Федеральне державне унітарне підприємство «Крымская железная дорога» було створено російськими окупантами на базі захопленої у березні 2014 року Кримської дирекції Придніпровської залізниці. У 2015 році окупаційна «влада» Криму передала підприємство у власність Російської Федерації.

З грудня 2016 року санкції та експортні обмеження проти ФГУП КЖД запровадили США. У травні 2017 року санкційні обмеження застосувала Україна, вчергове їх було продовжено на три роки у червні 2021 року. ЄС застосував санкції проти кримської залізниці лише у жовтні 2020 року. Але санкції не заважають компанії возити вантажі з окупованого півострова на територію РФ, а звідти - й до деяких інших країн. Центр журналістських розслідувань за даними з відкритих джерел дослідив, куди саме, скільки і що саме возила в липні-вересні 2021 року Кримська залізниця.

«Крымская железная дорога» ледь не сконала після того, як було перекрито рух поїздів через Перекопський перешийок і Чонгар. Справи трохи виправилися після відкриття залізничного руху Керченським мостом. Однак в умовах окупації підприємство є й буде безнадійно збитковим – у 2020 році збитки ФГУП КЖД сягнули 2,8 млрд рублів. Санкційний тиск на Росію через КЖД не є зайвим, і не лише тому що вона використовує захоплену українську залізничну інфраструктуру. Компанія активно сприяє окупації й мілітаризації Криму, здійснюючи перевезення російських військ і військової техніки, а також перевозить цілу низку найменувань вантажів з Криму до РФ і інших країн, що також є порушенням українського законодавства і санкційних обмежень.

Куди і які саме вантажі перевозила кримська залізниця? З відкритих джерел відомо, що найбільшу кількість рухомого складу – 2929 вагонів – підприємство використало для внутрішніх кримських перевезень каменю, щебню, відсіву вапнякового для технологічних потреб. Кримом катався 71 вагон дизельного палива, і один вагон перевозив крани. І, нарешті, на внутрішньокримських лініях ФГУП КЖД було перевезено 15 вагонів кальцинованої соди – продукції підприємства «Кримський содовий завод», яке належить українському олігарху Дмитру Фірташу і зареєстроване за російським законодавством як АО «Крымский содовый завод». Це підприємство досі не перебуває під санкціями.

У відкритих джерелах дані про характер вантажів та кількість рухомого складу, на жаль, неповні. Тому, наприклад, не вдається встановити деталі внутрішньо-кримського перевезення поставленого контрабандою в закриті кримські порти українського ільменіту з Керчі, Феодосії чи Севастополя до титанового заводу Дмитра Фірташа в Красноперекопську.

Виглядає так, що саме кримські підприємства Фірташа є найбільшими партнерами кримської залізниці, і як наслідок – найбільшими економічними колаборантами окупаційної «влади». Так, саме кальцинована сода з підприємства Фірташа становить левову частку перевезень КЖД за межі Криму – з 1706 вантажних вагонів, які проїхали Керченським мостом в бік РФ з липня по вересень 2021 року, три чверті – це вагони з кальцинованою содою, загальною масою близько 96 тисяч тонн (приблизна вантажопідйомність одного вагону – близько 70 тонн).

Причому не завжди кінцевим пунктом була РФ – 15 вагонів кальцинованої соди прийняла Білоруська залізниця, 55 – Казахстанська залізниця, і ще два вагони – Таджикська залізниця. Ось він, омріяний окупантами кримський експорт!

Решту розвезли по всій РФ – від Москви й Кавказу до Західного Сибіру. Втім, не можна виключати, що з РФ цей товар в обхід санкцій міг бути поставлений закордонним покупцям.

Полюбляє Росія й кримський залізний купорос, який також виробляє підприємство Дмитра Фірташа – переданий в оренду російському ТОВ «Титановые инвестиции» титановий завод Армянської філії ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» – колишній «Кримський титан». До РФ поїхало 75 вагонів кримського залізного купоросу, тобто більше 5 тисяч тонн.

До РФ було відправлено 14 вагонів харчової солі. І стільки ж вагонів харчової соди перетнуло Керченську протоку – але 7 з них поїхало через РФ до Казахстану, і ще по одному вагону – до Таджикистану і Узбекистану. І сіль, і сода – виробництва фірташівського «Кримського содового заводу».

В Росію поїхали 6 вагонів антрациту (він теж вказаний у номенклатурі продукції Кримського содового заводу) і 4 вагони хлориду заліза, що виробляє красноперекопське ПАТ «Бром» (в російській юрисдикції – АО «Бром»), яке також не перебуває під санкціями.

