Новый политический сезон. Крымский счет

Стартовал новый политический сезон. Что принесет он в решении крымского и крымскотатарского вопроса? Приблизит ли этот год момент деоккупации Крыма? Знает ли власть Украины, каким образом надо эффективно защищать своих граждан, в том числе, когда нарушается право на свободу совести, вероисповедания и обучения на родном языке? Ответы на эти и другие вопросы - в разговоре в эфире программы «Вопрос национальной безопасности» с народным депутатом Украины, председателем Меджлиса крымскотатарского народа Рефатом ЧУБАРОВЫМ, одним из лидеров украинской общины Крыма, директором ГП «Национальный газетно-журнальное издательство» Андреем ЩЕКУНОМ и архиепископом Симферопольским и Крымским УПЦ КП КЛИМЕНТОМ (эфир Черноморская ТРК).

Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Панове, яким, на вашу думку буде новий політичний сезон в Україні? До речі, в Росії теж розпочався політичний сезон і він буде особливий, тому що стартує президентська виборча кампанія. І вже з усього видно, що Крим буде, якщо не головним, то особливим піарним пропагандистським майданчиком в цій кампанії. Отже, які ваші прогнози?

Рефат Чубаров: Цей сезон буде непростий, але й останні роки не було легких етапів. Дійсно, зараз українське суспільство відчуває різнопланові тиски з різних сторін: і з зовнішньої, і з середини, і економічні, і політичні. Мені здається, що інколи я майже фізично відчуваю ту напругу, яку несуть в собі люди. Це зрозуміло, оскільки суспільство має здійснити якісь певні кардинальні кроки, і воно вже підійшло туди, не може від них відмовитися.

Наприклад, в перший день роботи Верховної Ради ми ухвалювали зміни до закону «Про освіту» і ми намагалися відповісти вимогам суспільства щодо української мови, щодо забезпечення взагалі сфери освіти, принципів відповідальності місцевого самоврядування, держави. До цього закону було близько двох тисяч поправок, і деякі з них потребували створення робочих комісій, зокрема, щодо мови навчання. На щастя, закон проголосували. Уявляю, що буде, коли будуть голосуватися закони про пенсійну реформу, бо вони стосуються майже всіх, закони, пов’язані з реформою охорони здоров’я.

Наш сусід – шулер, він намагається і буде намагатися надавати нам виклики, і не лише нам, а й нашим західним партнерам. В Росії напередодні президентських виборів будуть намагатися максимально об’єднати своє суспільство, і, вибачте, вони це будуть робити за рахунок українців. І деякі з українців будуть куплятися на ті трюки, які Росія нам буде підкидати.

Валентина Самар: Пане Андрію, ваші прогнози – яким буде цей політичний сезон? Що він принесе?

Андрій Щекун: Що стосується Криму, то ми в очікуванні закону про статус кримськотатарського народу, можливих змін до Конституції України, очікуємо плідної роботи нового представника Представництва президента в АРК, який буквально два-три тижні, як очолив це відомство. Багато покладається надій на те, щоб зробити остаточні підсумки щодо вступу в загально-освітні навчальні заклади кримчан тут на материку. Тобто всі в очікуванні.

Валентина Самар: Поза тим, ми говоримо про політичний фон загалом: як події будуть розвиватися в самому Криму у зв’язку з тим, що в РФ наближаються президентські вибори? Україна в російських новинах лишається темою №1.

Рефат Чубаров: Політично все передбачувано. І далі Російська Федерація в Криму буде нагнітати ситуацію, знищувати всі прояви проукраїнських активістів в Криму, кримських татар, українців, церкви. Я думаю, що тут картина не зміниться. Тобто РФ тут своє обличчя не міняє. Тому нам слід готуватися до більш гірших моментів, які відбудуться восени цього року, можливо, і, звісно, реагувати на це більш чіткіше, жорсткіше, доносити цю інформацію до міжнародного рівня.

Валентина Самар: Чи є сподівання, що Україна змінить свою тактику у кримському питанні? Ми бачимо, що три роки вона була кволою, всі сподівання покладались на дію західних санкцій, при цьому довго збиралися застосувати до Росії власні. Ми так і будемо чекати, поки за нас будуть робити якісь кроки?

Рефат Чубаров: Якщо говорити про можливості української влади, то вона самостійно не зможе змінити кардинально правила гри або формулу щодо відношення до Росії. Тут українська влада буде максимально озиратися на наших партнерів. Тут вже немає таємниці – ми нещодавно мали таку можливість обговорювати з президентом питання, пов’язані з необхідністю кардинальної зміни позиції України в цих перемовинах як із західними партнерами, так і з Росією. Ми вже говорили про це декілька разів і в цій студії – це і про вихід на єдину формулу щодо відновлення територіальної цілісності України, і про публічне переконання наших партнерів, щоб вони не тиснули на Україну з вимогами, що витікають з Мінських угод. Адже те, що вони (Мінські угоди – ред.) могли врегулювати, вони вже врегулювали. Інше – самообман і ілюзія. Так от, українська влада не буде ініціатором такого підходу, оскільки вона просто боїться залишитися сам на сам з Росією. Бо той, хто скаже першим, що ми відходимо від Мінських угод, має запропонувати щось інше. А нам немає що пропонувати, бо ми не знаємо, на що підуть наші партнери.

