Балаклавская бухта превратилась в огромную строительную площадку. Обе набережные – имени Назукина и Таврическая – запружены тяжелой техникой и заборами, за которыми сносят исторические здания и забивают сваи для новых причалов. Компании, связанные с Аркадием и Борисом Ротенбергами, друзьями Владимира Путина со времен так называемого кооператива «Озеро», фактически присвоили бухту и ее памятники культурного наследия для сомнительного проекта. Доминантой «новой Балаклавы» оккупанты делают плотную застройку отелями и апартаментами, не оставляя места истории и жителям города. (Видеоверсию расследования смотрите здесь).
Щоб зрозуміти, що втрачають балаклавці і що отримують натомість, коротко прослідкуємо історію бухти упродовж останніх півтора десятка років. Ідеї перетворення Балаклавської бухти на привабливий курортний поліс із яхтовою мариною почали збурювати уяву місцевих бізнесменів та туроператорів ще під час демілітаризації бухти. Тобто, після розвалу Союзу, закриття бази ремонту підводних човнів і зберігання ракет та виведення з бухти підрозділів Чорноморського флоту.
Розкішна природна бухта, приправлена міфом про плем’я людожерів-лестригонів, що нібито саме тут напали на флот гомерового Одіссея; руїни генуезької фортеці Чембало і османської Балаклави; гарнізон британських військ під час Кримської кампанії і долина Смерті; артефакти холодної війни у музеї підземного заводу з ремонту підводних човнів. Здавалось би – що треба було, аби тут не з’явився туристичний рай?! Правильно, корупція.
Причому це був ще той вибуховий мікс: свої інтереси тут мали як військові – відставні і діючі, як російські, так і українські; бізнесмени, політики, чиновники з обох країн і навіть старший син президента Януковича Олександр, той самий «Саша Стоматолог», який кинув якір у Балаклаві ще 2006 року, коли батько був прем’єром.
Фірми із корпорації «МАКО» Олександра Януковича заволоділи особливо цінною третиною набережної Назукіна – біля самого входу до бухти і біля підніжжя гори Кастрон з баштами фортеці Чембало. Тут знаходяться пам’ятки культурної спадщини — будинок міського голови Міхайлі і два маєтки дачі акторки Соколової — великий флігель і головний корпус.
Супер-яхта моделі «BANDIDO» в яхт-клубі Януковичів у Балаклаві. 2010 рік. Фото: lb.ua
Під виглядом реставрації їх розібрали по камінчику і зібрали заново, але зовнішній вигляд був таки незрівнянний із запущеними пам’ятками. Тут же був облаштований і приватний яхт-клуб Януковичів, де журналісти відзняли їхню супер-яхту моделі «BANDIDO» і ще парочку більш скромних.
«Balaklava Green» Новинського
Балаклава не як містечко на околиці Севастополя, а як цілорічний курорт міжнародного рівня. Саме таким був проєкт «Balaklava Green», який команда «Смарт-холдингу» Вадима Новинського презентувала у 2011 році. На міжнародному форумі у Каннах, як тоді писали, проект курорту і яхтової марини Балаклави порівнювали з Барселоною та найкращими курортами Чорногорії.
Крім власне яхтової марини на території вироблених кар’єрів Балаклавського рудоуправління Таврос, Гасфорта, Псилерахи та Кадикой, де добували флюсовий вапняк, планувались готелі різного класу, кінний клуб, сучасні амфітеатр та океанаріум.
Рудоуправління належало росіянину Вадиму Новінському, який саме в 2012 році отримав з рук президента Януковича український паспорт, а від Партії регіонів — мандат народного депутата і став партнером найвпливовішого олігарха Рината Ахметова. Тож створення курорту в бухті і на місці вироблених кар’єрів рудоуправління мали зберегти 750 гектарів балаклавської землі за компанією «Смарт-холдингу».
