Выезд с временно оккупированных территорий остается рискованным процессом, который усугубляется усилением контроля со стороны российских военных, блокировкой в едином воздушном окне в свободный мир — аэропорта Шереметьево и информационной изоляцией. Враждебная пропаганда агрессивно утоляет украинцам ВОТ, что за российскими блокпостами им не стоит ожидать никакой помощи.
Между тем, в Украине работает целая сеть организаций, которые помогают уехать из оккупации и поддерживают переселенцев и переселений на подконтрольной территории. Благодаря SaveUkraine, являющейся частью сети Bring Kids Back, был спасен и 21-летний парень из оккупированной Запорожской области. Центр журналистских расследований на примере его истории расскажет о том, как происходит спасение из оккупации.
Мешканець Енергодара Данило (ім’я змінене з безпекових питань) на початок окупації тільки но вступив до українського вишу. Батьки не були готові виїздити чи вивозити на вільну територію Данила та його молодшого братика, що навчався у школі. А сам хлопець не мав ресурсів, щоб виїхати і жити самостійно.
“Спочатку чекав на деокупацію і надіявся, що може і не доведеться покидати дім. Пройшло рік — півтора і стало очевидно, що на швидке звільнення розраховувати не варто. До того ж закрили пункт пропуску у Василівці, а маршрути через інші країни виглядали складними, дорогими і незрозумілими. То я старався якомога рідше виходити з дому, не афішував, де я навчаюся, чим займаюся. Завдяки цьому вдалося уникнути військового обліку та інтересу “молодіжних організацій”, але я бачив, як у місті поступово залучають хлопців до служби, відправляють їх служити строкову у Крим, і розумів, що це питання часу”, — розповідає хлопець.
Молодший брат Данила був змушений відвідувати школу, де викладання велося вже за російськими програмами — проводили “разговоры о важном”, викладали “правильну” історію, наповнену інформацією про досягнення і велич росії, пояснювали “традиційні цінності”, тощо.
Коли навчання у виші добігало кінця, Данило розпочав підробляти онлайн, щоб відкласти гроші на виїзд. Паралельно — дуже обережно — розпитував знайомих на підконтрольній території, чи є якісь варіанти, як це зробити безпечно. Саме так з’явився контакт координаторки Save Ukraine. Далі все почало складатися в конкретний план: зібрати документи, вивчити “легенду”, сконтактувати з перевізником.
Про те, що хоче виїхати, хлопець не сказав навіть батькам. Повідомив мамі, коли вже покинув рідне місто, — щоб вона не хвилювалася.
Прошу Данила згадати, як провів перший день після виїзду.
“У центрі Save Ukraine — там зустріли, поселили, записали всі потреби — і з друзями, які порадили шлях виїзду. Гарний день вийшов”, — посміхається хлопець. Але зізнається, що іноді й досі не віриться, що вже вільний, що не треба “шифруватися”, ховатися, опускати очі.
Найскладніше — пояснити людям, що їх чекають
“Загалом операція з порятунку Данила тривала близько десяти днів. При цьому сама дорога — до 5 днів. Але варто зауважити, що тут все може бути індивідуально — і залежить від дуже багатьох факторів, у числі яких і наявність певного переліку документів у людини, що виїздить. Ситуація з виїздом і вимоги росіян змінюються дуже часто, тож треба слідкувати за цим, — підкреслює Анастасія Халіулова, волонтерка, координаторка Save Ukraine.
Моменти евакуації з ТОТ. Фото надане Save Ukraine
Анастасія сама з Маріуполя, тому знає особисто, на яку небезпеку наражаються діти та молодь на ТОТ та наскільки великою є потреба у порятунку. І вважає головним — повернути людям в окупації довіру до України.
“Я бачила, що росія робить з нашими дітьми і з нашими людьми. І мова не тільки про вбивства чи гуманітарну катастрофу. Я знаю, як вони нібито “захищають” дітей, а насправді забирають у тих, кому вони потрібні, і везуть спочатку в Донецьк, а потім в російські сім’ї. На жаль, люди на ТОТ майже не знають про можливості виїзду і не вірять, що їх тут хтось підтримає. Наша задача — відновити довіру, показати, що вони не зайві, що їх чекають, їх не кинуть”, — підкреслює волонтерка.
Вона наголошує, що з часом робити це стає все складніше. По-перше, РФ ускладнює процес виїзду: потрібно все більше документів, потрібно “правильно відповідати” на блокпостах — ні в якому разі не говорити, що їдеш в Україну на постійне проживання, потрібні бездоганні телефони — не нові, а нібито з історією, проте без жодних “неправильних” підписок чи коментарів, тощо.
