16 червня виповнилось три роки, як наказом виконуючого обов’язки Генерального прокурора України прокуратуру Автономної Республіки Крим було передислоковано до Києва — на час тимчасової окупації півострова. Реально працювати вона почала уже з осені 2014-го, але багато проблем її функціонування, включно із законодавчими, не вирішені і понині. Головні із них викликані тим, що законодавство так і лишилось «довоєнним» і не враховує специфіку діяльності правоохоронних органів за умови окупації частини території країни. Проблем додала і та обставина, що і нові акти очільники правоохоронних органів та спецслужб відверто ігнорували. Попри те, що рішення про відтворення на материковій частині України кримських правоохоронних структур було ухвалене РНБО ще навесні 2014 року, виконувати його не поспішали і врешті структурні підрозділи виявились розкиданими по усій країні. Робота прокуратури автономії була відновлена у червні 2014-го у Києві, главку МВС (згодом Нацполіції) — більш ніж через рік, у серпні 2015- го року у Одесі. А кримський главк Служби безпеки почав діяти лише у червні 2016 року в Херсоні. З вересня минулого року в Херсоні діє і відділ прокуратури Автономної республіки Крим. Таким чином процесуальних керівників у розслідуваннях проваджень, підслідних СБУ, дислокували поруч із кримським главком Служби. При цьому більшість кримінальних проваджень, кількість яких росте майже щодня, за підслідністю розслідуються главком Нацполіції у Одесі, де на кожного слідчого випадає більше ста справ. Тому не дивно, що кількість «кримських» обвинувальних актів, спрямованих до суду, можна легко порахувати, а от вироків — і не дорахуватись. Як із цього зачудованого кола виходити — в ефірі програми Питання національної безпеки у розмові з Гюндузом МАМЕДОВИМ, прокурором Автономної республіки Крим та Марією ТОМАК, правозахисницею та координатоом ГО “Медійна ініціатива за права людини” (яка приєднається у другій половині програми). Ефір — ТРК «Чорноморська», 12 червня 2017 р.
Валентина Самар: Гюндузе Айдиновичу, для початку — про підсумки трирічної діяльності прокуратури автономії після її передислокації до Києва , і зокрема, що вдалося саме вам за майже рік перебування на посаді прокурора АРК?
Гюндуз Мамедов: Еще года нет. Для начала мы занялись реорганизацией прокуратуры Автономной Республики Крым, увеличили штат сотрудников – было 25 человек, сегодня 35. В связи с тем, что было воссоздано управление Службы безопасности Украины в АР Крым и Севастополе на территории Херсонской области, мы передислоцировали туда отдел прокуратуры, который осуществляет процессуальное руководство в уголовных производствах, которые ведет следователь СБУ. Улучшили условия материально-технической базы сотрудников, переехали в новое помещение прокуратуры, создали лучшие условия работы. И определили для себя ориентиры.
До этого времени в суд было направлено всего два обвинительных акта в отношение двух депутатов — ВР АРК и горсовета Севастополя. На сегодняшний день правоохранительными органами АРК и Севастополя окончено 48 уголовных производств. И это все — за неполные 7 месяцев, что мы занимаемся в данном направлении. То есть, это обвинительные акты, очное и заочное обвинение, и прекращение уголовных производств также имеет место быть.
В данный момент самым приоритетным направлением, которое мы для себя определили, является расследование преступлений против основ национальной государственной безопасности и военные преступления.
Валентина Самар: Ви сказали, що покращилася матеріально-технічна база умов праці співробітників. А фаховий рівень? І що з управлінням Нацполіції, бо досі це було великою проблемою: Главк МВС/НПУ, що находиться у Одесі, мав аж 3 слідчих, у яких не було ніякої матеріально-технічної бази. Що маємо сьогодні?
Гюндуз Мамедов: Там тоже в данный момент есть изменения. Руководство главка Нацполиции в АРК полностью изменено, изменен полностью и весь состав. В данный момент они тоже переехали в новое помещение и для них создана материально-техническая база. Хотя я не скрываю и могу сказать открыто: я за то, чтобы крымский главк полиции дислоцировался в Киеве. Поскольку судьба Крыма решается в Киеве. Но это решение было принято до меня, и они дислоцируются в Одессе. К счастью, мы живем в ХХI веке, и есть возможности путем средств связи и Интернета общаться и восполнять таким образом недостаток логистического контакта.