Також до РФ відправлено 69 вагонів газового конденсату, який в Криму видобуває на захоплених українських родовищах окупаційне ГУП РК «Черноморнефтегаз».

Залізничні стрілочні переводи – продукція, що виробляється на потужностях захопленого ТОВ «Керченський стрілочний завод», які експлуатує утворене окупантами ГУП РК «Керченский металлургический завод». За третій квартал 2021 року до РФ було відправлено 15 вагонів стрілочних переводів, і ще один вагон – до Білорусі. Попри це, підприємство досі не перебуває під санкціями.

Серед вантажів, які кримська залізниця відправила до РФ, також є 13 вагонів частин верхньої будови залізничного шляху і один вагон рейкових накладок і підкладок, 4 вагони емальованого посуду (з них два поїхали до Казахстану) – все це також виробляє ГУП РК «Керченский металлургический завод».

Окрему увагу привертають вантажі із нудною назвою «для особистих (побутових) потреб». По одному вагону таких вантажів поїхало до Горьковської, Забайкальської, Красноярської Куйбишевської, Приволзької, та Південно-Уральської залізниці, по два вагони – до Північної, Північно-Кавказької, Московської та Західно-Сибірської залізниці. Ще 4 вагони поїхали до Далекосхідної залізниці, і 7 – до Октябрської. Чому така увага цим вантажам і напрямку їхнього слідування? Тому що зазвича й саме таким чином перевозиться майно військових та інших службовців, коли їх переводять на нове місце служби. Отже, можемо робити висновки щодо регіонів, у які переміщує РФ своїх офіцерів, які донедавна служили в окупованому Криму.

Крім того, кримська залізниця відправила до РФ 36 вагонів порожніх універсальних контейнерів і 9 вагонів спеціалізованих контейнерів – так само порожніх.

До РФ поїхали 12 вагонів топкового мазуту, 8 вагонів листової сталі, чотири вагони битого скла, три вагони спецавтомобілів, по два вагони гіпсу, самоскидів, підйомно-транспортного і будівельного обладнання і машин. І по одному вагону автомобільних причепів, напівпричепів, автозапчастин, а також автомобільних і автобусних запчастин.

Ще один вагон рибних консервів поїхав до Казахстану, а вагон різноманітного з'ємного обладнання – до Білорусі.

Пасажирське залізничне сполучення між РФ і окупованим Кримом через Керченський міст здійснює російське АТ Транспортна компанія «Гранд Сервис Экспресс» (ГСЕ) – перший приватний залізничний перевізник Росії. Компанія відкрила цей напрямок у 2019 році.

ГСЕ возить росіян до Сімферополя і Севастополя з Санкт-Петербурга і Москви (щодня), Омська, Астрахані, Пермі, Смоленська і Кисловодська (через день або по окремим датам). За офіційними повiдомлення, за перший рік на кримському напрямку ГСЕ перевезла понад 1,1 млн пасажирів, а з травня по вересень 2021 року – 1,2 млн пасажирів.

Компанія має довгу історію – зокрема, вона вже довгий час возить пасажирів маршрутом Санкт-Петербург – Москва. Втім, вперше виручка компанії перевищила 1 млрд рублів лише за підсумками 2019 року – після відкриття сполучення з окупованим Кримом. За результатами 2020 року виручка склала вже 4,3 млрд рублів. Однак саме у 2020 році компанія вперше за багато років стала збитковою – вона в мінусі на 420 млн рублів.

У 2020 році ТК «Гранд Сервис Экспресс» потрапила під санкції США і Євросоюзу. Тоді ж санкції були застосовані й щодо її генерального директора Олександра Ганова, колишнього функціонера російського Сбербанку, ексміністра інвестицій та інновацій уряду Московської області РФ.

На жаль, Україна поки не спромоглася застосувати санкції щодо ТК «Гранд Сервис Экспресс». Щодо Олександра Ганова санкції було застосовано – але в додатку до до рішення РНБО від 23.03.2021 року вказано лише громадянство і дату народження Ганова – укладачі санкційного списку не вказали його посаду, та навіть не спромоглися знайти його індивідуальний податковий номер. Хоча всі ці дані є у відкритих джерелах: Ганов Олександр Миколайович, ІПН 366303429029, генеральний директор АТ Транспортна компанія «Гранд Сервис Экспресс».

Отже, ситуація з залізничними перевезеннями в окупованому Криму – ще одне свідчення недосконалості санкційного законодавства України і неспроможності органів влади по максимуму використати навіть наявні санкційні інструменти. Тим більш нагальною є необхідність реформування українського законодавства про санкції.