєстрацією підприємства у Криму і в РФ  для обходу кількох заборон — на інвестиції в Крим, на відкриття нового бізнесу та експорт вироблених у Криму товарів. 

Авторами і піонерами впровадження схеми компаній-клонів цілком заслужено можна вважати українських мільйонерів та олігархів.

Дмитро Фірташ, якому належить завод «Титан» в окупованому Криму, змінив юридичну адресу компанії на Київ, назву  — на Юкрейніан кемікал  продактс, а сам виробничий комплекс став Армянською філією. Паралельно у Москві на довірених осіб зареєстрували  ТОВ «Титановые инвестиции», яке взяло завод в оренду. Сировину — ільменітовий концентрат і досі , змінюючи «ільменітову схему», возять з України.  Відтак  в Україні компанія може звітувати, що не займається виробництвом двоокису титану в Криму, а тим більше не експортує його всупереч санкціям. Московська компанія потрапила під санкції. Але не Фірташ, і не його західні компанії. 

Вантажний термінал компанії «Авліта» в Севастополі Фото: Wikimapia

Стівідорна компанія «Авліта» із найбільшим у Криму зерновим терміналом та «Морський індустріальний комплекс» з найбільшим сухим доком у Севастополі належали найбагатшому українцю Ринату Ахметову. «Авліта» — один із найбільших порушників кримських санкцій: систематично відвантажує на незаконний експорт зерно та інші вантажі, обслуговує судна, які незаконно заходять у закриті порти Криму. Аби не потрапити під санкції, портові активи Ахметова у Севастополі, зареєстровані і в Україні, і в РФ, переписали на московські компанії, бенефіціарами вказали  менеджерів московського кума олігарха  — композитора Ігоря Крутого.У 2018 році і «Авліта», і «МІК» були продані ТОВ «Морские и нефтегазовые проекты», що через «Завод «Красное Сормово» входить  до державної «Объединенной судостроительной корпорации». Гіганта російської оборонки, що знаходяться під санкціями ЄС і США. Але не «Авліта», і не Ахметов.

Як послухати народного депутата Олександра Герегу, то він мало не партизанить у Криму, продовжуючи там вести бізнес. Після окупації Криму Росією його гіпермаркети «Епіцентр» та «Нова лінія» змінили свої вивіски на «Новацентр». Засновником нової кримської компанії стала фірма, яку Герега зареєстрував у підмосковному Пушкіно в травні 2014 року, відрізавши таким чином свій кримський бізнес від українського. «Новацентр» навіть брав участь у російських держзакупівлях — продавав будматеріали Чорноморському флоту та вкраденому в України санаторію «Нижня Ореанда», який перебуває під санкціями.

Як не дивно це звучить, але з точки зору українського законодавства компанії Фірташа, Ахметова, Косюка, Герег та інших мільйонерів не є порушниками санкцій. Бо закон про створення фейкової ВЕЗ «Крим» на окупованій території дозволяє все те, що західні санкції забороняють — вести і розвивати бізнес у Криму. І це державою Україною (в особі ВР минулого скликання та президента Петра Порошенка) узаконена схема обходу санкцій ЄС та США, що підриває дію західних санкцій (її наслідки ми детально опишемо у матеріалі про українську санкційну політикуу).  

Звідки у Криму нові BMW, Adidas та Apple?

До 2014 року кримські автодилери, що продають автомобілі європейських виробників,  працювали з українською мережею. Після окупації — переключились на російську.

На сайті сімферопольської  компанії «Автодель» — одного з найбільших дилерів європейських виробників, можна побачити багате меню  про продаж та обслуговування автомобілів, серед яких — і  БМВ, дилером якого компанія себе називає.

Однак на сайті самої компанії БМВ в Росії у розділі дилерська мережа  на мапі Криму немає жодної позначки. Найближчі офіційні дилери — у Новоросійську і Краснодарі. І це не «Автодель».

«Людина, яка купує купує автомобіль західних виробників у Криму, не має можливості офіційно або прозоро оформити кредит на купівлю автомобіля в Криму, мати гарантійне обслуговування. І це обмеження обійшли таким чином, що всі ці гарантії, всі ці послуги оформляються через Краснодарський край, який географічно близький до окупованої території», — каже Юсуф Куркчі, перший заступник міністра з питань ТОТ у 2016-2019 роках, який курував і санкційні питання.

