До повномасштабної навали Росії Запорізька область, попри славу індустріального регіону, щорічно входила до п’ятірки областей з найвищим валовим збором зерна. Окупація Приазовʼя і триваючі бойові дії позбавили Запоріжчину значної частини сільгоспземель, а відтак і всього, що на них щедро родило, приносячи їхнім власникам і державі стабільні прибутки. Росіяни ж та їхні посіпаки-колаборанти з перших днів окупації кинулись спустошувати елеватори, вивозити зерно і техніку, силою захоплювати переробні підприємства.
ЦЖР розповість,які схеми застосовують окупанти, аби безкарно красти і хазяйнувати на землях експропрійованих Росією аграрних підприємств, підтримуючи своїми податками і здобиччю країну-агресора і її армію.
За інформацією Запорізької обласної військової адміністрації, до повномасштабного вторгнення Росії в регіоні обробляли 1,88 мільйона гектарів ріллі. На початок лютого цього року площа орних земель скоротилася більш ніж на 80% – до 380 тисяч гектарів. Решта – (тимчасово) втрачене для України і з перших місяців вторгнення грабується Росією.
Олег Каліман, керівник і співвласник відомого далеко за межами області фермерського господарства «Таврія-Скіф» розповів типову історію російського урядування на окупованих територіях півдня України, коли майно і бізнес місцевих мешканців розглядались окупантами не інакше, як військові трофеї. Наказ про введення так званого керуючого майном агрофірми глава окупаційної адміністрації у Михайлівському районі видав за номером два.
«Тобто, взяти під контроль бюджетоутворююче господарство громади та розпоряджатися його майном було одним з першочергових завдань гауляйтера», – згадує фермер.
Олег Каліман, керівник і співвласник фермерського господарства «Таврія-Скіф».
«Таврія-Скіф» – сімейне господарство. Крім пана Олега свої частки в ньому мають його батько Анатолій Каліман, Вікторія Каліман, дружина брата – Сергія Калімана, який вийшов із засновників після обрання міським головою Василівки і Сергій Каліман обраний головою Василівки від партії «Слуга народу». З 2022 р. – начальник Василівської міської військової адміністрації. , та її брат – Віталій Юрченко. На старті цього бізнесу на чолі господарства стояв і Юрченко-старший, Василь Іванович, який до того, як стати підприємцем, багато років очолював місцевий колгосп. Калімани-Юрченки мають на загал цілу групу родинних агрофірм, до якої долучилось уже третє покоління – син Олега Калімана Максим очолює ПП «Зоряни».
Володіючи земельним банком у 8 тис. гектарів, тепличним господарством, садами, олійницею та млином, пекарнею з новим обладнанням та цехами з переробки й зберігання продукції, ФГ «Таврія-Скіф» забезпечувало постійною роботою понад 200 місцевих мешканців і входило в п’ятірку найбільших постачальників великої мережі супермаркетів.
До окупації господарство дійсно було бюджетоутворюючим для сільських громад у двох районах – Михайлівському та Василівському. Його доходи, серед іншого, йшли на розвиток соціальної сфери сіл, допомогу школі і дитсадку, фінансування футбольного клубу «Таврія – Скіф» та розвиток дитячого спорту. Як розповідають місцеві, купити будинок у с.Роздол, де був головний офіс господарства, було майже неможливо, бо оселитись тут означало жити в красивому перспективному селищі і мати добре оплачувану роботу.
Плани розвитку бізнесу Каліманів-Юрченків і громади припинило повномасштабне вторгнення Росії, окупація і грабунок нажитого тяжким фермерським трудом майна.
