Як мілітаризація, аварії та корупційні контракти залишають Севастополь з постійними перебоями у водопостачанні. Перенаселене колонізаторами – росіянами місто живе тепер за графіком аварій на водогонах.
Українцям не важко уявити таку картину: ви прокидаєтеся вранці, йдете до ванної, відкриваєте кран — і нічого не відбувається. Ні краплі. Тиша в трубах може тривати і декілька днів, а то й тижнів – поки енергетики не ліквідують наслідки російських атак ракетами, авіабомбами і «шахедами». Але для мешканців Севастополя, в якому ЗСУ не знищує об’єкти цивільної інфраструктури, перебої з водопостачанням, а то й тривале безводдя, стали звичною частиною повсякденного життя в окупації.
Наш аналіз офіційних повідомлень підприємства «Водоканал Севастополя» за листопад і грудень 2025 року показує: раптові відключення води — це вже не форс-мажор, а постійний режим існування міської інфраструктури. Потік щоденних зведень про аварійні роботи малює картину системної кризи, яка зачіпає всі райони міста та його околиці.
355 поривів за два місяці: вода як розкіш
Загалом за два останні місяці 2025 року у Севастополі було зафіксовано 355 аварій на водопровідних мережах. Майже не було жодного дня, коли б «Водоканал» не повідомляв про нові пориви труб і пов’язані з ними відключення. Воду в більшості випадків відключають на 5-6 годин. Щоб приховати довготривалі відключення, повідомлення про них розбивають на кілька послідовних оголошень.
У середньому щодня йшлося про п’ять–шість аварійних зупинок водопостачання на окремих вулицях або в житлових масивах. Така статистика свідчить не про окремі технічні збої, а про глибоку деградацію всієї системи.
Гарячі точки відключень води в Севастополі. Інфографіка: investigator.org.ua
Географія аварій охоплює практично весь Севастополь. У грудні 2025 року стався справжній каскад поломок. 5 грудня було зафіксовано одразу три масштабні аварії, а вже наступного дня — ще дві. Подібні ситуації, коли без води залишалися десятки вулиць, повторювалися 11, 16, 18, 27 і 28 грудня.
Особливо показовим стало аварійне відключення 22 грудня 2025 року. «Водоканал Севастополя» у своєму зведенні зазначив, що вода була відсутня на 66 вулицях Севастополя, у Балаклаві та Інкермані, у селищах Первомайське і Октябрське, а також у семи садових товариствах і двох гаражних кооперативах. Фактично йшлося про водний колапс у масштабах значної частини міста.
Перенаселена військова база
Така частота та масштаби аварій свідчать про наявність глибоких системних проблем. У зведеннях «Водоканалу» зазвичай не розкриваються технічні причини кожного інциденту, проте характер і повторюваність відключень дозволяють окреслити ключові фактори.
Перший із них — критичне зношення мереж водопостачання. Інфраструктура, збудована десятки років тому, вочевидь, досягла межі свого експлуатаційного ресурсу. Локальні аварійні ремонти більше не рятують ситуацію, адже зношеним є сам матеріал труб.
Другий фактор — майже повна відсутність планово-попереджувальних ремонтів. Система працює в режимі постійного реагування на аварії, а не їхнього запобігання.
Третій чинник — стрімке зростання навантаження на застарілу інфраструктуру. За даними української статистики, станом на січень-березень 2014 року, тобто за два місяці до окупації, у Севастополі проживало 385 998 особи.
Уже перший російський «перепис населення», проведений через вісім місяців після початку окупації, зафіксував збільшення чисельності населення Севастополя приблизно на 10 тисяч осіб. Це при тому, що у перші півроку окупації відбувся багатотисячний відтік українського населення, насамперед, військових ВМСУ та їхніх родин, працівників державних органів та підприємств, молоді, яка бажала навчатись в українських та європейських вишах.
Надалі місто почало зростати безпрецедентними темпами за рахунок зовнішньої міграції. За даними видання BlackSeaNews, близько 80% нових мешканців прибули з різних регіонів Росії. Переважно це військові та федеральні чиновники. Щороку населення Севастополя зростало на десятки тисяч осіб — темпами, що у 14–15 разів перевищували середні показники інших регіонів Криму.