Валентина Самар: А з іншого боку – якщо ми не будемо ініціювати якоїсь зміни формули стосовно дій світового співтовариства, то вони самі також не будуть це ініціювати, правда? Якщо ми не наполягаємо на більш рішучих заходах покарання агресора за ті дії, які він вчиняє на території Криму, в акваторії Чорного та Азовського морів, то ніхто з наших партнерів цього не зробить. Давайте візьмемо приклад Кримського мосту. Україна ж проспала цю ситуацію!

Рефат Чубаров, народний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу  Фото: investigator.org.ua

Рефат Чубаров: Коли я говорю про позицію влади, це означає те, що влада не буде виходити на якийсь новий рівень. Та є інші суб’єкти українського суспільства, і в тому числі, громадськість. Буквально днями відбудуться вибори в Німеччині, і ми вже відчуваємо перемогу політичної сили Ангели Меркель, ми бачимо, як для нас сприятливо йдуть процеси, пов’язані із взаємовідносинами Сполучених Штатів і новообраного президента Дональда Трампа з Росією. Я можу просто сказати про те, що громадськість щодо переформатування підходів Заходу до Росії може на цьому етапі відіграти відчутну роль. І я це відчуваю на тій роботі, яку ми проводимо. Буквально через тиждень ми, представники Меджлісу, будемо зустрічатися з послами країн-членів Європейського Союзу. Десь місяць тому ми зустрічалися з членами політичної Ради НАТО. І ми не лише за окремими висловлюваннями відчуваємо зміни, ми відчуваємо, як вже відкрито обговорюються ті пропозиції, які українська громадськість пропонувала рік-півтори тому. Вже обговорюється SWIFT, вже обговорюється можливість ембарго .

Давайте подивимося, можливо, і Путін нам допоможе, коли просто увійде в такий глухий кут взаємовідносин, що нарешті наші західні партнери це здійснять. Але нам потрібно допомагати.

Валентина Самар: Я хочу нагадати, що в кінці серпня вийшла стаття Стівена Бланка з впливового аналітичного центру Atlantic Council, яка стосується будівництва Керченського мосту і блокади українських портів в Азовському морі. Ми ж цю ситуацію знали з самого початку будівництва і з 2014 року пишемо про те, що одна із загроз – фактично, окупація Росією Керченської протоки і всього Азовського моря, адже без їхнього дозволу ніхто туди не зможе зайти. І тепер вже американські аналітики пишуть: чи не доведеться заводити американські військові кораблі для того, щоб розблокувати Азовське море не лише для українських портів, а й для світового мореплавства. Ви це мали на увазі, коли говорили, що сама Росія "допроситься"?

Рефат Чубаров: Так, це і ще ситуація, коли до двох російських банків були застосовані певні сегменти обмеження доступу SWIFT. Мені віриться в те, що це є певні такі тренування.

Валентина Самар: Пане Андрію, а ви як вважаєте: проспала Україна Кримський міст?

Андрій Щекун: Питання в тому, що я не бачу чіткої позиції Міністерства інфраструктури щодо цієї ситуації. Як ми повинні реагувати, що ми повинні робити в таких випадках? В тому числі – звернення, фіксація фактажу того, що відбувається в цьому басейні. Це прикро, звісно.

А щодо посилення наших позицій в політиці, я думаю, що ми вже давно говорили, що необхідні переговори країн-учасниць Будапештського меморандуму, які могли би виходити з Мінських угод. Ясна річ, що Мінські угоди роблять більший пріоритет на Донбас, а Крим як другорядна частина, інколи і не лунає там.

Мені здається, це питання вже потрібно піднімати, і якби президент і ми ініціювали цю позицію, то рано чи пізно американці та інші країни були б готові до цього. Але треба іти цим шляхом і піднімати це питання, тобто спочатку – ініціатива. Щоб країни-учасниці Будапештського меморандуму все ж таки сіли за стіл переговорів.

Валентина Самар: Наскільки це реально, як наші партнери сьогодні налаштовані до цих розмов?

Рефат Чубаров: Я не є учасником цих переговорів, тому можу сказати те, що інші не говорять. Як на мене, всі розуміють, що зайшли в глухий кут. Єдине, що є позитивним в Мінських умовах (і про це говорять переговорники, але не на публіку), що з самого початку Мінськими угодами вони взяли на гачок Путіна. Росія фактично є учасником цих перемовин і повинна виконати певні зобов’язання, на які вона ніколи не піде. І сьогоднішня ініціатива Путіна – це одна з реакцій на вимогу Порошенка введення миротворчих сил ООН (на Донбас - ред.). Цього немає в Мінських угодах, але ця ініціатива для того, щоб забезпечити ті кроки, які передбачені Мінськими угодами: підготуватися до виборів, провести вибори, забезпечити безпеку людей. Я так розумію, саме за для цього, виступаючи через півтора тижня з трибуни ООН, президент Порошенко запропонує ввести миротворчі сил ООН на Донбас. Україна говорить про це, щоб забезпечити невтручання РФ і поставити миротворців на українсько-російському кордоні і на території, де діють бандити, щоб запобігти їхнім злочинним діям.

