За понад три роки з моменту свого звільнення Великоолександрівська селищна громада стала справжнім центром відродження деокупованої частини Херсонщини і неформальним центром Бериславського району. На вулицях Великої Олександрівки багато людей, тут триває відновлення не лише пошкоджених війною обʼєктів, а й втілюються давно заду мані ідеї, про що раніше тут могли тільки мріяти.
Ми зустрілися з Наталією Корнієнко, селищною головою, начальницею Великоолександрівської селищної військової адміністрації (СВА), щоб розпитати про те, чим зараз живе її громада, які найбільші інфраструктурні проєкти втілюються в життя і які тут плани на найближче майбутнє.
За кілька днів після запису інтервʼю Херсонська обласна прокуратура повідомила Наталії Корнієнко про підозру у розтраті бюджетних коштів та службовому підробленні при відновленні пошкоджених російськими обстрілами будинків у серпні-листопаді 2023 року. За версію слідства, через це громаді завдано збитків у розмірі 300 тисяч гривень.
Під час обрання запобіжного заходу суд не відсторонив Наталію Корнієнко від її службових обовʼязків, вона продовжує керувати громадою. Проте говорити про обставини цієї справи Корнієнко відмовляється, додаючи одне: «Час покаже, хто був правий, а хто ні в цій історії».
Велика Олександрівка. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Пілотний для області проєкт безбарʼєрного маршруту
ЦЖР: Після звільнення правобережної Херсонщини Велика Олександрівка перетворилась на неофіційний, вимушений центр Бериславського району. Як вам живеться в такому статусі?
Наталія Корнієнко: Мабуть, цей статус зумовлений тим, що в нашому селищі зараз працюють всі державні установи. Ми до цього теж доклали зусиль, бо допомагали з придбанням необхідної техніки, ремонтами. Завдяки діючим у Великій Олександрівці державним установам населення і нашої, і сусідніх громад, можуть отримувати всі необхідні послуги.
ЦЖР: Включаючи внутрішньо переміщених осіб?
Наталія Корнієнко: Саме так. У нашій громаді налічується близько 2100 ВПО. Практично всі вони – мешканці Бериславського району, прибережних селищ Каховського району: Веселого і Козацького. Є люди і з Херсона: ті, хто мав тут рідних або близьких, теж змогли знайти у нас прихисток.
На жаль, у нашій громаді відсутні місця компактного проживання ВПО, у нас не було гуртожитків, жодного подібного житла. Але ми намагаємось компенсувати це роботою саме по допомозі ВПО. У нас створена рада ВПО, вони щомісяця отримують продуктові набори від гуманітарної організації GEM, додаткові набори. Діє у нас підрозділ товариства Червоного Хреста України: внутрішньо переміщені особи могли отримати там і розкладачки, і ковдри, і кухонний інвентар, і додаткову гігієну. Там створений банк одягу, є й зимовий.
Особисті прийоми у нас проводять голови громад-начальники військових адміністрацій, мешканці яких знаходяться у нас. Я задоволена, що вони не забувають про своїх людей, вивчають їхні потреби, надають консультації, інформують. Для людей це важливо. Вони наче і поруч зі своєю домівкою, але не забуті представниками своєї місцевої влади.
Зруйнований міст через Інгулець, листопад 2022 року. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
ЦЖР: Нещодавно ми побували в Новоолександрівській сільській громаді. В ній та в інших громадах Бериславського району – передусім у розташованих у прибережній зоні з Дніпром, переважають питання безпеки і фізичного виживання. У вашій же громаді проводяться тендери, щось ремонтується, відновлюється, будується. Ви навіть провели тендер на розробку проєктної документації з капремонту вулиці Братської з влаштуванням безбарʼєрного маршруту для маломобільних груп населення. Чому це питання важливо для вас саме зараз?
Наталія Корнієнко: Ми раніше вважали, що для маломобільних людей достатньо пандусу. А ось чи можливо ним скористатися? Хоча більшість наявних у нас установ не мають пандусів, які б дозволили таким людям самостійно отримувати необхідні для них послуги. Це питання про рівність, доступність і про повагу до кожного. Тож добре, що у нас є можливість займатися цим.
