После оккупации Крыма Россия не просто захватила территорию и установила свой контроль над полуостровом – она сразу начала оформлять ограбленное имущество в своих реестрах и регистрах. Одними из первых трофеев стали крымские порты и их имущество, включая суда портофлота. Для управления украденным добром оккупационное правительство в Крыму создало предприятие «Крымские морские порты». Но западные и украинские санкции постепенно накрыли и порты, и предприятие. А в июле 2014 года все крымские порты были объявлены правительством Украины закрытыми для судозаходов. Это ограничение стало одним из пунктов крымских санкций ЕС, поэтому тысячи торговых судов и туристических лайнеров забыли дорогу в Крым.
У 2022-му році під окупацією опинилася вся інфраструктура портів українського Надазов’я, серед яких ключові — Бердянськ та Маріуполь. Азовське море російський диктатор Путін теж вирішив привласнити, оголосивши «внутрішнім морем Росії». Як вислизнути з-під міжнародних санкцій, застосованих до кримських та азовських портів, щоб вільно розпоряджатись краденим майном? Як убезпечити збагачення на розпилі мільярдів рублів, що виділяються на відновлення портів для військової логістики та вивезення продукції з окупованих територій? Схема очевидна: крадені і підсанкційні активи треба сховати у іншу структуру, яка ще не потрапила у чорні списки. Тобто, вкласти порти у ще одну “матрьошку”, яка буде чистим контрагентом для операторів вантажів.
З шафи витягли юрособу, про існування якої мало хто здогадувався, з довжелезною назвою — «Научно-исследовательский и конструкторский институт испытательных машин, приборов и средств измерения масс». Коротка назва — абревіатура — “НИКИМП” . Установа була заснована у Москві ще у 1993 році міністерством промисловості РФ і тихо конала: у 2021-му Росимущество розпочало її ліквідацію.
Аж раптом восени 2022 року ліквідація скасовується, підприємство передається в управління Росморречфлота, його юрадреса “переїжджає” з Москви в Сімферополь, а підприємство стає новим “контейнером” для крадених українських портів. В управління “НИКИМП” віддали працюючі порти Керчі, Феодосії, Севастополя та напівживі порти Маріуполя та Бердянська, разом з їхнім майном, послугами і повноваженнями щодо відновлення та розвитку.
У структурі “Морских портов Крыма” передбачливо залишили “мертвий” Ялтинський морський торговельний порт з усіма його портопунктами і причалами від Форосу до Судака, який цьогоріч “продали” структурі Аркадія Ротенберга, та порт Євпаторії, який також виставили на продаж.
«НИКИМП» охоплює всі напрямки діяльності і послуги портів. Спершу підприємством керували ставленики з Москви та Новоросійська. А цього року директором призначили кримського колаборанта Миколу Зеленкевича.
Колаборант Микола Зеленкевич, в.о.директора “НИКИМП”, що управляє експропрійованими кримськими і азовськими портами. Фото: соцмережі
У 2013 році він виконував обовʼязки директора Керченського морського торгового порту, радо зустрів російську окупацію, став “депутатом” незаконної міськради Керчі. Кілька років Микола Зеленкевич очолював філію підприємства «Крымские морские порты”, а потім вислужився до посади гендиректора. Жалівся, як сильно заважають санкції:
“Щодо портів у Криму: досить складно розвивається цей напрямок, тому що основним видом діяльності був саме експорт. З урахуванням санкцій, застосованих з особливим акцентом до портової діяльності в Криму, обсяги [експорту] впали різко”, — казав Зеленкевич в інтервʼю кримським пропагандистам.
Керченську філію очолив ще один колаборант — Роман Романов, який до окупації Криму майже 10 років займав посаду керівника установи “Керченський район Держгідрографії”. А в 2014-му окупанти призначили його виконувачем обовʼязків “голови” Керчі. Крім власне інфраструктури морських торговельних портів “Феодосія”, “Керч” та Керченського рибного порту, цій філії віддали поромну переправу «Керч – Кавказ», пороми, буксири і вокзал.
Роман Романов (крайній ліворуч на передньому плані), колаборант, керівник Керченського філіалу НИКИМП. фото: kerch.com.ru
Маріупольську філію очолює Григорій Соболевський, який до окупації займав досить високу галузеву посаду — був головою Державної інспекції України з безпеки на морському і річковому транспорті. Після незаконної анексії Криму — на службі РФ. У 2023-му «обраний депутатом» від “Единой России” в окупаційній міськраді Маріуполя СБУ повідомила підозру за колабораційну діяльність (ст. 111-1 ККУ).
Григорій Соболевський, колаборант, керівник Маріупольського філіалу НИКИМП. 2023 рік. Фото: соцмережі
Однак про притягнення Соболевського до відповідальності за незаконну діяльність на керівних посадах у Маріупольському порту наразі нічого не відомо, хоча наслідки — і в плані сприяння РФ на окупованій території, і в плані завдання шкоди Україні — незрівняно більші, ніж кнопкодавство в окупаційній міськраді.
У Бердянську філію “НИКИМП” очолює Володимир Стельмаченко. До 2022 року — заступник начальника служби безпеки мореплавства у порту.
Володимир Стельмаченко, окупаційний «керівник» Бердянського морського порту. Фото: «ВКонтакте»
У 2023 році український суд заочно засудив Стельмаченка до 10 років позбавлення волі. Під його керівництвом з червня 2022 року із захопленого порту росіяни викрали майже 150 тисяч тонн пшениці на загальну суму понад 30 мільйонів доларів.
