Микита Панасенко: Санкції ЄС щодо Криму діють вже більше семи років. Пане Посол, як би Ви оцінили їхню ефективність?
Каймо Кууск: Усі постійно оцінюють санкції. Як вони працюють? Наскільки нам відомо, дійсно працюють. Подивіться на осіб та компанії, які опинились під санкціями, – скільки зусиль вони докладають, щоб уникнути цього! Це вже є показником того, що санкції стають проблемою. Деякі люди кажуть, це все добре, проте санкції не привели до завершення окупації. Втім, я можу посперечатися, адже санкції допомагають запобігти подальшому погіршенню ситуації.
Санкції – це стримувальний механізм. Вони змушують іншу сторону замислитись про наслідки у разі подальших хибних кроків.
Микита Панасенко: Яким чином взагалі можна впливати на поведінку Російської Федерації?
Каймо Кууск: Є різні можливості. Їхній спектр є широким та починається з дипломатичних інструментів. Майже два роки Естонія була обраним членом Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Робота в Раді є важливою. Щоб привернути міжнародну увагу до кримської проблеми, ми організували засідання за формулою Арріа в рамках Ради Безпеки. Завданням засідання було показати, що відбувається в Криму, адже рівень життя на півострові погіршується упродовж останніх семи-восьми років.
Також є хороші можливості для роботи в міжнародних судах. Як на мене, Україна є успішною в цій сфері. Я захоплююсь інтелектуальною потугою вашого міністерства закордонних справ. Там працює дуже професійна команда.
Санкції є важливим важелем, і кожна держава працює з цим інструментарієм, зокрема й Естонія. Санкції є високоточною зброєю. Вам потрібно завдавати удару тим, хто зробив погані речі.
Є ще одна річ: потрібно працювати з нашою безпекою. Це вже стримувальна частина. Однак цей аспект заслуговує на окрему розмову, не будемо зараз настільки заглиблюватися.
Юлія Каздобіна: Інше питання стосується політики Естонії щодо Росії. Якими є пріоритети політики Естонії щодо Росії та яким чином ви їх реалізуєте? Ви згадали інструментарій, який використовують країни. Естонія є маленькою країною. Україна є великою країною, але ми не є сильними економічно, тому в певному сенсі ми також є невеликою країною. Отже, яким чином ви використовуєте вище згаданий інструментарій, якими є ваші пріоритети та яким чином ви їх досягаєте? Каймо Кууск: Зараз саме час говорити про пріоритети. Нещодавно відбулися
військові навчання «Запад», де Росія тренувалася атакувати Захід, зокрема й Естонію. Один із наших попередніх прем'єр-міністрів (здається, це був Сіім Каллас) сказав, що сьогодні у нас найкращі відносини з Росією за останні п'ятсот років, оскільки нині наша країна не перебуває під російською окупацією.
Ми хотіли би мати з Росією такі ж нормальні відносини, як і з іншими нашими сусідами – Фінляндією, Латвією, Швецією. Нам не подобається ця «токсична нормальність», яку Росія фактично створила для нас. Але…
Естонія є компактною країною, для якої зовнішні відносини завжди пов'язані з питаннями безпеки. Наші теперішні пріоритети зумовлені пандемією COVID: ми намагаємося полегшити переміщення людей, які живуть у Росії, але мають зв'язки з Естонією. Це нелегко, але з паспортами вакцинації ми намагаємося зробити цей процес простішим.
Отже, наші відносини скоріше на базовому рівні. Єдиний шлях – це рухатися вперед, але все настільки залежить від Москви, що я не бачу жодного можливого прориву ані в короткостроковій, ані у середньостроковій перспективі. Як оптиміст, я би навіть не згадував про довгострокову перспективу. Потрібно мати хоч якусь комунікацію. Звісно, це не є діалогом. Я би сказав, що це радше два монологи, які відбуваються одночасно. Проте за можливості контактувати з Росією потрібно.