Зростання населення Севастополя з часу окупації Росією міста у 2014 році. Інфографіка: investigator.org.ua
За інформацією з бази даних CEIC Data, у 2023 році чисельність населення міста сягнула 561 374 осіб. Таким чином, менш ніж за десять років Севастополь «збільшився» майже на 200 тисяч мешканців. І це без урахування «транзитерів» – військових ЗС РФ, які певний час перебувають у Севастополі до/після участі у збройній агресії проти України: проходять підготовку в навчальних центрах і полігонах Чорноморського флоту і ГРУ, лікуються у військових шпиталях або проходять реабілітацію в санаторіях Севастопольської зони і ПБК, а також орди «командіровочних» з федеральних і регіональних органів влади та російського бізнесу, що «сів» на експропрійовані українські активи.
Не забуваємо і про десятки тисяч туристів і курортників, які попри війну таки їздять до Севастополя, а також покупців «другого житла» у численних новобудовах, яким вони користуються для відпочинку. Для міста з обмеженими водними ресурсами та зношеними мережами всі разом вони створили навантаження критичного рівня.
Нові квартали на старих трубах
У зведеннях «Водоканалу» регулярно фігурують нові мікрорайони, садові товариства та об’єднання власників нерухомості, які фактично давно перетворилися на повноцінні житлові масиви. Також часто згадуються райони активної забудови — проспект Античний, вулиця Військових будівельників, Максимова дача.
Підключення нових споживачів до старих зношених мереж різко збільшує гідравлічне навантаження й провокує пориви у найслабших місцях системи, які ніколи не розраховувалися на такий обсяг споживання. Яскравим прикладом цього є проспект Генерала Острякова, активно забудований упродовж останнього десятиліття – 14 аварійних відключень за два місяці.
У кварталі новобудов на проспекті Античний на західному березі бухти Кругла, як стверджує окупаційний «губернатор» Міхаіл Развожаєв, підрядник завершив перебудову мереж водовідведення. Однак за останні два місяці 2025 року на Античному проспекті сталося дев’ять аварій водопостачання.
На проспекті Античний, де нібито оновили мережі водовідведення, за два місяці сталося дев’ять аварій. 2025 рік. Фото: тг-канал Міхаіла Развожаєва
Коли ситуація стає критичною, а ремонт затягується, «Водоканал Севастополя» організовує підвезення води автоцистернами. В оголошеннях регулярно з’являються адреси, куди має прибути машина з водою. Так звані водовозки стали звичним елементом міського пейзажу.
Найчастіше їх можна побачити саме на проспекті Генерала Острякова — одному з лідерів за кількістю аварійних відключень. Для мешканців багатоповерхівок це означає побут, гідний минулого століття: відра в руки — і пішки на 10-12 поверх. І так по кілька разів на день.
Автоцистерна з водою на вулиці Севастополя. Фото: тг-канал Міхаіла Развожаєва
У листопаді 2025 року окупаційна влада Севастополя вирішила провести капітальний ремонт водопроводу хоча б для трьох будинків на проспекті Генерала Острякова. Генпідрядник проекту – ТОВ «Севастопольавтодор-22» (скорочена назва «САД-22», засновник прихований), сума контракту — за 900 млн рублів (детальніше про цей проект – трохи згодом). Наслідки робіт з прокладки магістрального водоводу виявилися протилежними очікуваним. Як писало місцеве пропагандистське видання «Форпост», після початку прокладання нової труби в під’їздах з’явилися тріщини, а з-під деформованого тротуару почала витікати глиниста суміш.
Яма-пастка біля одного з будинків на проспекті Острякова Севастополя, вирита для зупинки просочування глини через пошкоджений під час прокладання водогону асфальт. Фото: Дмитро Ларін / ForPost
Мешканці зверталися до всіх можливих окупаційних інстанцій, де їм обіцяли, що підрядник усе відновить власним коштом. На початку грудня потік глини вдалося зупинити в оригінальний спосіб: вирили біля одного з будинків яму і глина перестала просочуватись скрізь асфальт. Але що робити з тріщинами в будинках – чиновники ще думають.
Кача, Полюшко і села, непридатні для життя
Не кращою є ситуація і в населених пунктах, що входять до адміністративних меж міста Севастополя. Серед лідерів за кількістю аварійних відключень — селище Кача, де базується 318-й окремий змішаний авіаційний полк морської авіації Чорноморського флоту РФ, та здавна існує велика кількість садових товариств.
Ще до 2014 року чисельність населення Качі суттєво зростала в літній період через забудову прибережної зони. Після окупації відбулася нова хвиля мілітаризації. За даними Федеральної служби статистики РФ, населення селища перевищує шість тисяч осіб, тоді як до окупації тут мешкали близько чотирьох тисяч.