А по-друге, стає важче пояснювати людям з окупації, що на підконтрольній території їм дійсно дадуть кошти, житло та допомогу. Бо коли п’ятий рік російська пропаганда змушує слухати, що України не існує, що нікому мешканці ТОТ не потрібні, що їх вважають ворогами, — це дійсно впливає на людей. І, з досвіду Анастасії, переконати людей, що вони потрібні, — довгий процес, часто довший, ніж вибудувати маршрут і забезпечити логістику. Але ця робота — дуже важлива, бо кожна врятована людина — надважлива!
“В Украине могут быть разные обстоятельства — не быть света или воды, могут быть обстрелы, но тут можно дышать, быть свободным, быть собой и частью цивилизованного мира. Всех украинцев из оккупации ждут в Украине”, — ці слова волонтерка попросила написати російською, щоб їх точно прочитали люди в окупації.
Більше тисячі врятованих життів
Організація Save Ukraine вже 12 років допомагає сім’ям з дітьми, які постраждали через війну, а останні 4 роки безпечно рятує людей з ТОТ та РФ.
“Коли відбулася деокупація частини Харківщини та Херсонщини, і гуманітарні команди, які працювали на лінії зіткнення та в так званих “сірих зонах”, пішли в звільнені регіони з гуманітарними місіями, стало відомо, що є факти викрадення росіянами дітей — вивезли нібито на оздоровлення — з Харківщини в Анапу, з Херсонщини — до Криму. Більше всього мене вразило, що росіяни так залякали мешканців ТОТ, що вони боялися повідомити про ці викрадення. Людям сказали, що Україна вважатиме їх за це колаборантами і каратиме. Тоді прийшло усвідомлення, наскільки це страшна ситуація, і розуміння, що треба організовувати рятувальні операції”, — розповідає головна юристка організації Мирослава Харченко.
Станом на початок березня 2026 року на рахунку організації вже понад 1100 врятованих з окупації людей.
“Вчилися по ходу, бо жодна інституція чи організація не могла нам дати інструкцію, як повертати дітей у час війни. Тому напрацювали свої шляхи і, без перебільшення, секретні місії, бо іноді доводилося просто вивозити дітей з-під носа у ворога — робити так, щоб родина чи дитина просто зникала. Наприклад, на Херсонщині батько двох дітей помер у лікарні, ми знали, що вже наступного дня до дітей прийдуть окупаційні “соцслужби” і заберуть їх в інтернат. А звідти визволити дітей дуже тяжко. Тому ми зробили таким чином, що на ранок дітей вже не було вдома”, — розповідає пані Мирослава.
Проте таких екстрених випадків краще не чекати, частіше порятунок готується заздалегідь, включаючи підготовку документів, телефону, розробку індивідуального маршруту та легенди. І коли люди — попри всі небезпеки і складнощі — нарешті в Україні — це найбільша радість для всієї команди.
Українці, які виїхали з ТОТ за допомоги Save Ukraine. Зима 2025 рік. Фото надане організацією
“І можна було б сказати, що все найскладніше позаду. Але насправді — ні. Ми розуміємо, що справжній порятунок починається вже тут в Україні. Після повернення починається інший, не менш складний етап — адаптація. Люди приїжджають із досвідом життя в умовах постійного контролю і страху, часто без документів, без стабільного доходу і без розуміння, як будувати життя далі. Саме тому наша підтримка включає не лише тимчасове житло чи фінансову допомогу, а й юридичний супровід, відновлення документів, допомогу з навчанням для дітей і молоді, психологічну і медичну підтримку. Це процес, який не можна обмежити кількома місяцями, тому організація залишається з родинами стільки, скільки це потрібно. Бо люди втратили дім, і ми маємо їх так міцно обіймати, щоб вони навчилися жити в нових для себе обставинах, — говорить пані Мирослава.
Її підтримує вся команда, адже більша частина фахівців — це люди, які виїхали з окупації і тепер допомагають рятувати інших, тримають зв’язок з українцями в окупації та після повернення з неї. Частина команди веде розслідувальну діяльність — відслідковує поводження окупантів з дітьми без батьківського піклування.
Доєднався до команди і Данило: він допомагає іншим проходити той шлях, який нещодавно пройшов сам. Чи повернеться він колись до Енергодара — не готовий відповісти. Але про інше говорить впевнено: залишатися в окупації стає дедалі складніше, територія стає все більш закритою, погіршуються умови проживання, тож якщо є можливість виїхати, її варто використовувати.
Звернутися до SaveUkraine можна:
тел.: 0 800 33 31 29 — безкоштовно
Telegram: @SaveUkraineOfficial
е-пошта: [email protected]
Організація виїзду повністю безкоштовна!
Цей матеріал підготовлено за фінансової допомоги Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Інформаційний прес-центр» і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу.
