Как Ермак публично выворачивает сущность власти наружу.
Возвращаясь к важности контекста. Куда пошел реализовываться профессионально и ценностно отставной глава ОПУ с пятилетним стажем Андрей Ермак? В наиболее токсичную и нереформированную среду — Национальную ассоциацию адвокатов Украины, пишет в Facebook Инна Ведерникова, редактор отдела политики издания ZN.UA.
І йдеться не про повернення в професію як таку. Йдеться про повернення в систему. Закриту, ієрархічну, таку, що вбиває на корені все нове і чужорідне. Таку, що продовжує шкодити — і в конкретних судах, і в державі загалом.
Систему, яка не збирається поступатися ні реформі, ні закону.
Якій байдуже до ЄС, але яка намагається замилити партнерам очі фейковими звітами і презентаціями.
І тепер — очевидно — з допомогою Єрмака.
Це червоний сигнал.
Бо людина завжди повертається туди, де їй органічно. Туди, де її правила гри — не виклик, а норма.
Чому Єрмак, повернувшись до адвокатської діяльності, не пішов до реформаторів? Не став частиною змін? Не спробував вплинути на очищення професії?
Тому що НААУ, Ізовітова і Ко — це його середовище.
І йому в ньому комфортно.
А далі — головні питання.
Що Андрій Борисович робив у владі?
Яку саме модель він там будував? І чому так за неї тримався — і продовжує триматися навіть поза посадою?
Відповідь на ці питання не в порожніх заявах («Я піду на фронт!»). Вона — в середовищах, які людина обирає.
І в тому, куди вона реально повертається.
Тому все — на долоні. Навіть без підозри НАБУ.
Бо підозра — це епізод, який доводять правоохоронці (дуже сподіваюся, що доведуть).А публічний вибір людини — це система її світогляду, яка створює умови для появи таких епізодів.
Але найтонше тут інше.
Це не лише про Єрмака.
Це і про Зеленського.
Цю систему влади вони будували разом, і в ній уже є «епізоди» — Баканов, Міндіч, Галущенко, Чернишов, Шурма, Єрмак… Далі буде.
Бо це не про окремі прізвища.
Це про інкубатор, який їх створює і відтворює.
І дивимося ми це документальне кіно — під час війни, яка множить контекст і відповідальність за рішення — у рази. Але цей тягар ці люди не несуть. Мчать по життю налегко. Навіть керуючи державою.
P.S. Історія з військовим омбудсменом Ольгою Решетиловою, яка на фото «тисне руку» давній соратниці Медведчука пані Ізовітовій, — це теж про контекст, незнання якого може серйозно зашкодити репутації.