Валентина Самар: Скільки зараз проваджень у Главку Нацполіції по Криму і Севастополю і який стан розслідувань? Та скільки людей там зараз працює?
Гюндуз Мамедов: Когда я говорил о том, что окончено расследование 46 производств, я говорил, в том числе, и о следователях Нацполиции. Хотя там картина не совсем утешительная в той части, что обвинительные акты были направлены в суд, они были прекращены, но тоже определенную работу проделали. Я надеюсь, что до августа Нацполиция по резонансным уголовным производствам, по которым и вы проводили журналистские расследования, закончат свою работу и обвинительные акты будут направлены в суд.
Следователей в главке НПУ, к сожалению, мало – всего шестеро. Мы им очень активно помогаем. Согласно норм уголовно-процессуального законодательства, прокурор может выполнять отдельно взятые следственные мероприятия, но из-за того, что большинство следственных мероприятий приходится проводить на территории Киева, прокуроры их и проводят.
Валентина Самар: Отже, наскільки я знаю, ви переформатували роботу прокуратури, сформували окремі кейси резонансних проваджень, відкритих за фактами злочинів, які були здійснені на окупованій території Криму. І критерій формування цих кейсів — орієнтація не стільки на статті ККУ, стільки на міжнародне гуманітарне право, на Конвенцію захисту прав людини, на практику міжнародних судів. Що це означає?
Гюндуз Мамедов: Вы правильно заметили – мы полностью переформатировали свою работу, потому что в тех реалиях, в которых находится полуостров Крым, мы определили для себя приоритетным направлением расследование военных преступлений. Это нарушение норм международного гуманитарного права, в основу которого мы взяли Четвертую Женевскую конвенцию 1949 года, где как раз конкретно говорится о нарушениях прав гражданского населения на оккупированных территориях.
Аналога тому, что произошло с Крымом, я пока не нашел. Мы изучали опыт наших коллег в Боснии и Герцеговине, грузинских коллег, обращали внимание на опыт Северного Кипра. Та агрессия, которая произошла в отношении Украины в части оккупации полуострова Крым и его аннексии, те нарушения, которые там происходят, имеют систематический характер и являются нарушением норм именно Женевской конвенции 1949 года. И наша первоочередная задача – фиксировать эти факты и проводить следственные мероприятия для того, чтобы ориентироваться на Международный уголовный суд. Хотя не исключено, что обвинительные акты по некоторым определённым производствам мы будем отравлять и в национальные суды.
Валентина Самар: Объясните, пожалуйста, на примере какого-то резонансного дела, как теперь по-другому происходит организация расследования этих преступлений, которые были совершены на недоступной территории, где следователи не могут допросить потерпевших ,свидетелей, собрать доказательства? С другой стороны – есть возможность заочного расследования, а также можно работать с потерпевшими, которые переселились на материк.
Гюндуз Мамедов: Мы выработали определенную методику расследования такого рода уголовного производства в реалиях оккупации нашей территории. В частности, хотел бы сказать о том, что мы очень тесно сотрудничаем на постоянной основе и с вашими коллегами – журналистами, которые проводят журналистские расследования. Они потом ложатся в основу наших производств, в том числе.
Одно из этих производств – по вынужденным переселенцам, их свыше 23 тысяч. Поскольку, согласно закону об обращениях граждан, руководство прокуратуры АРК должно осуществлять выездные приемы, а в Крыму это невозможно, мы взяли статистику расселения жителей Крыма, которые были вынуждены переехать на материковую часть. В основном это Львовская, Киевская, Одесская, Херсонская, Харьковская, Днепровская области. Мы определили график, выезжали по этим областям и проводили приемы граждан, во время которых узнавали от людей, какие их права были нарушены, когда они находились на территории полуострова, и в связи с чем они покинули Крым. После каждого выездного приема заместитель прокурора и я давали интервью местным телеканалам, чтобы люди знали, чем мы занимаемся и по каким вопросам к нам можно обращаться. Это тоже одна из форм общения с нашими гражданами, которые были вынуждены переехать. В основном эта та категория людей, которым создавали немыслимые условия, из-за чего они были вынуждены покинуть Крым. В частности, это связано с тем, что им ставили условие принятия российского гражданства. Люди были вынуждены покинуть полуостров, чтобы не потерять свою украинскую идентичность. И это тоже является предметом исследования нашего производства.
