Алена Лунева: Реинтеграция территорий должна начинаться с людей

Публикации
Алена Лунева, менеджер по адвокации Центра информации о правах человека Фото: investigator.org.ua

Почему политики позволяют себе игнорировать проблемы внутренних переселенцев и жителей временно оккупированных территорий? Что нужно и можно сделать для этих категорий украинских граждан уже сейчас, чтобы они имели хоть какие-то основания доверять украинской власти и политикам? Сколько народу уже воспользовалось упрощенной процедурой изменения места голосования? Об этих и других вопросах говорим с Аленой ЛУНЕВОЙ, менеджером по адвокации Центра информации о правах человека, в программе «Вопрос национальной безопасности» (проект Центра журналистских расследований, эфир ТРК Черноморская).

Валентина Самар: Альоно, щоб взяти участь у голосуванні, мешканцям тимчасово окупованих територій, згідно з законом, треба змінити адресу голосування. Статистика говорить, що в Україні понад 1,5 мільйони внутрішньо переміщених осіб, в основному з Донецької та Луганської областей. Але, як свідчать дані Центральної виборчої комісії, на сьогодні свою адресу для голосування змінили близько 1,5 тисячі мешканців Автономної Республіки Крим і Севастополя, з Донецької області приблизно 18 800 тисяч, з Луганської — 8 600, і не факт, що всі вони з тимчасово окупованих територій. Тобто назагал це менше 30 тисяч з півтора мільйона.

Альона Луньова: Не півтора, а мільйон триста тисяч зараз, але все одно, дійсно, доволі низький показник. Проте ми очікуємо, що ближче до дати Х – 25 березня, коли закінчиться можливість змінювати місце голосування, людей, що скористалися таким правом, буде більше, в тому числі, з окупованих територій. Реєстрація на тимчасово окупованій території дає право змінювати місце голосування без додаткових документів, які потрібні для людей, які просто переїхали в інше місце. Вони для зміни місця голосування повинні надати документ, що підтверджує обставини зміни місця голосування. Для внутрішньо переміщених осіб і осіб, які мають зареєстроване місце проживання на території окупованого Криму чи частини Донецької та Луганської областей, яка є тимчасово окупованою, такого додаткового документу не потрібно, достатньо тільки реєстрації місця проживання. Я впевнена, що кількість збільшиться.

Валентина Самар: Люди просто відкладають на останні дні?

Альона Луньова: По-перше, так, а по-друге, я думаю, що це ще пов’язано із загальним рівнем електоральної активності, просто ніхто не перераховує інших виборців. Ми всі дивимося на те, що переселенці змінять місце голосування, або не переселенці, зараз біля 50 тисяч змінили місце голосування, і 28,8 тисяч людей – з окупованих територій, тобто близько 20 тисяч – це все ж таки люди, які переїхали в межах країни і просто змінюють місце голосуванн. Я думаю, що це ще й загальний рівень електоральної активності, який, напевно, на цих виборах не буде високий.

Валентина Самар: Тут вже дорога з двома трафіками: виборці із окупованих територій не беруть активної участі в політичній кампанії, політики ігнорують ту проблематику, яка є у внутрішньо переміщених осіб чи громадян України, які все ще мешкають на окупованих територіях. Як досягнути взаємності?

Альона Луньова: Це складне філософське питання. Дуже важливо говорити про те, що мешканці окупованих територій і внутрішньо переміщені особи майже для жодного кандидата в президенти не є цільовою групою. Коли ми говоримо, що влада боїться давати право голосувати переселенцям на місцевих виборах, зазвичай депутати в кулуарах кажуть, що це через те, що вони можуть голосувати непередбачувано. Але це наслідок того, що для цих виборців політики дуже мало роблять. І депутати, і політики, які балотуються у президенти України, а через деякий час намагатимуться стати парламентарями в новому скликанні Верховної Ради, дуже мало уваги приділяють питанням внутрішньо переміщених осіб і мешканців тимчасово окупованих територій через складність цих питань. Навіть якщо проаналізувати програми кандидатів на пост президента, там дійсно дуже мало що стосується і внутрішньо переміщених осіб, і тимчасово окупованих територій.  

Валентина Самар: Ви аналізували передвиборчі програми кандидатів, я так зрозуміла. Чия з них програма найбільш повна з цієї точки зору, і хто взагалі проігнорував питання внутрішньо переміщених осіб і мешканців окупованих територій? В нас є підрахунки, що в програмах тринадцяти кандидатів в президенти взагалі не згадується слово «Крим» з різних причин.