Путін вирішив за це схопитися, і пропонує поставити миротворчі сили на лінії зіткнення. Тобто, "ми у вас «відтяпали», давайте там поставимо миротворчі сили". Така позиція Путіна дратує західних партнерів. І деякі посли кажуть, що ми маємо почекати, коли Путін перший оголосить про те, що він виходить де-факто з Мінських угод. Ось цього чекають партнери. Я кажу: якщо ви цього чекаєте, то ви маєте бути готовими зробити подальші кроки. Давайте обговорювати ці кроки. Вони цього уникають.

Валентина Самар: Ну ми ж також не обговорюємо якусь конкретну зрозумілу пропозицію. Ми вже розказували про новий майданчик, де буде обговорюватися кримське питання, ми говорили, що це буде «Женева +», ще щось обговорювали, але цього ж не сталося. Всі чекають кроків Путіна?

Рефат Чубаров: Західні партнери вважають, що всі наші ініціативи приведуть до прямого зіткнення з Росією, і вони хочуть цього уникнути. Росія це знає, тому веде себе так нахабно. Але уникнути відкритого протистояння все одно, на жаль, не вдасться.

Валентина Самар: Пане Андрію, які мають бути подальші кроки України, на вашу думку?

Андрій Щекун: Мінські угоди себе вже вичерпують, це моє бачення, і тому потрібно відпрацьовувати якісь альтернативні переговори. Отже, моя позиція наступна: переговори в форматі країн-учасниць Будапештського меморандуму мають бути. Треба про це говорити, адже, мені здається, що зараз йде замовчування.

Валентина Самар: А не здається вам, що зараз Україну так мало слухають, тому що в самій країні мало що відбувається такого, щоб змусило ставитися до України як до рівноправного партнера, який стоїть на своєму, чітко формулює свої позиції і сам дотримується своїх зобов’язань.

Директор ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Андрій Щекун Фото: investigator.org.ua

Андрій Щекун: Не зовсім так, і я думаю, що сьогодні в Україні є багато змін, про які можна говорити. Але сьогодні проводяться російські навчання («Запад-2017» — ред.) на кордоні з Україною, і всі зосереджені на тому, щоб, не дай Бог, Російська Федерація з території Білорусі не почала свій наступ на Україну або, можливо, імітацію цього наступу, щоб зробити певні тенденції посилення конфронтації на Донбасі або з півдня.

Валентина Самар: Тобто Путін знову всіх переграв?

Андрій Щекун: Так, мені здається, що він знову на крок попереду, і щось подібне буде імітувати в переговорних процесах, щоб добитися чогось з точки зору сили.

Валентина Самар: Все одно я повертаю вас до внутрішніх проблем, які за нас ніхто вирішувати не буде – ні американці, ні європейці. І навіть загроза нападу Путіна не змушує наших чиновників йти тим шляхом, щоб виконувати власні обіцянки. Це стосується реформ, які йдуть дуже важко, а будуть йти ще важче, бо на обрії - вибори. Вже працюють штаби, гроші збираються, йде боротьба нечесним шляхом, нового виборчого законодавства немає. З великими скандалами йде об’єднання територіальних громад, з великою пересторогою очікується земельна реформа, тобто зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. А в нас в Криму ще свої проблеми, які треба вирішувати, і які у більшості політиків, скажемо чесно, не стоять у порядку денному. Не змогли ми їх переконати, що це важливо – швидко вирішувати кримське питання.

Нарешті вже працює робоча група Конституційної комісії, днями в пресу вже було викинуто один із проектів змін до Конституції в частині розділу Х «Автономна Республіка Крим». Рефат-ага вже коментував, що це не основний проект, але обговорення вже триває. Якщо говорити про ту публікацію, яка була на ресурсі Ліга.net, то вона викликає багато дискусій. Можливо, ви вже трохи відкриєте лаштунки щодо проектів?

Рефат Чубаров: Я сьогодні приводив приклад, що сьогодні прийняла Верховна Рада - стаття 7. Мова освіти закону України «Про освіту». Ми працювали майже все літо. Повірте мені, працювали дуже різні групи над однією статтею, там, де йдеться про мову освіти та мову навчання. Але нам довелося створити в залі робочу групу, незважаючи на те, що ми вже підійшли з конкретним рішенням. Але зал не проголосував з різних причин. І ми упродовж трьох годин знайшли рішення, яке було проголосоване, хоча воно також буде важко сприйматися суспільством.