Юсуф Куркчі, перший заступник міністра з питань ТОТ у 2016-2019 роках Фото: investigator.org.ua

Отже, дилерство таких центрів як «Автодель»  — сіре. Але, як зазначило  в коментарі DW Федеральне відомство економіки та експортного контролю ФРН, під санкційну заборону ЄС  іномарки-легковушки не підпадають. Продавати в Крим не можна лише «автотранспортні засоби, призначені для перевезення десяти і більше осіб, а також автотранспортні засоби спеціального призначення». 

У міністерстві з питань тимчасово окупованих територій України попередніх урядів, де  вели моніторинг з виявлення порушників санкцій,  вважали інакше: робота дилерських мереж з продажу авто  європейських марок у Криму порушує політику невизнання, отже, має бути заборонена. Крім того, поставки автомобілів на півострів відбуваються з порушенням  українського кордону і правил в’їзду на окуповану територію, а, отже, загрожують національній безпеці України. 

«Ми підготували кілька пакетів пропозицій для застосування санкцій РНБО щодо продажу в Криму світових автомобільних брендів, які входять у топ-продажів — це і KIA, Renault, і Volkswagen. Але нам не вистачило часу довести цю роботу до логічного завершення — до національних санкцій, — каже Юсуф Куркчі.   

У тому ж коментарі DW Федеральне відомство ФРН також повідомляло,  що продавати легкові авто заборонено особам, які перебувають під санкціями ЄС. Компанії — порушники оскандаляться, а їхні менеджери можуть потрапити до в’язниці на 5 років.

Що ж, давайте перевіримо. 

Так званий голова Госсовєта Криму, Володимир Константинов, як відомо, завзятий автолюбитель. І з березня 2014 року він присутній у всіх санкційних списках. Як свідчить декларація колаборанта, минулого року  його автопарк поповнився новеньким  BMW x7 M50d. Автомобіль вказаний як його власність, отже заборона не спрацювала, хіба що допустити , що Константинов купив нову автівку з рук — через підставну особу. 

Санкціями ЄС заборонено поставляти на півострів   автобуси, вантажні автомобілі та  спецтехніку виробництва європейських компаній. Втім, і для ввезення на окуповану територію  важкої техніки як європейських, так і крупних російських виробників, які остерігаються санкцій, придумана схема — через договори лізингу. Тобто, фінансової оренди техніки. Цим окупанти вбивають двох  зайців. По-перше, частково заповнюють дефіцит доступних малому та середньому бізнесу банківських кредитів, бо з банками, як пам’ятаєте в Криму зовсім туго через санкції. І по-друге, обходять санкційну заборону на ввезення важкої та спеціальної техніки.

Для прикладу. Є в Криму підсанкційний Генбанк, з яким не матиме справу не тільки європейський виробник, а й російський КАМАЗ. Тому створюється компанія «Ген лізинг» —  співзвучна за назвою із банком, але зареєстрована на одну фізособу . Далі справи з підсанкційним банком має вже «Ген лізинг», який залучає кошти «Генбанку, і домовляється із  КАМАЗом. І не тільки. На сайті лізингової компанії є повідомлення про спільну акцію з  PSA Peugeot Citroën Russis, тобто, спільним французько-російським підприємством, за якою клієнт отримує 11% знижки на отримані в лізинг автомобілі  Peugeot і Citroën.

«Самі лізингові операції в перелік санкцій не потрапили. Відповідно, через ті ж кореспондентські рахунки в банках, через входження компаній, які займаються виключно операціями лізингу в Криму, може вирішуватися ціла низка інвестиційних питань. І це ті діри, пробоїни, які існують в системі фінансових санкцій проти Росії», — каже Юрій Смєлянський.  

Подібна схема роботи у Криму через компанії-прокладки на території Криму і Росії, спостерігається і з продажем на півострові товарів світових брендів — від одягу до гаджетів.

