Взвешенным взглядом на закон о народовластии

Мнения
Ольга Айвазовская, председатель правления гражданской сети ОПОРА Фото: investigator.org.ua

ВРУ приняла закон о народовластии через всеукраинский референдум. Политического консенсуса не удалось достичь в пленарном зале, ведь каждая из политических групп имеет свой интерес по использованию этого инструмента, поэтому, без эмоций и манипуляций Гражданская сеть ОПОРА завтра обнародует заявление по оценке документа, пишет в Facebook Ольга Айвазовская, глава правления ОПОРЫ.

Зараз хочеться лише нагадати, що скасування дії попереднього диктаторського закону тривала 6 років та завершилась відповідним рішенням Коституційного Суду. В цьому процесі для мене героїнею є Юлія Кириченко, яка тримала процес багато в чому на власній ініціативі та не залишала його протягом 3-х скликань парламенту. Не всіх тоді турбувало, наскільки той закон є загрозливим і далеким від демократичної практики. Натомість, групи, які не підтримують цієї форми народовладдя, не ініціювали на моїй пам’яті навіть дискусії щодо виключення з тіла Основного Закону в конституційний спосіб цього інструменту. Звісно, це було і нереалістично. Мати норму в Конституції, але виступати проти закону – в цілому породжує практику мертвонародженості самого права. Будь-якого права, а не лише на референдум. Сьогодні мова може йти про референдум, а завтра і про вибори, бо вони комусь виглядають шкідливими.

Законопроект встановив дієві запобіжними проти зловживання правом, яке може бути здійснено виключно політичними групами. Держава Україна не спроможна щомісяця проводити референдуми про все на світі, бо ми не маємо 2 мільярдів на це, помножені на апетити політиків. Але ці запобіжники хтось вважає такими, які не дадуть провести референдум взагалі, а інші — навпаки, що ми матимемо марафони волевиявлення. І одні, і інші добре розуміють, що ці судження є далекими від істини.

Закон не підмінятиме парламент, бо у ньому немає норми про прийняття законів, хоча багато хто цього хотів. Це закон є трьохетапною верифікацією будь-яких територіальних питань, коли президент, чи парламент буде підписувати угоди, але громадяни скажуть — НІ. Він не дає право виносити на розгляд антиконституційні питання, або такі, що суперечать правам людини.

Тут до слова хочеться згадати популярну тему про смертну кару, яка залишається популярною, але виноситись на голосування не зможе, як і Мінські угоди, бо вони не є частиною офіційно ратифікованих міжнародних угод, які можуть бути схвалені через інструмент референдуму. Тому посилання на Загальну декларацію прав людини та інші ратифіковані документи є прийнятною і корисною. Скасування ж дій окремих норм законів, або законів є формою народного вето, втім, парламент може заповнювати правовий вакуум через прийняття відповідно до регламенту інших законів, або норм.

На жаль, оцінка щодо відповідності Конституції КСУ питань відбувається лише в порядку звернення президента або 45 народних депутатів, що є їх правом, а не обов’язком, тому кожна з гілок влади має інструменти вивірення змісту ініціативи.

Електронне голосування не діятиме до прийняття окремого закону на цю тему, який поширюватиметься і на виборчі процеси. Але це чи не 10-літня перспектива, яка не може бути пришвидшена в силу недовіри до форми, суцільних загроз та низької спроможності держави до захисту таких даних і процесів від зовнішнього втручання.

Ніж може бути холодною зброєю, або ж скальпелем для проведення філігранного хірургічного втручання, з метою лікування та збереження життя. Мудрості всім.