Принц Майкл Кентський з британськими реконструкторами на полі Альмінської битви (Бахчисарайський район, АР Крим). 2012 рік. Фото: Sergey Anashkevitch
Амбасадором проекту погодився стати принц Майкл Кентський, кузен британської королеви Єлизавети ІІ, який до окупації прилітав у Крим спостерігати за щорічною реконструкцією Балаклавської битви у долині Смерті. Повідомлялось, що до проєкту планували залучити інвесторів з Нідерландів, Ірландії, Італії та Фінляндії.
Але реалізацію зупиняли кілька факторів. Як розповів ЦЖР тодішній заступник голови Балаклавської райдержадміністрації Олексій Корчміт, ними були: присутність військових частин в самому центрі бухти (зокрема, заводу МОУ «Металіст»), відсутність очисних споруд (їх, до слова, немає там і досі) та залежність місцевого бюджету від податків Балаклавського рудоуправління, що не сприяло зупинці його дробильного заводу на території міста.
Усе змінив 2014 рік і окупація Криму та Севастополя Росією. Співпраця з іноземними інвесторами, що вибудовувалася роками, миттєво припинилась. Сьогодні спогади про міжнародний проект виглядають як іронічний анахронізм — санкції перетворили Балаклаву на ізольовану зону. Пріоритети використання бухти зазнали радикальної трансформації. Замість відкритої конкуренції за інвестицій у розвиток території — прямі урядові директиви РФ на користь членів кооперативу «Озеро».
Стартовим моментом стало доручення Владіміра Путіна 2016 року щодо створення в Балаклаві центру яхтового туризму в межах федеральної цільової програми розвитку анексованого півострова.
«Развитие Балаклавы» від Ротенбергів
У 2017 році на економічному форумі в Сочі губернатор окупованого Севастополя представив Дмітрію Мєдвєдєву макет майбутньої марини. Ним виявився… вкрадений макет «Balaklava Green». Керівник проекту Сергій Овчінніков у коментарі ЦЖР повідомив, що «уряд» Севастополя три чи чотири рази виходив на нього з пропозицією проконсультувати чи навіть очолити проект будівництва «Balaklava Green»: «Але з окупаційною владою ми не працюємо, тому здійснити це було неможливо, хоча пропозиції з комерційного погляду ставали все більш привабливими. Мабуть, так нікого і не знайшли, тому проект залишився на папері».
Тоді ж компанії близьких друзів Путіна — братів Ротенбергів, які отримали багатомільярдні замовлення на будівництво Керченського мосту, почали жадібно колекціонувати найбільші перлини санаторно-курортного комплексу окупованого Криму.
У грудні 2017 року окупаційний уряд Севастополя за дорученням російського губернатора Дмітрія Овсяннікова вилучив «для государственных нужд» і будівництва яхтової марини земельні ділянки і об’єкти капітального будівництва, що належали або орендувались українськими власниками.
Далі в хід пішли суди із «зачистки» обох набережних бухти. Причому, окупанти не соромлячись орудували рішеннями українських судів. Так міністерство оборони РФ відсудило у ТОВ «Балаклавамегастрой» причал №248 на Таврійській набережній, який незаконно був вилучений у … Міністерства оборони України корумпованою владою Севастополя. Тепер Росія забрала в свою «власність» причал і ділянку набережної на підставі рішення Севастопольського господарського суду від вересня 2009 року.
Яхт-клуб «Мрія» в Балаклаві, що належить компанії Дмітрія Сабліна. Фото:101hotels.com
Трагікомічним у цій історії є те, що власником «Балаклавамегастрой», який незаконно привласнив два причали Міноборони України та ділянку, на якій розміщений готель та яхт-клуб «Мрія», є депутат Держдуми, один з лідерів «Единой России» і «Боевого братства» Дмітрій Саблін (про його діяльність у Криму на користь Росії і собі – у розслідуванні ЦЖР).