Для чого це я говорю? Я думаю, що ми будемо більш детально говорити про ті принципи, які будуть закладені в нашу пропозицію тоді, коли робоча група зупиниться на якихось конкретних нормах, які будуть запропоновані президенту. А президент публічно сказав, що він чекає на цю пропозицію до кінця вересня. Тобто в нас практично не залишилося часу. Ми дуже детально обговорили лише одну статтю із п’яти, які є в цьому розділі, - це статтю 134, і то - там не знайшли порозуміння в самій назві Криму, чи ми залишаємо ту, яка є – Автономна Республікам Крим, чи ми її міняємо - не використовуємо слово «республіка» і залишаємо просто Автономія.

Але я не говорю про принципові зміни в цій статті. Є дуже різні підходи з цього питання. Ми зберемо робочу групу, можливо, вона буде збиратися щотижнево, і не одного разу на тиждень. І, я думаю, що до кінця вересня ми дамо президенту ті пропозиції, які напрацюємо.

Головне, що я хочу сказати: має бути в однаковій мірі забезпечена рівність в правах і рівність в залученні до управління в автономії. Це головне, і це те, чого не було в Криму. Мають бути гарантії збереження розвитку і корінного народу Криму, і всіх інших етнічних спільнот, які там живуть. Для нас є одним із складних завдань – запропонувати таку виборчу систему для Криму, яка б забезпечувала б ефективне представництво різних етнічних спільнот, які живуть в Криму, і яка би за своєю реалізацією була би достатньо реальною, щоб не дуже ускладнювати двома-трьома палатами, що суспільство не дуже розуміє.

Всі активні люди, пов’язані з Кримом, через свої спільноти пов’язані з робочою групою. У "Дзеркалі тижня" була ґрунтовна стаття професора Володимира Шаповала, судді Конституційного суду у відставці Володимира Шаповала.

Валентина Самар: Так,  дуже ґрунтовна стаття, зрозуміла всім. Мені здається, вона дуже допоможе у вашій роботі. Мені особисто не вистачає сьогодні саме фахової дискусії правників, фахівців з конституційного права, а не політиків.

Засідання робочої групи з підготовки змін та пропозицій до розділу Х Конституції Украіни «Автономна Республіка Крим» Фото: Facebook Рефат Чубаров

Рефат Чубаров: Мені сподобався один момент, коли ми працювали в робочій групі по мові освіти. Була запропонована норма: «особа, яка належить до корінних народів України…». А хтось каже: «А звідки ми знаємо хто такі "корінні народи"?». І тут керівник управління професор Теплюк каже: «Ми будемо обов’язково приймати закон про корінний народ і там вже поспілкуємося». Тобто необхідність прийняття цього закону вже не приймається з таким супротивом.

Зареєстрований на цій сесії і законопроект «Про статус кримськотатарського народу». Ми йдемо пакетом. Треба зареєструвати ще законопроект про корінні народи. Я думаю, що обговорення в суспільстві проекту змін до Конституції України за собою потягне обговорення всіх інших питань, пов’язаних з кримською ситуацією.

Валентина Самар: Будемо відверті: є люди, і таких багато, які по-різному сприймають ідею Кримськотатарської автономії чи Кримськотатарської автономної республіки. Йдеться про реалізацію права кримськотатарського народу, як корінного народу України в Криму, на своїй історичній батьківщині реалізувати своє право на самовизначення. З людьми треба розмовляти, людям треба пояснювати. Тому я і кажу, що не вистачає фахової розмови, бо тоді не буде стільки емоцій, не буде стільки політиканства і спекуляцій. На вашу думку, які потрібно закрити лакуни в цьому процесі для того, щоб суспільство з розуміння брало участь у ньому?

Андрій Щекун: По-перше, не вистачає якихось просвітницьких кампаній, які були б фінансово забезпечені урядом, щоб люди розуміли, хто такі взагалі кримські татари і корінні народи України. Ми самі зараз можемо поїхати в якийсь регіон, і ми до речі, через агенцію «Голос Криму» намагалися визначити ситуацію в різних куточках України. Ми побачили, що навіть буває агресивний спротив при слові «кримські татари» і так далі. Сьогодні, на жаль, немає жодного просвітництва. А питання полегшило б, якщо був би вже ухвалений закон про статус кримськотатарського народу. Це би полегшило зміни до Конституції України. Тобто ми би вже дали людям певний час почитати і побачити. Тоді, можливо, легше приймалися би зміни до Конституції, якби ми дали людям час переварити це – що це таке, як захищають ці права тощо. Відповідно, формувався би і бюджет України, Кабінет Міністрів тоді сформував би статті видатків на корінні народи, на телекомпанію ATR та інші ЗМІ, на культуру кримськотатарського народу. Тоді люди побачили б, як цей механізм діє, на це потрібен певний час. І шлях змін до Конституції був би легший, і суспільна підтримка була б більш активна.

На сьогоднішній день цього немає. На жаль, немає зараз дискусій у суспільстві про зміни до Конституції.

Рефат Чубаров: Я думаю, що ситуація буде змінюватися, як тільки робоча група вже буде виходити на остаточний варіант. Тоді це потрібно буде продумати, і самим спланувати, особливо по регіонах, особливо в ЗМІ – треба буде обговорювати те, що напрацює ця робоча група.