Альона Луньова: Я думаю, тут не тільки згадки треба рахувати, а й те, що згадують кандидати в своїх програмах. Я б говорила про загальну тенденцію, що це загальні фрази, типу «реінтеграція», «деокупація», «допомога», «підтримка», «звільнення політв’язнів», але без конкретних запропонованих кроків. В нас прийнято серед політиків не завжди відповідати за свої слова. Але є дражливі питання, наприклад, прямих перемовин: чи будуть політики заради поліпшення добробуту мешканців окупованих територій йти на прямі перемовини, або не будуть. І ці гострі питання треба ставити кандидатам під час дебатів — я сподіваюсь, що буде така можливість. Оскільки, коли кандидати кажуть: ми будемо деокупувати територію, або будемо налаштовувати діалог з мешканцями окупованих територій – і все, більше на цю тему нічого в програмі немає, то виникає питання: яким чином ми будемо налаштовувати діалог, між ким і ким, як це взагалі кандидат собі бачить?  Хочеться запитати в кандидата, що він має на увазі і як він планує це робити?

Валентина Самар: Ми теж запитуємо, і не тільки ми – багато громадських організацій, є кілька ініціатив, які ставлять ці питання. Але я хочу зупинитися на законодавчому забезпеченні прав, які існують. Як правило, перед виборами виникають теми про те, щоб забезпечити права громадян на окупованих територіях. Ми згадували, як в минулі роки громадські організації, кримські, наприклад, виходили з ініціативою, щоб законодавством були передбачені спеціальні дільниці близько до межі з Кримом, забезпечувався приїзд людей тощо. Цього року тиша, але поза тим законодавчо створена можливість брати участь у голосуванні. Та ніхто не подумав про те, що цю процедуру потрібно буде проходити двічі. Тобто, щоб змінити адресу голосування, треба мінімум за 5 днів до виборів приїхати для процедури зміни адреси, потім знову приїхати в день голосування, або перебувати тут цілий тиждень. Крім того, вже зрозуміло, що буде другий тур, і цю процедуру людям потрібно проходити знову. Це дуже дорога і незручна процедура, якщо брати до уваги, що КПВВ в нас так і не облаштовані. Чи робилися якісь спроби зробити цю процедуру простішою?

Альона Луньова, менеджер з адвокації Центру інформації про права людини Фото: investigator.org.ua

Альона Луньова: Є різні рівні можливості регулювання цих питань. Є законодавчий рівень, але наразі ЦВК має можливість і без законодавчого врегулювання спростити процедуру. Це стосовно однієї заяви на обидва тури. Зараз існує заява: «прошу змінити місце голосування…», і там достатньо зробити приписку: «у разі другого туру прошу зареєструвати мою адресу для голосування за адресою, що була у першому турі». Це можна було зробити, і до речі, громадські організації, зокрема й наша, зверталися до Центральної виборчої комісії з пропозицією ще спростити процедуру. Вона і так спрощена, порівняно з трудовими мігрантами, проте ми просили, щоб ЦВК запровадила електронну заяву, тобто можливість подати заяву через кабінет виборця. Адже потрібно виїхати не менш ніж за тиждень, і виїхати двічі, а це дуже дорого. Треба, щоб людина була дуже мотивованою, щоб перетинати КПВВ та лінію розмежування для того, щоб отримати можливість подати заяву, а потім ще раз їхати голосувати. Плюс це ризики для безпеки, 31 березня можуть бути провокації, може бути затримка руху…

Валентина Самар: Або просто фіксація людей, які їдуть в ці дні для того, щоб занести їх у списки якихось неблагонадійних, тобто ризик є суттєвий. Отже, вас не почули в ЦВК?

Альона Луньова: На жаль, ні.

Валентина Самар: Давайте будемо говорити чесно про те, чому законодавець і кандидати в президенти так холодно ставляться до виборця, який живе на окупованих територіях і який звідти евакуювався. Донбас і Крим – це не виборець нинішньої коаліції, не виборець нинішнього президента України, окрім політичних українців і кримських татар. Чесно також варто сказати, що владі немає про що звітувати в контексті того, що вона зробила для деокупації Криму і Донбасу, немає тих меседжів, які вона може сьогодні послати на окуповані території.

