Похищения гражданских, пытки их (чаще всего в поисках – где спрятал деньги?) начинаются на фронте после окончания, затихания ожесточенных боев. Иногда даже во время боев. Были у нас в 2014 году такие подразделения, которые имели такие специальные роты (группы), что делали эту злую «работу».
Знали ли вы об этом? — пишет в Facebook Диана Макарова, волонтер, глава одноименного Фонда.
Ну, хтось знав. Але щоб отак масово ширились розслідування — так ні. Журналісти боялись.
Бригада, де комбриг цар і бог, де вбивають військових і волонтерів, коли ті починають щось підозрювати, «копати» на ввіреній бригаді території — це звичне положення справ на фронті. Початок в 2015. На сліду однієї з наших славних бригад три нашумівші смерті (військовий, волонтер, фіскал) і кілька смертей ще недоведених (військові)
Ви знали про це. Але не широко. Бо кілька років ми бились, просили, щоб журналісти висвітлювали ці події — марно.
Журналісти боялись.
Бригада, де можна просто залетіти до фермерів, пограбувати — і жодного покарання за це не отримати — це було вже не пам’ятаю, в якому році, до повномасштабного. Ми тоді знов розбились об журналістів, ніхто не смів йти на висвітлення цього зародку ОПГ серед славних українських військових.
Журналісти боялись.
Вісім років ми спостерігали за тим, як журналісти боялись
сцялись
срались від переляку
і мовчали.
Я пам’ятаю ваші імена, шановні-нешановні. Я пам’ятаю, як відводили ви очі, коли ми просили розібратись, розслідувати, висвітлити. Я також пам’ятаю, як ви все ж згоджувались на інтерв’ю, а потім раптом виявлялось, що ой, зламався диктофон. І все інтерв’ю пропало.
Слава Богу, не всі. Я пам’ятаю також тих, хто не боявся, але слабким було їхнє слово. Ми пам’ятаємо також, хто саме виплеснув на Катю Гандзюк кислоту.
Те, що відбувається в Скелі — воно не взялось нізвідки.
Все це пророслі паростки посіяних раніше зерен. Все це наслідки позаминулого мовчання журналістів.
Тому безмежно ціную наш час, коли вже не бояться. Коли йдуть на розслідування і вивалюють на ошелешені очі читачів одкровення про побиття, викрадення, катування вбивства — а читач такий сплескує рученятами і:
— Ой, що ж це почало робитись з нашою армією?
— ПОЧАЛО???
Продовжило, мої дорогі, продовжило.
Крім викрадень, катувань, вбивств як неугодних підлеглих, так і цивільних — контрабанда, методичне підсадження на наркотики бригад — бригад! За обов’язкової участі деяких волонтерів і деяких медиків цих бригад. «Закриття» очей славних комбригів на ці дії — «наше діло воювати, а в ці справи ми не ліземо» (С)
Затягнені воєнні дії ЗАВЖДИ породжують безкарність. Безкарність породжує бандитські дії всередині підрозділів.
Ця зараза розповсюджується.
Тому треба рубати.
Це ж гідра, братця. А гідру треба знищувати з голови. З голів.
Це допускали всі головкоми і всі НГШ.
Це зародилось при Муженку, отримало продовження при Залужному (всі разом робимо ручки сердечком), розквітло при Сирському.
Всі вони — здравія желаю, тувариш генерал з совдепії!
Товаришів генералів з совдепії бажано прибирати. Та хоч за результатами ВЛК.
Але.
АЛЕ!
Я пам’ятаю часи, коли процвітали ОПГ на фронті, а журналісти боялись. Сцялись. А хто не сцявся — змушений був покинути країну внаслідок погроз.
І я бачу журналістів сьогодення. Вони вже не бояться.
І це дає надію…