Валентина Самар: А це ж вже зараз треба робити, бо до кінця вересня ви маєте подати проект президенту.

Рефат Чубаров: Так, і я думаю, що одне з засідань робочої групи ми присвятимо популяризації того, що ми напрацюємо.

Ви знаєте,в цьому році ще виповнюється століття проведення першого Курултаю. Це для нас дуже важливо, оскільки тоді була перша спроба конституювати устрій Криму, кримські татари зібрали Курултай – національне зібрання, де оголосили Кримську народну республіку. Але вони запросили інших, і сказали росіянам і українцям, щоб ті проводили свої національні збори, а потім проведемо Установчі збори і там давайте приймемо принципи, на яких буде будуватися Кримська народна республіка. Але більшовики, підтримані Москвою, мали інший напрямок для Криму, і нам тоді не вдалося. Я думаю, що століття Української Революції і кримськотатарського Курултаю нас багато до чого зобов’язує.

Але все це відбудеться, якщо ми мобілізуємося всієї Україною на супротив зовнішньому ворогу та на зібрання своїх земель. Бачите, все взаємопов’язано: тут тобі і статус Криму в Конституції, тут тобі і реформи в економіці, і тут тобі і війна.

Валентина Самар: Звичайно, і як би ми не критикували ту фразу, що "Україна поверне Крим, коли стане самодостатньою", вона є правильною, просто погано сформульованою. Самодостатня Україна вже зможе і формулювати, і вимагати, і ініціювати зміни формату міжнародних переговорів.

Рефат Чубаров: Грубо кажучи – якщо ми не виконаємо домашнє завдання, як ми впораємося з таким ворогом? Ми маємо одночасно впоратися зі всіма.

Валентина Самар: Звичайно. Але давайте скажемо чесно: щоб ми зараз в перехідних положеннях Конституції  щодо автономії не прописали, ми розуміємо, скільки ще роботи треба зробити, в тому числі і законодавчої, для того, щоб все це відбулося. Якщо завтра деокупують Крим, як мінімум, три роки виборів не буде, треба буде формувати перехідний період, і ми маємо до нього також готуватися і законодавчо, і кадрово. Сьогодні цього, на жаль, немає, ми маємо проблеми і з вищою освітою, і підготовкою кадрів, і з захистом прав наших людей в Криму. В Бахчисараї закрилися останні дитячі групи кримськотатарською мовою у дитячих садках. І так по всьому Криму. Закриваються кримськотатарські класи, українських  лишилися - сльози. Острівком україгнськості був Український культурний центр у Сімферополі, але один з його координаторів Леонід Кузьмін змушений був виїхати минулого тижня на материкову Україну.

Таким острівком в нас ще поки залишається Українська православна церква Київського патріархату, яка зазнача нападу з боку російських виконавців. Андрію, ви подали заяву в прокуратуру стосовно нападу на храм УПЦ КП і владику Климента. Вам слово

Фото: investigator.org.ua

Андрій Щекун: Події, які відбуваються навколо УПЦ КП в Криму, це події не сьогодення. Фактично з 2015 року йде цілеспрямований фактаж по знищенню Київського патріархату в Криму. Хочу нагадати події. 29 травня 2015 року «міністерство майнових і земельних відносин Республіки Крим» через аукціон передало ряд приміщень Київського патріархату – це 112,6 метрів квадратних - «Асоціації сприяння розвитку малого та середньо бізнесу в Республіці Крим «РАЗУМ», керівником якого є громадянин Російської Федерації Борисов Володимир Юрійович. Потім, коли Владика Климент подав заяви і скарги, і атаки не були введені в дію, окупаційний режим вдався до судових позовів до Кримської єпархії. 21 січня 2016 року було рішення «арбітражного суду Республіки Крим» в Сімферополі, де було вже юридично відібрано ці приміщення. Архієпископ Климент подав апеляцію, але 29 вересня 2016 року Арбітражний суд центрального округу в місті Калуга своїм рішення відхилив цю апеляцію, і підтвердив рішення «арбітражного суду» в Сімферополі.

У минулому році приходили судові пристави РФ, але, оскільки ООО «Духовний православний центр», на який були оформлені приміщення, з 2014 року вже не існує і приміщення належали вже Кримській єпархії, вони склали акт, що такого ООО немає. І, фактично, рік ніхто вже не приходив до Кримської єпархії і не пред’являв претензії.

Проте цього року стався ряд подій. До керівництва служби судових приставів у Криму прийшли громадяни Російської Федерації, які приїхали з материка. 23 червня 2017 року на посаду виконуючого обв’язки керівника «управління федеральної служби судових приставів по Республіці Крим» був призначений Рудаков Ігор Анатольович, який робив кар’єру у Ростовській області, а в 2012 році був призначений керівником УФССП по Бєлгородській області. З ним же є пані, яка керувала захопленням храму і давала вказівки судовим приставам, – Прошкіна Лідія Михайлівна, начальник «управляння організаційного та матеріально-технічного забезпечення міністерства майнових і земельних відносин Республіки Крим» і помічник «міністра майнових відносин», теж росіянка.