До «муніципалітету» Качі належить і так званий радгосп імені Поліни Осипенко (селище Полюшко). Його населення після анексії Криму скоротилося майже вдвічі й нині становить трохи більше тисячі осіб. Судячи з частоти аварійних відключень, потреби цього населеного пункту мало цікавлять окупаційну владу, тому він став малопридатним для життя.
Схожа ситуація спостерігається в селах Андріївка, Сахарна Головка, Роднікове, Хмельницьке. У переліку проблемних населених пунктів відсутнє лише село Гончарне — там водоводу немає взагалі, є лише багаторічні обіцянки його побудувати.
На думку доцента Севастопольської філії МГУ Віталія Лисенка, проблеми з водопостачанням в Севастополі мають циклічний характер – періоди відносного багатоводдя змінюються гострим дефіцитом води, як це було у 2014 році. Тоді через проблеми з водою у місті було оголошено режим надзвичайної ситуації, а черговий гострий період, за словами Віталія Лисенка, уже на підході.
Мільярди без результату: імітація покращень
Не можна сказати, що «Водоканал Севастополя» взагалі нічого не робить для виправлення ситуації. Приміром, проводить тендери: у 2025 році підприємство провело закупівлі на загальну суму у майже 400 млн рублів. Проте питання в іншому: чи працюють ці витрати на реальне покращення водопостачання?
Показовим є приклад Чорноріченського водосховища — головного водного об’єкта міста. У 2018 році «Водоканал Севастополя» уклав контракт із севастопольським ТОВ «Содружество» на …встановлення огорожі по периметру водосховища вартістю понад 37 млн рублів. Уже за рік договір розірвали, заплативши 26,5 млн рублів, а компанія згодом була ліквідована.
У 2025 році окупаційна прокуратура Севастополя висунула претензії не до підрядника, а до самого «Водоканалу» — через невідповідність об’єкта вимогам антитерористичного захисту (!). Відтак підприємство знову оголосило закупівлю на встановлення головного та додаткового охоронного паркану по периметру Чорноріченського водосховища на більш ніж 30 млн рублів.
А головне: всі ці мільйони на огорожу ніяк не покращують стан самого водосховища, яке з кожним роком міліє. Кільця, які служать маркером заповненості водойми, давно з’явилися над поверхнею води.
Кільця на Чорноріченському водосховищі показують його значне обміління у 2025 році. Фото: Instagram/crimea24new
Окрім водоканалу, закупівлі на будівництво/ремонт водних об’єктів проводить «Единая дирекция капитального строительства» окупаційного уряду Севастополя.
У жовтні 2024 року між цим казенним підприємством та ТОВ «Севастопольавтодор-22» з Краснодара було укладено контракт на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції водоводу протяжністю 8,72 км в районі Комишової бухти кошторисом у майже мільярд рублів. Підрядник був визначений без конкурсу, а на підставі розпорядження «губернатора» Севастополя як єдиний виконавець робіт і отримав аванс у розмірі 232,5 млн рублів.
Чиновники окупаційного уряду закрили очі на те, що ТОВ «Севастопольавтодор-22» було зареєстроване менш ніж за місяць до підписання контракту і не мало жлдного досвіду виконання аналогічних робіт. Російський «Арбітражний суд Севастополя» визнав контракт недійсним з моменту укладення через порушення законодавства про державні закупівлі та посягання на публічні інтереси. Компанію «Севастопольавтодор-22» зобов’язали повернути 232,5 млн рублів авансу і сплатити понад 818 тис. рублів державного мита, але рішення ще не вступило в силу і, ймовірно, буде оскаржене. Отак і водовід не побудували, і гроші витратили.
Ось ще одна історія. 18 грудня 2025 року все та ж дирекція капбудівництва підписала контракт на реконструкцію 3-го водопровідного гідровузла (ВУ-3), який має забезпечувати водопостачання жителів північної частини Севастополя.
Крім реконструкції ВУ-3, проектом передбачено будівництво нових об’єктів у Балаклаві та Інкермані. Однак у найближчі три роки АТ «Группа компаний «ЕКС», з юрадресою в Ярославлі, головним офісом у Москві і прихованими бенефіціарами, повинна буде створити лише проектну документацію за 834,5 млн рублів. У картці договору прописана і приблизна вартість будівельно-монтажних робіт: 19 млрд 371 млн рублів. Але це вже є предметом наступних контрактів. Те, що модернізацію планують проводити за позабюджетні кошти — «за рахунок інвестицій у рамках угоди про наміри щодо інвестицій будівельно-монтажних робіт», зменшує вірогідність її виконання в рази.
Цей матеріал підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Інформаційний прес-центр» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.
