Представництво президента України в Криму існувало з 1992 року – на папері. Лише через два роки папір перетворився на реальну, але не дуже впливову установу зі статусом органу виконавчої влади. Очолювали цю установу різні люди з різними амбіціями, бекграундом та кар’єрними перспективами. Для когось посада представника президента стала вдалим етапом кар’єрного зростання. Для інших – засланням чи своєрідною «перетримкою» між більш значущими призначеннями. Хтось взагалі опинився на цій посади випадково, через кадровий голод. Центр журналістських розслідувань згадав кожного з тих, хто представляв президента України в Криму.
У березні 1994 року на посаду представника президента в Республіці Крим (слово “Автономна” було додано лише за півроку, коли Київ почав реагувати на кримський сепаратизм) був призначений Валерій Горбатов, за сумісництвом народний депутат України і голова колгоспу імені Крупської.
Пізніше Горбатов очолить кримський уряд і Фонд Держмайна у Криму, ознаменувавши черговий виток корупції на півострові. А ще – саме від створеного Горбатовим блоку “Наш Крим” вперше намагався потрапити в політику гауляйтер окупованого Криму Сергій Аксенов. Вважається, що власний бізнес Аксенов почав завдяки роману із донькою Горбатова.
Сьогодні на Горбатова мають зуб по обидва боки від Перекопу. На Житомирщині його звинувачують у захопленні фермерських земель, не забувши додати, що колись він виступав за союз із Росією та перевод Криму до рубльової зони. А в окупованій Євпаторії – згадують, що Горбатов “активно боровся з проросійськими силами в Криму, чимало сил він доклав і до обмеження повноважень Республіки Крим. Під час президентства Ющенка Горбатов очолював в Криму республіканську організацію «Народний союз Наша Україна»”. Останнє таки правда, але варто зазначити, що Горбатов за часи своєї політичної кар’єри встиг побувати у складі майже всіх парламентських фракцій.
У 1996 році представництво очолив народний депутат України Дмитро Степанюк – член парламентської комісії з врегулювання політичної ситуації в автономії, яку штормило через вплив Росії і бандитизму. Степанюк був одним із розробників Конституції України, в якій представництво президента із органу виконавчої влади перетворилося на консультативно-допоміжний орган із вкрай обмеженими функціями.
З 1997 по 1999 роки представництво очолював Василь Кисельов – колишній директор найбільшої в Криму агрофірми “Дружба народів” та голова Верховної Ради автономії. Він запам’ятався крутим норовом, викриттями корупції родича президента Кучми – кримського прем’єра Анатолія Франчука і його наближених, та гучним виходом із Партії регіонів – через конфлікт із спікером Анатолієм Гриценком та сірим кардиналом влади Олександром Мельником. Але вже за рік Кисельов став нардепом від партії Януковича.
З 1999 по 2002 роки представником президента в Криму був Анатолій Корнійчук – колишній очільник Первомайського району, аграрний міністр і очільник Аграрної партії в Криму. Залишив після себе згадки про улюблений район та захищену під кінець роботи у представництві президента дисертацію “Формування густоти безвисадкових насінників цукрових буряків у зрошуваних умовах Криму”.
Олександр Діденко – апаратник з адміністрації президента Кучми, очолював представництво до 2005 року. Після відставки він не затримався у Криму. Сьогодні Діденко є заступником голови партії “Сила і честь” Ігоря Смешка і веде бізнес із однопартійцем Миколою Обиходом, колишнім заступником Генпрокурора і глави СБУ.
Володимир Куліш, перш ніж очолити представництво президента, був заступником генерального директора компанії Дмитра Фірташа “Кримський титан”, а згодом – міністром економіки Криму. За його сприяння озеро Донузлав у Криму ледь не перетворили на акваторію терміналу з відвантаження хімічної продукції з підприємств Фірташа.
У 2006-2007 роках представництво очолював генерал Геннадій Москаль. Його добре пам’ятали в Криму – бо саме він у 1997-2000 роках очолював кримську міліцію та провів жорстку зачистку кримінальних угруповань на півострові. Кажуть, саме після Криму Москаль остаточно припинив стримуватися у публічних висловах.
Кілька місяців у 2007 році представником президента в Криму був Віктор Шемчук – фаховий юрист, він очолював прокуратуру Криму, а ставши народним депутатом, пропонував дозволити Верховній Раді України змінювати конституцію Криму – як будь-який інший закон, за що заслужив ненависть кримської політично-бізнесової еліти. Нині є заступником голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, що відбирає на посади і карає прокурорів.
З червня до грудня 2007 року президента в Криму представляв генерал Володимир Хоменко який до того керував податковою міліцією, главком МВС і був заступником кримського главку СБУ. Саме Хоменко супроводжував Петра Порошенка під час його візиту до Криму у березні 2014 року. Після окупації Криму був заступником голови фіскальної служби України, потрапив під люстрацію.
Леонід Жунько адміністративну кар’єру зробив у Севастополі. Туди він і повернувся після того як з 2008 по 2010 роки очолював представництво президента в Криму. Згодом став директором заповіднику “Херсонес Таврійський” та депутатом міської ради. У 2014 році голосував за референдум та приєднання до Росії. Обвинувачений у державній зраді, справа розглядається у суді Києва.
Колишній мер Красноперекопська, кількаразовий голова Ради міністрів Криму, губернатор Севастополя та народний депутат України Сергій Куніцин представляв президента в Криму двічі – Віктора Януковича у квітні-жовтні 2010 і виконуючого обов’язки президента Олександра Турчинова – у лютому-березні 2014-го. Другий раз пішов з посади зі скандалом, звинувативши владу в бездіяльності. Турчинов не залишився в боргу, звільнивши Куніцина за неналежне виконання обов’язків.
Володимир Яцуба – представник дніпропетровського клану, що багато років провів на міністерських посадах. Для нього переведення у 2011 році на посаду представника президента в Криму було не дуже почесним засланням. У тому ж році Яцуба став головою севастопольської райдержадміністрації. У 2013-му відправляв тітушок на Антимайдан, а 23 лютого 2014-го здав місто “народному губернатору” Олексію Чалому, спростивши окупантам захоплення Севастополя. Перебуває під слідством у справі про державну зраду.
Віктор Плакида на посаді прем’єр-міністра з 2006 по 2010 роки слухняно виконував волю кримінального угруповання Гриценка-Мельника. З призначенням на главу уряду Криму Василя Джарти з жовтня 2010-го виконував обов’язки представника президента, однак остаточне призначення отримав лише у 2012-му. Через два роки пішов на службу до російських окупантів, очоливши “унітарне підприємство” Крименерго.
Після відставки Куніцина у березні 2014 року представництво два місяці фактично не діяло. У травні того ж року виконуючий обов’язки президента Турчинов переніс представництво президента до Херсону і призначив керувати установою ялтинку Наталю Попович, яка раніше керувала Міжнародним дитячим центром “Артек”.
Вона протрималася на посаді три роки. За цей час будівлю представництва встигли підпалити та влаштувати вибух. Пішла Попович після протестів активістів та переселенців, які винуватили її у бездіяльності. Керівник акції – Ізет Гданов, близький до бізнесмена Ленура Іслямова, отримав посаду першого заступника нового постпреда.
У 2017 році представництво очолив юрист-міжнародник Борис Бабін, який розгорнув на посаді представника президента неабияку активність, в тому числі медійну. Але стосунки з президентом у Бабіна не склалися, і в грудні 2018 року йому довелося піти.
Обов’язки представника президента після цього виконував Ізет Гданов – аж до 25-го червня 2019 року, коли новообраний президент Зеленський призначив своїм представником Антона Кориневича, київського вченого, визнаного фахівця з міжнародного гуманітарного, кримінального і енергетичного права.
За відсутності інших державних органів управління Автономною Республікою Крим представництво президента має всі шанси стати центром напрацювання та просування рішень з питань окупованого півострова. Щоправда, ми сьогодні більше чуємо про активність інших установ – прокуратури АР Крим та Головного управління Національної поліції в АРК. Але їхня діяльність обмежена правоохоронною специфікою. Чи зросте значущість Представництва – залежатиме не лише від зусиль його нового очільника Антона Кориневича, а й від політичної волі та інтересів нової президентської команди.