Взяти наш ЦНАП. Так, у нього є виїзна робота, вони виїжджають до людей з інвалідністю додому, в різні населені пункти. Але кожна людина має право отримати потрібну їй послугу не лише на дому, а й в іншому місці, самостійно. Вулиця Братська для цього проєкту обрана не випадково, бо вона є адміністративним центром нашого селища. Там розташовані різні адмінбудівлі і ми плануємо забезпечити необхідні пандуси і підйомник, щоб людина з інвалідністю могла пересуватися в нашій адмінбудівлі.
На тій же вулиці у нас працює відділення єдиного в нашому селищі банку, де можна отримати необхідні банківські послуги. Є там аптечні установи, поштові відділення, школа, автостанція, ринкова площа, магазини. Тому ми плануємо облаштувати там і дорожні знаки, і тротуари з пониженими барʼєрами на дорогах, і облаштувати саму дорогу, провести певну реконструкцію каналізаційних колодязів. До реалізації цього проєкту ми будемо залучати весь бізнес, який працює на цій території.
Ми проводили попередню презентацію цього проєкту. На цю подію і до консультацій з проєктантами ми запрошували Олену Корчик, мешканку селища, яка має інвалідність і пересувається на візочку. Ми хотіли, щоб проєктанти врахували всі можливі побажання – бо не завжди ми можемо помічати якісь речі, важливі і потрібні для людей з інвалідністю.
Зараз ми чекаємо державного фінансування на реалізацію цього проєкту. Він є пілотним для Херсонської області. Я рада, що це буде саме в нашій громаді, що ми зможемо зробити більш доступними необхідні для людей послуги. Це дуже важливо, враховуючи, що зараз ми є, фактично, центром регіону і що нашу громаду відвідує багато людей.
ЦЖР: Наскільки наявні у вас пасажирські перевезення покривають потреби людей?
Наталія Корнієнко: Думаю, лише на 25-30%. Водночас практичні всі державні установи проводять виїзні прийоми. Ми теж виїжджаємо в села. Але люди мають різні потреби – хтось хоче потрапити до нотаріуса, комусь потрібно до банку. Хотілося б, щоб автобусні перевезення були кращими, щоб усі могли скористатися тими чи іншими послугами і приїхати, куди їм потрібно.
«Очікуємо, що 1200 дітей навчатимуться в трьох школах офлайн»
ЦЖР: У селищі Біла Криниця давно були проблеми з водопостачанням. Ви ж недавно провели закупівлю послуги з реконструкції магістрального напірного водоводу між селом Твердомедове і Білою Криницею вартістю близько 21,5 млн гривень. Мешканці цього селища кажуть, що якихось пʼять років тому вони могли лише мріяти про подібне…
Наталія Корнієнко: Так, це справді щось неймовірне.
Нова водонапірна вежа, встановлена днями у Великій Олександрівці. Фото: селищна рада
ЦЖР: За чиї кошти це буде робитися?
Наталія Корнієнко: Донорські. Ця ідея у нас виникла ще до повномасштабної війни. Ми розглядали це питання, бо не є нормальним, що люди в ХХІ столітті не забезпечені базовою потребою в воді. Мій заступник Ігор Головко ще до 24 лютого 2022 року пройшов навчання за програмою DOBRE, а потім розробив першу схему водопостачання на Білу Криницю. Коли ми зрозуміли, що зробити це цілком реально, що води там достатньо за певних умов і за наявності певного обладнання. Тому ми замовили проєктну документацію і стали шукати донора. Ми озвучили ідею цього проєкту ЮНІСЕФ, які нам допомагали з комунальним підприємством, з нашою лікарнею. Ми розповіли їм про селище Біла Криниця, скільки там мешкає місцевих людей і ВПО, розповіли, що там триває капітальний ремонт школи, завершується будівництво протирадіаційного укриття, діє амбулаторія сімейного типу і водночас там відсутнє водопостачання.
Представники ЮНІСЕФ усе це вивчили, переконалися, що селище справді живе і, враховуючи нашу гарну кредитну історію і наш досвід, розглянули це питання. Це тривало не швидко, але ми отримали необхідне погодження на фінансування. Єдина їхня умова – вони не сплачують податки, які складатимуть близько 4 мільйонів гривень. Ми взяли цю суму на себе. Бо розуміємо, що ніколи за такі кошти не зробили би воду на Білу Криницю.