«Перше авто з окупантами було на території села вже 25 лютого, близько 16.30. Я до останнього не вірив, що війна почнеться, вмовляв усіх, що все буде добре. Підприємство ще з 2014 року дуже активно допомагало Збройним Силам України. Ми робили це саме тому, що розуміли: від Донецька до Запоріжжя – менше 200 кілометрів, і якщо не зупиняти ворога, він дійде до нас. Протягом тижня прийшло усвідомлення, що мешканцям громади, яка опинилася в окупації, нізвідки отримувати допомогу, окрім як від нас. Почали пекти вночі хліб, але до пекарні увірвалися росіяни, погрожуючи автоматами забрали вже випечену партію. Стало зрозуміло, що вночі це небезпечно, тому пекли вдень. Забезпечували не тільки свою громаду, а й Василівку, яка була на фронтирі, зустрічала евакуаційні колони, але насправді була в стані гуманітарної катастрофи», – згадує початок повномасштабної війни пан Олег.
В окупації Калімани пробули 50 днів. Виїхали всією родиною, залишивши не тільки майно, а й частину свого життя. На підприємство відразу прийшли росіяни, зібрали працівників та оприлюднили наказ керівника окупаційної адміністрації – колаборанта Івана Сушка і Місцевий працівник культури, організатор весіль. Невдало балотувався від «Опозиційного блоку». Ліквідований месниками у серпні 2022 року: після підриву автомобіля помер від травм у лікарні. – про введення «тимчасового зовнішнього управління» господарством. Підставою називалась відмова керівника «Таврія-Скіф» облікуватися в російській військово-цивільній адміністрації Михайлівки і платити їй податки.
Копія наказу гауляйтера про введення тимчасового управління на «Таврія-Скіф». Фото надане Олегом Каліманом
Примітна деталь: у наказі гауляйтера окремо зазначено, що керівництво господарства виїхало у напрямку Запоріжжя, оминаючи блокпости ЗС РФ і Росгвардії. Відомо, що на блокпостах були переліки осіб, яких окупанти розпорядились затримати або ж не випускати на вільну територію. Цілком ймовірно, що на членів родини Каліманів також був виставлений «червоний прапорець», адже їхній бізнес багато років допомагав ЗСУ, про що повідомляли місцеві і національні медіа.
На той час у підвалах-катівнях ФСБ і Росгвардії вже сиділи сотні голів громад, депутатів, активістів, ветеранів АТО, аграріїв і промисловців окупованого півдня України, у яких із застосуванням тортур віджимали бізнес, гроші і майно, і водночас – наводили страх на цивільне населення, яке чинило опір у перші місяці окупації. Тож Олег Каліман, якби не виїхав і не вивіз родину, мав усі шанси розділити долю Сергія Максименка, керівника і власника крупного сільгосптовариства «Світанок» в херсонському Новотроїцьку, який також донатив мільйони на армію з 2014 року. Росіяни викрали його разом із сином прямо з поля під час сівби, більше місяця морили голодом і катували у таємній тюрмі у підвалі Генічеського ПТУ.
Тепличний комплекс «Таврія-Скіф», 2014 рік. Фото: скріншот Youtube Фермерское хозяйство “Таврия-Скиф”
Дорвавшись до багатого фермерського господарства Каліманів-Юрченків, «управителі» окупантів, як у них заведено, в першу чергу вдалися до його розграбування і продажу цінного майна. Вивезена з Роздолу сільгосптехніка, за показниками встановлених на ній GPS-трекерів, фіксувалася на території Ростовської області РФ та в Чечні. Важку техніку та екскаватори, розповідає Олег, фермери вивели з ладу, щоб ворог не використав її для будівництва оборонних споруд – так званої «лінії Суровікіна», що проходила полями господарства.
«Коли ми виїжджали, на складах зберігались 12,5 тисяч тонн зерна, понад 6 тисяч тонн овочів, на весь наступний аграрний рік була закуплена «хімія» (добрива і засоби захисту рослин – ред.). Також на понад 6 тисячах гектарів землі були посіяні озимі зернові. Тобто врожай-2023 окупанти отримали завдяки тому, що все було підготовлене. Підприємство було неможливо пограбувати за короткий строк. Тож «роботи» вистачило багатьом «управителям», – розповідає фермер.