Отсутствие возможности в средней школе изучать украинский язык, закрытие СМИ на крымскотатарском языке, преследование священнослужителей УПЦ Киевского патриархата, «дело Хизб ут-Тахрир» — эти все факты нами исследуются в рамках уголовного производства, которое в начале этого года мы внесли в ЕРДР по обращению народного депутата Мустафы Джемилева.
Валентина Самар: Давайте вернемся к резонансным производствам, которые открывались еще в 2014 году, и до сих пор не расследованы. Дела по убийству Решата Аметову, по похищению и пыткам Андрея Щекуна, «группы Сенцова». Они расследуются главком Нацполиции, все они квалифицированы только по 146 статье УК (незаконное лишение свободы), хотя против всех потерпевших было совершено уже гораздо больше противоправных деяний. Олег Сенцов, Алекандр Кольченко, Алексей Чирний, Александр Костенко незаконно осуждены и отбывают наказание на территории России. Все эти дела лежат в Одессе, что с ними будет происходить в свете вашего нового подхода к расследованию таких преступлений?
Гюндуз Мамедов: Все эти дела являются предметом исследования в рамках 438 статьи УК Украины (нарушение законов и обычаев войны) и в рамках этого производства мы проводим досудебное следствие.
Валентина Самар: Они уже переквалифицированы?
Гюндуз Мамедов: Некоторые из этих производств переквалифицированы, некоторые объединены с 438-й статьей УК, некоторые пока что находятся в группе процессуальных руководителей, которые расследуют материалы. Так что по всем этим делам активно проводится досудебное следствие: допрашиваются лица, свидетели, признаются по делам потерпевшие, исследуются материалы.
Валентина Самар: Почему раньше не открывались уголовные производства по 437-й (Планирование, подготовка, развязывание и ведение агрессивной войны) и 438-й статьям? А сейчас просто волна такх дел пошла, и недавно сообщалось, что есть уже первый обвинительный приговор по статье УКУ, устанавливающей наказание за нарушение законов и обычаев ведения войны.
Гюндуз Мамедов: Почему раньше этого не видели, я не знаю, но знаю, что преступления, которые совершаются на полуострове Крым, – это военные преступления, и очевидно, что эти действия нужно квалифицировать соответствующе. 438 статья УКУ– одна из немногих статей в нашем кодексе, которая максимально имплементирована к международным договорам. Это бланкетная статья ( содержит отсылку к международному договору – ред.). И в соответствии с этим мы и остановились именно на 438-й статье, поскольку нормы этой статьи систематически нарушаются на территории полуострова. Почему этого раньше не делали, я не могу ответить. Факт в том, что я не вижу, как по другому квалифицировать эти действия на данный момент.
Валентина Самар: То есть, вы считаете, что практически все резонансные преступления, которые совершены в оккупированном Россией Крыму, можно квалифицировать по этим статьям?
Гюндуз Мамедов: В большинстве случаев все преступления, которые совершаются на территории полуострова Крым, — это нарушение Женевской конвенции, в частности Четвертой, и есть еще Третья Женевская Конвенция (Об обращении с военнопленными — ред.), которая также нарушается. Это все нормы международного гуманитарного права, поэтому квалифицировать их надо соответствующим образом. Если гражданское население на оккупированных территориях преследуется по тем или иным основаниям — эти действия подпадают под данную статью.
Мы не можем признавать, что государство виновато, это — конкретные лица. И субъектом преступления также являются наши бывшие чиновники, судьи, прокуроры, сотрудники правоохранительных органов, которые, перейдя на сторону оккупационной власти, занимаются тем, что преследуют наших граждан. Я уверен, что они станут фигурантами в данных производствах, где им, наряду со 111-й статьей УК, будет предъявлена и 438-ая статья.