Наступним питанням буде забезпечення водопостачанням сусіднього з Білою Криницею села Сонячне.
ЦЖР: Коли будуть завершені роботи на водоводі до Білої Криниці?
Наталія Корнієнко: Цей проєкт розрахований на шість місяців. Усе залежить від погодних умов. На сьогодні зроблено 5 кілометрів.
Зараз ми шукаємо донорів для проведення самих робіт у Білій Криниці. Самостійно, без допомоги донорів ми б ніколи це не потягнули. Завдяки ним ми можемо відновлювати у громаді базові послуги для людей. Але паралельно ми ведемо і будемо продовжувати роботи з заміни водонапірних башт, встановлення сонячних станцій для свердловин і їхньої чистки.
Зруйнована росіянами школа №1 у Великій Олександрівці, 2022 рік. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
ЦЖР: Ви згадали про школу в Білій Криниці. Торік ви проводили ще закупівлю послуги з капремонту будівлі Великоолександрівської школи №2, була подібна закупівля і по школі в Малій Олександрівці. Що з усіма цими шкільними обʼєктами? Ви готуєтесь до їхнього відкриття в офлайн форматі?
Наталія Корнієнко: Вони всі зараз у роботі. Ми очікуємо, що вже наступного, 2026 року, 1200 наших дітей підуть на офлайн навчання до трьох шкіл – у Білій Криниці, Малій і Великій Олександрівці. Це з 1500 дітей, які сьогодні навчаються у нас онлайн.
Школа в Білій Криниці буде розрахована також на дітей з Михайлівки, Новопавлівки, Білоусового і Карʼєрного.
ЦЖР: А як щодо Трифонівки, яка розташована в іншому куті вашої громади?
Наталія Корнієнко: В цьому селі ми понизили ступінь навчального закладу, там працює гімназія, 1-2 ступеню. Якщо люди там матимуть бажання перейти до інших закладів, то будемо підвозити дітей і з Трифонівки.
ЦЖР: Але там жахлива дорога до Великої Олександрівки, от щойно ми нею їхали на зустріч з вами.
Олег Батурін: А що поробиш? У нас є звернення щодо цієї дороги, але на все коштів, на жаль, не вистачає. Частина дороги до Трифонівки, дійсно, погана. А в залежності від погодних умов вона буде ще в гіршому стані. Зараз діти в Трифонівці навчаються онлайн у своїй гімназії.
Школу в Малій Олександрівці планують відкрити для учнів у 2026 році. Фото: Фейсбук/DREAM
«Оновлена будівля селищної ради буде відкрита для всіх»
ЦЖР: Великоолександрівська селищна рада проводила закупівлю на виготовлення проєктно-кошторисної документації з капремонту будівель місцевої лікарні. За які кошти ви плануєте проведення капітального ремонту?
Наталія Корнієнко: За рахунок кредиту Європейського інвестиційного банку. Ми пройшли відбір через Міністерство розвитку громад та територій України. Чекаємо рішення комісії банку і на оформлення необхідних документів.
ЦЖР: Центр надання соціальних послуг селищної ради восени замовив капітальний ремонт будівлі відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання на 19 ліжко-місць. У цьому теж є потреба?
Наталія Корнієнко: Звісно. В цій будівлі була пошкоджена покрівля, і проводка вже не витримувала. Ми ж хотіли там встановити кондиціонери для підтримки нормального температурного режиму, провести ремонти в кімнатах, відремонтувати туалети. До кінця цього року всі роботи мають бути завершені. Люди проживають в цьому відділенні цілодобово, постійно. Вони теж заслуговують гідних умов.
ЦЖР: Буваючи у Великій Олександрівці, добре видно проведення капремонту будівлі селищної ради. Це дороговартісний проєкт. Водночас проведення подібних робіт в інших громадах нерідко викликає критику серед місцевих мешканців. А як у вас? Чи це на часі?
Наталія Корнієнко: Ми ж говоримо не про умови роботи для співробітників селищної ради, а в першу чергу про умови для людей, які приходять для отримання тих чи інших послуг. Ви ж бачили, де зараз розташований наш ЦНАП? Про гідні умови для людей там говорити взагалі не доводиться. А в будівлі селищної ради буде розміщуватися і ЦНАП, і виконавчий комітет, і Центр дитячої творчості: там, де колись проходили сесії і засідання наших колегій – буде спортивна зала, де діти займатимуться самбо.