Така собі кримінальна вертикаль із колаборантів, “перевірених” російською окупацією.
Вони є безпосередніми виконавцями політики РФ щодо вивезення ресурсів з України, легалізації краденого майна та організації логістики для окупаційної армії. Найбільш показовим у цьому сенсі є філіал у Севастополі — саме там розташований головний пункт вивантаження зерна, викраденого з тимчасово окупованих територій півдня України.
Карантинний сертифікат на зерно з ТОТ Запорізької області, доставлене на Севастопольський філіал НИКИМП. Фото: kiborg.news/
Саме його адреса — вул. Рибалок 5-1, Комишова бухта — вказана в сертифікатах на вантажі, які незаконно експортуються через порти Севастополя.
Попри санкції, введені щодо кримських портів, «НИКИМП» продовжує робити на їхньому майні гроші. У 2025 році підприємство розпродало низку суден з портофлотів Керчі та Феодосії, зокрема, «Иван Кожухарь», «Уверенный», «Юрий Гарнаев», «Рейд», «Водолей-9». Частину виставили на аукціони: «Шторм», «Иван Красносельский», «Краб», «Федор Котов» та інші. Прозорість торгів — нульова: офіційний сайт не повідомляє навіть про переможців.
Судно “Юрий Гарнаев”. Фото: MarineTraffic
Попри продаж краденого українського майна, НИКИМП не покриває власні витрати, воно отримує субсидії із федерального бюджету. У 2024 році підприємству мало надійти 5 млрд. 700 млн рублів субсидії для роботи переправи, а цього року сума збільшилась на три мільярди. Щедрість, звісно ж, в першу чергу повʼязана із військовою складовою діяльності портів на окупованих територіях, тобто — з військовою логістикою. І витрати будуть рости, а незаконна діяльність у портах — розширюватись. У бюджетному плануванні на 2026–2030 роки передбачене системне фінансування роботи Керченської переправи та повноцінне відновлення портів Маріуполя і Бердянська.
Як і будь-яке підприємство, що створюється Росією для розпорядження краденим українським майном на окупованих територіях, НИКИМП швидко перетворилось на корупційну годівницю для російських чиновників, бізнесменів та колаборантів. Із п’яти найбільших постачальників робіт, послуг та товарів для НИКИМП щонайменше дві компанії цього року потрапили під слідство російських силовиків через виявлені корупційні оборудки.
У вересні цього року московський суд арештував Сергія Бейма, «бензинового короля» Криму, співвласника групи компаній «ТЕС», та Марину Пяткову, керівницю однієї з фірм групи — ТОВ «Аврора». Їх обвинувачують у масштабному розкраданні грошей на поставках пального для Керченської поромної переправи. Розпорядником цих грошей був «НИКИМП», однак про притягнення до відповідальності когось із його керівників не повідомляється.
Сергій Бейм та Марина Пяткова у Басманному районному суді Москви, 25.07.2025. Фото: t.me/moscowcourts
Під арештом з вересня знаходиться і Сєргєй Васільєв, уже колишній гендиректор ще одного топового постачальника НИКИМП — компанії «ОБЛ-Шиппинг», що входить до групи “Оборонлогистика”. Ця транспортно-логістична група, що спеціалізується на морських перевезеннях військової і спеціальної техніки, визначена урядом РФ єдиним виконавцем на закупівлях Міноборони в окупованому Криму і Калінінградській області Росії.
Цього року НИКИМП витратив понад 2,5 мільярда рублів на оренду теплоходів «Мария», «Лаврентий» і «Панагия». Слєком РФ підозрює Васільєва у шахрайстві в особливо великих розмірах на закупівлях цих послуг. При цьому склад інкримінованого злочину чомусь не розголошується, що може свідчити про секретний характер інформації.
На четвертій позиції у рейтингу найбільших постачальників НИКИМП — фігурант наших розслідувань — судноплавна компанія «Аншип», що входить до групи “АнРуссТранс” і належить “поромнику окупації” “Алєксандру Аннєнкову. Його судна забезпечували перекидання російських військ та казаків у Крим з перших днів окупації 2014-го року.
Уражене судно PORT OLYA-4. Фото: соцмережі
П’ятий найбільший постачальник НИКИМПа — компанія «МГ-Флот» — неодноразово фігурувала у розслідуваннях як частина «піратського флоту» РФ в Азовському морі. Судна компанії, що належить Джамалдіну Пашаєву з Дагестана, перевозять військові вантажі. Зокрема, і деталі з Ірану для виробництва безпілотників Shahed для заводу в особливій економічній зоні “Алабуга”, які доставляють Каспійським морем.
14 серпня 2025 року судно PORT OLYA-4, завантажене комплектуючими до БпЛА типу «Shahed» та боєприпасами з Ірану, було уражено Силами оборони України в порту Оля в Астраханській області.
Отже, НИКИМП — “Научно-исследовательский и конструкторский институт испытательных машин, приборов и средств измерения масс” — це обхідна доріжка навколо західних санкційних режимів. Стара непомітна юридична особа раптом перетворилася на головного розпорядника крадених портів і їхнього майна. Під вивіскою інституту вимірювальних приборів Росія централізувала управління окупованими українськими портами на Чорному та Азовському морях й завела туди сотні контрактів та мільярди з держбюджету, які працюють на війну проти України.
При цьому щодо підприємства «НИКИМП» та його російських очільників не застосовано жодних санкцій — ні українських, ні Європейського союзу, ні США та інших країн.