Валентина Самар: До нашої розмови приєдналася правозахисниця Марія ТОМАК, координаторка організації «Медійна ініціатива за права людини». Маріє, насамперед розкажіть, будь ласка, про Медійну ініціативу, чим ви корисні кримській справі і які у вас вже, можливо, є успішні історії?
Марія Томак: Наша громадська організація виникла відносно нещодавно, ми її створили на початку осені минулого року з колегою Ольгою Решетиловою, вона відома волонтерка, яка допомагала військовим. Я давно займаюся питанням так званих «в’язнів Кремля» і таким чином я пов’язана з кримськими питаннями. Зараз наша організація продовжує цю тему підтримувати, адже її неможливо покинути, зважаючи на те, що не все ще ефективно налагоджено, на мій погляд, в рамках держави, щоб захистити права осіб, які є незаконно ув’язненими.
Валентина Самар: Що саме ви маєте на увазі? Які ще ресурси не задіяні, не використані, а, може, проігноровані урядовцями?
Марія Томак: Вже рік ми носимося з ідеєю про те, що в державі має бути створений координаційний центр допомоги захисту прав незаконно утриманих осіб в РФ та Криму. Ми тривалий час вели переговори з МЗС, СБУ, Адміністрацією президента. Зрештою нещодавно ми поспілкувалися про це з Міністерством з питань тимчасово окупованих територій, з міністром Вадимом Чернишем, який цю ідею підтримав. І зараз ми спілкуємось з МінТОТ щодо формату, яким чином буде виглядати цей координаційний центр.
Я поясню, що мається на увазі, тому що був вже фідбек, мовляв, «навіщо створювати ще одну структуру, це бюрократія тощо». Насправді, мені здається, позитивне зобов’язання держави Україна щодо цих людей повинно полягати, в тому числі, в тому, щоб переконатися, що все, що можна зробити в їх випадку, зроблено. Там, де це можливо, щоб їх відвідав консул, що в них є адвокат на території України, Росії або в окупованому Криму, що українська держава допомагає збирати докази невинуватості цих осіб, що подані скарги в Європейський суд і так інше.
Це не означає, що все це повинно робити МінТОТ, це означає, що цей департамент чи відділ, який буде створено, повинен переконатися, що всі нагальні потреби закриті.
Валентина Самар: Я б ще сказала, що потрібно не просто збирати докази, а українська держава повинна розслідувати ці злочини. І всі зібрані в рамках цих розслідувань докази знадобилися би стороні захисту в Москві, Ростові чи Сімферополі, де сядять наших громадян. Також була б зібрана доказова база і для міжнародних судів.
Марія Томак: Додам одну ремарку по доказах. Була прес-конференція минулого тижня, яку організовував Мінюст у зв’язку з державними позовами і зокрема, позовом, який стосується Криму. Я озвучила проблему про відсутність скоординованого збору доказів і міністр Петренко сказав, що існує певна робоча група при РНБО, яка працює. Він пообіцяв запросити представників нашої організації та Гельсінської спілки з прав людини. Поки запрошень не надходило.
Валентина Самар: Гюндуз Айдинович, на вашу думку, чи зможе МінТОТ координувати роботу із правоохоронними органами?
Гюндуз Мамедов: Координировать работу правоохранительных органов – это не их функция. Думаю, что координация правоохранительных органов Крыма возложена на прокуратуру АРК. И мы буквально впервые за три года после передислокации провели координационное совещание, где определили приоритеты. Там были не только представители полиции и СБУ, которые передислоцированы, но и представители фискальной службы, и пограничники.
Валентина Самар: Какие приоритеты вы определи? Или это секретная информация?
Гюндуз Мамедов: Секретной бы я ее не называл, но направления, которые мы там озвучили, я бы не хотел на данный момент оглашать. Кроме того, нами ведется следствие по тем фактам, о которых вы говорите, и следственным управлением АРК, и Национальной полицией, и СБУ. Все эти факты фиксируются, вносятся в ЕРДР, и нами проводятся следственные мероприятия.