Нам вдалося встановити і тих людей, які заламували Владиці руку – це Вахтін Юрій Сергійович, заступник керівника «відділу судових приставів» Центрального району міста Сімферополь. Прийшли з Росії реальні окупанти, які не церемоняться. А сьогодні фактично по тих судах захоплено не 112,6 метрів квадратних, а 423 квадратні метри.

(відео нападу на Владику Климента)

Валентина Самар: З нами на зв'язку телефоном Архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент. Як Ви себе почуваєте, Владико?

Владика Климент: Трохи руку відпустило, але тягне. Ввечері і в ночі дуже сильно тягне. Але лікар, яка приїжджала, сказала, що це буде дуже, дуже надовго. Тобто ті, хто крутили руку, крутили це дуже професійно, так, щоб і шкоду зробити і не залишити після цього слідів.

Валентина Самар: Владико, ми бажаємо Вам швидкого одужання. Ми знаємо про те, що Ви звернулись до окупаційних органів «влади», в тому числі і до ФСБ, до так званого «голови Криму» Сергія Аксьонова. Чи йдуть з Вами на розмову з цього приводу, чи прийняли від Вас заяву?

Владика Климент: Заяву я відправив поштою, замовним листом. Що стосується зустрічей, так, в мене була одна зустріч в «міністерстві внутрішніх справ по Республіці Крим». 31 серпня був напад, а 1-го вересня з 8:00 до 10:00 ми відпрацьовували всю ситуацію. Я виклав це все на папері, і це стало основою доповідної, яку «міністерство внутрішніх справ» направило на Москву, бо вночі був запит з Москви щодо ситуації, яка була в Криму. Але що з'ясувало «міністерство внутрішніх справ», це я хотів би в підтвердження слів Андрія Степановича сказати, що ті дії, які були проведені 31 серпня, не були узгоджені ні з «прокуратурою», ні з «МВС» Криму. І це для «кримської міліції» був шок. За їх спиною проводилися дії, на які вони вже не можуть вплинути.

Валентина Самар: Владико, а є у Вас версія, чому так сталося? Якщо це було не узгоджено з «владою» Криму, не узгоджено навіть із «правоохоронними органами» Криму, то чому судові виконавці пішли на такі дії? 

Владика Климент: В мене є дві версії. Перша версія може збігатися з тою озвученою позицією, яку висловив голова Служби безпеки України Василь Грицак, коли він звернувся до голови ФСБ Росії, і сказав, що він попереджає про недопустимість терористичних актів на території Росії, які нібито могли готувати українці, для того, щоб ввести війська в Україну. Якщо дивитися на цю ситуацію, яка в мене, вона може бути складовою частиною цієї великої геополітичної гри. Тому що, коли ми з Найсвятішим Патріархом Філаретом обговорювали деякі міжрелігійні ситуації, то прийшли до висновку, що найнебезпечніша ситуація сьогодні в Україні є на протистоянні віруючих Московського і Київського патріархатів. Свого часу, ми знаємо, що російські війська були введені на Донбас і в Крим нібито для того, щоб «захистити» російськомовних. Зараз, коли розігралася ця карта з управлянням Кримської єпархії, то можуть бути значно страшні наслідки. Винищуючи Кримську єпархію в Криму, можуть спровокувати міжконфесійне протистояння Московського і Київського патріархату, і на фоні цього дати можливість Путіну ввести війська або «захисників», які б «захистили» Українську православну церкву на теренах України. Це версія, яка може перетворитися на реальну ситуацію.

Друга версія, про яку я подумав зразу після того, що відбулося. Через церкву Київського патріархату, через ту ситуацію, яку зараз по-суті спровокували судові пристави разом з «міністром майнових і земельних відносин Криму» Анною Анюхіною і її помічниками, вдарити по Сергію Аксьонову (так званий «голова Криму» - ред.). Ситуація економічна в Криму дуже складна і ще не вистачає одного-двох факторів, щоб показати, що тут ті, хто у владі, вони не спроможні. І так, руйнуючи церкву Київського патріархату, збурюючи населення, вже далі продовжуючи заводити чисто росіян з Росії, які ніякого відношення не мали до всіх цих років попередніх, і за це відповідає наша «кримська влада», бо ми їх всі знаємо один одного. Тому це вже може бути направлений удар на зміну всієї системи, яка зараз є Криму. Ось такі в мене думки. Наслідки можуть бути значно страшніші, ніж просто ліквідація церкви Київського патріархату у Криму.

Архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент Фото: Facebook Валерий Балаян

Валентина Самар: Версії серйозні. Проте, чесно кажучи, перше, що подумалося, що руками цих приставів просто видавлюють Вас і Українську церкву з Криму, і мстять вам за Вашу позицію відносно наших політичних в'язнів. Що таким чином помстилися Вам за відвідування Ільмі Умерова в психіатричній лікарні, за підтримку кримських татар і інших політичних в’язнів, за Ваше відвідування Володимира Балуха, останнє, яке було під час судового засідання. Ви не розглядаєте ще і цю причину?

