Петро Коберник

За час великої війни російська пропаганда створила кілька фейкових історій про цілі батальйони із нібито добровольців-військовополонених. Розслідування ЦЖР довели, що воюють ці підрозділи в основному на камеру і в соціальних мережах.

У цьому блозі ми розповімо про черговий ляп Z-пропагандистів і спростуємо фейки щодо здачі в полон українських військових, які нібито ладні під обстрілами форсувати Дніпро, аби тільки опинитись в російському полоні.

Херсон уже кілька років залишається одним із найнебезпечніших міст України. Постійні обстріли з боку росіян несуть загрозу життю та здоров’ю, травмують психіку. Відчуття постійної небезпеки може зламати та знищити навіть найстійкішу людину.

Життя на фронтирі. Село Михайлів настільки маленьке, що його назву можна побачити лише на збільшених мапах. Це і врятувало у 2022 році від окупації — росіяни населений пункт просто проминули.

Село Музиківка — центр невеликої громади в степах Херсонщини. До умовної лінії фронту звідси не більше 20 кілометрів.

На окупованій Росією частині Херсонщини триває глибока бюджетна криза. Регіон хронічно дотаційний, а вчителі, медики й працівники комунальних підприємств місяцями чекають на зароблені гроші і вибивають їх через прокурорів і «сенаторів». Водночас місцева колабораційна верхівка не знає фінансових обмежень. Мільйони рублів росіяни щороку витрачають на утримання так званих «голів адміністрацій» — місцевих зрадників, призначених та повністю підконтрольних окупантам. Формально ці витрати маскуються під «функціонування посадових осіб», фактично ж йдеться про роздуті зарплати, регулярні премії та додаткові виплати, які не мають нічого спільного ані з ефективним управлінням, ані з реальними потребами регіону. Центр журналістських розслідувань проаналізував бюджетні документи окупаційних адміністрацій, а заодно порівняв доходи гауляйтерів лівобережжя з зарплатами законних очільників військових адміністрацій цих громад.

Відбудовувати зруйновані школи і дитячі садочки на Херсонщині немає сенсу — щохвилини може «прилетіти» знову. Тому влада вирішила «заривати» заклади під землю.

Після окупації росіянами Херсонщини у 2022 році Указами президента України були утворені військові адміністрації не тільки на вільній території, а й окупованих громад. Ці органи лівобережної частини області і нині продовжують виконувати функції місцевої влади, проте, звісно, дистанційно. На утримання 32 військових адміністрацій у 2025 році Україна витратила майже 100 мільйонів гривень. Ми проаналізували закупівлі та інші бюджетні витрати військових адміністрацій окупованих громад Херсонщини, що дозволяє побачити як системні проблеми, так і окремі, досить “оригінальні” випадки використання державних коштів.

Понад півмільярда гривень — саме стільки херсонська влада витратила на ремонти й облаштування найпростіших укриттів з 2023 року. Але в реальності частина сховищ  залишається зачиненими або непридатними для користування. Крім цього є десятки підрядів, підписаних з фізособами-підприємцями без досвіду будівництва чи матеріальної бази.  У новому розслідуванні ЦЖР ми розкажемо, як створювалася ця система дерибану бюджетних коштів і хто виконує багатомільйонні ремонти в укриттях, які ігнорує переважна більшість херсонців.

З 2022 року влада Херсона витратила на ремонти і обладнання найпростіших укриттів, за підрахунками ЦЖР, більш як півмільярда гривень: провела близько 230 закупівель на загальну суму 550 млн грн. Тобто, в середньому майже 2,4 млн грн на один підвал.

Жителі Херсона вже третій рік перебувають фактично на лінії фронту і поступово переносять своє життя під землю. Вони не просто перечікують в укриттях обстріли росіян – в них проходить значна частина їхнього буття. Херсонці народжують під землею дітей, тут розташовані лікарні та гуманітарні центри. В укритті відбуваються концерти та вистави місцевого театру, спортивні змагання, наукові лекції та семінари.

Якщо слідувати цій тенденції, то можна було б сказати, що для повної картини місту не вистачає лише підземних навчальних закладів. І останнім часом Херсон таки прославився стомільйонними проєктами будівництва так званих «підземних шкіл», які зовсім не викликали захвату у місцевих жителів, а навпаки – спровокували акції протесту. Чи потрібні місту, що знаходиться в зоні активних бойових дій, такі навчальні заклади та хто вже встиг збагатитись на їхньому будівництві – розповімо у цьому розслідуванні.