Бояться следует тех сливов и утечек информации, о которых мы не знаем

Мнения
Дмитрий Золотухин, экс-замминистра информационной политики Украины, медиа-эксперт, политический аналитик Фото: ukriform
ЗЛИВИ… СВІЖІ… Отже, загальна кількість фотокопій документів, за даними окремих джерел, близько 78. Я бачив десь 52. Оскільки я не побачив нормального асесменту в жодному джерелі, то викладу вам свою точку зору по пунктах.

1. Злиті документи не стосуються виключно ситуації в Україні.
 
Стос фотокопій стосується періоду від 15.02.23 до 02.03.23 та покриває дуже різні регіони планети, має різноманітну розвідувальну спрямованість та підготовлений для дуже різних споживачів інформації.
 
Скоріше за все — це солянка з тих документів, які циркулюють в натівсько-американських закритих секюрних інтранетах, що підготовлені різноманітними американськими органами:
Defense Intelligence
National Geospatial Intelligence
CIA
І т.д.
 
Тобто, по суті — це моніторинг світової ситуації та найбільш кричущих загроз по всьому світі, від Гаїті та Китаю до Адріатичного моря та України.
Звичайно, Україна займає у цьому моніторингу одне з чільних місць.
 
Хоча, не виключено, що насправді, фотокопії натягано з різних звітів. Однак, у мене склалося враження, що джерелом витоку могла бути одна людина, яка просто не дуже ретельно відносилася до своїх посадових обов’язків і тягала роботу додому.
 
2. Ми би не дізналися про злив документів, якби не інформаційна спецоперація російських спецслужб.
 
Таємні документи, що потрапили до мережі, були оперативно проаналізовані кремлем, а потім, у зв’язку з відсутністю можливостей продовження отримувати дані від джерела (очевидно, це був одноразовій пройоб), документи було вирішено використати для інформаційної атаки.
Їх трошки підмалювали. Додати «полунички» у вигляді збільшення українських втрат і зниження російських втрат. І злили через соцмережі повторно. Де їх побачив Міша Подоляк і оголосив їх фейком.
 
Ну, по суті, в даному випадку він правий.
 
3. В масиві є чутлива інформація, яка може негативно відобразитися на процесах.
 
По-перше, українське командування і так не мало надто великої довіри до західних каунтерпартів у високих воєнних кабінетах (підготовка відбиття першої атаки була для американців несподіванкою).
 
А зараз, усі ці крики і заламування рук щодо прозорості поставок західних озброєнь аж до їх локації на ліні фронту — набудуть зовсім іншого контексту.
Адже, якщо злив відбувся один раз… То чи можемо ми бути впевнені, що він не відбудеться знову?
 
По-друге, є пару важливих документів щодо інших країн, які постачають зброю, а також здійснюють навчання українських бійців. Очевидно, всередині НАТО відбудеться децентралізація процесів, що сповільнить процес прийняття рішень і циркуляції інформації.
 
По-третє, грьобане NYT не допомагає, адже, окрім того, що там сидять незрозумілі редактори, які пропускають дивні фрази, вони абсолютно непрофесійно подають те, що відбувається.
 
Злиті документи не мають жодного відношення до потенційного контрнаступу. Це наратив, який сформований російськими спецслужбами та їхніми корисними ідіотами у сфері журналістики.
 
І, останнє…
 
Пам’ятайте! Боятися потрібно не тих зливів, які стали публічними. Боятися слід тих зливів та витоків інформації про які ми не знаємо. А вони — точно є!