Аварії на зношених мережах, падіння тиску через відключення електроенергії та мільйонні борги російських державних структур перед Водоканалом. Навіть коли Чорноріченське водосховище заповнене, вода регулярно зникає з осель севастопольців. ЦРЖ дослідив, чому наявність запасів води не гарантує місту стабільного водопостачання.
Аварії на водопроводах і масові відключення
З року в рік севастопольці стежать за наповненістю Чорноріченського водосховища. У серпні 2026 року запаси води оцінили у понад 70% і розрахували, що цього Севастополю вистачить до літа 2027 року. Але наявність води у водосховищі характеризує ресурсну забезпеченість, проте не гарантує якісної комунальної послуги.
Між водосховищем та споживачем знаходяться водозабір, насоси першого підйому, очисні споруди, насоси другого підйому, резервуари чистої води, підвищувальні станції, магістральні та розподільні мережі. Усе це разом — водоканал Севастополя. Росіяни називають його Государственное унитарное предприятие Севастополя «Водоканал», або ГУПС «Водоканал».
Аварії і ще раз аварії
Водогін має великий відсоток аварійних ділянок. Через це у місті щодня стаються десятки локальних аварій, які змушують комунальні служби перекривати воду цілим мікрорайонам та селищам.
Як це відбувалося у 2025 році, ЦЖР детально дослідив у розслідуванні «Севастополь на сухому пайку».
У 2026 році ситуація не змінилася на краще. Хіба що ГУПС «Водоканал» перестав публікувати інформацію про аварійні відключення. Тепер вона доступна тільки тим, хто зареєстрований у мережі MAX. Але окремі випадки масштабних аварій стають відомими. З публікацій у місцевих ЗМІ бачимо, що ситуація не змінилася на краще. Ось випадки, що сталися в червні 2026 року. Повідомлення про аварійні відключення з’являлися неодноразово. Причому йшлося не про окремі будинки: обмеження охоплювали десятки вулиць у різних частинах міста.
Інфографіка згенерована ЦРЖ за допомогою ChatGPT
Постанова окупаційного уряду Севастополя від 24 березня 2022 року про програму розвитку житлово-комунальної інфраструктури міста свідчить, що майже п’ята частина водопровідних мереж перебуває в аварійному та зношеному стані, а недостатні капіталовкладення призводять до зростання кількості аварій і пошкоджень на один кілометр мереж.
За чотири роки ситуація не покращилася. Хіба що в новому варіанті постанови від 2026 року вже немає детальної інформації щодо пошкоджень мереж Водоканалу. Акцент зміщений на фінансування конкретних заходів.
Осінні підтоплення і мізерні реконструкції
Не можна сказати, що окупаційна влада Севастополя нічого не робить, щоб покращити ситуацію. Ось у квітні 2026 року чиновники неодноразово публікували фото, як співробітники Водоканалу чистять зливну каналізацію в різних частинах міста, щоб запобігти підтопленню восени.
Усю весну і літо робітники ГУПС «Водоканал» розчищали зливну каналізацію. 14 липня 2026 року. Джерело: https://t.me/sevastopolofficial/
Але перша осіння негода 23 вересня показала марність цієї роботи — місто знову попливло.
Дороги і тротуари були вкриті водою. «Пішохідним переходом не пройти. Тротуари наполовину затоплені, оскільки рівень води піднявся до їхнього рівня, і, щоб дійти до зупинки, потрібно постаратися залишитися сухим», – скаржилися севастопольці в соцмережі.
Що роблять у цій ситуації водоканалівці? Не повірите: розгрібають воду лопатами.
Працівники водоканалу 23 вересня 2026 року розчищають зливостік після дощу. Фото:https://t.me/sevastopolofficial
Ще один приклад покращення. У серпні окупаційний губернатор Севастополя похвалився, що проводяться роботи із заміни водопровідних мереж у селах Терновка, Цукрова Головка і в районі Інженерна Балка, що на Північній стороні Севастополя. Але масштаб робіт явно не відповідає потребам.
У Терновці прокладуть 500 м нового водопроводу. Сахарна Головка — приблизно 960 м, а Інженерна Балка — близько 600 м нового водоводу. Отже, сукупно йдеться приблизно про 2 км водопровідних мереж.
Реконструкція водопровідної мережі в селі Терновка в серпні 2026 року. Фото: https://t.me/razvozhaev
Право на реконструкцію всіх трьох ділянок отримало ООО «Велен» з Калінінграда. Ціна контракту — приблизно 113,09 млн рублів.
egrulЄдиний власник і директор компанії — Грігорій Баранов. «Велен» працює в Криму щонайменше з 2018 року. Тоді компанія отримала договір на будівництво інженерних мереж на півострові в межах федеральної програми розвитку Криму і Севастополя.