З початком повномасштабного вторгнення Саблін створив і очолив добровольчий підрозділ «ГРОМ «Каскад», що переріс у першу бригаду безпілотної авіації у складі ВКС РФ і став одим із найбільш ефективних з’єднань окупаційної армії. Однак ці заслуги Сабліна перед Отєчєством — нічого не важать, якщо стоять на заваді планам лестригонів Путіна. (Розпаковку бригади читайте і дивіться у розслідуванні ЦЖР).
Під вилучення потрапили два причали, частина набережної і всі маєтки, що дістались компаніям Януковича-молодшого. Активи переоформили на наближену фізособу з російським паспортом — Олену Казімірову, однак трюк не спрацював.
Так звані «будинки Саші Януковича» на набережній Назукіна у Балаклаві. Фото: Yevhen Zhuk / krymmr.org (RFE/RL)
Яхт-клуб «Золотий символ», який володів і орендував об’єкти на площі 1-го травня і набережній Назукіна, до окупації Криму належав політ- і бізнеспартнерам Андрію Сенченку, Сергію Веліжанському. Через суди у «Золотого символа» окупанти забрали усе: причали, територію, готель, і той же будиночок князя Юсупова, а в погашення «боргу» перед підприємством «Проект развития Балаклавы» компанії довелось віддати 60-метровий плавучий причал №261А.
Дробильний завод православного олігарха Новинського хутко переселився з бухти на один з кар’єрів за містом, але не залишився в збитках. Навпаки, наростив виробництво: будівництво мосту і траси «Таврида» гостро потребувало щебеню, а заряджена на оборонні замовлення металургія – флюсових вапняків.
У 2018-му компанії Ротенбергів отримали перші дозволи і на забудову Балаклавської бухти. Обіцянки були смачними: яхтова марина на 600 суден, мільйон туристів і рік, а на місці заводу «Металіст» — громадський простір з парком, реставрація і збереження усіх об’єктів культурної спадщини.
Однак ескізний план забудови центральної частини бухти мешканцям Севастополя показали лише в кінці 2025 року, а готелі біля підніжжя фортеці Чембало — у березні нинішнього.
Ескіз проекту забудови комплексом 5-зіркового готелю центральної частини Балаклавської бухти. Фото: скріншот відео НТС
Балаклавські капітани дивуються в програмі «Реактор» видання ForPost: у центрі бухти, на місці заводу «Металіст» не обіцяний громадський простір з парком, а два величезних готельних комплекси, що підступають до самої води.
«Якби я вперше побачив цю картинку, то [подумав би], що це просто бухта, зроблена для готелю. Так марина не робиться, адже це технічна зона. Виходить, що все це – прилегла територія готелю, — каже Віктор Малько, капітан великої яхти.
«Це буде прилегла територія дюжини готелів! Вони будуть по всьому периметру — і Таврійська набережна, і Назукіна», — додає ведуча Світлана Косінова.
«А я от не розумію головне: як ми будемо піднімати човни? Там мало бути місце, його наразі не видно. Чи вони будуть дивитися з вікна, як ми піднімаємо наші човни?», — спантеличено питає Валерій Шверлюк, капітан маломірного судна.
Балаклавці солідарно бідкаються, що їхнім яликам, якими вони возять туристів на морські прогулянки, до пляжів і на риболовлю, в «новій Балаклаві» місця не знайдеться.
«Картинка буде класною, гарною: стоятимуть човни і збоку виглядатиме все чудово. Але це стоятимуть вже інші власники [човнів] — це вже будуть не місцеві, бо їх просто «вимиють». Місцевих не буде більшість, не буде звичайних, як ми, рибалок. Це в принципі все те, з чого починалася Балаклава, все, що звучить завжди — ось ці лестригони, тобто, рибалки», — прогнозує капітан Малько.
Заспокоїти капітанів намагалася зрадниця Тетяна Лобач, яку окупанти наділили мандатом депутатки Держдуми. З цієї причини, треба думати, її ресторан «Татьянин мыс» на набережній Назукіна хоч і потрапив у перелік об’єктів під знесення, продовжує працювати.