Валентина Самар: Но ни одно уголовное производство пока что не расследовано. Сейчас в Крыму идут судебные процессы по делу журналиста Николая Семены, у нас есть по уголовное производство по незаконности его преследования?
Гюндуз Мамедов: Есть.
Валентина Самар: По делу Ильми Умерова?
Гюндуз Мамедов: Есть.
Валентина Самар: По «делу 26-го февраля» — Ахтем Чийгоз и все, все, все?
Гюндуз Мамедов: Есть. Но вы не можете говорить о том, что эти дела не расследуются.
Валентина Самар: Дело ФСБ по публикациям Центра журналистских расследований. Анна Андриевская и Наталья Кокорина находятся на территории материковой Украины. Дела по их преследованию расследованы? Нет.
Гюндуз Мамедов: Что касается Андриевской, мы буквально недавно встречались и общались по этому поводу. Она была неоднократно допрошена следствием, и в данный момент мы определили, в каких приоритетных направлениях мы будем идти и на что будем делать уклон. И есть определенные заметки, которые мы в ближайшее время реализуем. Я думаю, что это уголовное производство, одно из самых реализуемых, и в ближайшее время мы это производство сможем окончить.
Марія Томак: Я хочу дещо уточнити. Коли я казала про координацію, то це не одна з фантастичних ідей, яку ми собі намріяли і всім про неї розповідаємо. Прообраз такого відділу існував на базі МЗС протягом двох років. Просто він існує у неформалізованому форматі, МЗС надсилав листи компетентним органам, в тому числі і прокуратурі Криму. В таких нарадах також брали участь і Національна поліція, і СБУ за участі родичів чи адвокатів. В такому форматі і відбувалась координація, тобто це не означає, що хтось там буде роздавати доручення.
Валентина Самар: Я скажу прямим текстом. МЗС вас не почув, СБУ правозахисників не почула, так само, як і Генеральна прокуратура. Вони не розуміють, навіщо це потрібно, хоча їм всім потрібні докази, хоча б для міждержавних позовів. Якби була така єдина база даних, такий єдиний кошик, куди б надходили усі дані про факти і докази порушень прав людини на окупованих територіях, мені здається, це була б зовсім інша справа. Про це правозахисники тут говорили ще три роки тому. Чому моніторинг роблять міжнародні та громадські організації із захисту прав людини, але цього не робить омбудсмен України?! Це нонсенс, правда?
Марія Томак: Я з вами частково погоджуюсь, просто хочу наголосити, що той відділ, створення якого ми лобіюємо при МінТОТ, не займатиметься збором доказів для великих міждержавних позовів в рамках ЕСПЛ. Це має робитися, на мій погляд, при РНБО. Цей відділ займатиметься суто тактичними питаннями, в тому числі і гуманітарними: що відбувається з людьми, де вони, що їм потрібно. І доказами в рамках їхніх справ, але це означає, що ці докази не можуть бути використані. Якраз роль тих кримінальних проваджень, які перебувають в прокуратурі Криму, на мій погляд, полягає в тому, що в рамках цих проваджень може відбуватися збір доказів, тому що вони не можуть збиратися на порожньому місці.
Але я з вами згодна, що не створений великий умовний кошик доказів, і багато що втрачено, тому що, коли я писала свої покази для Мінюсту для міждержавного позову по Криму про березень 2014-го року, я всі свої спогади, фото та відео відновлювала протягом тижня. А багато хто з моїх колег цього не зробив.
Гюндуз Мамедов: В тех рамках, которые возможны, наша цель заключается в том, чтобы этот «кошик» создать, и мы хотим собрать туда все доказательства о преступлениях, совершенных на территории полуострова Крым. Мы этим делом сейчас активно и занимаемся для того, чтобы завтра все эти материалы были предметом рассмотрения в Международном уголовном суде, в национальных судах. Стоит ли создать координационный совет при СНБО, я не готов ответить. Я считаю, что в тех рамках, в которых мы работаем, это достаточно приемлемо и мы делаем это неплохо. Хотя есть определенные проблемы, с которыми мы сталкиваемся, но они все решаемы.
Марія Томак: Пан Петренко каже, що така рада вже створена.