Владика Климент: В цій ситуації, яка склалася, я можу сказати одне: в Криму з'явилася нова третя сила, яка буде поступово вводити російські порядки на теренах Криму. Що це за сила, що це за люди, ми ще поки не можемо сказати. Але все те, що ви сказали, може мати під собою підґрунтя. Все те, що сказав, Рефат-ага, коли сказав, що спочатку завдали удар по кримським татарам і почали їх видавлювати, правда. Зараз серйозний удар завдається по церкві Київського патріархату, а вдаривши по церкві Київського патріархату, вже завдається удар по всій українській громаді, яка проживає в Криму. Все, що ви говорите, може бути.

Рефат Чубаров: Владико, я Вас теж вітаю. Хочу сказати, я тут погоджуюсь з пані Валентиною, і ми це відмічаємо: вся російська окупаційна «влада», ніяк не може допустити того, щоб в Криму були консолідовані люди. Якщо є якісь спільноти, які виділяються, як кримські татари, вона по них б'є з найбільшою силою. Але в той же час, вона не може допустити, щоб були постаті, які не ламаються, і в Криму, вибачте, але я це скажу, немає жодного формально обраного релігійного лідера, крім Вас, які би тими чи іншими мотиваціями , не пішли би на взаємопрацю з окупаційною «владою». Ви не зламалися і Ви дуже помітний для них. А коли люди, які прийшли з російського материка, чують - Українська православна церква Київського патріархату, і це ще взаємопоєднано в Вашою постаттю, то вони, зрозуміло, на жаль, будуть продовжувати тиснути на Вас, аби ви покинули свою паству. Але я сподіваюсь, що Ви знайдете можливість бути там із своєю паствою. Дуже дякую вам!

Владика Климент: Я вам дуже дякую за підтримку, Рефат-ага. Я можу сказати лише одне: я з Криму живим нікуди не поїду, навіть, якщо вони все в мене відберуть. З Божою допомогою, я знаю, що робити далі, і як я це буду робити. Це принципове питання. Я - корінний кримчанин, моє коріння в Криму. В мене немає іншого коріння. Досить Архангельська, де було знищено половину моєї родини, досить Уралу, куди в 1944 році вони були вислані, я звідси не поїду, якби їм не хотілося. А всім вам я дуже дякую за підтримку. В мене є одне цікаве запитання - як вони будуть збивати хрести з фасаду приміщення? Коли пішли всі ці духовні центри, і на першому поверсі ми зробили каплицю Христа Спасителя, я повісив хрести на стінах. І мені дуже цікаво, як буде виноситися це церковне майно і як будуть збиватися хрести. Я думаю, що світу, якщо таке буде, теж буде дуже цікаво подивитися.

Рефат Чубаров: Дорогий Владико, я розумію, як Ви тут щиро говорите, але у нас у, кримських татар є таке прислів'я: коли ведмідь хоче з'їсти свою дитину, він її обмокує в бруд та називає іншим ім'ям. Ось ті нелюди, які прийшли на нашу з Вами кримську землю, для того, щоб знести хрести, які для Вас і для інших віруючих є святими, вигадають виправдання, і знесуть їх, щоб укріпити свою окупаційну «владу».

Валентина Самар: Молитимемо Бога, щоб це не сталося, але ми пам'ятаємо, що не така далека історія, коли вони ці хрести і валили, і палили, ганьбили і віру, і людей, знищували цілі культури і цілі народи. Владико, дякуємо Вам за цю розмову, за те, що Ви там є, і кріпите нас у вірі. Дай Бог Вам міцного здоров'я, і будемо молити Бога, щоб все минулося.

Архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент Фото: Facebook Валерий Балаян

Владика Климент: Дякую всім за підтримку, за таку щиру розмову. Я всіх люблю і сумую за вами.

Валентина Самар: Людям, які залишились в Криму, і які мешкають тут, здається, що ще один рівень нашого захисту упав. Ще одна сторінка нашої історії перегортається не на нашу користь. 

Рефат Чубаров: Поки там окупаційна влада, і це гірка правда, ми не зможемо повпливати на поведінку окупанта, щоб вони не чіпали наших людей, щоб вони не порушували прав людини. З цим треба погоджуватися, тому спасіння тих людей, які не приймають окупацію, а таких переважна більшість в Криму, в тому, щоб якомога скоріше знесилити Росію та змусити її сісти за стіл переговорів по всьому блоку питань, пов’язаних з її агресією проти України. Я розумію, що те, що я зараз говорю, не гріє тих, хто там зараз в Криму. Але люди мають знаходити собі таку форму поведінки, яка би менш всього притягувала би до них репресії. Ми побачили на багатьох людях в Криму, що співпраця з окупантом в Криму та поклоніння їй не рятує тих, в кого є бізнес, хто працює в громадській, творчій роботі або в політиці. Якщо окупанти не приймають тебе, як людину, не приймають твою творчість або дії, незважаючи на те, ти пішов до них вклонитися чи ні, вони тебе знищать. Це правда. Тому людям потрібно надалі зберігати гідність і триматися, наскільки це можливо, подалі від цієї окупаційної влади і тих, хто їх обслуговує. В деяких сферах це не зовсім можливо, але не треба переходити якусь межу.

