Так, мені дійсно ОФІЦІЙНО заборонено в’їзд до Білорусі. ФСБ не спить…

Блоги

МЗС України отримала дивний в своїх формулюваннях лист від МЗС Білорусі “В отношении гражданки Геращенко”. Але ж мова не про “гражданку Геращенко”, а першого віце – спікера ВР , офіційного представника України в гуманітарній підгруппі.

І вчора , коли я мчала з Брюселя на Мінськ, я знала, що можу провести ніч на стільчику в мінському аропорту…

Сьогодні, коли тривають ці безрезультатні переговори, я розумію, що це була домашня заготовка , щоб вчергове ЗІРВАТИ звільнення заручників. Спочатку – спроба недопустити мене в Білорусь. Потім, на групі в Мінську – зрив переговорів по звільненню заручників з боку ОРДЛО, які так і не надали нам відповіді на наші пропозиції, а зараз вимагають амністувати причетних до терактів в Одесі і Харкові!

Щодо “чорного списку”.

Наше МЗС направило ноти протесту, і тоді білоруси надали мені дозвіл на в’їзд на переговори на місяць, до 25 травня….

Білоруська сторона зобов’язалася забезпечити майданчик для мирних переговорів. Але не витримала тиску РФ, яка в такий спосіб намагається вплинути на формат мінських груп і вичавити тих, хто чітко стоіть на позиції захисту національних інтересів України.

При цьому самозванці , представники терористичних організацій “ЛНР- ДНР”, так звані “спікери-міністри”, що представляють бойовиків і окупантів – бажані гості як в Москві, так і в Мінську (куди вони, до речі, в’їжджають за українськими паспортами, а не лднрівськими папірцями).

Заборона на в’їзд першому віце-спікеру ВР , учаснику переговорів – це грубе порушення пункту 12 мінських угод, що гарантує безпеку переговорникам. Це свідома нівеляція мінського майданчика.

Про те, що моє прізвище внесено в так званий список небажаних осіб, який у РФ і Білорусі спільний, ми зрозуміли ще кілька тижнів тому, коли під час останніх поїздок в Мінськ вся наша маленька українська делегація чекала по 40 хвилин на паспортному контролі , поки мій дипломатичний паспорт “не сканувався”. Прикордонники-митники ховали очі, бігали за керівником зміни, дзвонили кудись, сумно запитували про “Цель Вашего визита в Беларусь?”

“Мир во всем мире”- чесно відповідала я, білоруси знову йшли “ремонтувати скануючу техніку”, й, аби уникнути скандалу, давали разовий дозвіл на в’їзд до країни.

Чому ми мовчали про це? Аби не зашкодити переговорам по звільненню заручників! Бо ж разом з колегами по гуманітарній групі і ТКГ я билася, так само і сьогодні, за кожного заручника. Заради їх свободи ми сміялися над всіма цими неподобствами,”технічними збоями”, аби тільки працювати над головним: щоб хлопці повернулися до своїх родин. Спроба заблокувати мою роботу – це реакція РФ на мою активну позицію на всіх міжнародних майданчиках по звільненню заручників: і тих, що в полоні бойовиків, і тих, що в тюрмах Кремля. Кремль прагне, щоб гуманітарна тематика залишалася для світу другорядною, щоб на Україну тиснули по “виборам” на окупованому Донбасі, при цьому мовчали про заручників. А тут гражданка Геращенко на всіх зустрічах кричить про звільнення заручників і знущання над ними, вимагає посилення санкцій, закликає відкрити очі на порушення міжнародного гуманітарного права!

Звичайно, мене дивувала мовчазна позиція ОБСЄ, мовляв , мій недопуск в РФ – це двостороннє політичне питання… Саме через цю політкоректність і нейтральність РФ продовжує гнути свою лінію по вичавленню неугодних персон з мінських груп, а бойовики зухвало погрожують самій місії ОБСЄ розстрілами…

Я їхала з Брюселя в Мінськ тільки тому, що в папці – списки заручників. Бо в телефоні – смс від їх мам і дружин! Бо хлопців треба звільняти.

Але маріонетки Кремля зірвали ці переговори; не побоялися великого гріха порушити власну обіцянку звільнити заручників напередодні Великодня. Це і є справжнє обличчя русского мира – цинічне, антигуманне.

Всі ці спроби принизити мене недопусками-допусками – теж гібрідна війна, намагання вплинути на переговорчий процес і зірвати його. Це спроба відволікти увагу від головного – звільнення заручників.

Screenshot_41 Screenshot_40