Валентина Самар: Крім злочинів проти громадян України, є злочини проти держави, її інтересів. Вони стосуються і захоплення, незаконного використання майна, інколи — і знищення, нанесення екологічних збитків. Ми бачимо, що розпродуються особливо цінні землі, забудовується охоронювана зона, є загроза знищення екосистеми Керченської протоки. Дуже багато проваджень з цього переліку відкрито, зокрема, і завдяки нашим розслідуванням. Яка їхня доля?
Гюндуз Мамедов: По всем этим фактам ведется досудебное следствие. По конкретным этим объектам нами наложены аресты, некоторые из них мы реализовали – направили ходатайство об оказании правовой международной помощи в те страны для того, чтобы наложить арест.
Буквально недавно мы закончили процедуру по «Чорноморнафтогазу», где в национальных судах мы наложили арест на все имущество «Чорноморнафтогаза». До этого были так называемые «вышки Бойко». На сегодняшний день это остаток кораблей и имущества «Чорноморнафтогаза» — нами тоже на них наложен арест. Основные факты, например, по захвату государственного имущества, объектов частной собственности, также являются предметом исследования в рамках уголовного производства по 438-й статье УК.
Валентина Самар: Ще один з кейсів, по якому йде активна робота, — так звані «справи Хізб ут-Тахрір», щодо дискримінації Української православної церкви Київського патріархату, неможливість етнічних груп в Криму реалізувати своє право на навчання рідною мовою. Які тут ви бачите перспективи для розслідування? Чим може допомогти широка громадськість, журналісти та правозахисники?
Гюндуз Мамедов: Пользуясь случаем, хотел бы обратится к гражданам. Если есть у вас есть какие-либо факты, фото, видео по всем этим уголовным производствам, хотелось бы, чтобы вы предоставили нам эти материалы. Это была бы очень большая польза для ведения данного следствия.
Вы правильно заметили, что мы ведем уголовное производства по этническим преследованиям, политическим и религиозным направлениям. В частности, что касается УПЦ КП, нами тоже начато уголовное производство и мы признали ряд людей потерпевшими в рамках этого уголовного производства, допрашиваем свидетелей и приобщаем неоспоримые факты, которые доказывают, что ущемляются права священников.
Валентина Самар: Ці справи також будуть перекваліфіковуватися? Хізб ут-Тахрір, до прикладу?
Гюндуз Мамедов: Хизб ут-Тахрир – да. Они будут приобщены в рамках 438-й статьи, и будут проводится следственные мероприятия.
Марія Томак: Я можу додати то питання, що може зробити громадськість та правозахисники. Із перелічених вами справ «справа Хізб ут-Тахрір» – єдина справа, в рамках якої люди перебувають в СІЗО. Четверо вже засуджено, 15 людей перебуває в СІЗО на території Криму, і найближчим часом за логікою, всі матеріали будуть передані до суду. Справу розглядатиме військовий суд в Ростові.
Насправді, є позитивний досвід, коли українські журналісти їздили на ті процеси в Ростов. Я тут не хочу закликати всіх, тому що це пов’язано з певною небезпекою, але тим не менше, в Ростові працює консульство України, яке готове надавати логістичну підтримку і гарантувати своєю присутністю безпеку журналістів. Тому при бажанні це можна роботи.
В чому полягає ідея? Ці процеси повинні бути подією для національного українського простору, для українського суспільства. І речі, які там озвучуються, та лінія російського держобвинувачення, є смішними. Наша задача зробити так, щоб ці процеси були в центрі уваги українського суспільства, щоб про них говорили, щоб обговорювали порожність обвинувачення. А українське МЗС повинно підтримати це бажання журналістів. Ще хочу нагадати, що є ресурс у вигляді посольств країн ЄС, які працюють в Росії, і в резолюції, яку ухвалив Європарламент в березі, є заклик – відстежувати та моніторити ті суди. І давайте не забувати про санкції, що ми можемо робити по всім категоріям справ, які перелічили. Це активна позиція України – впровадження санкцій на Заході персонально щодо осіб, які причетні до порушень прав людини на території окупованого Криму.