«При реконструкції Балаклавської бухти обов’язково повинні залишитись рибалки. Їм треба знайти місце стоянки. Це Балаклава, це риболовля, це наша родзинка, це нащадки лестригонів», — обіцяла Лобач, від якої нічого не залежить.
Може вже час залишити в спокої романтизованих Алєксандром Купріним «лестригонів», як він називав сміливих місцевих рибалок-греків? Нащадків Вані Андруцакі, Колі Костанді та Юри Паратіно в Балаклаві немає. Сталінський режим депортував їх із Криму у 1944 році, слідом за кримськими татарами. Але зараз у бухту зайшли справжні лестригони-людожери: бізнесові стовпи режиму Путіна, які проковтнули Балаклаву як міфічні велетні – кораблі Одіссея. Вкрадені гроші за кордон уже не виведеш, тож олігархи вкладатимуть їх у загарбаний Крим, не забуваючи розпилювати бюджетні кошти. Бо саме на них проводяться поглиблювальні роботи в бухті і будуються набережні, а от заробляти гроші там будуть Ротенберги і ті, кого вони допустять на свої об’єкти.
Монопольна скупка бухти
Генеральний підрядник будівництва яхтової марини та всього навколо неї — АТ «Мостотрест», бенефіціарним власником якого через ТОВ «Стройпроектхолдинг» є мільярдер і друг Путіна Аркадій Ротенберг. Компанія, що будувала Керченський міст, тепер демонтує історію Балаклави.
Для годиться, кілька відомих об’єктів, таких як кінотеатр «Родина» і Мисливський будиночок князя Юсупова, продали з аукціону. Але більшість угод були приховані і громадськість дізнавалася про них лише через витоки дозвільних документів. Місцеві журналісти звернулися до ТОВ «Порт-Ламос» із запитом щодо кількості і переліку об’єктів нерухомості, які компанія отримала у власність в Балаклаві. У відповідь прес-служба компанії «Порт Ламос» лише відповіла, що «будинки, які реконструюються, на берегах Балаклавської бухти будуть пристосовані під сучасне використання і стануть новими загальнодоступними туристичними об’єктами».
Об’єкти нерухомості, привласнені ТОВ «Порт Ламос» у Балаклаві. Інфографіка створена за допомоги сервісу Chat GPT
Отже, ключові активи в бухті Балаклави – земля, ділянки набережних, об’єкти нерухомості, включаючи пам’ятки, причали тепер контролюються компаніями «Порт Ламос» і «Дели-Христо». Але крім цих відомих уже юросіб для привласнення і будівництва задіяне ціле кубло пов’язаних компаній.
Як і у випадку «купівлі» крадених перлин курортної нерухомості та Ялтинського порту, а також придбання кримських хімзаводів Фірташа, Ротенберги скористались схемою закритих пайових інвестиційних фондів (ЗПІФ), які не реєструються як звичайні юрособи, а їхні учасники не розкриваються, та пов’язаних управляючих компаній (УК).
У проекті розвитку Балаклави знаходимо вже знайомі за згаданими та іншими оборудками ЗПІФ комбінований «Ангаже» та «Финансовый партнер».
Для розуміння масштабів використання схеми зазначимо, що «Финансовый партнер» має 34 «дочки» і є управляючою компанією 44 пайових інвестфондів, які всі до єдиного внесені в реєстр банку «Россия» інших друзів Путіна — Ковальчуків. У ще однієї спорідненої УК «Фин-партнер», яка разом з інвестфондом «Ангаже» фігурувала в нашому розслідуванні щодо привласнення Ялтинського порту, в управлінні наразі – шість інвестфондів. Компанія має одного з «Финансовым партнером» засновника-номінала Алєксєя Сорокіна.
Хронологія намотування клубка пов’язаних Ротенбергами юросіб довкола бухти Балаклава така.
У 2021 році ЗПІФ «Ангаже», що управляється «Финансовым партнером», заснував у Москві ТОВ «Юг холдинг», яке наступного року обзавелось компанією «Риторис» і перейменувало її у АТ «Югинвестпроект». Надалі разом вони привели на світ або прикупили цілу плеяду компаній — спеціалізованих забудовників, які й «сіли» на Севастополь і Балаклаву. Це вже знайомі ТОВ «Порт Ламос» і «Дели Христо»(що оскандалилось при будівництві «еко-готелю» в охоронюваній зоні бухти Ласпі); «Белый город» и «Таврос», який своєю чергою став засновником ТОВ «Гранд Балаклава» і «Завод Шитта» (ОКС склади коньячного заводу Шитта на Таврійській набережній). Управляючою організацією усіх цих компаній є «Югинвестпроект».
До звільнення Криму і Севастополя від планів цих компаній тепер залежить доля Балаклави і навіть її пересічних мешканців. Останнє добре демонструє проект будівництва хостела на вулиці Історичній, що йде паралельно набережній Назукіна. Мешканці цієї вулиці розповіли, що представники компанії «Порт Ламос» пропонують їм продати будинки, пояснюючи це тим, що старі споруди псуватимуть вигляд яхтової марини.
Роботи з будівництва яхтової марини почалися у 2022 році з Таврійської набережної і ознаменувались її перекриттям. Так балаклавці на пару років залишились без доступу до міських пляжів «Василі» і «Мармуровий», а туристи – до музею бази підводних човнів, створеного українськими музейниками.
На початку червня цього року окупаційна адміністрація Балаклави і «Мостотрест» перекрили вільний доступ до набережної Назукіна та кількох вулиць на весь курортний сезон.
Забудовник Балаклавської бухти — АТ «Мостотрест» Ротенбергів закрив на усе літо прохід і проїзд по набережній Назукіна. Пропускатимуть лише місцевих мешканців і працівників держустанов та власників суден. Фото: соцмережі окупаційного уряду Севастополя
Адмініструє процес привласнення об’єктів і території бухти уповноважене окупаційним урядом Севастополя державне унітарне підприємство «Проект развития Балаклавы». Саме воно розриває угоди оренди або через слухняні суди відбирає у власність міста об’єкти нерухомості та ділянки землі. З минулого року підприємством керує росіянин Юрій Алєксєєвіч Баранов, який до того п’ять років очолював Севастопольський морський порт. Як писала тоді «Новая газета», Баранов мав каламутне бізнесове минуле: він очолював або був власником десятка підприємств — від ремонтної майстерні та гуртової торгівлі до рекламних агентств — які були ліквідовані. Тобто, був класичним номіналом, на якого вішали свої бізнеси поважні люди.
Примітно, що з 2024 року підприємство «Проект развития Балаклави» має статус «у процесі реорганізації». Окупаційний уряд вніс його в план приватизації – юрособа стане акціонерним товариством. Навіть не будемо гадати, хто виявиться головним акціонером, бо це ж очевидно! Поки що ж цей ДУП працює перевалкою активів із власності міста і його мешканців – до фірм, пов’язаних зі структурами Ротенбергів.
Бульдозерна археологія
Згідно схеми розташування території проектування марини, яка є в Акті державної історико-культурної експертизи, по обидва боки Балаклавської бухти знаходяться 44 об’єкти культурної спадщини. На презентації проектного інституту «Геоплан» з Сімферополя все виглядає гарно, але нереалістично, бо в Балаклаві немає стільки вільного місця, щоб все це збудувати. Та окупаційна влада і люди Ротенбергів найшла вихід: все, що заважає, – знести!
У постанові окупаційного уряду Севастополя від 14 квітня 2022 року прописані 30 комерційних та історичних об’єктів по обидва береги бухти, які підуть під знесення. В кінці року почався демонтаж захопленого судоремонтного заводу Міноборони України «Металіст». У 2024 році, як писав ЦРЖ, з бухти прибрали військові частини Прикордонної служби ФСБ, Міноборони і Федеральної служби охорони РФ. Таким чином в центрі бухти вивільнили місце для готельних комплексів.
На Таврійській набережній розташованна низка дачних будинків початку двадцятого століття: дача інженера Завадського «Фата Моргана», дача лікаря Педькова і дача Щербини. Тут же — склад коньячного заводу Шітта, а майже на виході з Балаклавської бухти – мисливський будинок князя Юсупова. Всі вони є об’єктами культурної спадщини.
Як ці об’єкти будуть виглядати в рамках проекту севастопольці дізнались, коли на архітектурно-мистецькій раді розглянули концепцію благоустрою набережної Балаклавської бухти. Якщо коротко, то всі вони, включно з будинком князя Юсупова, перетворяться в готелі і ресторани.
Ескіз проекту готелю на місці дачі-пам’ятки Щербини. Фото: sevastopol.su
Як каже старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Евеліна Кравченко, основним акцентом Балаклави буде стоянка яхт і будівництво готелів в усіх допустимих і недопустимих для цього місцях:
«На другий план відходить і фортеця Чембало, яка є домінантою архітектурної і культурної спадщини у Балаклаві. На другий план відходить римський табір в Кадикой, який хоч і не є атрактивним, але є найважливішим із усіх пам’яток Балаклави, бо є одним із небагатьох такого класу пам’яток на Чорному морі. А ще — храм Юпітера Доліхена, який було розкопано і можна було і експонувати. На другий план відходить навіть історична спадщина часів Російської імперії: дачі російської аристократії, інтелігенції, які нам відомі через перебування там Лесі Українки, Паустовського, Купріна».
Активні роботи ведуться і на протилежному боці боці бухти – набережній Назукіна, яку оперезали паркани будівельників. Кінотеатр «Родина», побудований на початку 20 століття, закрили ще в середині 90-х років через аварійний стан будівлі, продовжував руйнуватись і після окупації. У 2024 році об’єкт продали ТОВ «Порт Ламос» під новою назвою — кінотеатр «Монпепос» — начебто так він називався на зорі свого існування. Насправді кінотеатр називався Mon Repos — «Мій відпочинок» в перекладі з французької, але через помилку до російських реєстрів його внесли як «Монпепос».
І це була не найбільша помилка. В січні 2025 року керівник проекту протиаварійних робіт Іван Букалов на місцевому телебаченні розповідав, як вони все добре продумали для збереження пам’ятки, а вже за кілька місяців одна зі стін будівлі рухнула. А разом з нею — і термін здачі об’єкту, який продовжили до 2028 року.
Під час будівельних робіт 19 лютого 2026 року обвалилась стіна кінотеатру-пам’ятки «Родина»/ Mon Repos. Фото: ForPost
Лютий 2026 року відзначився масштабними руйнуваннями на Набережній Назукіна, 29. Тут в останні роки знаходився центр розваг «Академія шпигунства». Він працював на базі колишньої 184-ої Науково-дослідної експериментальної бази ВМФ СРСР, овіяної легендами про бойових дельфінів. Будівлю і територію викупило ТОВ «Порт Ламос», на її місці знесеної будівлі планують побудувати величезний готельний комплекс.
Для того, щоб втулити біля підніжжя гори Кастрон готельний комплекс на 9 тисяч квадратних метрів, треба було відкусити шматок охоронюваної території об’єкту культурної спадщини «Північне передмістя фортеці Чембало». Севастопольська компанія «Археологические и междисциплинарные исследования» усього за два місяці, у березні-квітні 2026 року провела «розкопки». Виписаний аж із Ліпецька експерт Смольянінов Роман Вікторовіч підписав акт державної історико-культурної експертизи, де запевнив, що ділянка повністю археологічно досліджена і «може бути передана у господарське освоєння в повному обсязі».
