Заможні агропідприємства на окупованій РФ території Запорізької області були або розграбовані, або незаконно привласнені та інтегровані в економіку держави-агресора. Схеми експропріації майна запорізьких аграріїв Центр журналістських розслідувань розкриває в матеріалі «Хліб на крові. Як російські окупанти прибирають до рук аграрні активи на Запоріжчині».
Росіяни та їхні місцеві посібники в різних районах ТОТ Запоріжчини діяли за однаковою схемою. Після окупації території брали під силовий контроль майно агропромислових підприємств – елеватори, склади, переробні заводи, теплиці.
Оскільки до кінця 2022 року на окупованій території не діяли російські державні реєстри, від власників вимагали реєструвати бізнес і майно у цивільно-військовових адміністраціях. Фактично, у «амбарних книгах» гауляйтерів, адже ніякого юридичного значення в жодній юрисдикції ці дії не мали, а тому породжували широкий простір для привласнення чужих активів.
Законних власників, які не виявляли лояльності до РФ або до окупації займали чітку проукраїнську позицію, допомагали ЗСУ чи були ветеранами АТО, переслідували або «депортували» за межі області.На їхні господарства вводились «тимчасові управляючі», а майно розкрадалось, зерно та іноземну техніку вивозили до Росії.
Історія захоплення і пограбування заможного сімейного Фермерського господарства «Таврія-Скіф», що належить родинам місцевих підприємців Каліманів та Юрченків, є показовою щодо застосування даної схеми. Володіючи земельним банком у 8 тис. гектарів, тепличним господарством, садами, олійницею та млином, пекарнею з новим обладнанням та цехами з переробки й зберігання продукції, підприємство забезпечувало постійною роботою понад 200 місцевих мешканців і входило в п’ятірку найбільших постачальників великої мережі супермаркетів. Після окупації господарство стало об’єктом пограбування.
Олег Каліман, керівник і співвласник ФГ «Таврія-Скіф» розповів ЦЖР, що наказ про введення так званого керуючого майном агрофірми глава окупаційної адміністрації у Михайлівському районі видав за номером два.
«Тобто, взяти під контроль бюджетоутворююче господарство громади та розпоряджатися його майном було одним з першочергових завдань гауляйтера», – згадує фермер.
Родина Олега Калімана виїхала на вільну територію через 50 днів життя в окупації. На підприємство відразу прийшли росіяни і оприлюднили наказ керівника окупаційної адміністрації – колаборанта Івана Сушка і – про введення «тимчасового зовнішнього управління» господарством. Підставою називалась відмова керівника «Таврія-Скіф» облікуватися в російській військово-цивільній адміністрації Михайлівки і платити їй податки.
За словами Олега Калімана, на складах залишалося 12,5 тисячі тонн зерна, понад 6 тисяч тонн овочів, добрива та техніка. Значну частину цього майна окупанти вивезли на територію Росії – переміщення техніки GPS-трекери зафіксували у Чечні. Загальні втрати підприємства оцінюються більш ніж у 27 млн доларів.
Села громад Василівського і Михайлівського районів, де вели діяльність агрофірми з групи «Таврія-Скіф», занепадають. Школа у Роздолі не працювала два роки – її відкрили лише у 2024 році. У будинки селян, які виїхали, масово заселились росіяни. Особливо їх багато з Дагестану, який призначено «шефом» у цьому регіоні. Усі підрядні роботи виконують бригади з Дагестану.
Хто незаконно привласнив експропрійоване майно господарств Каліманів-Юрченків і хто отримує прибутки із їхньої землі, садів та теплиць – невідомо . У держреєстрах РФ клони українських агрофірм відсутні, не виключено, що розграбовані господарства завели у якісь компанії як філії без власних назв і створення юрособи. Саме таку схему Росія використала для прихованого оформлення експропрійованих елеваторів.
Як повідомляв ЦЖР, за даними Запорізької обласної військової адміністрації,з понад 3200 підприємств сфери агропромислового комплексу, що працювали у Запорізькій області, лише третина знаходиться на підконтрольних Україні територіях. Інші – окуповані або зруйновані ворогом.
Детальніше про це – у розслідуванні ЦЖР «Хліб на крові. Як російські окупанти прибирають до рук аграрні активи на Запоріжчині».

