Ті, що зникли за Крим

Блоги

Анексія Криму вимірюється не лише в квадратних кілометрах і грошах, як це зараз намагаються подати деякі європейські політики. Це ще і людські долі, розтоптані Кремлем разом з міжнародним правом. 

Протести проти окупації були жорстко придушені навесні 2014-го. Насильницькі зникнення, катування, обшуки, погрози, кримінальні переслідування – кримський спротив триває досі. 

Україна четвертий рік бореться за звільнення тих, хто потрапив у полон. Когось вдається витягнути – в Київ через Туреччину переїхали кримськотатарські лідери Ахтем Чийгоз і Ільмі Умеров, яких відпустили. Про зниклих безвісти згадують рідше, ніж про політичних в’язнів. Ми підготували спецпроект «Ті, що зникли за Крим» – серію журналістських розслідувань про активістів, які протистояли окупаційній владі під час «кримської весни» – і зникли. 

За даними української громадської організації «Крим SOS», з 43 зниклих протягом 2014-2016 років шість людей було знайдено мертвими і ще 18 не знайдені і вважаються зниклими безвісти. 

Коли проект «Ті, що зникли за Крим» уже готувався до публікації, стало відомо, що мертвим знайшли Лемара Алядінова, уродженця Узбекистану. Влітку 2014 року він приїхав в Крим до родичів, потім підзаробляв в Ялті, а вже в серпні 2014-го перестав виходити на зв’язок. Про це зникнення відомо мало, важко судити, чи має воно політичне підґрунтя. 

Про тих, хто опинився в неволі, час від часу з’являються хоча б якісь новини. Про зниклих – жодних звісток. 

За три з гаком роки було лише дві серйозні публікації на тему зниклих безвісти в Криму: це серія матеріалів «Без суду і слідства» на сайті на сайті «Крим.Реалії», а також звіт організації «Крим SOS» «Насильницькі зникнення в Криму за період анексії Російською Федерацією. 2014-2016 роки». 

Ось календар зникнення людей в процесі окупації Криму в березні-травні 2014 року. На тимчасовій шкалі позначені жертви викрадень: ті, хто повернувся, ті, кого до цього часу чекають, і ті, хто не повернеться уже ніколи. Усі ці викрадення абсолютно точно пов’язані з окупацією Криму. Всі ці дуже різні люди по-своєму чинили спротив.

 

Ми провели детальне розслідування кількох насильницьких зникнень 2014 року (на схемі вони позначені червоним). 

Ми також намагались розібратися в тому, чому одних зниклих звільнили з полону, інших знаходили мертвими, третіх судили, а хтось поки що так і не повернувся і не дав про себе знати. 

 
— Яку загрозу несли для окупаційної влади активісти, що зникли безвісти?
— Куди ведуть сліди?
— Що роблять правоохоронці, влада, родичі зниклих, щоб їх знайти? 
 
Справа №1
Мешканець Сімферополя.
Активіст «Українського народного дому», координатор спротиву в Криму.
Зник 26 травня 2014 року
 
Вік: 37 років
 
За кілька днів зник також його товариш Сейран Зінедінов.
Знав, що за ним стежать. Змінював квартири.
 
— Чому не відбувся анонсований обмін Тимура?
— Що відомо про об’єкт, на якому було зафіксованого сигнал мобільного його товариша?
 
 
 
Справа №2
Черниш Василь Володимирович
 
Вік: 39 років
Активіст Автомайдану. Колишній співробітник СБУ. Учасник українського спротиву в Криму. Мешканець Севастополя.
Зник 15 березня 2014 року в Севастополі
 
Сусідка бачила, як Василя виводили з дому люди в формі.
 
— Чому Черниша не було внесено до списків на обмін, на відміну від інших автомайданівців?
— Чи причетні до його зникнення колишні колеги з СБУ?
 
Справа №3
Бондарець Іван Андрійович
Вік: 27 років
Ващук Валерій Васильович
Вік: 32 роки
Робітники родом з Рівненщини. 
Учасники Самооборони Майдану.
Зниклі 7 березня 2014 року
Коли їхали потягом із Києва до Сімферополя. Перед зникненням повідомили рідних про своє затримання на сімферопільському вокзалі.
— Навіщо Валерій та Іван їхали до Криму? 
— Хто повинен був їх зустрічати?