На першому поверсі будівлі буде коворкінг хаб для підприємців. Зараз же їх навіть зібрати немає де, у нас вся адміністративна частина селища знищена.
Пошкоджена росіянами будівля селищної ради, 2022 рік. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
ЦЖР: Наскільки сильно адмінбудівля селищної ради постраждала від дій російських окупантів?
Наталія Корнієнко: Сильно. Там і покрівля постраждала, і система опалення, будівля затоплювалася, вікна були зашиті. Тепер адмінбудівля отримає нову енергію, новий поштовх. Вона розрахована не лише для апарату селищної ради, а й буде відкрита для всіх людей, включаючи дітей.
ЦЖР: За які кошти ведуться ці роботи і коли їх очікується завершити?
Наталія Корнієнко: Державні кошти. Ми планували завершити роботи ще в цьому році, але, мабуть, це станеться вже на початку 2026 року. Зараз там ще тривають певні роботи – приміром, з благоустрою. Вже відремонтоване укриття, готові простори для дітей, молоді.
ЦЖР: Торік департамент розвитку проводив закупівлю з розробки проєкту нового будівництва ЦНАП у Великій Олександрівці. Розкажіть про ці плани.
Наталія Корнієнко: Це будівництво на місці колишнього дитячого садка №1, який дуже сильно постраждав. Поруч із ним розташовані відділення Державного казначейства і Національної поліції, будівля якої вигоріла вщент. Ця частина селища сильно постраждала від війни. Розроблений проєкт будівництва ЦНАП на території колишнього дитсадка. Передбачається, що в цій будівлі буде також РАЦС, паспортна станція. Можливо, там же буде сервісний центр з певних видів послуг. Поки ж ЦНАП діятиме в іншій будівлі, де теж будуть створені нормальні, комфортні умови для людей.
Будівля селищної ради, жовтень 2025 року. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
ЦЖР: А як із дитсадками у вашій громаді? Чи планується відновлення їхньої роботи в офлайн-режимі?
Наталія Корнієнко: У Великій Олександрівці працювало три дитсадки. Один із них знищений – про нього ми вже згадували. Другий дитсадок поруч зі школою №2. Чисельність дітей в ньому буде врахована при будівництві там протирадіаційного укриття, розрахованого як на школярів, так і на вихованців дошкільного закладу. Чекаємо на введення його в експлуатацію, потім ще зробимо благоустрій на території. Сам садок розрахований на сто дітей. Будемо їх набирати.
Потреба в дитсадках у нас є, бо деякі батьки не знають як їм піти на роботу, куди діти дітей. Поки ж у громаді працюють онлайн підготовчі групи в дошкільних закладах.
По дитсадку №3 виготовлена проєктна документація на будівництво укриття. Розроблена документація і по Трифонівському дитсадку. Сама школа в цьому селі знищена, а будівля дошкільного закладу в нормальному стані. Її частково відремонтували за програмою «Пліч-о-пліч» партнерами з Житомирської області. Коли там збудують протирадіаційне укриття, в будівлі зможе займатися гімназія і певна група дошкільного відділення. Але на сьогодні питання ще остаточно не вирішене. Ми його постійно порушуємо перед керівництвом області, а те в свою чергу перед міністерствами. Маємо надію, що все вдасться вирішити.
ЦЖР: У вас планувалося створення громадського простору на вулиці Свободи. Що це за проєкт?
Наталія Корнієнко: Це будівля колишньої друкарні. Ми працюємо щодо цього з донорами, не раз зустрічались з ними. Саме ця будівля буде входити, як передбачається, в комплекс надання соціальних послуг у громаді. У громадському просторі будуть передбачені різні активності соціального, психологічного напрямку. Роботи там ще тривають.
ЦЖР: А що буде з будинком культури у Великій Олександрівці, який торік постраждав від російського ракетного обстрілу?
Наталія Корнієнко: На першому місці зараз – повернути до повноцінного офлайн-навчання наших школярів. Бо діти чотири роки не бачили парти, деякі з них навіть не знають, що це таке – навчатися саме в школі. Думаю, згодом дійде час і до будинку культури.
Будинок культури у Великій Олександрівці, жовтень 2025 року. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
«2025 рік був важким для аграріїв і нашого регіону»
ЦЖР: Ми не раз говорили з вами раніше про зруйновані внаслідок війни житлові будинки. Чи звертаються зараз їхні власники для оформлення документів щодо пошкодженого нерухомого майна? Чи є в цьому ще потреба?
Наталія Корнієнко: Так, звертаються, потреба є. Переважно звертаються ті, хто перебував не в нашій громаді, десь в інших регіонах. Такого масового напливу як це було кілька років тому немає, але все одно люди приїздять, звертаються.
ЦЖР: В яких населених пунктах вашої громади сьогодні найважча ситуація, де найбільше проблем?
Наталія Корнієнко: Найважче, мабуть, у нашій Білогірці, яка найбільше постраждала саме через війну. Там лише одна чи дві людини погодились на відбудову, відновлення своїх зруйнованих будинків. Це повʼязано з їхнім видом діяльності. А більшість мешканців села обирають придбання собі житла в інших місцях. На жаль, там лишаються проблеми з не своєчасним оформленням спадщини, причому, спадщини декількох поколінь. Так, до людей приїжджають юридичні консультанти з благодійних організацій. Але люди розуміють, що їм самим потрібно докласти певних зусиль, щоб отримати результат. А там дуже багато документів не було оформлено взагалі ніяких.
ЦЖР: Чи є у вашій громаді проблема з кадрами?
Наталія Корнієнко: Звісно. Ми шукаємо викладачів іноземної мови, танців, співів, гри на скрипці, тренерів з будь-яких видів спорту, лікарів, у тому числі сімейних. Останнім ми плануємо придбавати житло. Нам багато хто потрібен зі спеціалістів.
В листопаді 2025 року в селі Безводне відновили артезіанську свердловину. Фото: Великоолександрівська селищна рада
ЦЖР: Як у вас із наповненням місцевого бюджету?
Наталія Корнієнко: Наш план – зібрати 87 мільйонів гривень. Але надходження у нас зменшуються, можливо, якусь частину ми не виконаємо. Повʼязано це з засухою в 2025 році. Поля спочатку замерзли, потім засохли, аграріям надавали пільги. Це був важкий рік для аграріїв і загалом для нашого аграрного регіону.
ЦЖР: Коли знову оголосять місцеві вибори, чи хотіли б ви знову балотуватися на посаду селищного голови?
Наталія Корнієнко: Мабуть, так. Бо хотілося б продовжувати вже напрацьоване і надалі бачити результати нашої роботи.
А роботи попереду ще дуже багато. Бо крім великого проєкту по реконструкції водоводу до Білої Криниці у нас є й інші подібні плани. Приміром, проблеми з водою є в Трифонівці і Стійкому. Система водопостачання в Трифонівці взагалі зроблена з труб, які використовували на зрошенні. Це не чавун, не асбест, вони всі «диряві». Для їхнього відновлення ми готуємо два проєкти, оскільки загальна вартість там хоч і буде дещо меншою за 30 млн грн, але все одно це дуже велика сума навіть для донорів. Тому ми розділимо її на дві частини, на два проєкти, щоб було простіше знайти фінансування.
Робимо ми проєкт реконструкції водогону і в селі Стійке. Там проблеми з водопостачанням напряму повʼязані з рухом важкої техніки російської армії в 2022 році, прильотами, капонірами і окопами, які рили там окупанти.
Ще важливий для нас проєкт – завдяки фінансуванню ЮНІСЕФ у нас уже діють 25 сонячних станцій, які дозволяють забезпечити енергонезалежність для водопостачання. Причому, вони є не лише у Великій Олександрівці, а й у віддалених невеличких населених пунктах. Ми мріяли про такі станції ще до великої війни, коли їздили дивитися як вони працюють у Вознесенську Миколаївської області. Тоді ми не встигли реалізувати цей проєкт через окупацію громади, а тепер нам це вдалося.
Нова сонячна станція у Великоолександрівській громаді, серпень 2025 року. Фото: селищна рада
Нехай не буде ніяких блекаутів, але за допомогою цього обладнання система водопостачання може працювати декілька годин. Для нас це дуже великий прорив в енергонезалежності і енергобезпеці. Ми вдячні за це донорам.
Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії.
