Історія з появою та масовим поширенням матеріалу Реальна газета та поста Andrii Dikhtiarenko – це про відсутність в Україні інституції яка бере участь в когнітивній війні з росією. Цьому факту, що Україна не прийшла на інформаційне поле бою з росією, безліч підтверджень, проте зараз, напевно, найбільш яскраве, бо відбувається на фоні низки страткомів та зібрань медійників. От прямо останній тиждень всі тягають Пітера Померанцева з його книжкою про те як виграти інформаційну війну – і фактично оголошена капітуляція на цьому фронті, це пише Юрій Гончаренко, керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA.
В нас дуже багато інституцій, які вміють пояснювати щодо медіаграмотності та фейків, в нас є кому протидіяти дезінформації, хай щоб під цією протидією не розуміли. В нас мільйонні бюджети і щотижневі стратегічні форуми. Але – абсолютно програний інформаційний простір.
На наступному тижні стартує ключова реформа, мобілізації. Від того як ми будемо говорити про неї з суспільством, без перебільшення, залежить, чи буде Україна існувати. В нас не буде ще одного шансу перезапуститися. І те як розвивається ситуація навколо подій в Старобільську, мене відверто лякає.
Якби Україна була присутня на інформаційному фронті, ми (я зараз про суспільство) б всі чітко артикулювали наступне:
росія системно викрадає українських дітей. Частину вивозить в росію, де здійснює їх індоктринацію та перетворює на майбутніх вбивць власного народу. Частину тримає в заручниках і під повним контролем на окупованих територіях. Де так само їх індоктринує, а ще – робить з них живий щит. Багато досліджень робиться на цю тему, в тому числі і InfoLight.UA робив для міжнародних організацій.
З боку держави бракує чіткої комунікації та one voice. І сприяння тим хто комунікує цю тему в США, бо для Меланії Трамп та частини нинішньої адмі ця тема – аргумент в адвокації інтересів України.
росія систематично використовує засоби РЕБ для того щоб відхилити наші дрони і ракети, вони свідомо розміщують військові об’єкти поруч з цивільними. Це показує всю злочинну суть режиму путіна. І так, бувають прильоти добрих БПЛА по цивільних, бо росія свідомо веде таку політику.
Це дзеркально до того що публічно артикулює росія щодо своїх ударів. Про те що такі жертви неминучі постійно говорить, наприклад, мединський. В тому числі і іноземцям, наприклад – ріку санчесу. Який, звісно, працює на RT, але – “відомий американський журналіст”.
Україна ніколи не помиляється при визначенні об’єктів для атак. В Старобільську знищено об’єкти Рубікону, ліквідовано двох полковників, лабораторію, 23 найманці з країн Глобального Півдня.
Відбувалася ротація пілотів і удар було завдано в цей момент. росія приховує цю інформацію.
Нам дуже шкода всіх цивільних, які ненавмисно гинуть під час війни, але справедлива оборонна війна України змушує нас знищувати об’єкти ворога в тилу. Тому ми просимо всіх цивільних не перебувати біля місць де розташовані військові та управлінські об’єкти окупантів, а росію закликаємо відпустити всіх тих кого вона тримає в заручниках. Тримати дітей в окупації – пряме порушення низки міжнародних конвенцій.
Неважливо що сталося насправді, бо жодне “насправді” під час війни неможливе. Ми ніколи не з’ясуємо що сталося в Старобільську поки він окупований. І після деокупації це теж проблематично.
Розраховувати за допомогою ОСІНТ з’ясувати що саме відбулося на території під контролем росії – злочинна наївність, як і довіряти тому що прочитали в їх соцмережах.
Правда в повному обсязі про події під час війни непотрібна. Ми мусимо свідомо обмежувати себе в прагненні отримати достовірну інформацію, бо на цьому шляху ми гарантовано стаємо трансляторами російської адженди. Як це сталося з колективом Реальної газети.
Удари росії по Україні, як ті що були, так і всі майбутні, ніяк не пов’язані з подіями в Старобільську. Чи з жодною іншою подібною подією в минулому чи майбутньому.
Можлива ескалація, в тому числі і ядерна, є чітко спланованою дією росії. Але наслідки від кінетичних дій росії в когнітивному домені можуть бути значно більш руйнівними, якщо ми і далі будемо боротися з власними демонами.
Зараз, завдяки зусиллям частини українських медіа та громадського сектору, будь-який наступний удар росії буде сприйматися частиною суспільства не тільки як акт геноцидальної війни, але й як “відплата за помилку в Старобільську”. Ми легітимували майбутні злочини росії проти людяності. При тому що для цього не було жодних підстав.
Перед повномасштабкою для мене найбільш яскравими самовбивчими кейсами були “тюрми СБУ” та пошук н@цистів серед українських військових. Внаслідок чого відомий полк, що потім героїчно боронив Маріуполь, зробили лякалкою для міжнародної аудиторії. Я – марно сподівався на вивчений урок.
Наступний тиждень є ключовим щодо виправлення ситуації з мобілізацією. У вівторок наша команда, як автор і найбільший лобіст ротаційної моделі військової служби, виходить з поясненнями та планом як інформаційно виправити ситуацію з мобілізацією. Дуже прошу до нас дослухатися, хоча б з тих міркувань що ми першими почали досліджувати російські впливи на мобілізацію і розробили рішення, які, сподіваємося, все ж стають державною політикою.
А щодо Старобільську, я сподіваюся, ніхто не планує далі самозакопуватися?