Я просто закінчу тим, що в нас відбувалося на Курбан Байрамі. Курбан Байрам та Ураза-Байрам – це два наших свята, куди люди приносять в жертву тварин, вони збираються, святкують. І окупанти поставили жорсткі умови: жодного кримськотатарського прапору. Або може бути тільки з російським. Наші люди вийшли без прапорів взагалі. Деякі почали критикувати один одного. Але я сказав: там, куди ви не можете не зібратися, але вас змушують брати російські прапори, краще йдіть без прапорів, але не беріть російські в жодному випадку. В деяких місцях люди взяли російські прапори, щоб повісити кримськотатарські. Цього не потрібно робити. Люди мають там знаходити такі ніші, щоб окупанти розуміли, що то не їхні люди.

Андрій Щекун: В нас є історія боротьби українців в радянські часи, був свій президент і уряд в екзилі. І ті люди, які виїжджали з Радянського Союзу, вели боротьбу в різних країнах світу, це і Канада, і США, і Австралія, і Німеччина.

Я вважаю, якщо хоча б 10% з тих 30 тисяч кримчан, які за офіційною статистикою міністерства соціальної політики переїхали на материк, а їх набагато більше, не будуть залишати питання Криму, а діяти, як це робить Меджліс кримськотатарського народу, як це роблять проукраїнські активісти, то ми все одно рано чи пізно повернемо Крим.
Головне – працювати. І навіть це розслідування (нападу на храм УПЦ КП та владику Климента - ред.), які ми провели швидше, ніж органи державної влади із зафіксуванням прізвищ, надання інформаційного приводу, є дуже важливими. Це показує кримчанам, що ми їх не покидаємо.

Рефат Чубаров: Є такі форми поведінки, де вам немає чого боятися, і вони вам нічого не зроблять, але цим ви укріпите себе і піднімете дух тих, хто зараз за гратами.

11 вересня заступнику голови Меджлісу Ахтему Чийгозу будуть оголошувати вирок. Я дуже би просив тих, хто живе в Криму, приходьте під будівлю «Верховного суду Криму». Головне не беріть з собою плакатів, щоб це не було схоже на мітинг. В стінах цього «суду» Ахтему Чийгозу будуть оголошувати вирок, на жаль, це буде великий термін. Тому ми маємо в той день підтримати один одного.

Валентина Самар: Там скажуть, що вам легко радити, сидячи тут. Але, поза тим, загадайте: як тільки ми ставали єдиними, коли нас ставало більше, будь-які питання вирішувалися по-іншому, ніж хотіли ті, хто це планував. Мені наприклад, дуже боляче, коли на засіданнях по справам Миколи Семени, Володимира Балуха ми бачимо дуже мало людей. Хоча ми розуміємо, скільки українців, друзів та колег могли просто прийти і підтримати. Нам би дуже хотілося бути поруч.

Були питання, чому не відкривається кримінальне провадження за напад на Собор Святих Рівноапостольних князів Ольги та Володимира, чому не було відкрите провадження за напад на Владику Климента. Я подзвонила в прокуратуру Криму, і можу вам сказати, що справа по порушенню прав, які стосуються і УПЦ КП, і Владики, вже є. Просто туди додався ще один цей епізод. Вона розслідується, і вже є і прізвища людей, які будуть відповісти за це. Рано чи пізно ці справи дійдуть до суду. І найближчим часом ми побачимо дуже багато і оголошених підозр, і оголошених в розшук, і в міжнародний розшук через Інтерпол. Чекаємо на днях ці новини.

Рефат Чубаров: У нас дійсно прокуратура АРК і прокурор є дуже активними, але проблема є в іншому: дуже багато випадків в Криму, коли людей репресують, а ми про це не знаємо, і люди бояться говорити. Тому я би просто просив: нехай люди просто нам повідомляють, що з ними трапилося, а ми вже будемо за них подавати ці заяви. Нехай люди не думають, що немає від цього користі. Прийде час, і кожне досьє на кожного злочинця запрацює. Так було в історії не раз, і так буде. І ті, хто там здійснює злочини, неважливо, чи кримські люди, чи ті, хто прийшов з материка з Росії, мають знати про те, що всі будуть покарані.

Валентина Самар: Ми часто бачимо, як так звані «керівники Криму» кажуть, що їм байдуже до кримінальних проваджень та санкцій щодо них, що вони їх не бояться. Поза тим, ми бачимо, що вони вже нікуди виїздити не можуть. А по-друге, повіцрте, вони дуже бояться цих кримінальних справ та українських вироків судів. І я по секрету скажу: два досить відомих персонажа «кримської весни» і фігурантів багатьох проваджень вже найняли адвокатів, які вже намагаються сьогодні ознайомитися з кримінальними справами, які скоро підуть до суду. Тому всі ці їхні заяви – це гра на публіку. Насправді, ці люди бояться і національних українських, і міжнародних судів.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine