Из расписания Печерского районного суда исчезло дело экс-главы Апелляционного суда Крыма, пишет в Facebook Сергей Мокрушин.
Коротко нагадаю. В березні 2014 Чорнобук закликав кримських суддів здати українські паспорти і переходити на судочинство за законами окупанта. Ми знімали, як Чорнобук особисто читав кримським суддям лекцію про конституційний устрій РФ, перед тим пославшись на результати кримського «референдуму».
Чорнобук особисто засвідчив призначення Поклонської т.зв. прокурором Криму.
Але через особистий конфлікт з Аксеновим і наявність в того власного кишенькового судді, який і очолив систему окупаційних судів в Криму, використаний окупантами Чорнобук був вивезений на материкову частину України.
Далі ця людина стала еталонним АТО-туристом. Служив в тилу начальником неіснуючої лазні, отримав нагороди і посвідчення УБД, відновився на посаді судді. І виносив би досі рішення іменем України, якби громадськість не контролювала цю справу.
Ми таки змусили правоохоронні органи почати справжнє розслідування, Чорнобука було оголошено в розшук. Він переховувався від слідства кілька місяців, доки не був затриманий в Києві. Весь цей час теперішній заступник голови Офісу президента Олег Татаров доводив, що Чорнобук має чинний статус судді, і чинний статус адвоката.
І він з посіпаками одну з двох тез таки «довів»: майже одразу після перемоги Зеленського і повернення Портнова в Україну Чорнобука випустили з-під варти.
Справу Чорнобука було передано в Печерський суд в листопаді 2019 року. І тут такий збіг — головуюча у цій справі суддя Віта Бортницька свого часу мала перспективного наукового керівника — того самого колишнього адвоката Чорнобука, а тепер заступника Єрмака, Олега Татарова.
Збіги у цьому винні, або ретроградний Меркурій, стверджувати не берусь. Але Віта Вікторівна Бортницька за ці півтора роки завантажила до електронного реєстру лише один судовий акт у цій справі — ухвалу про прийняття до розгляду від 12 листопада 2019 року. Це все.
Ну і самі засідання безкінечно відтягувалися і переносилися — через лікарняний судді, через відпустку судді, через подані в останню мить клопотання, і т.д.
Тепер, як я розумію, вони цю справу вирішили загубити остаточно.
Я звертаюсь до всіх, хто через російську окупацію був вимушений виїхати з Криму. Надто — до тих, кого загітовані Чорнобуком кримські судді-зрадники переслідували в Криму за політичні, релігійні погляди. Не можна дати злити цю справу.
Ми маємо конкретну людину, яка здала судову владу в Криму, і діям якої досі не надано належної оцінки з боку самої ж судової системи України.
Ми маємо кілька десятків вироків кримським суддям-зрадникам, які, втім, чхати хотіли на ці вироки, і продовжують переслідувати кримчан за проукраїнську позицію. Але істота, яка підкручувала перші гайки у репресивній машині окупантів в Криму, всі ці сім років була доступною до українського правосуддя, проте вільно ходить материковою Україною.
Знаєте, за кілька днів, ми будемо говорити про спротив російській окупації. За українським чиновничим календарем, в ці дні прийнято багато говорити про те, що Крим — це Україна, що влада України працює над поверненням Криму, що винні у злочинах проти суверенітету України, проти прав і свобод на окупованій території неодмінно мають бути покарані.
В такі моменти в моїй голові відкривається справа Чорнобука. І там великими літерами записано, що практично все це — тупа нещира брехня.
Що можна зробити? Можна почати з маленького і нескладного. Сьогодні я відправив запит до Печерського суду з питаннями про стадію розгляду справи, і вимогою надати копії усіх судових актів, виданих у цій справі. Ви можете долучитись, і надіслати запит від себе. Чим більше таких запитів, тим краще печерським мантієносцям буде зрозуміло, що справа Чорнобука цікавить суспільство, а не окремого громадянина Мокрушина С.О.
Коли ми отримаємо бодай якусь інформацію про статус справи, буде зрозуміло, що залишається робити далі.
Текст запиту і контакти видам в особистих повідомленнях.
