На території Франції під виглядом громадської організації відкрилося «представництво ДНР». З правової точки зору припинити його діяльність буде непросто.
«Найбільша проблема як більшовицької, так і нинішньої Росії — це відносини з правдою», — любить повторювати давній знайомий, який сам забув, у кого запозичив таке слушне спостереження. Асиметрія пропаганди, логіка гібридної війни та стратегія хакерських атак під час американських та французьких виборів — все це базується на спільній основі, себто на запереченні об’єктивної реальності та загальновизнаних стандартів поведінки. Західна публіка тільки й встигає дивуватися: бої без правил завжди забезпечують тактичну перевагу тому, хто напав першим.
Цими днями Франція стала п’ятою європейською державою, що не зуміла зупинити на своїй землі очевидну маніпулятивну технологію Московії. У Марселі відкрився «представницький центр» так званої ДНР, котрий юридично є звичайною громадською організацією. Давніше аналогічні структури побачили світ у Чехії, Фінляндії, Італії та Греції. Демократична думка в усіх цих країнах, звичайно ж, висловила обурення. Чеський суд пішов далі за всіх та скасував документ про реєстрацію організації. Симпатики сепаратистів подали апеляцію, і справа загрузла в процесуальній рутині.
Інші «представницькі центри» існують де-факто не лише без дипломатичного визнання, а й без будь-яких чітких політичних повноважень. Росія, хоч і зацікавлена в подібних дестабілізаторах за кордоном, напряму визнавати свого інтересу не хоче. Відносини з правдою за сто останніх років не змінилися. До речі, російський консул, якого дуже чекав на відкриття «центру» в Марселі його «керівник» Юбер Фаяр, так і не побажав засвітитися. Обіцяний фуршет, як розповіли очевидці, в останню хвилину урочистої події скасували. «Нема грошей», — пояснив своїм гостям «представник» невизнаної республіки.
Досвід попередників ніяк не навчив французів боронити себе від брутального, безцеремонного використання втемну. Кремль не заморочується розробкою нових сценаріїв. Навіщо, коли й старі працюють? Москва, хоч більшовицька, хоч путінська, гарно вміє застосовувати досягнення західної цивілізації самим-таки європейцям на шкоду. «Ми не можемо перевіряти асоціації на політичну доречність перед тим, як реєструвати, — пояснює Анрі, чиновник з паризької префектури. — Можемо лише реагувати на незаконну діяльність. Перевіряти, карати за порушення законодавства, штрафувати… А от на випередження діяти не маємо права».
Готель Novotel у Марселі, де відбулася презентація «представництва» донецьких сепаратистів, попри численні листи та телефонні дзвінки з протестами від прибічників територіальної цілісності України, також не побажав скасувати захід. «У нас свобода комерційної діяльності, оренду оформлено передоплатою», — виправдовувалися менеджери готелю.
Наскільки доречна така ґречність зі злодієм у часи реальної терористичної загрози — питання не таке вже й риторичне. «Цікаво, а «ІДІЛ» також могла би відкрити своє представництво, зареєструвавши статут?» — жартують французькі українці. Власне, чому ж ні? Адже прецедент створено. На інавгурацію «представництва ДНР» не погребували прийти французькі політики з партії «Республіканці» Александр Шиллінґ та Філіп Франчезкаті, обидва заступники мерів марсельських округів. «Ми зайшли по-сусідськи», — пояснили вони кореспондентові часопису Le Monde. Ну а що такого? Навідалися підтримати старого приятеля…
Щоб відкрити свій «представницький центр», Юбер Фаяр — «офіційний представник «ДНР» у Франції», а до цього колишній активіст «Національного фронту», маловідомий провінційний політик та співвласник сайта знайомств із російськими дівчатами — зовсім не мусив винаходити велосипед із квадратними колесами. Схема працює. Московські фокусники знаходять нових і нових корисних ідіотів та корисливих розумників, аби потішити публіку черговим спектаклем із містифікаціями. Хоч би якою грубою була робота агентів Кремля, підміну усвідомлює лише добре поінформована, освічена, політично грамотна частина суспільства. Обивательський загал — не лише в Україні — не дуже відрізняє санаторій від крематорію. «Якщо держава надала свідоцтво про реєстрацію, то чому ж МЗС каже, що «центр» не визнано?» — дивується Жюлі, учениця паризького коледжу.
Як годиться, український МЗС порозсилав де тільки міг ноти протесту. Зокрема, до французького зовнішньополітичного відомства та до Міністерства внутрішніх справ. Звичайно ж, офіційний Париж проголосив устами речника МЗС, що «представницький центр ДНР» не має «жодних легітимності й дипломатичного статусу», та повідомив, що звернувся до прокурора республіки з проханням розібратися.
Чи можна сподіватися, що й у Франції суд оперативно позбавить «представників ДНР» права на існування? «Суперечливе запитання, — вважає Ігор Решетняк, активіст франко-української асоціації Ukraine Action, на яку Юбер Фаяр через соціальні мережі погрожує подати до суду. — Якщо суд відбудеться в провінції Буш-дю-Рон, де зареєстровано асоціацію, виникають, на жаль, досить великі сумніви, що він скасує реєстрацію. Чому? Бо серед тих, хто відповів на запрошення Фаяра, нехай і формальною відпискою, був навіть префект. Однак видається, що структура сама собою цілком може розвалитися. Наразі немає жодних причин вважати, що її вже фінансує Росія. На інавгурації Фаяр вже ближче до кінця прямо просив про підтримку з боку РФ. Його заступник Жак Клостерманн, який, швидше за все, є ідеологом проекту, в інтерв’ю RT теж казав, що сподівається на підтримку з боку Росії та нової прокремлівської асоціації — Франко-російського альянсу… Схоже, поки що це була така собі промо-акція в надії, що Росія дасть гроші».
Загалом представництво самопроголошеної «влади» з Донецька має не такий аж презентабельний вигляд. Не Париж, не столиця — лише Марсель, поближче до помешкання місцевого «представника» із сумнівним політичним минулим та непереконливим майбутнім. Вивіска, прямо скажемо, не переконлива. «Якийсь цирк», — не шкодують іронічних коментарів французькі журналісти та політологи. А втім, поки прокурор республіки розбирається із відповідністю статутних цілей структури французькому закону, контора поширює дезінформацію, використовує соціальні мережі, дезорієнтує тих, хто не надто обізнаний у ситуації на Сході Європи. Кінцевим бенефіціаром діяльності провінційного шапіто за умовчанням є Кремль, навіть якщо він старається гарненько сховати свої довгі вуха.
Президент Макрон не раз казав про застарілість частини правничих механізмів, які регулюють життя Французької республіки. Приклад із представництвом невизнаної ДНР якраз і є чудовою ілюстрацією на користь реформи з поправкою на обставини гібридної війни. Інформаційний складник цієї війни накриває не лише Україну, як особисто пересвідчився Макрон під час своєї виборчої кампанії. Ворог, що перевдягнувся в блазня, не стає другом. Ніжне ставлення до нього призводить до власних утрат. Навіть якщо йдеться про фейкову дипломатію, скомороських керівників та маріонеткові режими, питання щоразу тільки в масштабах завданої шкоди. Шкоди цієї можна було б навчитись уникати, якщо набути навички, попри все, дивитися правді в очі та рішуче діяти.
Джерело: Тиждень.ua