Ще одна експертиза, яку виконав директор заповідника «Неаполь Скіфський» Юрій Зайцев, стосувалася проектних рішень щодо прокладки каналізаційного колектора біля середньовічних фортець Чембало і Каламіта, що входять до складу заповідника «Херсонес Таврійський». Виглядало так, що будь-яка спроба встромити ковш екскаватора без наукового нагляду в цих точках є прямим порушенням закону. Але експерт у висновку пише, що збереження зазначених об’єктів культурної спадщини при створенні яхтової марини визнано «можливим».
Евеліна Кравченко, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАНУ. Фото: Facebook Evelina Kravchenko
Як зазначає Евеліна Кравченко, такі лояльні висновки експертизи в Росії — звична річ. Достатньо вказати, що якась забудова, що лягла на археологічний об’єкт, буде відбуватись під наглядом археологів. І ми цебачили під час будівництва траси «Таврида», коли археологам дозволяли швиденько покопати після того, як там пройшлись бульдозери. Та ж картина — і у випадку з археологічними об’єктами Балаклави.
«Археологічні дослідження починають проводити вже після того, як по об’єкту археології поїздила будівельна техніка, бульдозери, екскаватори. Візуально добре видно, що, власне, ґрунт знятий. Я прекрасно знаю накопичення і якості ґрунтів у Криму, в Севастополі, бо я ці ґрунти розбирала власними руками», – каже Евеліна Кравченко. – «І писати, що інженерні комунікації будуть проходити там-то і там-то і це не вплине [на об’єкти археології], як це написано в експертизі, – це взагалі є злочином. Комунікації якраз і будуть проходити по археологічній пам’ятці і по археологічних об’єктах».
На думку Евеліни Кравченко, даний проєкт забудови Балаклави — це формування абсолютно нового напрямку в розвитку історії урбаністики, «який можна фактично назвати урбаністичним фашизмом, коли повністю нівелюється всі попередні урбаністичні періоди історії і підходи і створюється абсолютно новий, чужий і ворожий попереднім урбаністичний стиль».
Брудний і смердючий секрет яхтової розкоші
І наостанок найбільш гостра проблема Балаклави — екологія. У місті немає повноцінних очисних споруд і стоки досі виливаються в море. На виході з Балаклавської бухти неозброєним оком видно місце випуску нечистот, бо тут морську голубінь перетинає бура річка нечистот.
У 2021 році окупаційний уряд Севастополя відмовився від будівництва сучасних локальних очисних споруд безпосередньо в Балаклаві. Замість цього будують «гігантську трубу» (колектор), яку протягнуть до очисних споруд «Південні». Це, приблизно, 12-15 кілометрів труб по узбережжю від Балаклавської до Камишової бухти, де знаходяться КОС «Південні».
Але от біда: ці очисні споруди, які окупанти модернізують вже десять років, досі не введені в експлуатацію. За цей час їх вартість зросла з 8,1 млрд рублів до понад 20 млрд. Важливо розуміти, що ця сума не включає вартість балаклавського колектора і робить реальну ціну очищення бухти ще вищою. Єдине, чим росіяни можуть похвалитися, так це те, що каналізаційні нечистоти по трубі зливаються в море на десять метрів далі від берега.
До того ж КОС «Південні» технічно не здатні впоратися навіть з поточним навантаженням. Бо росіяни реалізують проект, запропонований Севастополю ще в кінці 80-років минулого століття. Севастопольська екологиня Маргарита Литвиненко називає це відмовою від сучасних технологій на користь примітивного скидання нечистот у море. Це не розвиток – це екологічне убивство бухти заради економії коштів інвестора.
Історія «розвитку Балаклави» ще далека до завершення. Однак юридичні та фізичні особи, які є організаторами і виконавцями злочинної забудови Балаклавської бухти і численних випадків такого ж злочинного привласнення об’єктів української державної та приватної власності, зокрема і особливо — об’єктів культурної спадщини, уже зараз мають бути санкціоновані і притягнені до відповідальності.