Олег Каліман не сидить, склавши руки в очікуванні звільнення ТОТ Запоріжчини, а методично – через слідство і суд – документує злочини російських окупантів. За заявою Фермерського господарства «Таврія-Скіф» щодо дій військових формувань РФ, внаслідок яких були втрачені всі його активи і матеріально-технічна база, управління Нацполіції в Запорізькій області відкрило кримінальне провадження, кваліфікувавши їх як воєнний злочин (ч.1 ст. 438 ККУ). Крім того, рік тому Господарський суд Запорізької області задовольнив позов ФГ «Таврія-Скіф» про стягнення з РФ в особі його мінюсту 14,1 млн доларів для відшкодування завданої господарству шкоди. За словами Олега Калімана, це лише частина суми збитків від експропріації російськими окупантами активів родинного агробізнесу: за даними експертної оцінки, вартість втраченого майна станом на зараз складає щонайменше 27 млн доларів.
У перервах між цими справами у Каліманів є й інші тяжби: відбиватись від штрафів за «несвоєчасну сплату податків» з діяльності втраченого через окупацію господарства і рахунків енергокомпанії – за спожиту окупантами електроенергію (ЦЖР розбирав цю несправедливу схему тут). Так, якщо ваше прізвище не Шурма, родинний бізнес якого отримував з українського бюджету «зелений тариф» за спожиту окупантами електроенергію, то держава до українців на захоплених РФ територіях сувора як ніколи.
Пограбування як державна політика РФ
У Запорізькій ОВА підкреслюють, що загальні втрати фермерів можна буде коректно порахувати лише після звільнення території. Проте цифри вражають вже сьогодні.
До повномасштабного вторгнення в області були зареєстровані понад 3 200 підприємств, що здійснювали діяльність у агропромисловій сфері.Тепер на підконтрольних територіях Василівського, Запорізького та Пологівського районів налічується трохи більше тисячі сільськогосподарських підприємств, але фактично працює менше половини – 452 аграрних і підприємств харчової та переробної промисловості. У галузі тваринництва здійснюють свою діяльність лише 26 суб’єктів господарювання.
Все інше – зруйноване, розграбоване або працює на економіку окупанта під контролем місцевих зрадників або російських зайд.
Підприємства на нині окупованій території області щороку збирали понад 2 млн тонн зернових та зернобобових культур. Серед них і ТОВ «Агробрама» з Пологівського району, яке обробляло 1,5 тисячі гектарів землі, на якій вирощували пшеницю, ячмінь і горох.
Андрій Сидоренков, співвласник ТОВ «Агробрама» на полях господарства. Фото надане ЦЖР А. Сидоренковим
Співвласник підприємства Андрій Сидоренков розповідає, що окупанти зайшли в с.Ударник, де знаходиться майновий комплекс, наприкінці березня 2022 року.
Розпочалися облави та обшуки, погрози та тиск з вимогами співпраці з окупаційною адміністрацією. Тому родина у квітні вирішила виїхати на вільну територію. Окупанти з місцевими зрадниками відразу розпочали пограбування майна «Агробрами».
І лише через рік після користування майном ТОВ «Агробрама» без будь-яких обмежень його законні власники отримали папірець із назвою «акт інвентаризації майна» з переліком захопленої сільгосптехніки за підписами гауляйтерів району і села – Олексія Аліпова та Анжели Хлудєєвої, та вимогою повернутися і працювати за законами РФ, інакше майно буде «націоналізоване».
«Повертатися ми не планували. У кінці травня 2023 року склади повністю спорожніли: техніка, залишки насіння, продукції і добрив зникли. Збитки по підприємству, які ми можемо підтвердити документально, сягнули 2,5 мільйона доларів. А ще ж ми втратили майно, яке було у нашій приватній власності», – розповідає Андрій Сидоренков.
Техніка ТОВ «Агробрама», що була викрадена російськими окупантами. Фото надане ЦЖР А.Сидоренковим
Натомість на територію майнових комплексів агрофірми російські військові завезли спалену та пошкоджену техніку – автобуси, автівки, причепи, а один з гаражів використовували як рембазу для своєї техніки. При цьому Андрій Сидоренков каже, що не знає, кому ж дістались поля господарства і хто веде на них діяльність. Олег Каліман також запевняє, що не має інформації про те, хто «сів» на землю та інші активи ФГ «Таврія-Скіф». ЦЖР наразі також не має даних, які були б підкріплені документально: ні за назвами, ні за адресами українських компаній Сидоренкова та Каліманів-Юрченків в російському реєстрі юридичних осіб нічого подібного немає.
У місцевих пабліках раз на рік якась Вікторія Алєксєєва розміщує оголошення про найм людей на збирання черешні у садах ФГ «Таврія-Скіф». Кого вона представляє – невідомо. Однак зрозуміло, що хтось таки отримує дохід від обдирання садів Каліманів.
Тож наша версія: крадені активи цих та інших українських аграріїв, які не підсвітились в російській юрисдикції, могли бути передані окупаційною владою РФ в управління (з подальшим таким же незаконним привласненням) іншим юридичним особам – місцевим колаборантам (для прикладу – збагачений краденим майном бізнес родини запроданця Віталія Булюка), або росіянам за добре відпрацьованими схемами.
До фейкових «референдумів» на ТОТ Запорізької та Херсонської областей росреєстри не працювали, а управління реєстраційних федеральних органів РФ були створені лише в період з жовтня по грудень 2022 року. У результаті всі передачі прав власності на експропрійовані активи фіксувалися в «амбарних книгах» адміністрації гауляйтера Євгена Балицького, створюючи ідеальні можливості для масових зловживань.
Щоб взяти під контроль купівлю-продаж зерна, у травні 2022 року російська влада ініціювала створення Державного зернового оператора (рос. ГЗО). Компанія закуповувала зерно у фермерів за мінімальними цінами та організовувала вивезення збіжжя в Росію чи на експорт. Згодом в її структуру були заведені експропрійовані та розграбовані елеватори, морські та річкові термінали українських аграріїв і зернотрейдерів та інше майно, зокрема десятки тисяч гектарів землі, що належить державним і приватним агрокомпаніям. Щоб приховати незаконно отримані активи, окупаційна адміністрація зареєструвала їх як 21 філію ГЗО без створення окремих юридичних осіб чи юридичних назв — лише присвоїла їм номери. Наприклад, філія №5 – це відчужене майно зернових терміналів Бердянського морського порту, що належать ТОВ «Бердянський морський термінал «Агрія», «Аскетт Шиппінг» і «Нова Хортиця». За №6 приховано Кам’янка-Дніпровський термінал компанії «Нібулон» і так далі.
Центр журналістських розслідувань ідентифікував усі філії «Государственного зернового оператора» і готує окремий матеріал про діяльність цього російського підприємства, санкційні обмеження щодо якого потребують оновлення.
Ця ж схема була застосована окупаційним урядом ТОТ Запорізької області і для приховування незаконної передачі активів машинобудівних, ливарних та нафтопереробних заводів, які стали філіями російських державних і приватних компаній.
Росіяни з колаборантами стільки награбували, що вже не в змозі були дати раду своїм «трофеям». Відтак у вересні 2024 року гауляйтер Євген Балицький звернувся до Владіміра Путіна за дозволом на передачу крадених сільськогосподарських активів «добросовісним» російським компаніям.
Як повідомив ЦЖР речник Запорізької ОВА Олександр Коваленко, з 2022 року внаслідок бойових дій пошкодження зазнали 348 агропідприємств усіх форм власності. Росіяни зруйнували понад 760 споруд та будівель, викрадено чи знищено понад 2 400 одиниць сільгосптехніки.
Суттєвих втрат зазнала також інфраструктура для зберігання сільгосппродукції. Сумарна одночасна місткість втрачених/захоплених елеваторів та зерносховищ сягає близько 1 млн тонн збіжжя.
Однак є і винятки. Бо власники Камиш-Зарянського елеватора, одного з найбільших і найсучасніших в регіоні, не змінились.
Бізнес під прапором окупанта
Цим комплексом, як і Мелітопольським та Приморським елеваторами, а також Мелітопольським олійноекстракційним заводом та низкою аграрних підприємств і в українській, і в російській юрисдикції володіє подружжя Сергія та Людмили Желєвих, які пішли на співпрацю з ворогом.
Крім названих юросіб, у країні-агресорі Желєви зареєстрували також ТОВ «Агропродинвест», «Цареводаровка», «Мелитопольский завод продтоваров», а також готель «Мелитополь» та ТОВ «Борислава» в курортній Кирилівці на узбережжі Азовського моря.
«Мелитопольский маслоэкстракционный завод», за даними інформаційної системи Россельхознадзора, може експортувати соняшниковий шрот в країни Митного союзу та є одним із двох запорізьких підприємств, що має дозвіл на експорт продукції до Ірану. Другий – це індивідуальний підприємець з Бердянська Микола Тимець, який отримав у росіян право експортувати в Іран … заморожений мотиль. (Не питайте – самі в шоці).
Підприємства із ТОТ Запорізької області, що отримали в РФ право експортувати товари в Іран. Фото: скріншот сторінки реєстру Россельхознадзора «Цербер».
Водночас, і без експортних операцій віджаті підприємства аграрного сектора окупованої Запоріжчини показують мільярдні доходи. Найбільшою несподіванкою для нас в процесі знайомства з аграрним бізнесом на окупованій частині області став феноменальний успіх досі невідомого фермера Володимира Крупки. Дохід його фермерського господарства у 2024 році поступався лише скупнику краденого зерна ДУП «Государственный зерновой оператор»!
62-річний Володимир Крупка живе в смт Чернігівка і є абсолютно непублічною особою. Настільки, що місцеві були шоковані, коли від журналістів дізналися про рівень доходів цього тихого колаборанта. Його «Крестьянское (фермерское) хозяйство «Крупка В.А» за 2024 рік отримало найбільший серед аграріїв окупованої частини Запоріжчини дохід на ТОТ області – понад 4,5 млрд рублів, подвоївши результат попереднього року у 2,2 млрд рублів виручки.
Найуспішніший фермер ТОТ Запорізької області Володимир Крупка (крайній ліворуч), 2016 рік. Фото: Одноклассники
«Рядовий фермер був із сотнею гектарів, фермерував у Чернігівці. Наразі теж не світиться – нічого особливого про нього не чути. Знаю тільки, що продовжує працювати, набирав ще паї додатково» – розповідає ЦЖР про Володимира Крупку його земляк, чиє ім’я з міркувань безпеки ми не розкриваємо.
Однак скільки паїв треба набрати, аби мати таку виручку – уявити важко. Тож версія найбільш очевидна: через фермерське господарство прогнали якусь «неучтьонку», вирощену на полях, які офіційно ніде не числяться.
Ще одна стара як світ схема для прикриття скупників краденого – оформлення юрособи на фунтів. Для дуже заможного «Племзаводу «Степной», віджатого у бенефіціарних власників Інни Волкової і Яни Барц, на роль директора зловмисники обрали Олексія Калініна, місцевого мешканця, який до окупації був начальником гаража. Дохід племзаводу за 2024 рік становив більше мільярда рублів.
Втім, росіяни не дуже й ховаються: як то кажуть, у два кліки можна знайти ексміністра сільського господарства РФ, аграрного магната Алєксандра Ткачова. Йому в руки впало майно компанії «Запоріжжя-Агро» – дочірнього підприємства ТОВ «Деметра інвестментс» бізнесменів із Мангуша Донецької області Володимира Караберова та Наталії Чако. З 2025 року засновником українського клона в російській юрисдикції значиться Торговий дім «Агрокомплекс» – дочка АТ «Фирма «Агрокомплекс им.Н.И.Ткачева». А щоб не дрібнитись, компанія агробарона Ткачова заволоділа ще й ПП «Сельком» тих же власників, що зареєстроване в Ялті Донецької області.
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