Альона Луньова: Вони були б, якби були дії. Насправді, громадські організації, які працюють з людьми, здатні запропонувати владі зробити десяток кроків, які можливо було б реалізувати до виборів. Для цього не потрібні шалені ресурси, а потрібна політична воля і розуміння стратегії. Бо якщо ми говоримо, наприклад, про освіту, ми ж можемо говорити про освіту й для мешканців окупованих територій. Про спрощення порядку вступу у виші, не певного переліку, а у всі навчальні заклади України. Про створення адміністративної процедури реєстрації фактів народження і смерті, не робити її судовою, як вона є зараз, а спростити до адміністративної. Можна організувати виплати пенсій мешканцям окупованих територій.

Питання в тому, що ці кроки вимагають певних виплат із державного бюджету, але ці виплати і так мають бути. Тобто, це не щось додаткове чи бонусне для мешканців окупованих територій, хоча держава повинна запроваджувати певні позитивні дії щодо них. Але держава не вважає людей, які живуть на окупованих територіях, активними громадянами, як інші групи, на які прийнято звертати увагу. Коли ми бачимо, що Міністерство юстиції блокує створення адміністративної процедури реєстрації фактів народження і смерті мешканців окупованих територій, але при цьому запроваджує дуже класні сервіси для реєстрації дітей в пологових будинках, то на це є гроші, ресурси і бажання, а на інше немає ані грошей, ані бажання. Так не повинно бути. В цих ситуаціях дуже важко говорити, що це питання тільки грошей. Це питання відсутності стратегії, бачення того, як ми хочемо бачити Крим, як ми хочемо бачити окуповані території Донецької та Луганської областей. Де реінтеграція? Вона повинна починатися з людей, до яких ми можемо дістатися, а це внутрішньо переміщені особи.

Валентина Самар: Не так давно відбувся захід у Верховній Раді, присвячений п’ятій річниці агресії Російської Федерації проти України, під час якого представники і влади, і опозиції, і кандидати, і їхні довірені особи могли б дуже багато почути про кримську проблематику. Ви теж мали з Ольгою Скрипник виступати на ньому та розповідати про права людини на окупованих територіях. На жаль, вас викреслили з програми і взагалі цей захід перетворився на передвиборчій захід одного з кандидатів на прізвище Порошенко. І низка правозахисних організацій, що об’єдналася в громадські ініціативу «Почуй Нарешті Виконай», серед них і ваша організація, склали перелік найбільш гострих  питань, з якими стикаються мешканці окупованих територій Криму і Донбасу, і запропонували всім кандидатам ознайомитися з цим переліком. Ви наразі чекаєте відповіді?

Альона Луньова: Ми чекаємо відповідей. Почали їх потроху отримувати —  наприклад, отримали відповідь від Тарути, і це перша відповідь. Звичайно, це не всі проблеми, частина проблем залишається поза увагою, але ми говоримо про те, що необхідно скасувати закон про ВЕЗ «Крим», що необхідно запровадити адміністративну процедуру реєстрації фактів народження і смерті, ми кажемо про спрощення механізмів перетину адміністративного кордону з Кримом і лінії зіткнення в межах Донецької і Луганської областей, скасування цих дискримінаційних порядків, в яких є перелік дозволених товарів замість переліку заборонених, як того вимагають і громадські організації, і здоровий глузд. Також ми кажемо про виборчі права. Ми запитали в супровідному листі, що кандидати думають з приводу цих питань, і потім виклали нашу позицію, оскільки вважаємо, що кандидати, які дуже мало уваги приділяють мешканцям окупованих територій і внутрішньо переміщеним особам, просто не обізнані в проблемах, з якими стикаються люди. Ми дуже хотіли б, щоб програми кандидатів – і кандидатів на пост президента, і кандидатів у нову каденцію Верховної Ради України – були більш обізнані в питаннях, які стосуються їхніх виборців. А це їхні виборці, які мають право голосувати і можуть голосувати, які їх будуть обирати дуже скоро. І ми сподіваємося, що кандидати будуть реагувати на ці питання. Це не питання «чий Крим», це питання, які стосуються людей, а ми вважаємо, що мешканців окупованих територій і тих, які виїхали з окупованих територій, майже 6 мільйонів. Це дуже велика частина громадян України, які потерпають від наслідків конфлікту і яким мають приділяти додаткову увагу. Тому ми закликаємо і кандидатів на пост президента, і майбутніх депутатів це робити.