У 2022 році «Велен» отримав одразу три великі дорожні об’єкти в Сімферополі. Причому не за конкурентною процедурою: компанію призначили єдиним підрядником за розпорядженням окупаційного глави Криму Сергія Аксанова.
У Севастополь компанія зайшла у 2025 році. Вона проводила реконструкцію водоводу від Ялтинського кільця в напрямку Балаклави, який мав забезпечувати водою, серед іншого, інфраструктуру яхтової марини, що будується. Сума контракту — 212,59 млн руб.
Про спотворення Балаклавської бухти варварським будівництвом яхтової марини Центр журналістських розслідувань розповідав у червні поточного року.
Але повернімося до реконструйованих об’єктів. Якщо враховувати, що в експлуатації ГУПС «Водоканал» перебувають 1 231,31 км водопровідних мереж, то обсяг поточних ремонтів – це крапля навіть не в морі, а в океані. А це означає, що аварії на водопровідних мережах не припиняться.
Без електрики немає води
У 2026 році на водопостачання стали впливати відключення електроенергії в Севастополі. Так,, з 25 червня 2026 року у Севастополі запровадили тимчасові обмеження електропостачання після атаки на енергетичну інфраструктуру. Енергетики поділили місто на дві черги. Коли в одній половині є світло, в іншій воно відсутнє. Тому відключення електропостачання будь-якої насосної ланки може призводити до падіння тиску та припинення подачі води навіть за достатнього запасу в джерелі. Водоканалу довелося організувати підвезення води.
Губернатор Михайло Развожаєв пояснив ситуацію залежністю гідровузлів від електрики.
Для стабільної роботи водоканалу треба мати резервне живлення — генератори, які б працювали в періоди відсутності електропостачання. Але станом на 1 жовтня 2026 року у відкритих реєстрах закупівель виявлено лише два договори на постачання дизельних генераторів для ГУПС «Водоканал».
Один договір був укладений ще в листопаді 2025 року, другий — у вересні 2026-го. Також знайдено окремі закупівлі на технічне обслуговування генераторів і проєктування систем гарантованого електроживлення насосних станцій. Загальна вартість двох договорів на генератори — 8,07 млн руб.
Чи забезпечать декілька генераторів стабільне водопостачання без електрики, якщо у Водоканала 68 водопровідних насосних станцій і 17 підкачувальних насосних станцій на трьох гідровузлах? Питання риторичне.
Вода в борг для Міноборони і чиновників РФ
Ще однією проблемою, яка безперечно впливає водозабезпечення міста, є численні боржники. Серед найбільших боржників, яких ЦЖР виявив у судових справах «Водоканалу», — дві структури Міністерства оборони РФ. Загальний обсяг претензій за спожиту воду, водовідведення та нараховану пеню сягає більше ста мільйонів рублів.
Найбільша частка невиплачених коштів припадає на підрозділ Міноборони РФ, який відповідає за утримання житлового фонду військових містечок та військових частин, — ФГАУ «Росжилкомплекс».
Ще одна структура російського Міноборони — Управление использования специальных проектов. Під спеціальними проєктами, як виявилося, мається на увазі історична пам’ятка Херсонес Таврійський. Міністерство оборони РФ виступає замовником та абонентом послуг водопостачання й водовідведення. Об’єктом водопостачання було будівництво та функціонування історико-археологічного парку «Херсонес Таврійський».
Робітники ГУПС «Водоканал» перевіряють каналізаційний колодязь у Херсонесі. Фото: https://t.me/sevastopolofficial
Закриває трійку боржників “Департамент имущественных и земельных отношений” (ДИЗО) окупаційного уряду Севастополя. Найбільший позов проти ДИЗО стосується заборгованості за водопостачання трьох гуртожитків, які перебувають у власності міста, і кількох квартир, що є в комунальній власності.
Оборонні відомства і міські департаменти місяцями не повертають надіслані Водоканалом акти виконаних робіт за водокористування і визнають заборгованість лише після офіційних претензій або судових позовів.
Чиновники ж з ДИЗО в судах нерідко ще й перекладають відповідальність на мешканців або профільні бюджетні установи, хоча юридично власником майна залишається місто.
Судові позови демонструють чітку тенденцію: окупаційні адміністративні та військові органи в Севастополі користуються водопостачанням у борг, розраховуючись лише тоді, коли комунальне підприємство залучає судових виконавців та арбітраж.
Попри негаразди з комунальною послугою в місті, платити за воду з 1 жовтня містянам доведеться на 15,5% більше. Причому за дванадцять років російської окупації тариф на воду в Севастополі зріс майже у шість разів. У червні 2014 року кубометр холодної води коштував 11,5 рубля, а з жовтня 2026-го — 67,8 рубля. Разом із водовідведенням вартість кубометра зросла навіть більш ніж у шість разів.
Ну справді, не окупантам же сплачувати за зношені аварійні мережі й за борги окупаційних військ і чиновників. Простіше залізти в кишеню місцевим мешканцям.