 І це є великим недоліком санкційного режиму ЄС, який не прописує заборону продавати товари на окупованій території за франчайзинговими угодами, вважає  Тетяна Гучакова: «Ми вже вже припинили дивуватися: ой, ось там магазин Adidas, а там ще якийсь європейський бренд працює. Це все франчайзингові схеми. Юрособа зареєстрована в Росії, в Криму її начебто немає, а вони там є!  Тому будь франчайзинговий договір з компаніями із країн ЄС і США повинен містити чіткий пункт про заборону роботи на тимчасово окупованій території України». 

Сектор, що випав із гнізда санкцій

І наостанок — про сектор економіки , на який взагалі не розповсюджені західні секторальні санкції, а Україна їх не вводила взагалі.  І даремно. Це сектор агропромислового комплексу та ринку земель.

Попри нестачу води, у Криму стрімко йде переділ та освоєння аграрних  земель. В обозі російських чиновників та силовиків (багато з яких є у санкційних списках!) до Криму їдуть їхні бізнеси. Модним стало мати свої сади, виноградники  та винарні. Тому потреба у саджанцях плодових дерев та черенках винограду у Криму колосальна —  більше 10 мільйонів штук на рік, який кримські розплідники не можуть задовольнити.

ЦЖР отримав прямі підтвердження того, що розплідники із країн-членів  ЄС — Італії, Франції, Австрії,  Сербії, Болгарії, Молдови продають саджанці кримським компаніям і здійснюють прямі поставки на півострів. Доказом цього є дозволи Россельхознадзора кримським компаніям на завезення саджанців із європейських розплідників, що були опубліковані на сайті відомства та  підтвердження прямих поставок саджанців  до Криму співробітниками цих компаній у розмові з кореспондентами ЦЖР. 

Колишня директорка однієї з аграрних компаній розповіла, що деякі розплідники у Європі «бояться безпосередньо відвантажувати в Крим, бояться санкцій, бо їх міністерства відстежують, щоб вони там не працювали. Але при всьому при цьому все одно люди шукають можливість комерційної складової, як продати ці саджанці». Алла Фещук-Берегельська, керівник «Кримської фруктової компанії» повідомила, що попри санкції, саджанці плодових дерев закуплялись у європейських компаній «напряму і офіційно»:

До Криму саджанці із європейських розплідників доставляються рефрижераторами, які підтримують необхідний температурний режим. ЦЖР отримав документи із  «Кримської митниці», з номерами цих рефрижераторів та контейнерів, які свідчать про прямі поставки товарів із Країн ЄС.

Дістатись півострова вони могли тільки одним шляхом — через Керченську протоку, а це означає незаконний перетин державного кордону України і порушення режиму закритих портів Криму.

Ми зібрали також чимало інформації про поставки підприємствам у Криму техніки виробництва європейських компаній та  сучасних  технологій вирощування сільськогосподарських культур. Серед яких — і компанії, що належать підсанкційним особам.  Підприємство «Скворцово», що належить ексміністру АПК окупованого Криму Віктору Поліщуку, закупило 20 комбайнів у Голландії. Його син Ігор Поліщук, який є гендиректором групи компаній каже в інтерв’ю місцевому каналу, що гроші вирішують все:  «Коли розмовляють між собою два власника про те, що треба підписати контракт на 100 — 300 тисяч євро, то європейці тоді вже самі думають, як вони будуть перевозити техніку у Крим».  

Однак секторальні санкції  ЄС на агропромисловий комплекс Криму і Севастополя не поширені. Діють лише  загальні заборони на транзакції в Крим та бізнес із підсанкційними особами, відкриття нового бізнесу та інвестиції.

Чому так важливо поширити секторальні санкції ЄС і на аграрний сектор та земельний банк Криму? Бо Росія проводить агресивну політику колонізації, змінюючи структуру населення і розподіл ресурсів.  Дискримінаційний указ президента Путіна , що забороняє негромадянам Росії володіти землею на більшості території Криму,  призведе до вилучення землі в українського населення півострова і перерозподіл її на користь росіян. 

На підході продаж державного об’єднання «Масандра», до складу якого входять 9 радгоспів-заводів із тисячами гектарів землі. «Масандра» вже внесена до санкційних списків ЄС та США. А от чи потраплять до них ті, хто її купить і хазяйнуватиме на вкрадених українських державних землях?

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine